Рішення № 97171029, 20.05.2021, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/280/21

Номер провадження 2/404/626/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,

за участі секретаря - Добровольської Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного позовного провадження, справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, яким після збільшення позовних вимог, просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» страхове відшкодування у розмірі 9 411,00 грн., пеню у розмірі 622,26 грн., три відсотки річних у розмірі 146,09 грн. та інфляційні втрати у розмірі 597,94 грн., а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позову посилалася на те,що ІНФОРМАЦІЯ_1 водій автомобіля марки «ВАЗ 21070», державний номер НОМЕР_1 , водієм якого був ОСОБА_2 , рухаючись по вул. Бобринецький шлях у м. Кропивницький, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 померла від отриманих тілесних ушкоджень.

Постановою слідчого СУ ГУНП у Кіровоградській області Юрлова М.В. було закрито кримінальне провадження №12019120000000314 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у зв`язку з відсутністю складу злочину.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ 21070», державний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», яка 13 листопада 2020 року провела часткову виплату страхового відшкодування у розмірі 9411 грн, що становить 50% страхового відшкодування від загального розміру заявленої суми /а.с. 1-4, 118/.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2021 року визначено суддю Мохонько В.В. для розгляду справи /а.с. 63/.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Кіровограда від 25.01.2021 року матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування передано за підсудністю на розгляд до Подільського районного суду міста Києва на підставі ч.2 ст.27 ЦПК України /а.с. 64-65/.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18.03.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.01.2021 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції /а.с. 96-97/.

31.03.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, про що суддею Кіровського районного суду м. Кіровограда Мохонько В.В. постановлено ухвалу /а.с. 101-102/.

В судове засідання представник позивача не з`явився, на електронну адресу суду направив до суду клопотання про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав /а.с. 136-138/.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, на електронну адресу суду направила відзив на позовну заяву, яким позовні вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити у повному обсязі. Вказала, що відсутність у водія транспортного засобу «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 технічної можливості уникнути ДТП є обставиною непереборної сили (узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.04.2020 р. по справі №532/1374/18). ОСОБА_2 , як володілець джерела підвищеної небезпеки, відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України, звільняється від відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП. Вважає, що ПрАТ «УПСК» на підставі п. 32.1 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не може бути відшкодована шкода, заподіяна при експлуатації забезпеченого транспортного засобу /а.с. 126-135/.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК).

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як вбачається із постанови від 31.03.2020 року старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Кіровоградській області капітана поліції Юрлова М.В. , ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 16 год. 55 хв. відбулася дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій автомобіля марки «ВАЗ 2107» з реєстраційним номером НОМЕР_1 ОСОБА_2 , рухаючись по вул. Бобринецький шлях по правій смузі руху зі сторони пров. Вітязівський в напрямку пров. Успенського в м. Кропивницькому допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка від отриманих тілесних ушкоджень загинула.

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 31.03.2020 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120000000314 від 26.12.2019, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення /а.с. 22, 29-35/.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , як володільця транспортного засобу на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» /поліс № АО514346, а.с. 25/.

Позивач у справі є сестрою загиблої в дорожньо-транспортній пригоді пішохода ОСОБА_3 /а.с. 8-9, 10, 11, 12, 22/.

18.09.2020 року на адресу ПрАТ «УПСК» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах сестри загиблої - ОСОБА_1 на суму 18 822,00 грн. /витрати на поховання, а.с. 13-21/ за шкоду, заподіяну автомобілем марки «ВАЗ 21070», р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_5 /а.с. 6-7/.

05.11.2020 року на адресу ПрАТ «УПСК» представником ОСОБА_1 надіслано заяву про долучення документів, а саме: копії постанови про закриття кримінального провадження від 31.03.2020 року /а.с. 28/.

Дана дорожньо-транспортна пригода визнана відповідачем страховим випадком.

Так, 09.12.2020 року на адресу представника ОСОБА_1 за вих..№3995/18 за підписом заступника начальника відділу (авто каско) Департаменту врегулювання збитків ПрАТ «УКСК» Пустотай В. направлено листа, яким повідомлено, що Приватне акціонерне товариство «Українська пожежна-страхова компанія» отримавши копію постанови ГУ НП в Рівненській області від 31.03.2020 року про закриття кримінального провадження, поновило строк для розгляду заяви про виплату страхового відшкодування за вх. № 13194/18 від 13.10.2020 року. В ході проведених слідчих дій встановлено, що в причинному зв`язку з фактом наїзду автомобіля «ВАЗ 2107» номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_3 , знаходяться саме на відповідні вимоги п.п. 44, 4.7 та 4.14 (а,г) Правил дорожнього руху України дії пішохода ОСОБА_3 , при цьому в діях водія ОСОБА_2 порушень Правил дорожнього руху не вбачається. Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України №1961-ІV- у разі якщо відповідальними за заподіяння наподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

ПрАТ «УПСК», керуючись п. 36.2 ст. 36 Закону України № 1961-IV, прийнято рішення про виплату страхового відшкодування /а.с. 38/.

Відповідно до платіжного доручення № 15493 від 13.11.2020 року ПрАТ «УПСК» виплатило страхове відшкодування згідно страхового акту №ОЦ/173/000/20/0172 від 12.11.2020 року в розмірі 9 411,00 грн., тобто 50 % на підставі положень п. 36.3. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» /а.с. 44/.

Предметом спору у даній справі є стягнення недовиплаченого, на думку позивача, страхового відшкодування, а також стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат у зв`язку із несвоєчасною виплатою такого.

Згідно ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (п. 2.1. ст. 2 цього Закону).

Абзацом першим п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

За змістом п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі, якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Відтак, положення цього пункту застосування не підлягають, оскільки у ній йдеться про поділ розміру заподіяної шкоди між особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована.

Саме такий висновок щодо застосування цієї норми викладено в постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 274/4882/17-ц (провадження № 61-38295св18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскільки встановлено, що загиблий пішохід, яка у розумінні положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є потерпілою, цивільно-правова відповідальність якої не може бути застрахованою у відповідності до положень цього Закону, рішення страховика (відповідача) про зменшення розміру страхового відшкодування наполовину є невірним, та таким, що не ґрунтується на положення вказаного Закону, тобто невмотивованим.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Враховуючи, що розмір страхового відшкодування та його складові визначено відповідачем, не заперечується позивачем, позовні вимоги про стягнення недовиплаченої суми страхового відшкодування підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач (сестра потерпілої), хоча і не є стороною договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного відповідачем, але наділяється правами за цим договором: на її або третьої особи користь страховик зобов`язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування підлягають задоволенню, з відповідача також слід стягнути пеню, 3% річних та інфляційні втрати у зв`язку із несвоєчасною виплатою такого відшкодування, які розраховані позивачем, і такий розрахунок відповідачем не спростовано.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України ).

У відповідності до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України .

Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України ).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі № 922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.

Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано копію ордеру від 11.01.2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001100, детальний опис наданих послуг, квитанцію до прибуткового касового ордера №131 від 15.04.2021 року /а.с. 60, 61, 108, 109/.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача заявив до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., які документально підтверджені.

З огляду на те, що відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи задоволення позову, понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.

В порядку ст. 141 ЦПК України, суд стягує судовий збір у розмірі 908,00 грн. з відповідача на користь держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 9 411,00 грн., пеню у розмірі 622,26 грн., три відсотки річних у розмірі 146,09 грн. та інфляційні втрати у розмірі 597,94 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 8 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в дохід держави 908,00 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681.

Повне судове рішення складено 26.05.2021 року.

Суддя Кіровського В. В. Мохонько

районного суду

м.Кіровограда