Рішення № 97173717, 26.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2021Справа № 910/3255/21Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "СКІФ" (92240, Луганська обл., Білокуракинський район, с.Дем`янівка, код ЄДРПОУ 31001816)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕЙТАС ЛТД" (03189, м.Київ, вул. Академіка Вільямса, буд.6-Д, оф.43, код ЄДРПОУ 42692456)

про стягнення 82 483,37 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.03.2021 до Господарського суду міста Києва засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява Приватного сільськогосподарського підприємства "СКІФ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕЙТАС ЛТД" про стягнення 82 483,37 грн попередньої оплати за товар за договором поставки мінеральних добрив №ФЛ-0004730 від 22.01.2021 р., з яких 70700,03 грн. - попередньої оплати за товар, що залишився не поставленим, та 11783,44 грн. штрафу, а також 2270,00 грн. сплаченого позивачем судового збору.

До позовної заяви позивач приєднав клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено Карабань Я.А., проте, у зв`язку з перебування судді Карабань Я.А. на лікарняному, розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 29.03.2021 № 05-23/428/21 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3255/21, в результаті якого вказану справу передано на розгляд судді Ярмак О.М.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 31.03.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвала суду від 31.03.2021 була надіслана позивачу на адресу відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням №0105474428156 та повернена до суду із зазначенням причин повернення «інші причини».

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, ухвала суду від 31.03.2021 була надіслана відповідачу на адресу відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань поштовим відправленням №0105474428164 та повернена до суду із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Жодних заяв про зміну місцезнаходження позивача та відповідача до суду не надходило.

За приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно положень ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.01.2021 між ПСП «Скіф» (покупець за договором, позивач) та ТОВ «Фрейтас ЛТД» (постачальник за договором, відповідач) був укладений договір поставки мінеральних добрив № Ф-Л-004730, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у встановлені цим договором строки мінеральні добрива (товар) у власність покупця для використання у підприємницькій діяльності, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість за цінами та на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.1.2 договору сторони визначили, що ціна,кількість, асортимент, строк, місце та умови поставки обумовлюється в додатках (специфікаціях) до даного договору, які погоджуються сторонами та є невід`ємними додатками до договору.

Згідно положень п.4.3 договору, датою поставки є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної. Видаткові накладні є документами, які підтверджують виконання зобов`язань постачальника по передачі покупцю товару у погодженій ними кількості.

Право власності на товар виникає з моменту підписання покупцю видаткової накладної на товар (п.4.4 договору).

Відповідно до п.7.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до умов договору сторонами була підписана Специфікація №1 (додаток до договору) в якій визначено найменування товару, що підлягає поставці: «Карбамід №46,2% вир Дніпро ПрАТ «АЗОТ», вид упаковки: біг/бег 750 кг, всього 20,25 тон, на суму 204 525,08 грн. Умови поставки: само вивіз зі станції Рубіжне, термін поставки 26.01.2021-27.01.2021 в повному об`ємі. Умови та термін оплати товару: покупець має здійснити попередню оплату у розмірі 30% вартості товару та післяплату 70% по факту відвантаження товару на авто покупця.

22.01.2021 відповідач виставив для оплати рахунок-фактуру №ФЛ-004730 на суму 204 525,08 грн, по якому позивач сплатив за платіжним дорученням №12 від 22.01.2021 суму 70 700,03 грн.

За поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, оплата грошових коштів у розмірі 70 700,03 грн, що перевищує суму 34087,51 грн попередньої оплати (30% від загальної вартості товару 204525,08 грн) була проведена для зручності реєстрації податкової накладної.

28.01.2021 позивач надіслав на адресу відповідача лист за вих..№2 від 27.01.2021 з вимогою повернення коштів у сплаченій сумі 70 700,03 грн у зв`язку із невиконанням умов договору, а саме порушення строків поставки та повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо поставки товару, а також реєстрації податкової накладної, у зв`язку із чим просить стягнути з відповідача 70 700,03 грн неповерненої у добровільному порядку попередньої оплати та 11783,44 грн. штрафу відповідно до п8.8 договору.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд враховував наступне.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір поставки мінеральних добрив № Ф-Л-004730 від 22.01.2021 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 підписаної сторонами Специфікації №1 до договору №ФЛ-0004730 від 22.01.2021 визначено строк поставки 26.01.2021-27.01.2021.

Доказів поставки товару згідно переліку, визначеному у Специфікації, у т.ч. на суму отриманих коштів 70 700,03 грн, підписання сторонами первинних документів на передачу товару (видаткових накладних, ТТН, актів), у т.ч. у визначений строк, та на вимогу позивача листом №2 від 27.01.2021, суду не надано.

За відсутності доказів поставки товару, повернення коштів на суму 70700,03 грн, та з огляду не надання відповідачем доказів наявності підстав для їх утримання в своєму розпорядженні, суд дійшов висновку, що грошові кошти у 70700,03 грн є такими, що підлягають поверненню позивачу, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині їх стягнення з відповідача.

Щодо вимоги позивача про стягнення з 11783,94 грн штрафу за невиконання зобов`язання з реєстрації податкової накладної відповідно до п.8.8 договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.

Згідно п.5.1 договору встановлено обов`язок постачальника своєчасно реєструвати податкові накладні, розрахунки коригувань кількісних та вартісних показників податкових накладних, що видаються покупцеві, в Єдиному державному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені Податковим кодексом України.

Пунктом 8.8 договору передбачено, що у випадку порушення постачальником порядку, строків та інших вимог щодо реєстрації податкових накладних, визначених Податковим кодексом України, він сплачує покупцю штраф у розмірі всієї суми податку на додану вартість за такою податковою накладною, крім випадків, передбачених даним договором.

Відповідно до витягу з реєстру реєстрації податкових накладних, який міститься в матеріалах справи відповідачем порушено строки реєстрації податкової накладної на поставку ТОВ «ФРЕЙТАС ЛТД» поставки товару на суму 58916,69 грн та 11 783,34 грн ПДВ.

Відповідно п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З викладеного вище слідує, що згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Зазначення сторонами у договорі про обов`язок відповідача здійснити реєстрацію податкових накладних у ЄРПН протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладення на продавця господарської відповідальності у вигляді штрафної санкції.

Отже, встановлюючи відповідальність постачальника у виді штрафу в розмірі суми ПДВ, сплаченої в ціні товару, яку сплачує покупець при оплаті поставленого товару, сторони тим самим фактично передбачили компенсацію позивачеві негативних наслідків, що можуть у нього виникнути в разі невиконання відповідачем передбаченого нормами податкового законодавства зобов`язання зі складення та реєстрації податкової накладної та неможливості отримання позивачем у зв`язку з цим податкового кредиту.

Тобто передбачена п.8.8 договору відповідальність продавця не пов`язана з виконанням ним своїх зобов`язань щодо поставки товару, оскільки виникає в разі невиконання продавцем вимог податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі № 908/3565/16, від 10.05.2018 року у справі № 917/799/17, від 07.02.2019 року у справі № 913/272/18, від 11.07.2019 року у справі № 908/2060/18.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що не реєстрація податкових накладних в ЄРПН не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог ст. 218, 224 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді стягнення збитків або штрафних санкцій. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 року у справі № 908/3565/16.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач письмового відзиву доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість не надав, стверджувань позивача не спростував.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 70700,03 грн основного боргу. В решті позову належить відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236 - 240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕЙТАС ЛТД" (03189, м.Київ, вул. Академіка Вільямса, буд.6-Д, оф.43, код ЄДРПОУ 42692456)на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "СКІФ" (92240, Луганська обл., Білокуракинський район, с.Дем`янівка, код ЄДРПОУ 31001816) 70 700 (сімдесят тисяч сімсот) грн. 03 коп основного боргу, 1942 (одну тисячу дев`ятсот сорок дві) грн. 71 коп витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак