Рішення № 97174307, 18.05.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 травня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/76/21

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Ранецької Л.А.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081

до відповідача Приватного підприємства "Бізнес Гарант Плюс", вул. Шептицького, 4-Б, кв. 11, м. Тернопіль, 46008

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 395 715, 72 грн,

за участі представників від:

позивача: адвокат Ващук Я.С., довіреність 3 08-03-05/13-21 від 14.01.2021;

відповідача: не прибув.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Встановив:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Бізнес Гарант Плюс" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 395 715, 72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору (полісу) добровільного страхування наземного транспорту № АО5743367 від 11.07.2019, внаслідок настання страхової події (дорожньо - транспортної пригоди), здійснив виплату потерпілим особам страхового відшкодування, а таму до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача - Приватного підприємства "Бізнес Гарант Плюс", як страховика особи, винної у вчиненні ДТП. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 395 715, 72 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22 лютого 2021 року прийнято позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за № 08-03-13/10774 від 04.11.2020 (вх. № 860 від 26.11.2020) до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22 березня 2021 року.

Ухвалою суду від 22.02.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 921/76/21 на 05 квітня 2021 року.

31.03.2021 на адресу суду відповідачем подано відзив на позов від 30.04.2021 (вх. № 2742 від 31.03.2021), відповідно до якого ПП "Бізнес Гарант Плюс" позовні вимоги заперечує в повному обсязі з тих підстав, зокрема, що в даному випадку завдана шкода, відповідно до ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала, а саме: ОСОБА_1 , який в стані алкогольного сп`яніння керував автомобілем "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 та 11.12.2019 вчинив ДТП. При цьому, як зазначає відповідач у відзиві на позов, громадянин ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із ПП "Бізнес Гарант Плюс", а також автомобілем "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 не здійснювалися службові поїздки по роботі та не надавались послуги таксі.

Окрім того, разом із відзивом на позов відповідачем подано клопотання від 30.03.2021 (вх. № 2741 від 31.03.2021) про визнання поважною причину неподання доказу, а саме: висновків позапланової перевірки Державної служби України з безпеки на транспорті Придністровського міжрегіонального управління "Укртрансбезпеки" ПП "Бізнес Гарант Плюс" по факту ДТП 11.12.2019, за участі автомобіля "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 та встановити додатковий строк для подання вказаного доказу, на підставі ч. 5 ст. 80 ГПК України.

Ухвалою суду від 05.04.2021 задоволено клопотання відповідача від 30.03.2021 (вх. № 2741 від 31.03.2021) про визнання поважною причину неподання доказу, а саме: висновків позапланової перевірки Державної служби України з безпеки на транспорті Придністровського міжрегіонального управління "Укртрансбезпеки" (м. Хмельницький) ПП "Бізнес Гарант Плюс" по факту ДТП 11.12.2019, за участі автомобіля "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 та встановлено ПП "Бізнес Гарант Плюс" додатковий строк для надання висновків позапланової перевірки Державної служби України з безпеки на транспорті Придністровського міжрегіонального управління "Укртрансбезпеки" (м. Хмельницький) ПП "Бізнес Гарант Плюс" по факту ДТП 11.12.2019, за участі автомобіля "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 до 19.04.2021.

Окрім того, згаданою вище ухвалою від 05.04.2021, суд постановив відкласти підготовче засідання у справі № 921/76/21 на 19 квітня 2021 року о 09:30 год.

12.04.2021 на адресу Господарського суду Тернопільської області подано відповідь № 08-03-13/01-04/3551 від 06.04.2021 (вх. № 3088 від 12.04.2021) на відзив, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" спростовує аргументи відповідача, наведені у відзиві на позов.

19.04.2021 відповідачем по справі подано до суду клопотання від 17.04.2021 (вх. № 3335 від 19.04.2021) про долучення до матеріалів справи документів, про які зазначено в ухвалі Господарського суду Тернопільської області від 05.04.2021.

В підготовчому засіданні 19.04.2021 суд постановив відкласти підготовче засідання без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про відкладення підготовчого засідання у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, на 22 квітня 2021 року о 10:00 год., про що присутній представник позивача повідомлений під розписку, а відповідачу надіслано відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/76/21 до судового розгляду по суті на 18 травня 2021 року.

29.04.2021 на адресу суду від ПП "Бізнес Гарант Плюс" надійшли заперечення на відповідь на відзив від 27.04.2021 (вх. № 3716 від 29.04.2021) у яких відповідач вказує, зокрема, на те, що наданим ПП "Бізнес Гарант Плюс" доказом – Актом технічного розслідування Державної служби України з безпеки на транспорті Придністровського міжрегіонального управління "Укртрансбезпеки" від 17.12.2019 (разом із додатками), у якому контролюючим органом відзначено про дослідження нотаріально посвідченого договору оренди № 1580 від 18.07.2019 та акту приймання – передачі автомобіля від 07.12.2019, підтверджується, що в день вчинення дорожньо - транспортної пригоди – 11.12.2019 – автомобіль "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 не працював для потреб ПП "Бізнес Гарант Плюс", за кермом вказаного автомобіля 11.12.2019 не перебував працівник ПП "Бізнес Гарант Плюс", а також даним автомобілем не здійснювалися ані службові поїздки по роботі, ані не надавались послуги таксі. Також документами долученими до акту технічного розслідування Державної служби України з безпеки на транспорті Придністровського міжрегіонального управління "Укртрансбезпеки" від 17.12.2019, підтверджується, що автомобіль "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 неправомірно перебував у ОСОБА_2 , так як на дату розслідування – 17 -18.12.2019, свідоцтво НОМЕР_2 та тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_3 від 19.07.2019 на автомобіль "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 знаходились у його власника – ОСОБА_3 , а не водія – ОСОБА_2 . Окрім того, на думку відповідача, додатковим доказом неправомірного володіння 11.12.2019 ОСОБА_1 автомобілем "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 є те, що в розділі 6 на ст. 24 акта технічного розслідування Укртрансбезпеки від 17.12.2019 щодо наявності у ОСОБА_2 посвідчення водія зазначено - дані відсутні.

Щодо формулювання комісії в акті технічного розслідування Державної служби України з безпеки на транспорті Придністровського міжрегіонального управління "Укртрансбезпеки" від 17.12.2019: "водій автомобіля таксі "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 ", відповідач вказує, що таке трактування є наслідком того, що ПП "Бізнес Гарант Плюс" з 29.11.2017 має діючу ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів на таксі та станом на дату ДТП за участі автомобіля "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 останній не був вилучений з бази таксі та знаходився під ліцензією.

Крім того, у запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначає, що про надання позивачем відповіді на відзив, ПП "Бізнес Гарант Плюс" довідалось зі змісту ухвали суду від 22.04.2021 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку представник отримала у поштовому відділенні № 8 ПАТ "Укрпошта" 26.04.2021. Тоді як станом на 26.04.2021 відповідачем, надісланої засобами поштового зв`язку відповіді на відзив не отримано. Відповідно, зміст поданої позивачем відповіді на відзив приватному підприємству "Бізнес Гарант Плюс" став відомий тільки після ознайомлення 27.04.2021 представником з матеріалами справи № 921/76/21 в приміщенні суду.

Враховуючи обставини, викладені відповідачем у запереченні на відповідь на відзив від 27.04.2021 (вх. № 3716 від 29.04.2021) щодо неотримання поданої позивачем відповіді на відзив засобами поштового зв`язку, а також зважаючи на дату ознайомлення із відповіддю на відзив представником відповідача, відсутність заперечень позивача із цього приводу, суд вважає за можливе прийняти згадані заперечення до розгляду.

Також, в судовому засіданні 18.05.2021 представником позивача надано письмові пояснення на відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив № 11-01/92 від 17.05.2021 (вх.№ 4123 від 18.05.2021), відповідно до яких Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" спростовує аргументи наведені відповідачем у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив та зазначає, зокрема, про те, що при передачі відповідачем, як орендарем, згідно укладеного Договору оренди автомобілів від 18.07.2019, орендодавцеві ОСОБА_3 автомобіля "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 , згідно укладеного між сторонами акта прийому-передачі від 07.12.2019, в такому випадку сторони мали б керуватись умовами Договору оренди автомобілів від 18.07.2019 та встановленими нормами чинного законодавства (ст.ст. 651-654 ЦК України) та укласти між собою нотаріально посвідчену додаткову угоду до Договору оренди автомобілів від 18.07.2019 у зв`язку зі зміною істотних умов договору, де вказаний детальний перелік (кількість) переданих в оренду автомобілів, а також у розділі 7 де передбачена загальна сума оренди автомобілів.

Окрім того, у поясненнях № 11-01/92 від 17.05.2021 (вх.№ 4123 від 18.05.2021) позивач зазначає, що комісія Державної служби України з безпеки на транспорті Придністровського міжрегіонального управління "Укртрансбезпеки", яка проводила розслідування обставин та причин дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 11.12.2019, чітко встановила учасника даної події, а також суб`єкта у якого має проводитись перевірка, оскільки ДТП трапилась за участю водія легкового автомобіля таксі "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ПП "Бізнес Гарант Плюс". Вказані обставини, на думку позивача, підтверджуються листами контролюючого органа, адресованими директору ПП "Бізнес Гарант Плюс".

В судове засідання 18.05.2021 прибув представник позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач участі свого представника в жодне із судових засідань не забезпечив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності до ст. ст. 120, 176, 242 ГПК України, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Таким чином, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

З огляду за зазначене та з урахуванням того, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також те, що відповідач скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, щодо подання через канцелярію суду відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представника відповідача.

Окрім того, в судовому засіданні 18.05.2021 судом відхилено усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи для надання йому можливості подати додаткові докази, оскільки останнє заявлене із порушенням вимог процесуального законодавства, якими визначено строки, випадки і порядок подання доказів у господарському процесі.

У судовому засіданні 18.05.2021 справу розглянуто по суті та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача в судовому засіданні та враховуючи письмові заперечення відповідача, судом встановлено наступне.

11 липня 2019 року між Приватним підприємством "Бізнес Гарант Плюс" та ПАТ "HACK "ОРАНТА" укладений договір (поліс) АО 5743367, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності власників (водіїв) наземного транспортного засобу "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2 полісу АО 5743367 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо – транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно – правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200 000,00 грн, тоді як за шкоду, заподіяну майну – 100 000,00 грн (п.4 полісу АО 5743367).

11 грудня 2019 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автобуса "ПАЗ" д.р.н. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку № 4/6-99/20 від 31.01.2020 Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, причиною вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, "з технічної точки зору є факт виїзду автомобіля "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у заносі, на призначений для зустрічного руху бік дороги, водночас водій автобуса "ПАЗ 4234", з вказаних моментів виникнення небезпеки для руху, був позбавлений технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування уникнути зустрічного зіткнення".

Як стверджує позивач, під час скоєння даної ДТП ОСОБА_1 , перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком експерта № 1710 від 02.01.2020 Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи, порушивши Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, пошкодив транспортний засіб "ПАЗ" д.р.н. НОМЕР_4 , внаслідок чого пасажири вищевказаного автобуса зазнали тілесних ушкоджень.

Зокрема, внаслідок зіткнення транспортних засобів "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_1 та "ПАЗ" д.р.н. НОМЕР_4 , пасажири автобуса "ПАЗ" д.р.н. НОМЕР_5 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , отримали несумісні із життям тілесні ушкодження та померли.

Окрім того, через дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 11.12.2019 пошкоджено автобус "ПАЗ" д.р.н. НОМЕР_4 .

В свою чергу, відповідно до постанови про зупинення досудового розслідування Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 28.02.2020, за наслідками скоєння ДТП, яка мала місце 11.12.2019, розпочато кримінальне провадження № 12019210000000371 від 11.12.2019 відносно ОСОБА_1 , однак на даний час досудове розслідування зупинено до встановлення місцезнаходження підозрюваного, оскільки громадянин ОСОБА_1 покинув приміщення лікарні на інвалідному візку, автомобілем перетнув Державний кордон в пункті пропуску "Грушів" в бік республіки Польща, на територію України не повертався та відсутній за місцем свого проживання, місце його перебування не встановлене.

У зв`язку з чим, позивач зазначає, що у нього немає можливості надати суду вирок суду або постанову про закриття кримінального провадження, адже перебування підозрюваного за межами України унеможливлює закриття вказаного кримінального провадження.

12.12.2019 до страховика звернувся власник пошкодженого автобуса "ПАЗ" д.р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_7 із заявою № 399 про страхове відшкодування.

ПАТ "HACK "ОРАНТА", як страхувальником, на підставі страхового акту № ОЦВ-19-19- 18849/1 від 06.03.2020 року, в межах договору страхування № АО 5743367 від 11.07.2019, сплачено власнику майна за пошкодження в ДТП транспортного засобу "ПАЗ" д.р.н. НОМЕР_4 страхове відшкодування в сумі 100 000,00 грн ( Виплата 1).

25.08.2020 до страховика звернувся ОСОБА_8 із заявою № 33 про виплату страхового відшкодування, а також 12.03.2020 до страховика звернувся ОСОБА_9 із заявою № 96 про виплату страхового відшкодування, у зв`язку з смертю ОСОБА_6 , яка загинула внаслідок вищевказаної ДТП перебуваючи в той час в автобусі "ПАЗ" д.р.н. НОМЕР_4 в якості пасажира.

ПАТ "HACK "ОРАНТА" на підставі страхових актів № ОЦВЗ-20-19- 23628/1 від 09.04.2020 та № ОЦВЗ-20-19-23628/2 від 26.08.2020, в межах договору страхування № АО 5743367 від 11.07.2019 виплачено ОСОБА_9 та ОСОБА_8 страхове відшкодування в сумі 195 563, 72 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 40544 від 27.08.2020 на суму 82 700,00 грн та № 19362 від 16.04.2020 на суму 112 863,72 грн (Виплата 2).

Також, 08.01.2020 до страховика звернувся ОСОБА_10 із заявою № 19 про виплату страхового відшкодування у зв`язку з смертю ОСОБА_5 , яка загинула внаслідок вищевказаної ДТП, перебуваючи в той час в автобусі "ПАЗ" д.р.н. НОМЕР_4 в якості пасажира.

ПАТ "HACK "ОРАНТА" на підставі страхового акту № ОЦВЗ-20-19-20071/1 від 11.03.2020 та страхового акту № ОЦВЗ-20-19- 20071/2 від 21.07.2020, в межах договору страхування № АО 5743367 від 11.07.2019 сплачено ОСОБА_10 страхове відшкодування в сумі 100 152,00 грн (Виплата 3).

Разом з тим, в судовому засіданні 18.05.2021 судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні платіжні доручення (квитанції, тощо), які б засвідчували перерахування коштів страховою компанією безпосередньо власнику пошкодженого автобуса ОСОБА_7 , а також ОСОБА_10 у зв`язку з смертю ОСОБА_5 , яка загинула внаслідок вищевказаної ДТП. Вказані обставини підтверджені усними поясненнями представника позивача.

В той же час, як вбачається із долучених позивачем до позовної заяви документів, грошові кошти в сумі 100 000,00 грн та 100 152,00 грн були перераховані позивачем не безпосередньо ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , а за посередництва ПАТ "Державний ощадний банк" згідно умов договору №11/5-2/63 від 27.12.2018 про здійснення грошових переказів через внутрішньодержавну платіжну систему "Система термінових переказів "Швидка копійка", що підтверджується платіжним дорученням № 12424 від 10.03.2020 та реєстром від 10.03.2020 №46, платіжним дорученням № 15698 від 31.03.2020 та реєстром від 31.03.2020 № 61, платіжним дорученням № 34725 від 22.07.2020 та реєстром від 22.07.2020 № 133.

Відповідно до витяга з відповіді Національної Поліції України, копію якого долучено до матеріалів справи, власником автомобіля "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_3 , який згідно витяга з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснений на запит суду від 18.05.2021 за кодом 5703887400 станом на 18.05.2021, є засновником та керівником ПП "Бізнес Гарант Плюс" .

Окрім того, позивач зазначає, що оскільки інформація щодо складання протоколу за ст. 126 КУпАП відсутня, це дає підстави вважати, що ОСОБА_1 правомірно керував автомобілем "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_1 , отже є особою відповідальність якої застрахована в розумінні ст. 1 п. 1.4 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Оскільки позивач здійснив виплату потерпілим особам страхового відшкодування, а тому, відповідно до положень ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1187 ЦК України отримав право вимоги до особи, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, а саме: до Приватного підприємства "Бізнес Гарант Плюс".

Також ПАТ "НАСК "ОРАНТА" вживалися заходи щодо досудового врегулювання даного спору, зокрема 27.05.2020 ПАТ "НАСК "ОРАНТА" звернулась до відповідача з регресною вимогою (вих. № 08-03-14/4962).

Оскільки домовленості щодо сплати відповідачем суми боргу не досягнуто, позивач звернувся із даним позовом до суду.

З`ясувавши фактичні обставини, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, оцінивши докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з абз. 1 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абз. 16 ст. 9 Закону України "Про страхування").

Відповідно до преамбули Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", даний Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Виходячи з фактичних обставин даної справи у ній наявні деліктні відносини між потерпілими особами та відповідачем, які виникли із завдання шкоди внаслідок ДТП та договірні зобов`язання між відповідачем і позивачем, які виникли за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У деліктному зобов`язанні боржником у межах суми страхового відшкодування виступає страховик, який хоч і не завдав шкоди безпосередньо, однак за змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є зобов`язаним перед потерпілою особою, якій за завдавача шкоди повинен виплатити страхове відшкодування. Після виплати деліктне зобов`язання припиняється.

І лише за умов, передбачених у ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Так, за змістом ст. 38.1 зазначеного Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у таких випадках:

а) якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;

в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);

г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;

ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону;

д) якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування).

У даній справі, позивач, як страховик, пред`явив свою вимогу в порядку регресу до відповідача, як страхувальника, з підстав наведених у п.п.а п.1 ст. 38.1 Закону, а саме: вважаючи, що ДТП є безпосереднім наслідком керування транспортним засобом водієм, яким надавались послуги таксі та який є працівником ПП "Бізнес Гарант Плюс", у стані алкогольного сп`яніння.

Так, як стверджує позивач, під час скоєння 11.12.2019 ДТП, водій автомобіля "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ПП "Бізнес Гарант Плюс", ОСОБА_1 , перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`яніння, порушивши Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, пошкодив транспортний засіб "ПАЗ" д.р.н. НОМЕР_4 , внаслідок чого пасажири вищевказаного автобуса зазнали тілесних ушкоджень.

Відповідно до постанови про зупинення досудового розслідування Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 28.02.2020, за наслідками скоєння ДТП, яка мала місце 11.12.2019, розпочато кримінальне провадження № 12019210000000371 від 11.12.2019 відносно ОСОБА_1 , однак на даний час досудове розслідування зупинено до встановлення місцезнаходження підозрюваного, оскільки громадянин ОСОБА_1 покинув приміщення лікарні на інвалідному візку, автомобілем перетнув Державний кордон в пункті пропуску "Грушів" в бік республіки Польща, на територію України не повертався та відсутній за місцем свого проживання, місце його перебування не встановлене.

Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення, яким громадянина ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності (адміністративної чи кримінальної) за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в тому числі за керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

В той же час, відповідно до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 16.07.2018 у справі № 910/20412/16 для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, в першу чергу необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, відтак цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Відсутність в матеріалах справи судового рішення, яким особу притягнуто до відповідальності за скоєння дорожньо-транспортної пригоди не може бути достатньою підставою для відмови в позові, оскільки в силу приписів ст. 35 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) таке рішення є обов`язковим для суду, проте не єдиним доказом наявності вини заподіювача шкоди.

Отже, враховуючи правову позицію Верховного Суду згідно постанови від 16.07.2018 у справі №910/20412/16, суд відзначає, що в рамках розгляду даного спору та при наявності відповідних документальних доказів, суд вправі самостійно встановити наявність/ відсутність вини в діях водія ОСОБА_1 .

Так, як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_1 , під час ДТП 11.12.2019, Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" подано висновок експерта № 1710 від 02.01.2020 Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи, згідно якого при газохроматографічному дослідженні взірця крові громадянина ОСОБА_1 , 1996 року народження, відібраної 11.12.2019 о 12 год.20 хв. В приймальному відділенні КНП "ТМКЛШД" знайдено етиловий спирт в кількості - 2,62 % (проміллє), метилового, пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено. Враховуючи швидкість зниження концентрації алкоголю в крові живих осіб у зв`язку з окисленням, виведення його тощо, можна припустити, що на момент ДТП 11.12.2019 біля 12 год. 00 хв., концентрація етилового спирту в крові громадянина ОСОБА_1 могла становити приблизно - 2,67 % (проміллє), що за функціональною оцінкою концентрації алкоголю в крові може відповідати показникам сильного алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, відповідно до витяга з відповіді Національної Поліції України, копію якого позивачем долучено до матеріалів справи, як доказ того, що власником автомобіля "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_3 , щодо першого учасника ДТП міститься інформація про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема про те, що він є індивідуальним власником, який має право керування транспортним засобом, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а також про стан його сп`яніння – до 0,2 проміллє - тверезий.

Наведене вище, за відсутності преюдиційного доказу вини особи, зокрема рішення суду про притягнення до адміністративної (чи кримінальної) відповідальності ОСОБА_1 , у завданні шкоди, позбавляє суд можливості самостійно встановити обставини щодо порушень громадянином ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та керуванні ним автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, що призвело до ДТП, оскільки подані Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" докази є суперечливими.

Отже, як уже зазначалось вище, ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає наявність у страховика права на пред`явлення регресного позову за наявності однієї з умов, що вказані у підпунктах 38.1.1. - 38.1.5. пункту 38.1. цієї статті.

При цьому, наведений у підпунктах 38.1.1. - 38.1.5. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" перелік умов виникнення у страховика права на подання регресного позову до суду є вичерпним.

Тоді як, подані позивачем докази на підтвердження обставини в якості підстав заявлених вимог, що підпадають під умови вміщені у підпунктах 38.1.1. - 38.1.5. пункту 38.1. статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема керування водієм транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, є суперечливими та не доводять наявність у ПАТ "НАСК "ОРАНТА" права на пред`явлення регресного позову.

Поряд з цим, суд відзначає, що згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

За загальними правилом, закріпленим у ч. 2 ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Тобто, приписами ч. 2 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, -таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст.1172 Цивільного кодексу України.

Статтею 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

При цьому, для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, в першу чергу необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, відтак цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того чи є у діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Так, як вбачається із матеріалів справи, зокрема із витягу з відповіді Національної Поліції України, копію якого долучено до матеріалів справи, власником автомобіля "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_1 , за участі якого мала місце дорожньо–транспортна пригода 11.12.2019 є ОСОБА_3 .

Окрім того, до матеріалів справи долучено копію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 11.07.2019, із якого також вбачається, що власником автомобіля "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_3 .

18.07.2019 між ОСОБА_3 , як орендодавцем, та ПП "Бізнес Гарант Плюс", як орендарем, від імені якого діє ОСОБА_11 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Чолан Г.Д. 12.12.2016 за реєстровим номером 2801, укладено договір оренди автомобілів, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове платне користування належні орендодавцю автомобілі, всього 4 транспортних засоби, в тому числі і автомобіль "Dacia Logan", випуску 2010 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_1 .

Даний договір оренди 18.07.2019 посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Чолан Г.Д. та зареєстровано в реєстрі за № 1580.

Право використання ПП "Бізнес Гарант Плюс" автомобіля "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_1 , підтверджується і наявною у матеріалах справи копією тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_3 від 19.07.2019, виданого ТСЦ 6141 для ПП "Бізнес Гарант Плюс", в котрому чітко зазначено, що ПП "Бізнес Гарант Плюс" не є власником автомобіля "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_1 .

Тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_3 від 19.07.2019 дійсний до 18.07.2029.

В той же час, заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що в день вчинення дорожньо- транспортної пригоди – 11.12.2019 – автомобіль "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 не працював для потреб ПП "Бізнес Гарант Плюс", за кермом вказаного автомобіля 11.12.2019 не перебував працівник ПП "Бізнес Гарант Плюс", а також даним автомобілем не здійснювалися ані службові поїздки по роботі, ані не надавались послуги таксі, оскільки на виконання умов пункту 12 Договору оренди автомобілів від 18.07.2019, відповідно до акта приймання – передачі автомобіля від 07.12.2019, орендар - ПП "Бізнес Гарант Плюс", від імені якого діє ОСОБА_11 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Чолан Г.Д. 12.12.2016 за реєстровим номером 2801, повернув, а орендодавець ОСОБА_3 , прийняв з тимчасового платного користування належний орендодавцю автомобіль "Dacia Logan", випуску 2010 року, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_7 , д.н.з. НОМЕР_1 .

Згаданий вище акт приймання – передачі автомобіля від 07.12.2019, окрім іншого, був предметом перевірки ПП "Бізнес Гарант Плюс" Державною службою України з безпеки на транспорті Придністровського міжрегіонального управління "Укртрансбезпеки" щодо розслідування обставин та причин дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 11.12.2019 на автодорозі обхід міста Тернопіль за участі автомобіля "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 і автобуса ПАЗ 33204, д.н.з. НОМЕР_4 , що підтверджується відповідним Актом розслідування від 17.12.2019 (разом із додатками).

При цьому, у згаданому вище Акті технічного розслідування обставин та причин дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 11.12.2019 Державною службою України з безпеки на транспорті Придністровського міжрегіонального управління "Укртрансбезпеки" від 17.12.2019, будь-яких зауважень щодо достовірності акта приймання–передачі автомобіля від 07.12.2019 контролюючим органом не зазначено.

Окрім того, в процесі розгляду даної справи сторонами будь-яких доказів, які б свідчили про підроблення акта приймання-передачі автомобіля від 07.12.2019 чи не відповідності останнього вимогам законодавства до матеріалів справи не долучено.

У зв`язку з чим, суд визнає поданий відповідачем акт приймання – передачі автомобіля від 07.12.2019 належним доказом, який підтверджує обставини щодо передачі автомобіля "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 зі службового використання ПП "Бізнес Гарант Плюс" його володільцю ОСОБА_3 .

Отже з матеріалів справи вбачається, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди (11.12.2019) автомобіль "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 не перебував у користуванні ПП "Бізнес Гарант Плюс", що підтверджується актом приймання-передачі автомобіля від 07.12.2019.

Також позивачем до матеріалів справи не долучено доказів того, що водій автомобіля "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (11.12.2019) був працівником ПП "Бізнес Гарант Плюс" та ним надавались послуги таксі.

Разом з тим, суд зазначає, що позивач на обґрунтування своїх вимог, посилається на те, що оскільки інформація щодо складання протоколу за ст.126 КУпАП (Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами), а також інформація щодо подання ПП "Бізнес Гарант Плюс" заяви до правоохоронних органів за ст.289 Кримінального кодексу України (Незаконне заволодіння транспортним засобом) за фактом керування ОСОБА_1 автомобілем "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_8 відсутня, відповідно, є підстави вважати що ОСОБА_1 при скоєнні ДТП мав при собі документи визначені п.2.1 Правил дорожнього руху, тобто правомірно керував автомобілем "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_8 .

У свою чергу, ПП "Бізнес Гарант Плюс" у письмовому відзиві на позовну заяву, вказує, що після передачі автомобіля "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_8 (07.12.2019) зі службового використання ОСОБА_3 , останній, перебуваючи уже у статусі фізичної особи - володільця відносно вказаного автомобіля, добровільно 10.12.2019 передав автомобіль "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_8 знайомому ОСОБА_1 у його використання з метою приватної поїздки. При цьому, відповідач наполягає, що користування ОСОБА_1 автомобілем "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_8 було неправомірним.

З цього приводу, суд відзначає, що оскільки судом встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди (11.12.2019) автомобіль "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 не перебував у користуванні ПП "Бізнес Гарант Плюс", не здійснювались службові поїздки та не надавались послуги таксі, а правовідносини щодо використання даного автомобіля (правомірного/неправомірного) виникли між власником автомобіля "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 та фізичною особою ОСОБА_1 , відповідно дана обставина судом не досліджуються, оскільки не стосуються предмета спору.

Щодо зазначення у Акті технічного розслідування обставин та причин дорожньо – транспортної пригоди, що сталась 11.12.2019 Державною службою України з безпеки на транспорті Придністровського міжрегіонального управління "Укртрансбезпеки" від 17.12.2019: "водій автомобіля таксі "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 ", суд вважає, що таке трактування є наслідком того, що ПП "Бізнес Гарант Плюс" з 29.11.2017 має діючу ліцензію на внутрішні перевезення пасажирів на таксі та станом на дату ДТП за участі автомобіля "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 останній не був вилучений з бази таксі та знаходився під ліцензією.

Не беруться судом до уваги пояснення публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", зокрема щодо того, що при передачі відповідачем як орендарем згідно укладеного Договору оренди автомобілів від 18.07.2019, орендодавцеві ОСОБА_3 автомобіля "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 , згідно укладеного між сторонами акта прийому- передачі від 07.12.2019, сторони мали б керуватись умовами Договору оренди автомобілів від 18.07.2019 та встановленими нормами чинного законодавства (ст.ст. 651-654 ЦК України) та укласти між собою нотаріально посвідчену додаткову угоду до Договору оренди автомобілів від 18.07.2019, у зв`язку зі зміною істотних умов договору, у якій було б вказано детальний перелік (кількість) переданих в оренду автомобілів та загальна сума оренди автомобілів, оскільки договір - це домовленість двох (і більше) сторін, яка характеризується їх вільним волевиявленням шляхом узгодження умов подальшої співпраці таких сторін, а також наслідків невиконання своїх зобов`язань в рамках такої співпраці, відповідно ніхто, в тому числі і суд, не має права на втручання в договірні правовідносини сторін та диктування певних/додаткових умов.

Не заслуговують на увагу і твердження позивача про те, що якщо відповідач мав намір внести зміни у договір оренди автомобілів та передати автомобіль "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 власнику, то тоді керівник ПП "Бізнес Гарант Плюс" мав винести окреме розпорядження (наказ) по підприємству та визначити уповноважену особу на укладання та підписання від імені підприємства додаткової угоди до договору оренди автомобілів та акту прийому – передачі автомобіля та вирішити інші питання, так як питання документообігу ПП "Бізнес Гарант Плюс" стосується його внутрішньої організації керівництвом та жодним чином не відноситься до предмету спору у даній справі.

Частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. За змістом статті 45 Господарського процесуального кодексу України Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

За змістом ст.48 Господарського процесуального кодексу України, належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача (співвідповідача) у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У той же час позивач не скористався своїм правом на подання заяви про заміну неналежного відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача. Між тим, суд не вправі з власної ініціативи замінювати неналежного відповідача, або залучати до участі у справі співвідповідача, оскільки для цього необхідна подання вмотивованої заяви позивача у порядку та строки, передбачені ГПК.

Таким чином, враховуючи, що ПП "Бізнес Гарант Плюс" не є власником, а також з 07.12.2019 не є користувачем транспортного засобу "Dacia Logan", д.н.з. НОМЕР_1 , на якому 11.12.2019 було скоєно дорожньо-транспортну пригоду, відповідно не повинно відповідати за пред`явленим позовом про стягнення грошових коштів, оскільки не порушувало прав, свобод чи інтересів позивача у даній справі.

Більше того, сам позивач у позовній заяві зазначає про те, що після укладення договору № АО 5743367 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, саме від власника автомобіля "Dacia Logan" д.н.з. НОМЕР_8 , тобто ОСОБА_3 до ПАТ "HACK "ОРАНТА" перейшов обов`язок у випадку настання ДТП спричиненого за участю забезпеченого транспортного засобу, відшкодувати завдану ним шкоду потерпілій особі у межах встановленого ліміту відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що ПП "Бізнес Гарант Плюс" є неналежним відповідачем у даній справі.

Також суд відзначає, що усі інші доводи та міркування сторін судом взяті до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Враховуючи вищезазначені обставини, оцінивши докази в сукупності та дослідивши норми чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд доходить висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Копію рішення надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення:

- Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081.

- Приватному підприємству "Бізнес Гарант Плюс", вул. Шептицького, 4-Б, кв. 11, м. Тернопіль, 46008. .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано 26.05.2021.

Суддя Н.В. Охотницька