Вирок № 97171502, 26.05.2021, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3869/19

Номер провадження 1-кп/623/38/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року місто Ізюм

Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

за участі секретаря судового засідання Довгополої І.В.,

прокурорів Чумаченко Ю.С., Гриценко О.Г.,

Дмитренка О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Мельниченка Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220000001122 від 01 серпня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця міста Комсомольське, Старобешевського району, Донецької області, громадянина України, одруженого, з професійно-технічною освітою, працюючого продавцем у ФОП « ОСОБА_2 », раніше не судимого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2019 року, приблизно о 00 годин 30 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , чим грубо порушив вимоги пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

- пункт 2.9 а) «Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»,

та рухався по вулиці Широкій в селі Оскіл, Ізюмського району, Харківської області, зі сторони вулиці Шкільної до вулиці Джерельної. Під час руху, в районі будинку №1 по вулиці Широкій, водій ОСОБА_1 , діючи необережно, грубо порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

- пункт 12.1 ПДР України «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

не впорався з керуванням свого автомобіля та допустив виїзд на праве по ходу свого руху узбіччя, де в подальшому відбувся наїзд на перешкоду у вигляді дерева, внаслідок чого пасажир автомобіля ОСОБА_3 загинув на місці пригоди.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи №217-1Зт/19 від 04 вересня 2019 року причиною смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , явилася масивна травма тіла, несумісна з життям, яка стала наслідком тілесних ушкоджень, отриманих під час вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № 7/874CЕ-19 від 03 вересня 2019 року, дії водія автомобіля «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 не відповідали вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України та знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, визнав повністю, підтвердив факти та обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному розкаявся та пояснив, що 31 липня 2019 року вони з сім`єю ввечері святкували день народження тещі, і він, трохи випивши спиртного, пішов спати. Близько 23 години його розбудив телефонний дзвінок, телефонував ОСОБА_3 , який сказав, що в магазині, в якому дружина ОСОБА_1 працює продавцем, а ОСОБА_3 - різноробочим, спрацювала сигналізація і потрібно туди приїхати. В магазині вже знаходились співробітники та власник магазину ОСОБА_4 . Вони разом перевірили сигналізацію, і пересвідчившись, що все в порядку, вирішили відсвяткувати день торгівлі, взяли пляшку горілки, яку випили втрьох. ОСОБА_1 випив грам 150 горілки, після чого ОСОБА_1 з ОСОБА_3 на автомобілі обвинуваченого «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , поїхали додому, однак, зустрівши по дорозі знайомих, серед яких був ОСОБА_5 , вирішили випити з ними пива. ОСОБА_1 випив грам 300-500 пива. Після чого обвинувачений, його знайомий ОСОБА_5 та ОСОБА_3 поїхали в сторону школи. За кермом автомобіля був ОСОБА_1 , ОСОБА_5 знаходився на передньому пасажирському сидінні, ОСОБА_3 спав на задньому пасажирському сидінні. ОСОБА_1 був у стані сильного алкогольного сп`яніння. Автомобіль під його керуванням рухався зі швидкістю приблизно 90 км/год., пасками безпеки ніхто з них пристебнутим не був. Автомобіль був у робочому стані, дорожнє покриття було майже ідеальним, асфальт сухий, дорога чиста, видимість добра, зустрічних транспортних засобів на дорозі не було. Погодні умови були також добрими, опадів не було. В якийсь момент ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, відволікся, подивившись в сторону, і в цей час, коли повернув голову, зрозумівши, що не вписується у лівий поворот, натиснув на гальма, автомобіль стало заносити на дерево, і уникнути ДТП не вдалось. Удар прийшовся в праву сторону посередині машини. Автомобіль від удару об дерево розірвало навпіл. Як вийшов з автомобіля, ОСОБА_1 не пам`ятає, так як перебував у шоковому стані. ОСОБА_3 лежав на узбіччі. До місця ДТП підійшли люди, які викликали поліцію, швидку, підійшли до ОСОБА_3 , останній не дихав. ОСОБА_1 у скоєному щиро розкаюється та просить про призначення покарання не пов"язаного з позбавленням волі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є дружиною обвинуваченого ОСОБА_1 , повідомила, що 31 липня 2019 року, ввечері, у родинному колі святкували день народження її матері, чоловік випив грам 100-150 горілки і пішов спати. Близько 23 години 00 хвилин чоловікові зателефонував ОСОБА_3 та сказав, що потрібно терміново їхати до магазину ФОП « ОСОБА_7 », в якому ОСОБА_6 працює продавцем. Після чого її чоловік, ОСОБА_1 , поїхав до магазину, ОСОБА_3 був вже там. Близько 02 години 30 хвилин, 01 серпня 2019 року, їй зателефонував чоловік та повідомив, що трапилась ДТП, під час якої ОСОБА_3 загинув. Коли ОСОБА_6 приїхала на місце дорожньо-транспортної події, яка трапилась на вулиці Шкільній в селі Оскіл Ізюмського району, що веде до магазину в центрі села, вона побачила, що ОСОБА_3 лежав на землі на відстані близько 50 метрів від машини ОСОБА_1 , її чоловік був неушкодженим, він нічого не пояснював дружині, так як знаходився у шоковому стані.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив, що є приватним підприємцем, орендує приміщення магазину в селі Оскіл, Ізюмського району. Приміщення магазину знаходиться під сигналізацією. 31 липня 2019 року він отримав повідомлення про порушення сигналізації. ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_3 , щоб він прийшов та подивився, що там сталося. Через 30 хвилин ОСОБА_4 приїхав до магазину, там вже були ОСОБА_1 з ОСОБА_3 . Вони не виявили ніяких пошкоджень та вирішили випити, взяли 0,5 літрову пляшку горілки і розпили її на утрьох. ОСОБА_4 залишився ночувати в автомобілі поблизу магазину, а ОСОБА_1 з ОСОБА_3 поїхали додому. Через деякий час ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив про аварію. Коли ОСОБА_4 підійшов до місця ДТП та побачив її наслідки, зауважив, що ОСОБА_1 не мав жодних пошкоджень. ОСОБА_1 говорив, що не розуміє, як таке могло трапитись. ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_1 знає 3 роки, знає як доброго водія, який ніколи не приходив на роботу напідпитку, дружина ОСОБА_1 також працює в магазині ФОП « ОСОБА_7 ». На місці пригоди був ще третій чоловік, ОСОБА_5 , який переймався через те, що довго не їде швидка допомога.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є його знайомими, вони всі мешканці села Оскіл, Ізюмського району, Харківської області. 01 серпня 2019 року ОСОБА_5 відпочивав у центрі села, куди на автомобілі «ВАЗ 21099» під`їхали ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , з якими він через деякий час поїхав за пивом. За кермом автомобіля сидів ОСОБА_1 , поряд на передньому пасажирському сидінні сидів ОСОБА_5 , а на задньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_3 , який спав. Коли вони повертались назад, водій ОСОБА_1 , який був дуже нетверезий, розігнався, перевищив швидкість, не впорався з керуванням та на повороті врізався у дерево. Машину розірвало навпіл. Задня частина автомобіля знаходилась на дорозі, передня частина метрів за 10 на узбіччі. ОСОБА_5 ногою вибив двері і вони відчинилися. ОСОБА_3 лежав на узбіччі на землі, не дихав, він помер на місці. ОСОБА_1 стояв біля передньої частини автомобіля. До них під`їхали товариші ОСОБА_5 , з якими він відпочивав, викликали швидку та поліцію, після чого ОСОБА_5 разом з ними пішов.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Мельниченко Є.О. просив суд про призначення для свого підзахисного максимального покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, із застосуванням положень статті 75 КК України, посилаючись його на позитивну характеристику з місця проживання та роботи, наявність кількох пом`якшуючих обставин, відсутність претензій зі сторони потерпілої, наявності міцної сім`ї та двох дітей, та які є вимушеними переселенцями.

Потерпіла ОСОБА_8 надала заяву про розгляд кримінального провадження без її участі, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.

Прокурор Чумаченко Ю.С. просила суд визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_3 та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Крім визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, його вина доведена зібраними по справі письмовими доказами по справі, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01 серпня 2019 року зі схемою до протоколу огляду місця ДТП, згідно якого о 06 годині 20 хвилин було оглянуто місце ДТП, яке розташоване на автодорозі біля будинку №1 по вулиці Широкій в с. Оскіл, вид покриття асфальтобетон, стан покриття сухе, дорожнє покриття двох напрямків, шириною 7,4 м., на проїжджій частині дорожня відмітка відсутня, до проїжджої частини примикають праворуч смуга дерев, пагорб землі висотою 1,5 м., ліворуч пагорб землі висотою 2,1 м., смуга дерев, дорожніх знаків не виявлено, ділянка дороги на момент огляду освітлена денним світлом, положення транспортного засобу на місці пригоди: автомобіль ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 , білого кольору, задня частина автомобіля справа на узбіччі, відносно напрямку огляду; сліди юзу на узбіччі, справа від дороги відносно напрямку огляду, перед деревом, по ґрунтовій дорозі, які йдуть від трупу до передньої частини автомобіля; на дереві, що знаходиться справа від автодороги, виявлено сліди зчесу кори та пластикові частини рукоятки дверей від автомобіля ВАЗ 21099, частини скла і пластику від автомобіля знаходяться на проїжджій частині дороги; інших слідів не виявлено, даний протокол та схема підписані обвинуваченим без зауважень та заяв (том 1 а.с. 182-190);

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01 серпня 2019 року, згідно якого ОСОБА_1 на час огляду - 05 годину 45 хвилин 01 серпня 2019 року перебуває в стані алкогольного сп`яніння (том 1 а.с. 191);

- постановою від 01 серпня 2019 року про визнання речовими доказами автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та марлеві тампони з змивами речовини біологічного походження (том 1 а.с. 192);

- копією ухвали Київського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2019 року про накладення арешту на автомобіля ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_9 (том 1 а.с. 193-194);

- висновком експерта №217-ІЗт/19 від 04 вересня 2019 року, яким встановлено, що причиною смерті ОСОБА_3 явилась масивна травма тіла, несумісна з життям, смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , між настанням смерті та пошкодженнями, одержаними внаслідок ДТП 01 серпня 2019 року існує прямий причинний зв`язок (том 1 а.с. 195-196);

- висновком експерта за результатами проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №16892 від 16вересня 2019 року та фототаблицею до нього, яким встановлено, що на момент огляду, а відповідно і перед ДТП, робоча гальмівна система автомобіля ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не мала несправностей, які б впливали на її працездатність та були б в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. На момент експертного огляду рульове керування автомобіля ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не мало несправностей, які б впливали на його працездатність та були б в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. На момент експертного огляду ходова частина автомобіля ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 , знаходилася у технічно несправному непрацездатному стані. Несправний та непрацездатний стан ходової частини автомобіля ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 , полягає у відсутності надлишкового тиску повітря в задньому правому колесі даного транспортного засобу, деформації диску заднього правого колеса. Розгерметизація правого заднього колеса та деформація диску заднього правого колеса утворилися в результаті дорожньо-транспортної пригоди. До дорожньо-транспортної пригоди ходова частина автомобіля ВАЗ-21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виконувала свої основні функції та знаходилась у працездатному стані (том 1 а.с. 198-211);

- висновком експерта №7/770СЕ-19 від 16 серпня 2019 року, яким встановлено, що у дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля «ВАЗ 21099», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України. У діях водія автомобіля «ВАЗ 21099», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з настанням даної ДТП. У даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ 21099», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України (том 1 а.с. 214-215);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 09 серпня 2019 року із схемою до нього за участі свідка ОСОБА_5 , в присутності понятих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , згідно якого свідок ОСОБА_5 розповів та показав, за яких обставин трапилося ДТП, зауважень та доповнень на протокол від учасників не надійшло (а.с. 216-218);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 09 серпня 2019 року із схемою до нього за участі підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Мельниченка Є.О., у присутності понятих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , згідно якого підозрюваний ОСОБА_1 розповів та показав, при яких обставинах трапилося ДТП (том 1 а.с.219-221);

- висновком експерта №7/874СЕ-19 від 03 вересня 2019 року, яким встановлено, що у вказаній дорожній ситуації водій автомобіля «ВАЗ 21099», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України. В діях водія автомобіля «ВАЗ 21099», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки перебували у причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події. Водій автомобіля «ВАЗ 21099», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній події шляхом виконання ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру (том 1 а.с. 224-226).

Внаслідок проведеного судового розгляду суд приходить до наступних висновків.

Згідно частини 1 статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Аналізуючи здобуті у справі та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством та є такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим злочину, інкримінованого стороною обвинувачення.

Враховуючи викладене, оцінивши всі безпосередньо досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та його дії кваліфікує за частиною 2 статті 286 КК України.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він є громадянином України, має професійно-технічну середню освіту, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно працевлаштований, раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, що підтверджується паспортом громадянина України, копією свідоцтва про шлюб, копіями свідоцтв про народження дітей - сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та доньки ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , копією інформації за підписом сільського голови Оскільської сільської ради ОСОБА_14 , письмовим зверненням жителів села Оскіл, Ізюмського району, Харківської області, довідками лікарів, вимогою щодо судимостей та його свідченнями.

Згідно частини 1 статті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відповідно до статті 12 КК України, віднесене до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, які згідно статті 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка згідно статті 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами. Окрім того, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права», а тому з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи») (справи «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

Судом при призначенні покарання враховуються вимоги статті 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість винного, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, обставини, що пом`якшують покарання, відсутність у потерпілої вимог до обвинуваченого, однак зважаючи на те, що обвинувачений вчинив злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що обтяжує покарання останнього, в такому стані керував транспортним засобом, враховуючи ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення та наслідки, які настали, то суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 і статті 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.

Санкція частини 2 статті 286 КК України передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Суд враховує всі обставини справи, зокрема, особу обвинуваченого, відсутність судимостей, однак обвинувачений керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, у результаті чого порушив пункт Правил дорожнього руху України та сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої померла людина, тому обвинуваченому слід призначити також додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до статті 124 КК України суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати, пов`язані із залученням експертів у кримінальному провадженні.

Арешт, накладений згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2019 року по справі №640/15288/19 у відповідності до частини 4 статті 174 КПК України підлягає скасуванню, а відповідний речовий доказ після набрання вироком законної сили слід повернути ОСОБА_1 .

Питання інших речових доказів вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України та призначити покарання у виді 3 (ТРЬОХ) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (ДВА) роки.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Початок строку відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати за проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №16892/19163 від 16 вересня 2019 року в сумі 11775 гривень 00 копійок, за проведення судової автотехнічної експертизи №7/770СЕ-19 від 16 серпня 2019 року в сумі 2198 гривень 14 копійок, за проведення судової автотехнічної експертизи №7/874СЕ-19 від 03 вересня 2019 року в сумі 2512 гривень 16 копійок, всього 16485 гривень 30 копійок, які проводились експертами Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», на користь держави (рахунок UA968999980313030115000020575, отримувач Ізюмське УДКСУ Харківської області (Ізюмська міська ОТГ), код отримувача (ЄДРПОУ) 37283992, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05 серпня 2019 року на автомобіль «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_9 , та зберігається на території Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області за адресою: Харківська область, місто Ізюм, провулок Георгіївський, 4.

Речові докази - автомобіль «ВАЗ 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , після набрання вироком законної сили повернути володільцю ОСОБА_1 , марлеві тампони зі змивами речовини біологічного походження – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення, обвинуваченими в той же строк з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Головуючий суддя Т. Д. Бєссонова