Рішення № 97174131, 25.05.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Справа № 915/1586/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.,

за участі секретаря Кнауб А.А.

без участі представників сторін, які в засідання не з?явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу № 915/1586/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “Еталон-Прилад”,

адреса для листування: просп. Науки, 36, кім. 34, м. Харків, 61166;

до державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”,

вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032;

в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”,

промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001;

про стягнення грошових коштів у загальній сумі 648516 грн. 40 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничим підприємством “Еталон-Прилад” (далі ? ТОВ “НВП “Еталон-Прилад”) пред?явлено позов про стягнення з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” (далі ? ВП “ЮУ АЕС”) грошових коштів у загальній сумі 650573 грн. 82 коп., із яких: 609168 грн. – основний борг; 24650 грн. 88 коп. – інфляційні втрати; 16754 грн. 94 коп. – 3 % річних, з посиланням на неналежне виконання відповідачем грошових зобов?язань за укладеним між ними договором від 26.12.2020 № 53-123-01-19-05790 на постачання товару (далі – договір), а саме, зобов?язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку позивачем здійснені нарахуванняв порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ТОВ “НВП “Еталон-Прилад” також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат.

За такими вимогами ухвалою від 20.01.2021 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі коронавірусу “COVID-19” та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, а також призначено підготовче засідання на 24.02.2021.

Ухвалою від 24.02.2021, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 20.04.2021.

Ухвалою від 20.04.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.05.2021.

ВП “ЮУ АЕС” у відзиві від 05.02.2021 позов не визнав, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, з посиланням на те, що заборгованість за договором виникла внаслідок зростання простроченої заборгованості ДП “Гарантований покупець” перед ДП “НАЕК “Енергоатом” та суттєвого зменшення обсягу відпущеної електроенергії, що призвело до фінансової кризи неплатежів. На думку відповідача, в даному випадку його вина, як підстава для відповідальності, ? відсутня.

Крім того, на думку відповідача, позивачем невірно визначений граничний термін оплати за умовами договору, оскільки ним не враховано дату надання податкової накладної (п. 3.2 договору) та проходження ТМЦ вхідного контролю (п. 5.1 договору), внаслідок чого позивачем невірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

ТОВ “НВП “Еталон-Прилад” у відповіді від 12.02.2021 на відзив зазначило, що відсутність у відповідача коштів через фінансову кризу неплатежів не звільняє його від обов?язку виконувати умови договору в обумовлені сторонами терміни.

Позивач також зазначив, що ВП “ЮУ АЕС” не надано передбачених законодавством доказів існування в даному випадку обставин, визначених у п. 7.1 договору, згідно якого сторону може бути звільнено від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов?язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин, а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладення даного договору.

Крім того, ТОВ “НВП “Еталон-Прилад” погодилося з доводами відповідача щодо невірного визначення граничного терміну оплати за умовами договору. У зв?язку з цим позивачем надано уточнений розрахунок 3% річних у сумі 15781 грн. 08 коп. та збитків від інфляції, які склали суму 23567 грн. 32 коп.

У зв?язку з цим позивачем подано заяву від 18.02.2021 про зменшення позовних вимог, в якій ТОВ “НВП “Еталон-Прилад” просить суд про стягнення з ВП “ЮУ АЕС” грошових коштів у загальній сумі 648516 грн. 40 коп., із яких: 609168 грн. – основний борг; 23567 грн. 32 коп. – інфляційні втрати; 15781 грн. 08 коп. – 3 % річних, а також кошти на відшкодування судових витрат.

Процесуальним законодавством передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України).

Ураховуючи викладене, судом розглядаються позовні вимоги в редакції заяви позивача від 18.02.2021.

Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.

Від сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники у засідання не з?явилися, проте від ВП “ЮУ АЕС” надійшла заява від 14.05.2021 про розгляд даної справи за відсутності представника відповідача; від ТОВ “НВП “Еталон-Прилад” надійшли заяви від 24.05.2021 про розгляд даної справи за відсутності представника позивача за наявними доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір від 26.09.2019 №53-123-01-19-05790 на постачання товару (далі ? договір), згідно умов якого ТОВ “НВП “Еталон-Прилад” (постачальник) зобов?язалося передати ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЮУ АЕС” (покупцю), а покупець ? прийняти і сплатити товар ? код CPV 38340000-0 по ДК 021:2015 – Прилади для вимірювання величин (Електровимірювальні прилади), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації №1, що є невід?ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару ? не раніше 2018 року. Загальна вартість товару є твердою та складає 713004 грн. з ПДВ (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ);

- податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця pdv1@atom.gov.ua та Yuaes_pdv2@sunpp.atom.gov.ua протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН;

- документ, який підтверджує якість товару (паспорт або керівництво з експлуатації або формуляр або декларація про відповідність або сертифікат якості або інше);

- державний документ, який засвідчує державну атестацію (повірка чи калібрування) або відмітка у паспорті.

Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 договору).

У відповідності до п. 5.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкцій П-6 “Про порядок приймання продукції по кількості” і П-7 “Про порядок приймання продукції по якості”, СОУ НАЕК 038:2017 “Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС”.

Пунктом 2.2 договору визначено, що оплата за ним відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару, згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору; пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Сторонами погоджено, що договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього договору, та закінчується 31.12.2020 (п.п. 12.1-12.2 договору).

До договору сторонами укладено специфікацію № 1, в якій погоджено поставку товарів загальною вартістю 713004 грн. з ПДВ, їх найменування, кількість та характеристики.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем у період з 23.10.2019 по 20.12.2019 поставлено відповідачу визначений специфікацією № 1 до договору товар на загальну суму 713004 грн. з ПДВ, згідно видаткових накладних: від 23.10.2019 № РН-0000655 на суму 72636 грн. з ПДВ; від 29.10.2019 № РН-0000668 на суму 31200 грн. з ПДВ; від 01.11.2019 № РН-0000690 на суму 247200 грн. з ПДВ; від 07.11.2019 № РН-0000696 на суму 174516 грн. з ПДВ; від 21.11.2019 № РН-0000733 на суму 12216 грн. з ПДВ; від 29.11.2019 № РН-0000762 на суму 135000 грн. з ПДВ; від 19.12.2019 № РН-0000823 на суму 21516 грн. з ПДВ; від 20.12.2019 № РН-0000829 на суму 18720 грн. з ПДВ.

Указані вище поставки, згідно витягу з ЄРПН № 9 на запит відповідача від 02.02.2021 № 9, відображені позивачем у податковій звітності, поданій до ЄРПН, а саме, накладні від 23.10.2019 № РН-0000655 та від 29.10.2019 № РН-0000668 зареєстровано в ЄРПН 13.11.2019; накладні від 01.11.2019 № РН-0000690 та від 07.11.2019 № РН-0000696 зареєстровано в ЄРПН 22.11.2019; накладну від 21.11.2019 № РН-0000733 зареєстровано в ЄРПН 05.12.2019; накладну від 29.11.2019 № РН-0000762 зареєстровано в ЄРПН 10.12.2019; накладні від 19.12.2019 № РН-0000823 та від 20.12.2019 № РН-0000829 зареєстровано в ЄРПН 03.01.2020.

Відповідачем оплачено поставлені ТОВ “НВП “Еталон-Прилад” товари частково згідно платіжних доручень від 31.01.2020 № УПТК/507 на суму 24813 грн. 66 коп.; від 31.01.2020 № УПТК/508 на суму 6386 грн. 34 коп.; від 31.01.2020 № УПТК/524 на суму 5760 грн.; від 31.01.2020 № УПТК/525 на суму 65976 грн.; від 31.01.2020 № УПТК/567 на суму 900 грн., а загалом сплачено 103836 грн.

За твердженнями позивача, щодо яких не заперечував відповідач, решту товарів за специфікацією № 1 ВП “ЮУ АЕС” не оплачено і досі, внаслідок чого на даний час за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 609168 грн.

Господарським законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов?язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов?язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов?язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суб?єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов?язання, враховуючи інтереси другої сторони (ст. 193 ГК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов?язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Ураховуючи викладене, а також визнання в цій частині позову відповідачем, суд визнає доведеним, що ВП “ЮУ АЕС” порушені договірні зобов?язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 609168 грн. (713004 грн. ? 103836 грн.), і указану суму заборгованості належить стягнути з відповідача.

Суд також визнає обґрунтованими вимоги ТОВ “НВП “Еталон-Прилад” про стягнення з ВП “ЮУ АЕС” нарахувань на суми прострочень у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, цивільним законодавством визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, послався на те, що заборгованість за договором виникла внаслідок скрутного фінансового становища ВП “ЮУ АЕС” та фінансової кризи неплатежів, що свідчить про відсутність вини відповідача.

При цьому ВП “ЮУ АЕС” посилається на положення ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України та пункту 7.1 договору.

Щодо указаних тверджень відповідача суд приходить до такого.

Умовами договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов?язань за цим договором унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої владні підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладання даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов?язань у термін, встановлений у договорі, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини. Форс-мажорні обставини визнаються тільки у випадку їх виникнення в період терміну дії даного договору. Про настання і припинення форс-мажорних обставин кожна сторона зобов?язана інформувати іншу сторону протягом 10 днів. Настання форс-мажорних обставин засвідчується сертифікатом органів, у компетенцію яких входять повноваження видавати сертифікати, що підтверджують настання подій непереборної сили. Недотримання терміну повідомлення про настання і припинення форс-мажорних обставин позбавляє відповідну сторону можливості посилатися на них як на причину невиконання своїх зобов?язань (п.п. 7.1-7.3 договору).

Такі умови договору кореспондуються з положеннями законодавства, згідно яких учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов?язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб?єкт господарювання за порушення господарського зобов?язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов?язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов?язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов?язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов?язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов?язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов?язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов?язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов?язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов?язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

У відповідності до ч. 3 ст. 14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”, Торгово-промислова палата України (ТПП), зокрема: засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб?єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб?єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб?єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об?єктивно унеможливлюють виконання зобов?язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов?язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ст.14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні”).

За результатами розгляду документів ТПП України/регіональна ТПП видає сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом (п.п. 3.3, 6.11 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України

від 15.07.2014 № 40(3)).

Із змісту викладених положень договору та законодавства випливає, що належним доказом настання форс-мажорних обставин є виданий певному суб?єкту господарювання сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили); при цьому для посилання на відповідні обставини відповідач мав повідомити іншу сторону про початок та кінець дії таких обставин, надавши відповідний доказ ? сертифікат (довідку) ТПП.

В даному випадку відповідачем не подано суду доказів на підтвердження направлення ТОВ “НВП “Еталон-Прилад” повідомлення про настання обставин, передбачених пунктом 7.1 договору, зокрема, форс-мажорних обставин з відповідним доказом ? сертифікатом ТПП, у зв?язку з чим указані вище посилання відповідача судом відхиляються.

Ураховуючи викладене, вимоги ТОВ “НВП “Еталон-Прилад” про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат суд визнає обґрунтованими.

Разом із тим, судом встановлено, що періоди указаних нарахувань позивачем визначено невірно.

Як зазначалося вище, у відповідності до п. 2.2 договору, оплата за ним відбувається протягом 45 робочих днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору; пеня за несвоєчасну оплату не нараховується. Пунктом 3.2 договору передбачено, зокрема, що з товаром постачальник надає покупцю електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про довірчі послуги” у строк, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Із змісту наведених умов договору вбачається, що строк на оплату товару, поставленого в межах специфікації № 1, належить обчислювати починаючи з дати постачання визначеного у цій специфікації товару у повному обсязі.

Відповідачем разом з відзивом на позовну заяву подано суду витяг з ЄРПН № 9, у відповідності до якого позивачем останню видаткову накладну по поставкам в межах специфікації № 1, а саме, накладну від 20.12.2019 № РН-0000829, зареєстровано в ЄРПН 03.01.2020.

Таким чином, кінцевий строк оплати поставлених в межах специфікації № 1 товарів настав 06.03.2020 (03.01.2020 + 45 робочих днів).

З урахуванням викладеного, нарахування 3% річних та інфляційних втрат можливо здійснювати лише з 07.03.2020.

Судом за допомогою програми “IpLex” здійснено перерахунок: 3% річних, які нараховані на заборгованість в сумі 609168 грн. за період 07.03.2020-15.12.2020, сума яких склала 14180 грн. 63 коп.; інфляційних втрат, які нараховані на заборгованість в сумі 609168 грн. за період березень 2020 року ? листопад 2020 року та склали суму 25345 грн. 12 коп.

Разом із тим, з урахуванням закріпленого статтею 14 ГПК України принципу диспозитивності, згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд визнає підлягаючою до стягнення з відповідача заявлену позивачем у заяві про зменшення позовних вимог суму інфляційних втрат ? 23567 грн. 32 коп., яка є меншою, ніж визначена судом сума.

Отже, позовні вимоги ТОВ “НВП “Еталон-Прилад” підлягають задоволенню частково, а саме, в загальній сумі 646915 грн. 95 коп., із яких: 609168 грн. – основний борг; 23567 грн. 32 коп. – інфляційні втрати; 14180 грн. 63 коп. ? 3 % річних.

Суд зауважує, що оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат з оплати судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру має бути сплаченим судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем оплачено первісні позовні вимоги в даній справі щодо стягнення грошових коштів у загальній сумі 650573 грн. 82 коп. судовим збором згідно платіжного доручення від 18.12.2020 № 3142 на суму 9760 грн., що відповідає приписам ст. 4 Закону України “Про судовий збір”.

Судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в загальній сумі 646915 грн. 95 коп., яка має бути оплачена судовим збором в сумі 9703 грн. 74 коп. (646915 грн. 95 коп.*1,5%), а тому таку суму судового збору належить стягнути з відповідача.

У судовому засіданні 25.05.2021, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “Еталон-Прилад” з урахуванням заяви від 18.02.2021 про зменшення позовних вимог, задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 23269555, в особі відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, промзона, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 20915546, на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробничого підприємства “Еталон-Прилад”, вул. Клочківська, 295, м. Харків, 61045, ідентифікаційний код 40711560, грошові кошти у загальній сумі 646915 (шістсот сорок шість тисяч дев?ятсот п?ятнадцять) грн. 95 коп., із яких: 609168 (шістсот дев?ять тисяч сто шістдесят вісім) грн. – основний борг; 23567 (двадцять три тисячі п?ятсот шістдесят сім) грн. 32 коп. – інфляційні втрати; 14180 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 63 коп. ? 3 % річних, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 9703 (дев?ять тисяч сімсот три) грн. 74 коп.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2021.

Суддя Т.М. Давченко