Рішення № 97173715, 25.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.05.2021Справа № 910/4396/21Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (65009, м. Одеса, Фонтанська Дорога, буд. 11, код ЄДРПОУ 20966466)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонячне Місто» (04053, м. Київ, пров.Несторівський, 6, код ЄДРПОУ 34693628)

про стягнення 954,49 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Місто Банк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячне місто» про стягнення заборгованості за договором оренди №2/736 від 21.11.2016 у розмірі 777,68 грн - заборгованості за орендну плату, 118,63 грн. - пені, 32,32 грн. - інфляційних втрат та 25,86 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення №2/736 від 21.11.2016.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.03.2021 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 910/4396/21, вирішив справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 25.03.2021 позивач отримав - 02.04.2021.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №0105474427630 ухвала суду від 25.03.2021 була надіслана відповідачу на адресу згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернена до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», жодних заяв про зміну місцезнаходження відповідача до суду не надходило.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.11.2016 між Публічним акціонерним товариством «Місто Банк» (орендодавець за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонячне Місто» (орендар за договором, відповідач) було укладено договір № 2/736 оренди нежилого приміщення (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язався передати орендареві, а орендар - прийняти в тимчасове користування нежиле приміщення та зобов`язався сплачувати орендодавцю орендну плату.

За приписами пунктів 1.2-1.3 договору, нежиле приміщення, що надається в оренду, належить орендодавцю на праві власності згідно свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення 27.10.2009р.

Нежиле приміщення, що передається в оренду (надалі по тексту - об`єкт оренди або приміщення): адреса: Україна, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 6; загальна площа: 33,8 кв.м.,

Відповідно до п. 3.1 договору, приміщення повинно бути передане орендодавцем та прийняте орендарем протягом трьох днів з моменту підписання цього Договору шляхом складання Акту приймання-передачі нежилого приміщення, де має бути зазначений його стан (його справність, цілісність, комплектність).

Згідно з п. 4.1 договору, строк дії договору починається з моменту прийняття приміщення за Актом приймання-передачі нежилого приміщення і діє до 18 листопада 2019 включно.

Як визначено у пунктах 5.1, 5.2 договору, з моменту підписання сторонами Акта прийому-передачі нежилого приміщення у відповідності з п. 3.1 договору, орендар сплачує Орендодавцю щоквартальну орендну плату за приміщення. Сплата сум за електроенергію, сум тепловодопостачання, вивозу сміття, утримання будинку, в якому знаходиться Приміщення, на орендаря не покладається.

Вартість орендної плати щоквартально становить 1216,00 грн., крім того податок на додану вартість 243,36 грн. Всього орендна плата разом з податком на додану вартість складає 1460,16 грн.

За умовами п.5.3 договору, плата за оренду сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця щоквартально на підставі виставленого орендодавцем до оплати рахунку, не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 10.1 договору визначено, що після закінчення терміну оренди приміщення та при відсутності у сторін намірів щодо продовження строку дії Договору, а також у випадках дострокового розірвання даного договору, орендар зобов`язаний повернути орендодавцю, а орендодавець - прийняти орендоване приміщення протягом 10 днів із дня закінчення строку оренди чи розірвання даного договору на підставі Акта приймання-передачі.

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду орендоване нерухоме майно за Актом приймання - передавання нежилого приміщення від 21.11.2016.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати орендної плати не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість по договору у розмірі 777,68 грн основного боргу, 118,63 грн пені, 32,32 грн інфляційних втрат та 25,86 грн. 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір №2/736 від 21.11.2016 є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України (далі -ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору №2/736 від 21.11.2016 передано у строкове платне користування відповідача об`єкт оренди, та, як наслідок, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонячне Місто» виник обов`язок оплачувати орендні платежі за період користування об`єктом оренди.

За розрахунком позивача, не спростованим відповідачем, заборгованість останнього за 3 квартал 2019 року по договору становить 777,68 грн.

За відсутності доказів сплати відповідачем суми 777,68 грн орендної плати, у т.ч. у визначені договором строки та станом на час розгляду справи по суті спору, або ж повернення майна з оренди до вказаного періоду, суд визнає заявлені вимоги про стягнення вказаної суми боргу з відповідача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 32,32 грн. інфляційних втрат та 25,86 грн.3% річних. за період з 08.12.2019 по 16.01.2021 прострочення, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість та наявність підстав для задоволення в межах розрахунку позивача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 118,63 грн пені за період з 16.01.2020 по 16.01.2021, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як встановлено у п. 11.2 договору, у випадку прострочення сплати орендної плати, що визначена цим договором, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми підлягаючої до сплати за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення та безпідставно нараховано пеню поза встановленим 6-місячним строком всупереч ч. 6 ст. 232 ГПК України.

В розумінні п. 5.3 договору, період прострочення відповідача зі сплати орендної плати за 3 квартал 2019 року розпочався 11.09.2019, тому належною до стягнення за перерахунком суду є пеня за період з 11.09.2019 по 11.03.2020.

З урахуванням наведеного, відповідно до меж заявлених позивачем вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період з 16.01.2020 по 11.03.2020 у розмірі 27,77 грн. В решті суми пені належить відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач письмового відзиву на позов, контррозрахунку заявлених вимог не надав, стверджувань позивача не спростував.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 777,68 грн заборгованості по сплаті орендної плати, 32,32 грн. інфляційних втрат та 25,86 грн. 3% річних, 27,77 грн пені. В решті позову належить відмовити у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 248-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонячне Місто» (04053, м. Київ, пров.Несторівський, 6, код ЄДРПОУ 34693628) на користь Публічного акціонерного товариства «Місто Банк» (65009, м. Одеса, Фонтанська Дорога, буд. 11, код ЄДРПОУ 20966466) 777 (сімсот сімдесят сім) грн. 68 коп заборгованості по сплаті орендної плати, 32 (тридцять дві) грн. 32 коп. інфляційних втрат та 25 (двадцять п`ять) грн. 86 коп. 3% річних, 27 (двадцять сім) грн. 77 коп пені, 2053 (дві тисячі п`ятдесят три) грн. 91 коп витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак