Рішення № 97174349, 19.05.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4139/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Таскомбанк", м. Київ до 1. Приватного підприємства "Вірго Інвест Україна", м. Харків , 2. Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Фізична особа ОСОБА_2 , м. Харків про стягнення коштів в розмірі 346977,42 грн. за участю представників сторін:

не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Акціонерне товариство "Таскомбанк", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Вірго Інвест Україна", м. Харків (перший відповідач), Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків (другий відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.10.2019, в розмірі 346977,42 грн. Також просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 21.01.2021 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 17.02.2021 о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 17.02.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 23 квітня 2021 року.

09.03.2021 представником першого відповідача надано до суду відзив на позов (вх. № 1323), в якому, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначає, що представник позивача, яким була підписана позовна заява, не мав права її підписувати; подані позивачем документи не засвідчені належним чином; також відсутні докази підписання ЕЦП заяви на видачу траншу та договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії, а розрахунок заборгованості не підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

22.03.2021 позивачем надано до суду додаткові пояснення (вх. № 6441), в яких надав пояснення стосовно викладених першим відповідачем у відзиві на позов заперечень.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2021 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Фізичну особу ОСОБА_2 , м. Харків.

Ухвалою господарського суду від 21.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/4139/20 до судового розгляду по суті на 22.04.2021 об 11:00 год.

У судове засідання 19.05.2021 представник позивача не з`явився, через канцелярію суду надав клопотання (вх. № 11452) про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник першого відповідача у судове засідання 19.05.2021 не з`явився, через канцелярію суду надав заяву (вх. № 2742) про відкладення розгляду справи, у зв`язку з хворобою адвоката ПП "Вірго Інвест Україна", м. Харків.

Другий відповідач у судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи наявне поштове повідомлення про отримання особисто ОСОБА_1 ухвали суду від 10.03.2021. Також про обізнаність другого відповідача про розгляд даного спору господарським судом, свідчить наявне в матеріалах справи подане особисто ОСОБА_1 клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 5594).

Третя особа у судове засідання 19.05.2021 не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 14.04.2021 не виконав.

Розглянувши матеріали справи та подане представником першого відповідача клопотання про відкладення розгляду справи, суд виходить з наступного.

Приписами ст. 194 ГПК України унормовано, що завданням розгляду справи по суті, є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 195 ГПК України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Проте, представником першого відповідача не наведено обставин, які є перешкодою для подальшого розгляду справи без участі відповідача. Крім того, останніми не наведено жодного доказу, який, у розумінні ст.ст. 73-79 ГПК України, може суттєво вплинути на розгляд даного спору по суті, а наявні матеріали справи в повній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Окрім цього, суд зауважує, господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участі в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Суд зауважує, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. А, отже, причини неявки в судове засідання керівника підприємства відповідача, у зв`язку з неможливістю присутності в даному судовому засіданні його представника (у зв`язку з хворобою), заявником суду не повідомлені.

Окрім цього, у господарського суду відсутній строк, визначений приписами ст. 195 ГПК України, для розгляду даного спору по суті.

Враховуючи викладене, клопотання представника першого відповідача про відкладення розгляду справи, є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.05.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

30 жовтня 2019 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (позивач, банк) та Приватним підприємством «Вірго Інвест України» (позичальник, перший відповідач) укладено договір № ID7208057 про відкриття відновлюваної кредитної лінії (кредитний договір), відповідно до умов якого, банк відкрив для позичальника кредитну лінію у розмірі 300000,00 грн. на термін 12 місяців, тобто до 29.10.2020, а позичальник зобов`язався повернути банку отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними в розмірі, у строки та на умовах цього договору. Кредитні кошти надаються банком окремими частинами - траншами.

Транш надається банком позичальнику на строк, зазначений в заяві, шляхом перерахування суми кредитного траншу на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 відкритий у банку.(п.3.5. кредитного договору).

ПП «Вірго Інвест Україна» були подані наступні заяви на видачу траншу:

- заява на видачу траншу від 31.10.2019 у розмірі 57000,00 грн., строком до 28.04.2020;

- заява на видачу траншу від 20.11.2019 у розмірі 197000,00 грн., строком до 18.05.2020;

- заява на видачу траншу від 24.02.2020 у розмірі 33000,00 грн., строком до 22.08.2020.

Відповідно до п 4.1. кредитного договору, процентна ставка за користування кредитними траншами складає: для траншів строком до 30 днів - 23% річних, строком до 60 днів - 25% річних, строком до 90 днів - 26% річних, строком до 180 днів - 27% річних, та є фіксованою процентною ставкою у вказаний період.

Відповідно до п.8.2 кредитного договору у разі непогашення або несвоєчасного погашення позичальником всієї суми заборгованості по основному боргу після закінчення терміну користування кредитом в цілому, або кредитним траншем окремо, та/або після закінчення терміну погашення заборгованості або порушення терміну сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення, а також штраф за кожен факт порушення зобов`язання за договором у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості на дату нарахування (але не менше 50,00 грн.). Нарахування пені починається з дня, наступного за днем настання строку сплати процентів/траншу/основного боргу.

Відповідно до заяви-договору від 01.04.2019 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів AT «Таскомбанк», перший відповідач підтвердив свою обізнаність (ознайомленість) та поінформованість відносно запропонованих банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та надав відповідну згоду, що засвідчив власним підписом 01.04.2019.

Таким чином, до відома клієнта протягом всього періоду обслуговування в AT «Таскомбанк» регулярно доводилась вся необхідна інформація про банківські послуги та, зокрема, зміст Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT «Таскомбанк», до яких позичальник приєднався шляхом укладенням договору № ID7208057 від 30.10.2019.

Згідно рішення №7 від 30.10.2019 власника (учасника) ПП "Вірго Інвест Україна", директор ОСОБА_1 , була уповноважена звернутися до банку з метою укладення кредитного договору з метою отримання кредиту ПП "Вірго Інвест Україна" у сумі 300000,00 грн., з можливістю перегляду до суми не більше 2000000 грн.

Таким чином, перший відповідач, ПП "Вірго Інвест Україна", в особі директора ОСОБА_1 , 30.10.2019 скористався своїм правом та, на підставі Закону України "Про електронний цифровий підпис" вчинив правочин, підписавши договір № ID7208057 про відкриття відновлювальної кредитної лінії електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті https://ca.informiust.ua/ та відображенням ЕЦП на самому договорі.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель, другий відповідач) був укладений договір поруки від 30.10.2019 №Т09.07.2019 І 7933, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ПП «Вірго Інвест Україна» зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі кредитного договору.

Таким чином, ОСОБА_1 скористалася своїм правом та на підставі Закону України «Про електронний цифровий підпис» вчинила правочин, підписавши договір поруки №Т09.07.2019 І 7933 від 30.10.2019 електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті https://ca.informjust.ua/ та відображенням ЕЦП на самому договорі.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши першому відповідачеві кредитні кошти в обсязі, обумовленому кредитним договором, які отримані останнім, що підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку.

Натомість, позичальником було порушено умови кредитного договору, а саме:

- п.1.1 кредитного договору: позичальник зобов`язується повернути банку отримані кредитні кошти і сплатити проценти за користування кредитом, в розмірі, у строки та на умовах цього договору.

- п. 3.7. кредитного договору: позичальник зобов`язаний повністю погасити заборгованість за отриманим траншем у строки, зазначені у заяві.

Таким чином, через неналежне виконання першим відповідачем умов кредитного договору, станом на 09.11.2020, його загальна заборгованість перед позивачем складає 346977,42 грн., з яких:

- 287000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена);

- 42921,84 грн. - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені);

- 17055,58 грн. - пеня на суму простроченої заборгованості за період з 09.05.2020 по 09.11.2020, що підтверджується розрахунком по вищезазначеній заборгованості по кредитному договору та виписками.

Банком надсилались повідомлення-вимоги про наявність заборгованості за кредитним договором та про необхідність її погашення у стислі терміни на адресу позичальника та поручителя, однак зазначені порушення не були усунені, а заборгованість не була погашена, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 ГК України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

П. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. ст. 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши першому відповідачеві кредитні кошти в обсязі, обумовленому кредитним договором, які отримані останнім, що підтверджується відповідними виписками по особовому рахунку.

Натомість, позичальником було порушено умови кредитного договору, а саме:

- п.1.1 кредитного договору: позичальник зобов`язується повернути банку отримані кредитні кошти і сплатити проценти за користування кредитом, в розмірі, у строки та на умовах цього договору.

- п. 3.7. кредитного договору: позичальник зобов`язаний повністю погасити заборгованість за отриманим траншем у строки, зазначені у заяві.

Таким чином, через неналежне виконання першим відповідачем умов кредитного договору, станом на 09.11.2020, його загальна заборгованість перед позивачем складає 346977,42 грн., з яких:

- 287000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена);

- 42921,84 грн. - заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені);

- 17055,58 грн. - пеня на суму простроченої заборгованості за період з 09.05.2020 по 09.11.2020, що підтверджується розрахунком по вищезазначеній заборгованості по кредитному договору та виписками.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як свідчать матеріали справи, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель, другий відповідач) був укладений договір поруки від 30.10.2019 №Т09.07.2019 І 7933, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором, на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ПП «Вірго Інвест Україна» зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі кредитного договору.

Ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідними повідомленнями-вимогами AT «Таскомбанк» від 11.11.2020 позичальник та поручитель були повідомлені про наявність заборгованості за кредитним договором та про необхідність її погашення у стислі терміни, однак зазначені порушення не були усунені, а заборгованість так і не була погашена.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що перший відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за кредитним договором, яка складається з: 287000,00 грн. - заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена); 42921,84 грн. - заборгованості по відсоткам (в т.ч. прострочені), суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню

Щодо нарахування пені, суд зазначає наступне.

Ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.2 кредитного договору у разі непогашення або несвоєчасного погашення позичальником всієї суми заборгованості по основному боргу після закінчення терміну користування кредитом в цілому, або кредитним траншем окремо, та/або після закінчення терміну погашення заборгованості або порушення терміну сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує банку, зокрема, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Позивачем нарахована 17055,58 грн. пені на суму простроченої заборгованості за період з 09.05.2020 по 09.11.2020.

Зроблений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склалися між сторонами.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені нормативно та документально обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Суд критично оцінює заперечення відповідачів, надані до суду в процесі розгляду даного спору, виходячи з наступного.

Щодо повноважень представника позивача Грищенка І.В. на підписання позовної заяви.

Відповідно до ч.3 ст.56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.58 ГПК України).

Відповідно до ч.4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов`язків.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч.2 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Таким чином, повноваження адвоката можуть бути підтверджені одним із вищезазначених документів, зокрема довіреністю.

Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України формою здійснення адвокатської діяльності адвоката Грищенко І.В. є індивідуальна діяльність.

Отже, адвокат Грищенко І. В. звернувся з позовною заявою до господарського суду Харківської області в інтересах АТ «Таскомбанк», повноваження якого підтверджуються довіреністю від 19.08.2020 №258, виданої від імені АТ «Таскомбанк». Відповідно до зазначеної довіреності адвокату Грищенко І.В. надано повноваження представляти інтереси банку, в тому числі в усіх судових органах, зокрема підписувати та подавати до суду позовні заяви та заяви про уточнення позовних вимог.

Щодо відсутності доказів підписання ЕЦП заяви на видачу траншу та договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Представник першого відповідача стверджує, що оскільки кредитний договір не містить живого підпису першого відповідача, а містить відмітки про накладення позичальником електронно-цифрового підпису, то факт укладення кредитного договору не доведений.

Так, відповідно до ст.1 ЗУ «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувана. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів.

Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі (ст.4 ЗУ «Про електронний цифровий підпис»).

До позовної заяви додано заяву-договір про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ «Таскомбанк» від 01.04.2019, що засвідчена підписом ПП «Вірго Інвест Україна» в особі ОСОБА_1 , та містить підтвердження поінформованості та ознайомленості позичальника із зазначеними Правилами обслуговування корпоративних клієнтів та тарифами банку, умовами договору. Також підписавши зазначену заяву, позичальник погодився, що Правила обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Таскомбанк" та зазначена заява становлять договір банківського обслуговування та є його невід`ємними частинами.

Таким чином перший відповідач - ПП "Вірго Інвест Україна", в особі директора ОСОБА_1 , 30.10.2019 скористався своїм правом та на підставі Закону України "Про електронний цифровий підпис" вчинив правочин, підписавши договір № ID 7208057 про відкриття відновлювальної кредитної лінії електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на сайті https://ca.informjust.ua/ та відображенням ЕЦП на самому договорі.

Суд зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості першого відповідача, доданого до позовної заяви, ПП "Вірго Інвест Україна" здійснило часткове погашення процентів за кредитним договором №ID 7208057 від 30.10.2019, що свідчить про визнання ПП "Вірго Інвест Україна" заборгованості по зазначеному кредитному договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України.)

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавствами (ч. 1 ст.627 ЦК України).

Таким чином, твердження першого відповідача про відсутність доказів підписання ЕЦП договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії, судом відхиляються.

Представник першого відповідача макож стверджує, що розрахунок заборгованості не підтверджується первинними бухгалтерськими документами та не містить суми простроченої заборгованості, на яку нараховуються відсотки та пеня, та не містить сум проведених першим відповідачем платежів.

Суд не погоджується з цим твердженням, з огляду на наступне.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видання або відсилання клієнту (п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75 (далі - Положення №75).

Банківські первинні документи залежно від виду операції та типу контрагентів поділяють на касові та меморіальні. Перші (прибуткові та видаткові) підтверджують здійснення операцій із готівкою, а другі використовують для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів із рахунків та внутрішньобанківських операцій. До них належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери (пп. 44, 45, 46 Положення № 75).

Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку (п. 57 Положення №75).

Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них (п. 59 Положення №75).

Відповідно до п. 61 Положення №75 особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (за дебетом або кредитом відповідно); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Отже, виписки по особовому рахунку першого відповідача з 31.10.2019 по 09.11.2020 містять всі реквізити, необхідні для документа бухгалтерського обліку, а тому є належними доказами, які містять всю необхідну інформацію про предмет доказування, зокрема, видачу кредиту першому відповідачеві, згідно з кредитним договором №ID 7208057 від 30.10.2019.

Також розрахунок заборгованості по кредитному договору, який доданий до матеріалів справи, містить всю необхідну інформацію щодо розрахунку заборгованості, а саме:

В таблиці 1 розрахунку заборгованості по відсоткам зазначено період нарахування (стовпець 1-2), залишки заборгованості (стовпець 4), нараховані суми (стовпець 5). Також в даній таблиці зазначені дати та суми сплати % (стовпець 6-7) та дати та суми сплаченого основного боргу (стовпець 8-9).

Також у таблицях 2, 3, 4 щодо нарахування пені містяться період нарахування, кількість днів, за які нараховується пеня, відсотки, залишки заборгованості, на які нараховується пеня та нарахована сума.

Таким чином, банком до матеріалів справи долучені належні докази заборгованості першого відповідача, а твердження останнього щодо відсутності первинних бухгалтерських документів, спростовуються матеріалами справи.

Перший відповідач стверджує, що позивачем не зазначено про наявність у АТ "Таскомбанк" оригіналів доданих письмових доказів, а також зазначені письмові докази не засвідчені належним чином, а тому не можуть виступати доказом у суді.

Суд не погоджується з цим твердженням, з огляду на наступне.

На виконання вимог ст.162 ГПК України позивачем у позовній заяві зазначено, що у «позивача знаходяться оригінали доказів, перелічені в додатках 1-4, 6, 10-11,13-15 до позовної заяви, оригінали доказів, зазначених у додатку 5,7 до позовної заяви, знаходяться у відповідача».

Відповідно до ч.3 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Згідно з ч.8 ст.42 ГПК України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55 затверджено Національний стандарт України "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003. Пункт 5.27 даного стандарту зазначає, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Таким чином, адвокатом Грищенком І. В. при поданні позовної заяви було дотримано вимоги щодо посвідчення електронних доказів в паперових копіях, а саме із зазначенням слів "Згідно з оригіналом", кількості аркушів, посади, особистого підпису, ініціалів та прізвища, дати засвідчення паперових копій.

Щодо правової позиції, на яку посилається перший відповідач, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі №226/1204/18, від 23.11.2018 у справі №813/1368/18, від 14.12.2018 у справі № 813/1368/18, суд зазначає наступне.

Предметом розгляду вказаних справ було подання позовних заяв на електронну адресу суду та які не були підписані електронними цифровими підписами. Тому, зроблені висновки у справах №226/1204/18, № 813/1368/18, №813/1368/18 в силу процесуального закону не є аналогічними при розгляді даного спору.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги АТ "Таскомбанк" є обґрунтованими, такими що відповідають обставинам справи, та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів, з вини яких виник спір, порівну.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Вірго Інвест Україна" (код ЄДРПОУ 35476725; адреса: м. Харків, пр. Гагаріна, б.94, кв.136) та з Фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (код ЄДРПОУ 09806443; адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, б.30) заборгованість в розмірі 346977,42 грн. (з яких: 287000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 42921,84 грн. - заборгованість по відсоткам; 17055,58 грн. - пеня).

Стягнути з Приватного підприємства "Вірго Інвест Україна" (код ЄДРПОУ 35476725; адреса: м. Харків, пр. Гагаріна, б.94, кв.136) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (код ЄДРПОУ 09806443; адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, б. 30) - 2602,33 грн. судового збору.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства "Таскомбанк" (код ЄДРПОУ 09806443; адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, б.30) - 2602,33 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач - Акціонерне товариство "Таскомбанк" (код ЄДРПОУ 09806443; адреса: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, б.30);

Відповідач - Приватне підприємство "Вірго Інвест Україна" (код ЄДРПОУ 35476725; адреса: м. Харків, пр. Гагаріна, б.94, кв. 136);

Відповідач - Фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Третя особа - Фізична особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено 25.05.2021.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/4139/20