Рішення № 97173642, 24.05.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.05.2021Справа № 910/3722/21

За позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО"

про стягнення 1 610 444,41 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Пасічнюк С.В.

Представники:

від позивача - Кулешова Л.В.,

від відповідача - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - позивач, ПАТ "Запоріжжяобленерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (далі - відповідач, ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО") про стягнення 1 610 444,41 грн , з яких: 300 312,81 грн заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в жовтні та грудні 2020 року (основний борг); 590 368,70 грн пені за період з 23.11.2020 по 31.01.2021; 147 592,19 грн 3% річних за період з 23.11.2020 по 31.01.2021; 568 318,28 грн інфляційних втрат за період з 01.11.2020 по 31.01.2021 та 3 852,43 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеним відповідно до заяви-приєднання від 19.12.2018 на сайті постачальника (http//www.zoe.com.ua), в частині своєчасної та повної оплати наданої послуги з розподілу електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/3722/21, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 05.04.2021 о 15:00 год.

26.03.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, направлена засобами електронного зв`язку. Зазначеною заявою представник позивача просив проведення судового засідання, призначеного на 05.04.2021 о 15:00 год., здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення vkz.court.gov.ua. Представник позивача зазначеною заявою повідомив власний обліковий запис користувача системи відеоконференцзв`язку "EasyCon" - ІНФОРМАЦІЯ_1.

01.04.2021 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив позовні вимоги та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У підготовче засідання, призначене на 05.04.2021, представники позивача та відповідача не з`явились.

У підготовчому засіданні 05.04.2021 судом розглянуто та відхилено заяву позивача щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, яка надійшла до суду 26.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 26.04.2021 о 12:20 год. Проведення підготовчого засідання у справі, призначеного на 26.04.2021, здійснювати за участі представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" за обліковим записом представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_1.

14.04.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, аналогічного змісту поданій заяві від 26.03.2021.

14.04.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач вважає, що відзив на позовну заяву не спростовує правову позицію позивача та вимоги, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У підготовче засідання, призначене на 26.04.2021, з`явився представник позивача.

Представники відповідача не з`явився.

Підготовче засідання, призначене на 26.04.2021, проводилось в режимі відеоконференції.

У підготовчому засіданні 26.04.2021 суд долучив до матеріалів справи заяву позивача від 14.04.2021 та відповідь на відзив з додатками.

Подані учасниками справи заяви з процесуальних питань долучені до матеріалів справи.

Судом з`ясовано у підготовчому засіданні 26.04.2021 позицію представника позивача щодо здійснення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Представник позивача заявив клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судом заявлене клопотання представника позивача задоволено.

Суд дійшов висновку проводити наступні судові засідання у справі з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" за обліковим записом представника позивача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 26.04.2021 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.05.2021 о 15:00 год. Проведення судового засідання у справі, призначеного на 24.05.2021, здійснювати за участі представника позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" за обліковим записом представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_1.

18.05.2021 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, направлена засобами електронного зв`язку. Зазначеною заявою представник позивача просив проведення судового засідання, призначеного на 24.05.2021 о 15:00 год., здійснювати в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" за обліковим записом представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_2.

У судове засідання, призначене на 24.05.2021, з`явився представник позивача.

Представники відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи. Судом враховано, що ухвалою суду від 26.04.2021 явка учасників справи у судове засідання визнана не обов`язковою.

У судовому засіданні 24.05.2021 судом розглянуто заяву позивача щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду, яка надійшла до суду 18.05.2021.

Проведення судового засідання, призначеного на 24.05.2021, здійснювалось в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" за обліковим записом представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України та повідомлення відповідача належним чином про судове засідання 24.05.2021, суд дійшов висновку про здійснення розгляду справи по суті в судовому засіданні 24.05.2021 за відсутності відповідача (його представників).

У судовому засіданні 24.05.2021 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 24.05.2021 судом заслухане вступне слово позивача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Судом оголошено, що відповідачем 01.04.2021 через відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечив позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 24.05.2021 судом з`ясовано обставини справи та досліджено докази, після чого суд перейшов до судових дебатів. Представник позивача виступив з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.05.2021 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії, що видана згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13.11.2018 № 1415. Тобто з 01.01.2019 року позивач є оператором системи розподілу та надає послуги з розподілу.

На виконання постанови №1415 від 13.11.2018 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про видачу ПАТ "Запоріжжяобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом", Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (далі - позивач, ПАТ "Запоріжжяобленерго", ОСР) розміщено на офіційному веб-сайті оператора системи розподілу: http//www.zoe.com.ua договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії" та заяви-приєднання.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (НКРЕКП).

Пунктом 1.2.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що оператор системи розподілу укладає договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, який розробляється оператором системи на підставі додатка 4 до цих Правил та укладається з кожним ектропостачальником, який звертається до оператора системи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" визначено постачальником "останньої надії".

19.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (далі - відповідач, ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО", постачальник) підписало заяву-приєднання до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - Договір). За змістом цієї заяви-приєднання, з моменту її акцептування постачальник та ОСР набувають всіх прав та обов`язків за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.1 Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - Договір) цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам постачальника як послуги ОСР. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання постачальника до умов цього договору.

Пунктом п. 1.2 Договору визначено, що умови Договору є однаковими для всіх електропостачальників та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ).

Додатковою угодою № 5 про внесення змін до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії викладено вказаний договір, опублікований на сайті ПАТ "Запоріжжяобленерго" 04.12.2018 зі змінами та доповненнями, в новій редакції, що набрала чинності з 22.10.2020. Редакція Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, опублікована на сайті ПАТ "Запоріжжяобленерго" 04.12.2018 із змінами та доповненнями, втратила чинності з 22.10.2020.

За змістом п. 2.2 Договору постачальник здійснює оплату послуг з розподілу згідно з умовами глави 3 цього договору та плату за надання послуг комерційного обліку електричної енергії (інформаційних послуг), послуг з відключення та підключення об`єктів споживачів постачальника згідно з додатком 1 "Порядок розрахунків", який є невід`ємною частиною цього договору.

За змістом п. 2.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 5, постачальник здійснює придбання та оплату послуг з розподілу згідно з умовами глави 3 цього договору за сукупністю споживачів постачальника, які за умовами договорів про постачання електричної енергії (комерційних пропозицій постачальника) здійснюють оплату послуг з розподілу електричної енергії постачальника, та інших послуг ОСР згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до цього Договору.

Розрахунковим періодом для цілей цього Договору є календарний місяць (п. 3.3 Договору та аналогічний за змістом п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 5).

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що оплата послуг з розподілу здійснюється постачальником у формі 100% попередньої оплати. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує розрахунковому періоду.

За змістом п. 3.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 5 оплата (придбання) послуг з розподілу здійснюється постачальником у формі попередньої оплати, у тому числі плановими авансовими платежами.

Згідно з п. 2.3 додатку 1 до Договору ("Порядок розрахунків") постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до Акта прийому-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та постачальником (додаток 2), складеного за підсумками розрахункового періоду (п. 2.8 цього Порядку розрахунків), та рахунку протягом 5 (п`яти) банківських днів від дня їх отримання. Сума остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіленої електричної енергії споживачам постачальника, зазначеної в Акті прийому-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії, та сумарною оплатою постачальника за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Аналогічний за змістом п. 2.3 додатку 1 до Договору в редакції Додаткової угоди № 5.

Пунктом 9.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 5 встановлено, що цей Договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього Договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не визначено в заяві-приєднання. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 наведеної статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач в порушення умов Договору не виконав належним чином свої договірні зобов`язання в частині своєчасної та повної оплати наданої послуги з розподілу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за надані послуги з розподілу електричної енергії за період жовтень та грудень 2020 року, що становить 300 312,81 грн (основний борг). На вказану суму основного боргу позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також нараховано штраф за прострочення понад 30 днів оплати послуг з розподілу електричної енергії по рахунку № 40/10 від 13.11.2020.

Позивач також вказав, що заборгованість відповідача за надані послуги з розподілу електричної енергії за Договором, яка виникла в період з січня по квітень 2019 року, була стягнута на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 910/5307/19, яке набрало законної сили.

Заборгованість відповідача за надані послуги з розподілу електричної енергії за Договором, яка виникла в період з травня по липень 2019 року та в період з вересня 2019 року по лютий 2020 року, була стягнута на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/7655/20, яке набрало законної сили.

Крім цього, як зазначив позивач, ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/20350/20 за позовом ПАТ "Запоріжжяобленерго" до ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" про стягнення заборгованості в розмірі 15 614 132,95 грн, в тому числі заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії за Договором за період з березня по вересень 2020 року.

Оскільки станом на дату подання даної позовної заяви відповідач не здійснив оплату послуг з розподілу електричної енергії за періоди з січня по квітень 2019 року, з травня по липень 2019 року, з вересня 2019 року по лютий 2020 року та з березня по вересень 2020 року, позивач здійснив нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за новий період прострочення оплати боргу за вказані періоди.

Відповідач згідно поданого відзиву заперечував проти позову повністю, оскільки на теперішній час не отримано відповіді від ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" щодо коригування обсягів споживання споживача - Південно-Східне МРУ ВКПП за період квітень-червень 2020 року, крім того, досі не вирішено питання по споживачам, які раніше були на постачанні ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" і по яким не була скоригована розбіжність у відповідних обсягах (ПАТ "Український науково-дослідний інститут по промисловому та санітарному очищенню газів", ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№55)", ПСП "Лендфорт Азов", ТОВ "Агрофірма Лан", ПВКФ "Меркурій", ТОВ "Спецмонтажінновація", ПАТ "Запорізьке автотранспортне підприємство 12329", ЗДП "Радіо", ТОВ Фірма "Мета", ТОВ "Автотранспортна фірма "Земляни, ЛТД", ФОП Мокієнко Наталія Іванівна, Селянське (фермерське) господарство "Родючість", ФО ОСОБА_1 ), а також по споживачу, який переданий у ліквідованому стані (ФОП Кучеренко Т.Є.).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 4 статті 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (НКРЕКП).

За приписами частин 1, 2 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач шляхом подання заяви-приєднання від 19.12.2018 приєднався до умов Договору електропостачальника надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який станом на час розгляду даної справи по суті є чинним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого відповідач приєднався 19.12.2018, як належну підставу у розумінні норм ст. 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Судом досліджено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/5307/19 за позовом ПАТ "Запоріжжяобленерго" до ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" про стягнення 8 364 615,17 грн, з яких 8 337 888,24 грн основного боргу, 24 671,01 грн пені та 2 055,92 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 910/5307/19, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 та яке набрало законної сили 27.11.2019, позовні вимоги ПАТ "Запоріжжяобленерго" задоволено в повному обсязі, стягнуто з ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" на користь ПАТ "Запоріжжяобленерго" заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії в сумі 16 555 839 грн 97 коп., пеню в сумі 1 216 414 грн 83 коп., 3% річних в сумі 103 795 грн 57 коп., інфляційні втрати в сумі 183 781 грн 11 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 270 897 грн 47 коп.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 910/5307/19 судом встановлено, що:

- на виконання умов договору Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" у період з січня по квітень 2019 року було надано Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" рахунки: № 63 від 13.03.2019 за фактичні послуги з розподілу електричної енергії у лютому 2019, № 101 від 15.04.2019 за фактичні послуги з розподілу електричної енергії у березні 2019, № 125 від 13.05.2019 за фактичні послуги з розподілу електричної енергії у квітні 2019 та перерахунок за січень 2019;

- у відповідача утворилась заборгованість за період з січня по квітень 2019 року, що загалом становить 16 555 839, 97 грн, з яких: за лютий 2019 в розмірі 8 313 611,69 грн з урахуванням податку на додану вартість; за березень 2019 в сумі 6 064 244, 58 грн з урахуванням податку на додану вартість; за квітень 2019 року в розмірі 1 579 336, 44 грн з урахуванням податку на додану вартість;

- окрім заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії в сумі 16 555 839,97 грн, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 216 414,83 грн за період з 02.04.2019 по 05.07.2019, 3% річних в сумі 103 795,57 грн за період з 02.04.2019 по 05.07.2019, інфляційних втрат в сумі 183 781,11 грн за період з 01.04.2019 по 31.05.2019.

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/7655/20 за позовом ПАТ "Запоріжжяобленерго" до ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" про стягнення 6 531 858,82 грн, з яких 749 462,74 грн основного боргу, 4 173 802,92 грн пені, 899 169,10 грн штрафу, 463 964,91 грн 3% річних, 245 459,15 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/7655/20, яке набрало законної сили 22.10.2020, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" на користь ПАТ "Запоріжжяобленерго" основний борг в сумі 749 462 грн 74 коп., пеню в розмірі 4 171 647 грн 88 коп., штраф в сумі 899 169 грн 10 коп., 3% річних в розмірі 463 862 грн 53 коп., інфляційні втрати в сумі 245 459 грн 15 коп. та судовий збір в розмірі 97 977 грн 88 коп., відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/7655/20 судом встановлено, що:

- у період з травня 2019 по липень 2019 та з вересня 2019 по лютий 2020 Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" було надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії, про що сторонами складено та підписано наступні акти прийому-передачі наданих послуг: №05/2019 від 31.05.2019 на суму 25175,60 грн; №06/2019 від 30.06.2019 на суму 383 955,28 грн; №07/2019 від 31.07.2019 на суму 37 129,52 грн; №40 від 30.09.2019 на суму 52 899,23 грн; б/н від 31.10.2019 на суму 58 810,64 грн; №40 від 30.11.2019 на суму 92 510,15 грн; б/н від 31.12.2019 на суму 142 674,24 грн; б/н від 31.01.2020 на суму 7273,76 грн; б/н від 29.02.2020 на суму 220 842,29 грн;

- на оплату послуг згідно вказаних актів позивачем було направлено засобами поштового зв`язку на адресу відповідача відповідні рахунки, а саме: рахунок на оплату послуг за травень 2019 направлено 14.06.2019; рахунок на оплату послуг за червень 2019 направлено 23.07.2019; рахунок на оплату послуг за липень 2019 направлено 15.08.2020; рахунок на оплату послуг за вересень 2019 направлено 15.10.2019; рахунок на оплату послуг за жовтень 2019 направлено 14.11.2019; рахунок на оплату послуг за листопад 2019 направлено 17.12.2019; рахунок на оплату послуг за грудень 2019 направлено 15.01.2020; рахунок на оплату послуг за січень 2020 направлено 14.02.2020; рахунок на оплату послуг за лютий 2020 направлено 16.03.2020;

- виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг з розподілу електричної енергії, що були надані позивачем у періоди з травня 2019 по липень 2019 та з вересня 2019 по лютий 2020 на загальну суму 749 462,74 грн, настав;

- враховуючи те, що відповідач належних і допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії не надав, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в частині стягнення основного боргу в сумі 749 462, 74 грн;

- суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних у сумі 463 964,91 грн, інфляційних втрат в сумі 245 459,15 грн, 4 173 802,92 грн пені та 899 169,10 грн - штрафу;

- судом також враховано, що у межах №910/5307/19 предметом позову було стягнення пені нарахованої за період з 02.04.2019 по 05.07.2019, тоді як у межах розглядуваного спору у справі № 910/7655/20 заявлено вимоги про стягнення неустойки за період з 06.07.2019 по 31.05.2020, тобто, періоди є відмінними.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі 910/5307/19, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019, та рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/7655/20, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення для суду при вирішенні даної справи № 910/3722/21, а встановлені цими рішеннями обставини повторного доведення не потребують.

Разом з цим, у справі № 910/20350/20 за позовом ПАТ "Запоріжжяобленерго" до ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" про стягнення заборгованості в розмірі 15 614 132,95 грн, в тому числі 12 247 491,65 грн заборгованості за надані послуги з розподілу електричної енергії за Договором за період з березня по вересень 2020 року, у судовому засіданні 20.05.2021 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення. Станом на час розгляду судом даної справи № 910/3722/21, повне рішення у справі № 910/20350/20 не складено, не набрало законної сили. Відтак обставини наявності у відповідача заборгованості за Договором за період з березня по вересень 2020 року не встановлені рішенням суду в іншій господарській справі.

По матеріалам даної справи № 910/3722/21 судом встановлено, що у жовтні та грудні 2020 року ПАТ "Запоріжжяобленерго" (позивачем) було надано ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (відповідачу) послуги з розподілу електричної енергії, про що сторонами складено та підписано Акт прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) у жовтні 2020 року на суму 38 524,25 грн та Акт прийняття-передавання послуг з розподілу (електрична енергія) у грудні 2020 року на суму 261 788,56 грн, а всього на суму 300 312,81 грн (далі - акт за жовтень та грудень 2020 року).

Згідно вказаних актів сторони підтвердили, що послуги надані в повному обсязі та належним чином оформлені, постачальник не має претензій до виконавця.

Судом встановлено, що на оплату послуг згідно вказаних актів позивачем було направлено відповідачу засобами поштового та електронного зв`язку рахунки № 40/10 від 13.11.2020 та № 40/12 від 12.01.2021, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень № 6903528661523, № 6903528933388 та скриншотами зображень електронних листів позивача від 13.11.2020 № 007-066/17609, від 12.01.2021 № 007-066/109.

За твердженнями позивача, яке відповідачем спростовані не були, Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" розрахунків за послуги, які було надано Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" у жовтні 2020 року та грудні 2020 року, здійснено не було, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за вказаний період у розмірі 300 312,81 грн, що і стало підставою для нарахування на цю суму заборгованості 1 819,34 грн пені за період з 24.11.2020 по 31.01.2021, 454,84 грн 3% річних за період з 24.11.2020 по 31.01.2021, 346,72 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2020 по 31.12.2020, 3 852,43 грн штрафу за прострочення оплати рахунку № 40/10 від 13.11.2020.

Одночасно, з огляду на непогашення відповідачем заборгованості, наявність якої було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 910/5307/19, яке набрало законної сили, позивачем на залишок такої заборгованості у розмірі 12 992 302,81 грн нараховано 299 992,33 грн пені за період з 23.11.2020 по 31.01.2021, 74 998,08 грн 3% річних за період з 23.11.2020 по 31.01.2021, 287 350,77 грн інфляційних втрат за період з 23.11.2020 по 31.12.2020.

З огляду на непогашення відповідачем заборгованості у розмірі 749 462,74 грн, наявність якої було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/7655/20, яке набрало законної сили, позивачем на дану суму заборгованості нараховано 7 126,02 грн пені за період з 23.11.2020 по 21.12.2020, 1 781,50 грн 3% річних за період з 23.11.2020 по 21.12.2020, 9 743,01 грн інфляційних втрат за період з 23.11.2020 по 30.11.2020.

З огляду на непогашення відповідачем заборгованості у розмірі 12 247 491,65 грн, яка визначена предметом розгляду у справі № 910/20350/20, позивачем на дану суму заборгованості нараховано 281 431,01 грн пені за період з 23.11.2020 по 31.01.2021, 70 357,77 грн 3% річних за період з 23.11.2020 по 31.01.2021, 270 877,78 грн інфляційних втрат за період з 23.11.2020 по 31.12.2020.

В межах розгляду даної справи № 910/3722/21 суд не встановлює питання відсутності чи наявності заборгованості за вказані періоди.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.3 додатку 1 до Договору ("Порядок розрахунків") в редакції Додаткової угоди № 5 постачальник здійснює остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії відповідно до Акта прийому-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії між ОСР та постачальником (додаток 2), складеного за підсумками розрахункового періоду (п. 2.8 цього Порядку розрахунків), та рахунку протягом 5 (п`яти) банківських днів від дня їх отримання. Сума остаточного розрахунку визначається як різниця між вартістю розподіленої електричної енергії споживачам постачальника, зазначеної в Акті прийому-передачі наданих послуг з розподілу електричної енергії, та сумарною оплатою постачальника за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Як встановлено судом, на оплату послуг згідно актів за жовтень та грудень 2020 року позивачем було направлено засобами електронного зв`язку на електронну адресу відповідача наведені акти та рахунки № 40/10 від 13.11.2020 та № 40/12 від 12.01.2021.

Пунктом 2.4 додатку 1 до Договору ("Порядок розрахунків") в редакції Додаткової угоди № 5 встановлено, що датою отримання рахунка постачальником, вважається:

- у разі направлення рахунка електронною поштою - вважається наступний робочий день після направлення їх ОСР;

- у разі направлення рахунка рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 (три) календарні дні, по області - 5 (п`ять) календарних днів, по Україні - 7 (сім) календарних днів);

- у разі направлення рахунка нарочним - дата вручення його постачальнику;

- у випадку вручення рахунка уповноваженому представнику постачальника - дата отримання цього рахунка постачальником, зазначена ним в рахунку на екземплярі ОСР.

Таким чином, датою отримання рахунку № 40/10 від 13.11.2020, направленого електронною поштою 13.11.2020, вважається 16.11.2020, а датою отримання рахунку № 40/12 від 12.01.2021, направленого електронною поштою 12.01.2021, вважається 13.01.2021.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи приписи ст. 253 ЦК України та умови п. 2.3, 2.4 додатку 1 до Договору, суд доходить висновку, що остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії за жовтень 2020 в сумі 38 524,25 грн відповідач мав здійснити до 23.11.2020 (включно), остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії за грудень 2020 в сумі 261 788,56 грн відповідач мав здійснити до 20.01.2021 (включно).

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк оплати послуг з розподілу електричної енергії, що були надані позивачем у жовтні та грудні 2020 на загальну суму 300 312,81 грн, настав.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у встановлений п. 2.3 додатку 1 до Договору строк не здійснив остаточний розрахунок за розподіл електричної енергії у жовтні та грудні 2020 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за вказаний період на загальну суму 300 312,18 грн (основний борг).

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993).

Суд також зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства відповідно до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів" 27.10.1993).

Відповідач належних і допустимих у розумінні ст. 76, 77 ГПК України доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за Договором щодо здійснення остаточного розрахунку за розподіл електричної енергії у жовтні та грудні 2020 року не надав, наявність заборгованості у заявленому до стягнення розмірі не спростував.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позову повністю, оскільки не вирішено питання щодо коригування обсягів споживання споживача - Південно-Східне МРУ ВКПП за період квітень-червень 2020 року, а також не вирішено питання по споживачам, які раніше були на постачанні ДПЗД і по яким не була скоригована розбіжність у відповідних обсягах.

Відповідні заперечення відповідача судом відхиляються як безпідставні та необгрунтовані, оскільки жодні докази, на підтвердження викладених відповідачем обставин, до відзиву на позовну заяву не додані та в подальшому до матеріалів справи не долучені. Крім того, спірне питання щодо коригування обсягів споживання споживача - Південно-Східне МРУ ВКПП стосується періоду квітень-червень 2020, тоді як предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості відповідача за послуги з розподілу електричної енергії за період жовтень, грудень 2020 року. Наразі період, за який не була скоригована розбіжність у відповідних обсягах по іншим споживачам, які раніше були на постачанні ДПЗД "УКРІНТЕРЕНЕРГО", - відповідачем у відзиві на позовну заяву взагалі не вказано.

Отже, зважаючи на встановлені судом обставини та вимоги наведених правових норм, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 300 312,81 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України)

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Виходячи з положень статей 610, 611, 612 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.6 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, постачальник сплачує ОСР пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення), по день фактичної оплати.

Аналогічні умови містить пункт 6.6 Договору в редакції Додаткової угоди № 5, згідно якого за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, постачальник сплачує ОСР пеню в розмірі 0,5% від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення) за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пунктом п. 4.1 додатку 1 до Договору ("Порядок розрахунків") в редакції Додаткової угоди № 5 встановлено, що у разі несплати постачальником виставлених рахунків (включаючи попередню оплату) за надання послуг з розподілу електричної енергії в установлений строк, ОСР нараховує, а постачальник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день прострочення) за кожен день прострочення платежу, включно по день фактичної оплати, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф в розмірі 10% від суми простроченого платежу.

З огляду на порушення відповідачем строків розрахунків за послуги, які було надано у період жовтень та грудень 2020, а також у зв`язку з непогашенням відповідачем заборгованості, наявність і обсяги якої було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 910/5307/19 (за період з лютого по квітень 2019), рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/7655/20 (за період з травня 2019 по липень 2019 та з вересня 2019 по лютий 2020), та у зв`язку з непогашенням відповідачем заборгованості, яка є предметом спору у справі Господарського суду міста Києва № 910/20350/20 (за період з березня по вересень 2020), позивачем було нараховано пеню на загальну суму 590 368,70 грн, з якої:

299 992,33 грн - за прострочення оплати заборгованості за період з лютого по квітень 2019 (період нарахування пені з 23.11.2020 по 31.01.2021);

7 126,02 грн - за прострочення оплати заборгованості за період з травня 2019 по липень 2019 та з вересня 2019 по лютий 2020 (період нарахування пені з 23.11.2020 по 21.12.2020);

281 431,01 грн - за прострочення оплати заборгованості за період з березня по вересень 2020 (період нарахування пені з 23.11.2020 по 31.01.2021);

1819,34 грн - за прострочення оплати заборгованості за період жовтень та грудень 2020 (період нарахування пені з 24.11.2020 по 31.01.2021).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до положень ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 по справі № 916/1777/19.

Таким чином, нарахування пені за період прострочення грошового зобов`язання, кінцевою датою якого визначено 31.01.2021, відповідає приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та принципу свободи договору, який визначено статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені в сумі 1 819,34 грн, яку було нараховано у зв`язку порушення відповідачем строків розрахунків за послуги, які було надано у період жовтень та грудень 2020; пені в сумі 299 992,33 грн, яку було нараховано у зв`язку з непогашенням відповідачем заборгованості, наявність і обсяги якої було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №910/5307/19; пені в сумі 7 126,02 грн, яку було нараховано у зв`язку з непогашенням відповідачем заборгованості, наявність і обсяги якої було встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 у справі № 910/7655/20, суд дійшов висновку, що розрахунок у цій частині є арифметично вірним та відповідає встановленим судом обставинам справи. При цьому, судом також враховано, що у межах справи № 910/5307/19 предметом позову було стягнення пені, нарахованої за період з 02.04.2019 по 05.07.2019, у межах справи № 910/7655/20 предметом позову було стягнення пені, нарахованої за період з 06.07.2019 по 31.05.2020, у межах справи № 910/20350/20 предметом позову є стягнення пені, нарахованої за період з 01.06.2020 по 22.11.2020, тоді як у межах розглядуваного спору заявлено вимоги про стягнення неустойки за період з 23.11.2020 по 31.01.2020, тобто, періоди є відмінними.

Разом з цим, нарахування позивачем пені в сумі 281 431,01 грн за прострочення оплати заборгованості за Договором в сумі 12 247 491,65 грн за період з березня по вересень 2020 суд вважає безпідставним, оскільки наявність та обсяги такої заборгованості визначені предметом спору у справі № 910/20350/20, повне рішення у якій станом на час розгляду даної справи № 910/3722/21 судом не складено, не набрало законної сили, а рівно позивачем не доведено прострочення такої заборгованості.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 308 937,69 грн, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, тоді як в іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 281 431,01 грн позов задоволенню не підлягає за вищенаведених підстав.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок штрафу в сумі 3 852,43 грн (за прострочення понад 30 днів оплати рахунку № 40/10 від 30.11.2020), суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним та відповідає встановленим судом обставинам справи, а отже, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 77 234,42 грн та інфляційних втрат в сумі 297 440,50 грн, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, тоді як в іншій частині вимог про стягнення 3% річних в сумі 70 357,77 грн та інфляційних втрат в сумі 270 877,78 грн позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено прострочення заборгованості за Договором в сумі 12 247 491,65 грн за період з березня по вересень 2020.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає 24 156,67 грн (судовий збір).

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, при зверненні до Господарського суду міста Києва з позовною заявою майнового характеру про стягнення 1 610 444,41 грн позивач мав сплатити судовий збір в сумі 24 156,67 грн (1,5 відсотка ціни позову).

В якості доказу сплати судового збору за подання позовної заяви позивачем подано платіжне доручення № 2242 від 08.02.2021 на суму 24 158,99 грн, що свідчить про сплату судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивач з відповідним клопотанням про повернення суми судового збору до суду не звертався, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для повернення зайво сплаченого судового збору в сумі 2,32 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 14 817,70 грн покладається на відповідача, а в сумі 9 338,97 грн - на позивача.

Доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу матеріали справи не містять. Позивачем не подано такі докази до закінчення судових дебатів та ним не зроблено до закінчення судових дебатів відповідну заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код 19480600) на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (Україна, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14; ідентифікаційний код 00130926) 300 312,81 грн (триста тисяч триста дванадцять гривень 81 копійок) основного боргу, 308 937,69 грн (триста вісім тисяч дев`ятсот тридцять сім гривень 69 копійок) пені, 3 852,43 грн (три тисячі вісімсот п`ятдесят дві гривні 43 копійок) штрафу, 77 234,42 грн (сімдесят сім тисяч двісті тридцять чотири гривні 42 копійок) 3% річних, 297 440,50 грн (двісті дев`яносто сім тисяч чотириста сорок гривень 50 копійок) інфляційних втрат, 14 817,70 грн (чотирнадцять тисяч вісімсот сімнадцять гривень 70 копійок) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 26.05.2021.

Суддя Гумега О.В.