Рішення № 97170688, 25.05.2021, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/7261/20

2/215/1418/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю: секретаря - Головко Д.В.

розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди,-

СУТЬ СПОРУ:

23.12.2020 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» /далі - ПрАТ/ про стягнення моральної шкоди в зв`язку з ушкодженням здоров`ю в розмірі 200000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що в період роботи в шкідливих умовах праці на ПрАТ ним отримано хронічне професійне захворювання - вібраційна хвороба 2 ст.

Зазначене хронічне професійне захворювання, відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання №24 від 10.05.1999 виникло з вини роботодавця.

Згідно довідки ЛТЄК від 29.06.1999, позивачу первинно з 21.06.1999 по 01.07.2000 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням.

Згідно довідки ЛТЄК від 12.07.2000, позивачу повторно з 01.07.2000 по 01.07.2001 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням.

Згідно довідки ВТЄК від 07.08.2001, позивачу повторно з 01.07.2001 по 01.07.2002 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням.

Згідно довідки ВТЄК від 22.05.2002, позивачу повторно з 01.07.2002 по 01.07.2003 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням.

Згідно довідки ВТЄК від 11.06.2003, позивачу повторно з 01.07.2003 по 01.07.2004 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням.

Згідно довідки ВТЄК від 06.07.2004, позивачу повторно з 01.07.2004 по 01.07.2005 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням.

Згідно довідки МСЕК від 21.06.2005, позивачу повторно з 01.07.2005 по 01.07.2007 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням та третя група інвалідності.

Згідно довідки МСЕК від 02.07.2007, позивачу повторно з 01.07.2007 по 01.07.2008 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням та третя група інвалідності.

Згідно довідки МСЕК від 11.08.2008, позивачу повторно з 01.07.2008 безстроково встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням та третя група інвалідності.

Позивач вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні, позивачу важко виконувати будь-яку роботу, він відчуває загальну слабкість та постійний біль, обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв`язки.

Позивач в судове засідання не з`явився, надавши письмову заяву в якій позов підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи провести за його відсутності.

Представник відповідача ПрАТ за довіреністю в судове засідання не з`явилась, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, а також подала відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позивач був попереджений про шкідливість умов праці, за роботу в шкідливих умовах, позивач отримував пільги та компенсації, підвищену оплату праці та додаткові відпустки. Тривалість роботи позивача в шкідливих умовах залежить від самого працівника і лише працівник несе відповідальність за наслідки свого вибору. Працюючи в шкідливих умовах, позивач сам повинен дбати про свій стан здоров`я. Крім того, позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди, сума не відповідає вимогам діючого на час виникнення правовідносин законодавства, розумності та справедливості, просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач відповідь на відзив не надав.

Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.03.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 працювала протягом на ПрАТ з 09.07.1980 по 01.12.1983, з 25.12.1985 по 03.11.1988, з 05.11.1990 по 02.11.2005, з них в шкідливих умовах праці 14 років 10 місяців (а.с.12).

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання №24 від 10.05.1999, позивачу встановлено одне хронічне професійне захворювання (а.с.12).

Згідно довідки ЛТЄК від 29.06.1999, позивачу первинно з 21.06.1999 по 01.07.2000 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням (а.с.13).

Згідно довідки ЛТЄК від 12.07.2000, позивачу повторно з 01.07.2000 по 01.07.2001 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням (а.с.13).

Згідно довідки ВТЄК від 07.08.2001, позивачу повторно з 01.07.2001 по 01.07.2002 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням (а.с.13).

Згідно довідки ВТЄК від 22.05.2002, позивачу повторно з 01.07.2002 по 01.07.2003 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням (а.с.14).

Згідно довідки ВТЄК від 11.06.2003, позивачу повторно з 01.07.2003 по 01.07.2004 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням (а.с.14).

Згідно довідки ВТЄК від 06.07.2004, позивачу повторно з 01.07.2004 по 01.07.2005 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням (а.с.14).

Згідно довідки МСЕК від 21.06.2005, позивачу повторно з 01.07.2005 по 01.07.2007 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням та третя група інвалідності (а.с.15).

Згідно довідки МСЕК від 02.07.2007, позивачу повторно з 01.07.2007 по 01.07.2008 встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням та третя група інвалідності (а.с.15).

Згідно довідки МСЕК від 11.08.2008, позивачу повторно з 01.07.2008 безстроково встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 45% у зв`язку з профзахворюванням та третя група інвалідності (а.с.15).

Спірні правовідносини регулюються наступним законодавством:

Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII «Про охорону праці», КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Оскільки позивачу первинно висновком ЛТЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням у 1999 році, тобто встановлено наявність пошкодження здоров`я на виробництві, що надало їй право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, суд приходить до висновку, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993.

У відповідності до положень п.11 цих Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.

Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди - не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості.

Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст.83 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14від 24 грудня 2014 року.

Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4723 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 23615 грн., а максимальний - 944600 грн.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

На підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням (а.с.16-18), суд вважає, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання.

Виходячи із наведених вище обставин, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995, з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

При встановленні розміру моральної шкоди, суд враховує характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманого професійного захворювання, тривалості праці позивача в шкідливих умовах, що перевищували нормативи, виключно на ПрАТ, що потягло втрату працездатності та інвалідність, розмір втрати професійної працездатності, який встановлено позивачу безстроково, що свідчить про неможливість покращення стану його здоров`я в майбутньому.

Відповідно до наслідків що наступили (а.с.13-15), позов слід задовольнити частково та стягнути з ПрАТ на користь позивача 140000 грн. у відшкодування моральної шкоди, що не перевищує граничного розміру, встановленого п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, вважаючи суму, що вимагає позивач завищеною.

Підпунктами 14.1.180 п.14.1 ст.14 та п.18.1 ст.18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов`язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Згідно із пп.164.2.14, 164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платник податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Таким чином стягнута моральна шкода в зв`язку із ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку, що зазначено також в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015.

У відповідності зі ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з ПрАТ на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259 ч.6, 263-265, 268, 273, 274 ч.4 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 - 140000 грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» 840,80 грн. судового збору на користь держави.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі тридцяти днів з дня складання повного рішення апеляційну скаргу в Дніпровський апеляційний суд через Тернівський районний суд м.Кривого Рогу.

Повне рішення складено 25.05.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», адреса: 50079, м. Кривий Ріг, Код ЄДРПОУ 00191023.

СУДДЯ: