Ухвала суду № 97167248, 24.05.2021, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/909/21

Провадження № 2-ві/236/2/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

при секретарі Теліусу С.С.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Лиман заяву позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Краснолиманського міського суду Донецької області Шаньшиної Марини Валеріївни у цивільній справі № 236/909/21,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Краснолиманського міського суду Донецької області перебуває цивільна справа № 236/909/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним використанням земельної ділянки.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2021 (справа № 236/909/21, провадження № 2/236/444/21) позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним використанням земельної ділянки розподілена судді Саржевській І.В., яку визначено головуючою суддею у цій цивільній справі.

21.04.2021 суддею Краснолиманського міського суду Донецької області Саржевською І.В. заявлено про самовідвід у цивільній справі № 236/909/21. Ухвалою суду від 21.04.2021 зазначену заяву про самовідвід було задоволено.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2021 (справа № 236/909/21, провадження № 2/236/444/21) позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним використанням земельної ділянки розподілена судді Сердюк Н.В., яку визначено головуючою суддею у цій цивільній справі.

26.04.2021 позивачка ОСОБА_1 звернулась до Краснолиманського міського суду Донецької області із заявою про відвід суддів Сердюк Н.В. та Шаньшиної М.В. від розгляду цивільної справи № 236/909/21.

Ухвалою суду від 17.05.2021 заяву позивачки про відвід судді Сердюк Н.В. у справі № 236/909/21 було задоволено.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2021 (справа № 236/909/21, провадження № 2/236/444/21) позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним використанням земельної ділянки розподілена судді Шаньшиній М.В., яку визначено головуючою суддею у цій цивільній справі.

Заява ОСОБА_1 (подана до суду 26.04.2021) в частині відводу судді Шаньшиної М.В. від розгляду справи мотивована тим, що суд під головуванням судді Шаньшиної М.В. 19.02.2021 ухвалив рішення в цивільній справі № 236/3732/20, в подальшому це рішення було скасовано Донецьким апеляційним судом; позивачка до своїх заперечень на відзив відповідача ОСОБА_2 у справі № 236/909/21 додала докази, котрі були предметом дослідження в цивільній справі № 236/3732/20, тому ОСОБА_1 вважає, що у судді Шаньшиної М.В. вже склалась певна думка щодо цих доказів, вона може бути упередженою в справі № 236/909/21.

Нормами ст. 40 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно із ч.3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засіданні, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст. 33 цього Кодексу.

Суддя Шаньшина М.В. вважала заяву позивачки про її самовідвід у справі № 236/909/21 необґрунтованою, передала заяву до канцелярії суду для визначення судді, уповноваженого здійснити розгляд питання про відвід, за допомогою автоматизованої системи документообігу суду в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК (доповідна записка судді від 20.05.2021).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2021 (справа № 236/909/21, провадження № 2-ві/236/2/21) заява ОСОБА_1 про відвід судді Шаньшиній М.В. від участі в цивільній справі була розподілена судді Бєлоусову А.Є..

Про дату, час та місце розгляду заяви ОСОБА_1 щодо відводу судді було повідомлено позивачку, відповідача та представника відповідача; учасники справи для участі в судовому засіданні не прибули.

Дослідивши заяву судді про самовідвід, матеріали справи № 236/909/21, суд дійшов таких висновків.

Заява ОСОБА_1 (подана до суду 26.04.2021) в частині відводу судді Шаньшиної М.В. від розгляду справи мотивована тим, що суд під головуванням судді Шаньшиної М.В. 19.02.2021 ухвалив рішення в цивільній справі № 236/3732/20, в подальшому це рішення було скасовано Донецьким апеляційним судом; позивачка до своїх заперечень на відзив відповідача ОСОБА_2 у справі № 236/909/21 додала докази, котрі були предметом дослідження в цивільній справі № 236/3732/20, тому ОСОБА_1 вважає, що у судді Шаньшиної М.В. вже склалась певна думка щодо цих доказів, вона може бути упередженою в справі № 236/909/21.

Краснолиманським міським судом Донецької області (під головуванням судді Шаньшиної М.В.) була розглянута цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області, позивачка просила суд визнати рішення Лиманської міської ради від 21.02.2019 в частині включення її ділянки, яка перебувала в оренді, незаконним, стягнути на її користь з відповідача моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 19.02.2021 у справі № 236/3732/20 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .. Постановою Донецького апеляційного суду від 12.04.2021 у справі № 236/3732/20 рішення суду першої інстанції від 19.02.2021 було скасовано (з причини порушення місцевим судом норм процесуального права), ухвалено нове рішення, котрим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лиманської міської ради Донецької області про визнання незаконним в частині рішення Лиманської міської ради Донецької області від 21.02.2019 та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Загальновизнані стандарти етики суддівської діяльності (Бангалорські принципи поведінки суддів від 19.05.2006, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, п.2.5; Коментар до Бангалорських принципів поведінки суддів, п.77) виходять з того, що суддя підлягає відводу від участі в справі в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. При цьому в наведеному документі згадано «розумну, об`єктивну та інформовану особу», яка «може вважати», що суддя нездатний вирішити питання неупереджено. Формулювання «коли у розумного спостерігача могли б виникнути сумніви» було узгоджено на підставі того, що «розумний спостерігач» буде означати й об`єктивну та інформовану особу (п.77 Коментаря до Бангалорських принципів).

Згідно зі ст. 7 Кодексу суддівської етики, затв. рішенням XI чергового З`їзду суддів України від 22.02.2013, «…суддя повинен неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки…».

Коментар до Кодексу суддівської етики, затв. рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 1(до статті 7 Кодексу) наголошує: «Під неупередженістю прийнято розуміти відсутність упередженості, безсторонність, об`єктивність, незацікавленість, нейтральність, універсальність підходів до будь-кого, незалежно від певних ознак; це прагнення до справедливості та відсутність особистих симпатій або антипатій, непідкупність, бездоганність, моральність. Говорячи про неупередженість, слід зазначити про обов`язок судді здійснювати судочинство, не допускаючи впливу на нього сторонніх осіб та життєвих обставин, будь - яких інших суб`єктивних чинників, відсутність у нього заздалегідь сформованої думки щодо обставин справи та готовність сприймати інформацію об`єктивно, вирішуючи справу лише відповідно до закону на підставі фактично встановлених обставин, виходячи з власного внутрішнього переконання. Отже, безсторонній суд означає: позбавлений упередженості, незацікавлений, об`єктивний, безпристрасний, нейтральний...». «…Визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості…». «…суддя повинен неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки…».

Як зазначено у п. 66 рішення Європейського суду з прав людини від 10.12.2009 у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» (заява № 4785/02), наявність безсторонності суду має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950) за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

В ухвалі від 17.07.2020 у справі № 826/11409/17 (провадження № Зі/9901/118/20) Верховний Суд зауважив: «…стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної…». Верховний Суд підкреслив, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У заяві позивачки щодо відводу судді Шаньшиної М.В. не наведено фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про її упередженість чи небезсторонність у цій справі. Аргументи, якими ОСОБА_1 мотивує свою заяву про відвід судді Шаньшиної М.В., зводяться до незгоди з процесуальним рішенням цієї ж судді в іншій цивільній справі, котра була вирішена не на користь позивачки, що само по собі не є підставою для відводу судді. Суб`єктний склад учасників справи, предмет і підстави позову у справі № 236/3732/20, розглянутій судом під головуванням судді Шаньшиної М.В., були іншими, ніж у справі № 236/909/21. Доводи заяви ОСОБА_1 не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді Шаньшиної М.В., оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості зазначеної судді як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію».

З огляду на наведене, слід відмовити у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Краснолиманського міського суду Донецької області Шаньшиної Марини Валеріївни у цивільній справі № 236/909/21.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33,36,40 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Краснолиманського міського суду Донецької області Шаньшиної Марини Валеріївни у цивільній справі № 236/909/21 - відмовити.

Цивільну справу № 236/909/21 повернути до канцелярії суду для передачі судді Шаньшиній М.В. для продовження судового розгляду.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя-