Рішення № 97173706, 26.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2021Справа № 910/20173/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ"

до відповідача ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ."

про стягнення 5 488,96 грн.,

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." про стягнення 5 488,96 грн. страхового відшкодування внаслідок пошкодження транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що ним як страховиком транспортного засобу "Renault Trafic", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 13 783,33 грн., внаслідок чого до позивача на підставі статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача як особи, якою застраховано цивільно-правову відповідальність водія, якого було визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Натомість, відповідач у добровільному порядку виплатив лише 7 294,37 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача залишок невиплаченого страхового відшкодування за вирахуванням франшизи, що складає 5 488,96 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

11.01.2021 від МТСБУ надійшла відповідь на запит.

22.01.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона заперечила проти позову та покладення витрат на правову допомогу.

22.02.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечував проти доводів відповідача та просив задовольнити позов повністю.

Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці, завершальний розгляд справи здійснювався 26.05.2021.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

03.10.2018 між позивачем (страховик) та ТОВ «Енергорезерв» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією транспортного засобу "Renault Trafic", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

24.02.2019 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Renault Trafic", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу "ВАЗ 21061", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 (який визнаний винним у вчиненні ДТП постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.04.2019 у справі № 504/885/19).

Внаслідок даного ДТП було пошкоджено транспортний засіб "Renault Trafic", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який був застрахований позивачем.

Страховим актом № 135702 від 24.06.2019 було затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 13 783,33 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання договору добровільного страхування наземного транспорту фактично було виплачено на користь страхувальника страхове відшкодування у розмірі 13 783,33 грн. згідно платіжного доручення № 11283 від 24.06.2019.

Таким чином, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи, якою є ОСОБА_1 (визнаний винним у вчиненні ДТП постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 22.04.2019 у справі № 504/885/19).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ 21061", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована відповідачем, згідно відповідного Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/8064727 (франшиза 2 000 грн).

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду № 910/7449/17 від 05 червня 2018 року.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування від 15.07.2019.

Заявою від 17.10.2019 відповідач погодив суму страхового відшкодування у розмірі 7 294,37 грн., яку фактично виплатив 18.12.2019.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідач, вказавши у заяві від 17.10.2019, що розмір франшизи становить 1 000 грн., фактично вирахував франшизу у розмірі 2 000 грн., виплативши страхове відшкодування на суму 7 294,37 грн. (13783,33 - 4488,95 - 2000,00 = 7294,38).

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

При здійсненні розрахунку ціни позову позивач врахував франшизу лише у розмірі 1 000 грн. Однак, як вбачається з матеріалів справи, Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/8064727 визначено, що розмір франшизи складає саме 2 000 грн. (що також підтверджено відомостями з централізованої бази МТСБУ).

Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 13 783,33 грн., зважаючи на фактично виплачене відповідачем у порядку суброгації страхове відшкодування на суму 7 294,37 грн., а також враховуючи встановлену полісом АМ/8064727 франшизу - 2000,00 грн., суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв`язку з настанням ДТП наявний обов`язок відшкодувати позивачу залишок невідшкодованої суми страхового відшкодування в розмірі 4 488,96 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що ним самостійно було визначено коефіцієнт фізичного зносу та встановлено, що такий коефіцієнт на запасні частини пошкодженого транспортного засобу складає 0,54.

Так, розмір (коефіцієнт) зносу розраховується за порядком, передбаченим Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 р. (далі - Методика).

Фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).

Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

При цьому, судом враховано, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за N 1074/8395. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.09.2018 по справі № 753/21177/16-ц.

Позивачем до позовної заяви надано звіт № 151/2019 про оцінку автомобіля "Renault Trafic", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 від 16.04.2019, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 16 548,37 грн.

Таким чином, зі змісту вказаного звіту вбачається, що оцінювачем визначено вартість матеріального збитку, якого було завдано виключно внаслідок пошкоджень при спірній ДТП, про що безпосередньо вказано у звіті. При цьому обчислення здійснювалося саме з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Таким чином, заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими та не приймаються судом в якості підстави для відмови у позові.

Судом враховано, що сума фактично виплаченого позивачем страхового відшкодування є меншою, ніж вартість збитку з урахуванням фізичного зносу згідно звіту. При цьому, відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що при складанні звіту було застосовано необґрунтований або невірний коефіцієнт фізичного зносу. Також судом приймаються доводи позивача про те, що відповідач не був позбавлений права заявити клопотання про призначення судової експертизи у випадку незгоди з сумою реальних збитків.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За загальним правилом та з огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

6 липня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства СК Країна , дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу - лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму , що витрачена на відновлення ТЗ , а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Таким чином, у страховика у зв`язку з настанням страхового випадку виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей, ПДВ та з вирахуванням франшизи (постанова Верховного Суду від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17).

Враховуючи вищенаведені обставини у сукупності, у суду відсутні правові підстави для того, щоб не приймати надані позивачем докази понесення витрат на виплату страхового відшкодування (в тому числі звіту оцінювача щодо вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, а також надані стороною платіжні документи) в якості належних, достовірних та допустимих доказів реальної вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП. Також судом враховано, що загальна сума, яка була затверджена страховим актом та фактично виплачена позивачем на користь страхувальника є меншою, ніж сума відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, яка зазначена у звіті оцінювача, що жодним чином не порушує прав відповідача в цій частині та не перевищує лімітів відповідальності, встановлених страховим полісом.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, з огляду на приписи вищезазначених норм законодавства, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 4 488,96 грн.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: договір №1 про надання правової допомоги від 02.01.2020, укладений між позивачем та Адвокатським бюро "Синюк та партнери", реєстр справ від 01.10.2020, акт виконаних робіт від 30.10.2020, платіжне доручення №14603 від 01.10.2020, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 30.10.2020.

Як вбачається із матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" та Адвокатським бюро "Синюк та партнери" укладений договір №1 про надання правової допомоги від 02.01.2020, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

За змістом пунктів 4.1, 4.2 та 4.6 вказаного договору вартість наданих юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками сторін з кожної сторони.

Як встановлено судом, адвокатом Синюком С.Л. було надано послуги з консультації на суму 1000,00 грн., підготовчих дій на суму 2000,00 грн., а також послуги із підготовки та подання позовної заяви в суд на суму 2000,00 грн., що відображено у детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних для надання правової допомоги від 30.10.2020.

Повноваження адвоката Синюка С.Л. підтвердженні ордером серії КС №791323 від 01.10.2020.

З урахуванням наведеного, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським бюро "Синюк та партнери" професійної правничої допомоги позивачу на суму 5000,00 грн.

Відповідач повністю заперечував проти розміру заявлених витрат на правову допомогу.

З урахуванням предмету та підстав позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, беручи до уваги факт розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін, наявність змістовних заперечень відповідача щодо заявленої суми компенсації, а також зважаючи на необхідність дотримання принципу співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов до висновку, що співмірною із складністю справи та наданими адвокатом послугами є сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн., а відтак саме зазначена суму підлягає стягненню на користь позивача.

Частиною 9 статті 129 ГПК України, зокрема встановлено, що у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи факт того, що даний спір виник саме через неправильні дії відповідача, оскільки відповідач не виплатив повну та обґрунтовану суму страхового відшкодування в порядку суброгації на користь позивача, судовий збір покладається на відповідача в порядку частини 9 статті 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." (Україна, 04210, місто Київ, ПРОСПЕКТ ГЕРОЇВ СТАЛІНГРАДА , будинок 4, корпус 6А, ідентифікаційний код 32404600) на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" (Україна, 04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГЕРЦЕНА, будинок 10, ідентифікаційний код 24745673) суму страхового відшкодування у розмірі 4 488,96 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.05.2021.

Суддя І.В. Приходько