Рішення № 97173346, 06.05.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 26/39/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2021 Справа № 908/3026/20 (905/118/20)

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “НАП ФІНАНС”, м. Запоріжжя до відповідача – Фермерського господарства “Максімус-1”, м. Сіверськ

про стягнення 1 205 013,14 грн

в межах справи № 908/3026/20

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “НАП ФІНАНС”, м. Запоріжжя

Кредитор – Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія Горизонт”, м. Київ

Розпорядник майна – Сиротенко О.О.

Представники сторін:

Від позивача – не з`явився

Від відповідача – не з`явився

УСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 17.02.2021 прийнято справу № 905/118/20 до розгляду в межах справи №908/3026/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “НАП ФІНАНС”, м. Запоріжжя, відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 02.03.2021р. об 11-30.

Ухвалою суду від 02.03.2021 підготовче засідання відкладено на 01.04.2021 о 10-00.

Ухвалою від 01.04.2021 підготовче засідання відкладено на 15.04.2021 об 11-30.

Ухвалою від 15.04.2021 закрито підготовче провадження у справі №908/3026/20 (905/118/20) з розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “НАП ФІНАНС” до Фермерського господарства “Максімус-1” про стягнення 1 205 013,14 грн, та призначено справу до розгляду по суті на 06.05.2021 об 11-30 год.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» та Фермерським господарством «Максімус-1», м. Сіверськ було укладено кредитний договір №012/6.2.1.4.0/11493, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 1 395 723,17 грн.

Розмір процентної ставки встановленої договором становить 17 (сімнадцять) процентів річних. Кінцевий термін повернення кредиту 13 жовтня 2016 року.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до п. 2.6. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно. Розмір періодичних платежів за процентами на фактичну дату сплати процентів є змінною величиною, яка в тому числі, залежить від кількості днів фактичного користування кредитом та суми залишку заборгованості за кредитом на кожен день нарахування процентів, корегувань процентної ставки та облікової політики кредитора.

Відповідно до п. 2.7. кредитного договору, у разі прострочення повернення кредиту проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту повного погашення кредиту.

Позивач виконав свої зобов`язання за кредитним договором та додатковими угодами до нього, наддавши відповідачу кредит в розмірі 1 395 723,17 грн.

В порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків, в зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитом в розмірі 643 726,58 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 561 286,56 грн.

Відповідно до вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Фермерського господарства «Максімус-1» заборгованості за кредитом в розмірі 643 726,58 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 561 286,56 грн.

Відповідач заперечує проти позову, про що викладено у наданому суду відзиві. Вказує на сплив строку позовної давності за оскаржуваним кредитним договором.

Оцінивши надані докази, наведені обґрунтування сторін, проаналізувавши діюче законодавство, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

14.10.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Фідобанк» та Фермерським господарством «Максімус-1» було укладено кредитний договір №012/6.2.1.4.0/11493, відповідно до умов якого банк наддав позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 1 395 723,17 грн. Розмір процентної ставки встановленої договором становить 17 (сімнадцять) процентів річних.

У відповідності з п.п. 1.1.2. договору, кінцевим терміном повернення кредиту є 13 жовтня 2016 року. Кінцевим терміном повернення кредиту вважатиметься також:- 30-й день з дня направлення Позичальнику лист-повідомлення (вимоги) відповідно до п.4.2.3.2, 4.2.5, 5.1.1.1, 5.1.10 Кредитного договору;- день подання заставодавцем заяви Банку про дострокове розірвання дії договору банківського вкладу, застава майнових прав за яким забезпечує виконання Позичальником його зобов`язань за цим Кредитним договором.

Крім того, сторони у п. 6.1. Кредитного договору домовились, що договір набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кредитор надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої само їякості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, на виконання умов п. 2.2. договору, позивач надав відповідачу грошові кошти (кредит) в сумі 1395723,17грн., шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку.

Відповідно до п. 2.6. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно.

Відповідно до п. 2.7. кредитного договору, у разі прострочення повернення кредиту проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту повного погашення кредиту.

В порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати відсотків, в зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитом в розмірі 643 726,58 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 561 286,56 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за кредитним договором №012/6.2.1.4.0/11493від 14.10.2011 року за кредитом в розмірі 643 726,58 грн., за відсотками у розмірі 561 286,56 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

Стосовно заяви відповідача про застосування до позовних вимог строків позовної давності, судом встановлено наступне.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони відвідповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК України).

Згідно штемпелю на конверті, в якому позивачем надіслано до суду позовну заяву, поштове відправлення прийняте відділенням Укрпошти11 жовтня 2019 року, тобто в межах загальної позовної давності, встановленою ст.257 ЦК України.

Статтею252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У відповідності зі ст. 254 ЦК України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п`ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати за позовом покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 9 Кодексу України з процедур банкрутств, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерсько гогосподарства «Максімус-1» (84522, Донецька обл., Бахмутський район, місто Сіверськ, вул. Шосейна, б. 29, код ЄДРПОУ 34433392) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «НАП ФІНАНС» (69002, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, код ЄДРПОУ 42628218) заборгованість за кредитом в розмірі 643 726 (шістсот сорок три тисячі сімсот двадцять шість) грн 58 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 561 286 (п`ятсот шістдесят одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн. 56 коп., судовий збір в розмірі 18 075 (вісімнадцять тисяч сімдесят п`ять) грн 20 коп.

3. Видати наказ.

Повний текст судового рішення складено “26” травня 2021р.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.