Рішення № 97174287, 20.05.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.05.2021 Справа № 920/1260/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., за участю секретаря судового засідання Молодецької В.О., розглянувши матеріали справи 920/1260/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (40007, м. Суми, вул. Харківська, 122, код ЄДРПОУ 31499288),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська компанія насосного обладнання» (40020, м. Суми, проспект Курський, 26/4, код ЄДРПОУ 37524115),

про стягнення 194 964,83 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сошенко Я.В.,

від відповідача: Джепа Г.В.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 194 964,83 грн. заборгованості за договором поставки №1/13 від 02.01.2013, укладеного між сторонами у справі, з яких: 139 419,34 грн – основного боргу, 3 539,83 грн – 3% річних, 7 118,98 грн - інфляційних втрат, 28 941,93 грн – неустойки, 15 944,75 грн – пені, 2 924,47 грн - витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1260/20, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

11.01.2021 відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву (вх. №308к), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що у відповідача є сумніви стосовно наявності повноважень на підписання видаткових накладних від імені представника позивача на видаткових накладних №94 від 16.03.2020 та №261 від 27.11.2019.

Відповідно до ухвали суду від 13.01.2021 клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням сторін, витребування оригіналів письмових доказів, які зазначені у відзиві на позовну заяву (вх.№308к від 11.01.2021) задоволено; призначено судове засідання для розгляду справи №920/1260/20 по суті на 09.02.2021.

09.02.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №1181/21), в якій просить суд не брати до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.02.2021 у справі №920/1260/20 відкладено розгляд справи по суті на 22.02.2021.

У запереченнях на відповідь на відзив (вх. №1810/21 від 22.02.2021) відповідач звернув увагу суду на те, що позивачем при поданні позову не було враховано в повному обсязі стан розрахунків між сторонами за Договором поставки №1/13 від 02.01.2013 та не враховано платежі відповідача згідно з платіжними дорученнями: №453 від 28.12.2020, №464 від 39.12.2020, №765 від 26.01.2021, №816 від 08.02.2021, №839 від 11.02.2021, №861 від 16.02.2021, №864 від 17.02.2021, №883 від 19.02.2021, всього позивачем не враховано платежі на суму 80000,00 грн.

Відповідно до ухвали суду від 22.02.2021 у справі №920/1260/20 задоволено усне клопотання представника позивача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; постановлено справу №920/1260/20 розглядати за правилами загального позовного провадження, розпочавши зі стадії відкриття провадження, підготовче засідання у справі призначено на 24.03.2021.

Згідно з ухвалою суду від 24.03.2021 у справі №920/1260/20 підготовче засідання відкладене на 13.04.2021.

Відповідно до ухвали суду від 13.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №920/1260/20 на 30 днів, підготовче засідання відкладене на 28.04.2021.

У судовому засіданні 28.04.2021 судом оголошено перерву до 12.05.2021.

Позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 11.05.2021 (вх.№2013), відповідно до якої просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 4 343,09 грн, інфляційне збільшення боргу з врахуванням індексу інфляції в розмірі 9 511,56 грн, неустойку в розмірі 28 941,93 грн, пеню в розмірі 19 204,34 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати; повернути позивачу 822,47 грн судового збору.

Ухвалою суду від 12.05.2021 закрито підготовче провадження у справі № 920/1260/17 та призначено її до судового розгляду по суті на 20.05.2021.

В судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про зменшення розміру позовних вимог та просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням їх зменшення згідно з його заявою.

Представник відповідача в судовому засіданні просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 95%

Представник позивача проти зменшення розміру штрафних санкцій заперечував.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

02 січня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (Виконавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумська компанія насосного обладнання» (Замовник) був укладений Договір поставки №1/13 (далі за текстом – «Договір»), відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає і оплачує роботу по виготовленню та термічній обробці відливок з металів і сплавів з матеріалів Замовника або Виконавця.

Згідно з умовами п. 2.1 Договору номенклатура, кількість та строки поставок продукції та виконання ремонтних робіт повинні відповідати специфікаціям, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна продукції встановлюється в національній валюті України пропорційно до ваги відливки. Ціна вказується в специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору. Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю поставленої продукції та виконаних робіт відповідно до специфікацій, що додаються до Договору і є його невід`ємною частиною (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору засобом платежів є національна валюта України - гривня.

Відповідно до п. 5.3 Договору після отримання повідомлення від Виконавця про готовність продукції, Замовник робить кінцевий розрахунок з урахуванням п. 4.1 на протязі 3-х банківських днів.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку невиконання Замовником п. 5.3 Договору останній виплачує Виконавцю неустойку в розмірі 10% від вартості товару та пеню в розмірі 0,5 % від вартості простроченого платежу за кожен день.

Згідно з п. 1 додаткової угоди від 30.12.2019 року до Договору Сторони погодились п. 4.2. Договору поставки №1/13 від 02.01.2013 року викласти у наступній редакції: «п. 4.2. Оплата Товару здійснюється на умовах відстрочки платежу шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок «Постачальника» протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі партії Товару у власність «Покупця».

Позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов Договору згідно з видатковою накладною від 02.10.2019 року № 211 ТОВ «Машдеталь» поставило відповідачу на загальну суму 8 133,24 грн. (у т.ч. ПДВ - 1361,04 грн.) таку продукцію:

- Х1П відливка Апарат напр. 1 ст. 20X1ЗЛ (41 кг) - 1 шт.;

- Х9П відливка Апарат напр. пром. ст. 20X13 (39,5 кг) - 1 шт.

Згідно з видатковою накладною від 16.10.2019 року №233 ТОВ «Машдеталь» поставило відповідачеві на загальну суму 134 861,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 22476,84 грн.) таку продукцію:

- Х9П відливка Апарат напр. пром. ст. 20X13 (39,5 кг) - 16 шт.;

- Х1П відливка Апарат напр. 1 ст. 20Х13Л (41 кг) - 1 шт.;

- Х82 відливка Колеса роб. 20X13Л (19,5 кг) - 16 шт.;

- X185 відливка Секції 20X13Л (91 кг) - 3 шт.

Згідно з видатковою накладною від 16.10.2019 року №234 ТОВ «Машдеталь» поставило відповідачу на загальну суму 39 600,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6600,00 грн.) таку продукцію:

-X15 відливка Корпус підшипника Сч20 (40 кг) - 10 шт.;

-X16 відливка Кришка підшипника Сч (20 кг) - 10 шт.

Згідно з видатковою накладною від 27.11.2019 року №261 ТОВ «Машдеталь» поставило відповідачу на загальну суму 17 472,00 грн. (у т.ч. ПДВ-2912,00 грн.) таку продукцію:

- П30 відливка Колеса передвкл. 20Х13Л (3 кг) - 10 шт.;

- П34 відливка Колеса передвкл. 30X13Л (4 кг) — 10 шт.

Згідно з видатковою накладною від 04.02.2020 року № 21 ТОВ «Машдеталь» поставило відповідачу на загальну суму 324 198,00 грн. (у т.ч. ПДВ-54033,00 грн.) таку продукцію:

- Х185 відливка Секції 20Х13Л (91 кг) - 31 шт.

Згідно з видатковою накладною від 05.02.2020 року № 26 ТОВ «Машдеталь» поставило відповідачу на загальну суму 11 880,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1980,00 грн.) таку продукцію:

- Х15 відливка Корпус підшипника Сч20 (40 кг) - 3 шт.;

- X16 відливка Кришка підшипника Сч20 (20 кг) - 3 шт.

Згідно з видатковою накладною від 16.03.2020 року № 94 ТОВ «Машдеталь» поставило відповідачу на загальну суму 403 339,92 грн. (у т.ч. ПДВ - 67223,32 грн.) таку продукцію:

- Х86 відливка Колеса роб. 20X13Л (24 кг) - 5 шт.;

- Х82 відливка Колеса роб. 20Х13Л (19,5 кг) - 54 шт.;

- Х185 відливка Секції 20Х13Л (91 кг) - 5 шт.;

- Х1П відливка Апарат напр. 1 ст. 20X13Л (41 кг) - 3 шт.;

- Х9П відливка Апарат напр. пром. ст. 20X13 (39,5 кг) - 48 шт.;

- Х81 відливка Апарат напр. 20X13 (26,5 кг) - 5 шт.

У період з 16.03.2020 року по 15.04.2020 року відповідач сплатив позивачу 30000,00 грн.

Станом на 15.04.2020 основна заборгованість відповідача перед позивачем складала 289 419,34 грн.

У період з 15.04.2020 року по 15.12.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумська компанія насосного обладнання» сплатило позивачу 150000,00 грн.

Станом на 15.12.2020 основна заборгованість відповідача перед позивачем складала 139 419,34 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17, від 30.01.2019 у справі №905/2324/17 та 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Так, з письмових матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Машдеталь» і ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» був складений акт звірки взаєморозрахунків за період: 01.10.2019 - 24.11.2020 року, згідно з яким станом на 24.11.2020 року сальдо кінцеве складає 139419,34 грн. (ТОВ «Сумська компанія насосного обладнання» - дебітор).

Таким чином, відповідачем визнано суму основного боргу в розмірі 139419,34 грн. станом на 24.11.2020 року.

У подальшому відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог(вх. №2013 від 12.05.2021) позивач повідомив суд про сплату відповідачем суми основної заборгованості у повному обсязі (139 419,74 грн) після відкриття провадження у справі, а саме: 28.12.2020 – 10000,00 грн.; 29.12.2020 – 10000,00 грн.; 26.01.2021-10000,00 грн.; 08.02.2021 – 10000,00грн.; 11.02.2021-10000,00 грн.; 16.02.2021-10000,00 грн.; 17.02.2021-10000,00 грн.; 19.02.2021 – 10000,00 грн.; 22.02.2021-10000,00 грн.; 22.03.2021-10000,00 грн.; 07.04.2021-10000,00 грн.; 09.04.2021-29419,74 грн.

Враховуючи порушення строків оплати з боку відповідача, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4343,09 грн. – 3% річних та 9511,56 грн. інфляційних збитків, нарахованих за період з 16.12.2020 по 11.05.2021 р. відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на корись позивача 4343,09 грн. – 3% річних та 9511,56 грн. інфляційних збитків, нарахованих за період з 16.12.2020 по 11.05.2021 р. визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 15 944,75 грн пені, нарахованої за період з 16.12.2020 по 08.04.2021, та 28 941,93 грн неустойки, нарахованої відповідно до вимог п. 6.3. Договору, яким передбачено, що у випадку невиконання замовником п. 5.3. Договору останній виплачує виконавцю неустойку в розмірі 10% від вартості товару та пеню в розмірі 0,5% від вартості простроченого платежу за кожен день.

Зі змісту п. 5.3. Договору вбачається, що після отримання повідомлення від Виконавця про готовність продукції, Замовник робить кінцевий розрахунок з урахуванням п. 4.1 на протязі 3-х банківських днів.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що виникнення у позивача права вимоги щодо сплати відповідачем неустойки, передбаченої п. 6.3. Договору, залежить від встановлення факту отримання відповідачем повідомлення про готовність продукції (п. 5.3. Договору).

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Зі змісту ч.1 ст. 74 ГПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 цієї ж статті).

Згідно з ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Частиною 2 ст. 79 ГПК України передбачено, що питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2 цієї ж статті).

Зі змісту ч.3 ст. 86 ГПК України вбачається, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч. 2 ст. 91).

Суд критично ставиться до листа ТОВ «Машдеталь» №2001 від 20.01.2020 р, який міститься в матеріалах справи /т.1. а.с. 77/, оскільки в ньому позивач інформує відповідача про наявність на складі готової продукції по рахунку №129: секції Х185 20Х13 в кількості 52 шт. на суму 543816,00 грн. з ПДВ та просить погодити відвантаження зазначених позицій іншим замовникам, а отже зазначений лист не можна вважати повідомленням від Виконавця про готовність продукції по Договору; інших листів про готовність продукції по Договору позивачем до матеріалів справи не долучено.

Таким чином, суд приходить до висновку про неможливість перевірки або самостійного обчислення розрахунку суми штрафних санкцій, належних до стягнення, виходячи з документів (документальне обґрунтування), які були додані до матеріалів позовної заяви (розрахунок позовних вимог), у відповідності до взятих сторонами на себе зобов`язань і положеннями ст. 611 ЦК України, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 15 944,75 грн пені, нарахованої за період з 16.12.2020 по 08.04.2021 та 28 941,93 грн неустойки, визнаються судом неправомірними, необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 449,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 11.05.2021 (вх. №2013 від 12.05.2021) позивач серед іншого просить суд повернути йому 822,47 грн витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що під час звернення з позовною заявою у справі № 920/1260/20 позивач згідно з платіжним дорученням від 15.12.2020 № 13803 сплатив судовий збір в сумі 2924,47 грн., а тому, беручи до уваги заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку з частковою сплатою боргу відповідачем, а також беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» Товариству з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» підлягає поверненню 654,47 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська компанія насосного обладнання» (40020, м. Суми, проспект Курський, 26/4, код ЄДРПОУ 37524115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (40007, м. Суми, вул. Харківська, 122, код ЄДРПОУ 31499288) 4 343,09 (чотири тисячі триста сорок три гривні 09 коп.) – 3% річних; 9 511,56 (дев`ять тисяч п`ятсот одинадцять гривень 56 коп.) інфляційних збитків; 449,40 (чотириста сорок дев`ять гривень 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Машдеталь» (40007, м. Суми, вул. Харківська, 122, код ЄДРПОУ 31499288) з державного бюджету (ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101, код ЄДРПОУ 37970404, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.) МФО - 899998, р/р № UA868999980313181206083018540, код класифікації доходів бюджету 22030101) 654,47 (шістсот п`ятдесят чотири гривні 47 коп) судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням від 15.12.2020 № 13803)

4. В іншій частині в задоволенні позову – відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 26.05.2021.

Суддя О.Ю. Соп`яненко