Рішення № 97165865, 24.05.2021, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 487/979/20

Провадження № 2/483/61/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді – Куцарова В.І.,

за участю секретаря судових засідань Шилінскас О.В.,

позивача ОСОБА_1 та його представника позивача – адвоката Коробкової О.О.,

представника відповідачки – адвоката Михайленко Н.М.

представника третьої особи Куцурубської сільської ради ОТГ – Ворзуль О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Очакові в порядку спрощеного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, служба у справах дітей Очаківської районної державної адміністрації, відділ служби опіки та піклування Куцурубської сільської ради об`єднаної територіальної громади,про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні неповнолітньої доньки, -

В С Т А Н О В И В:

14 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом, предметом якого є: усунення перешкод у спілкуванні та вихованні неповнолітньої доньки.

В обґрунтування позову зазначив, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 06 серпня 2005 року, який рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва було розірвано 16 жовтня 2014 року. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася донька ОСОБА_4 . Після розірвання шлюбу неповнолітня донька проживала разом із матір`ю у квартирі бабусі за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 . З 2016 року та на даний час донька мешкає з матір`ю у будинку АДРЕСА_2 . Фактично після розлучення у нього з відповідачкою почалися непорозуміння щодо прийняття участі у вихованні доньки, її відвідуванні. Відповідачка постійно створює штучні перешкоди стосовно неможливості його нормального спілкування із донькою. Всі його намагання нормальним, мирним шляхом врегулювати даний спір призводять лише до конфліктів. ОСОБА_2 постійно чинить йому перешкоди у спілкуванні з донькою, не надає можливості бачитися з нею. Весь цей час він намагається налагодити нормальний зв`язок із дитиною, приймати участь у її вихованні, утриманні, розвитку її здібностей та забезпечувати її всім необхідним для нормального розвитку та становлення. Його права як батька сьогодні є порушеними, тому з метою недопущення страждань та негативного впливу на доньку він змушений звернутися з даним позовом до суду. Посилаючись на викладене, просив зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити йому участь у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою шляхом побачень, за місцем його проживання: один раз на місяць - з п`ятниці 17:00 години до неділі 20.00 години, у святкові дні і у період літніх, весняних, осінніх, зимових канікул. Необмежене спілкування з донькою особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою, а також стягнути з відповідачки на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень та сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 18 березня 2020 року справу передано за підсудністю до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області.

Ухвалою судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 29 вересня 2020 року до участі у справі залучено службу у справах дітей Очаківської районної державної адміністрації у якості третьої особи.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2020 року до участі у справі залучено відділ служби опіки та піклування Куцурубської сільської ради ОТГ у якості третьої особи.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. Позивач зазначив, що до 2013 року вони жили однією сім`єю з ОСОБА_2 та дочкою у м.Миколаєві, а після, почали жити окремо. В 2014 році він поїхав працювати за кордон до Росії, а восени того ж 2014 року його дружина приїхала до його батьків в м.Южноукраїнськ та передала матері документи про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, а також зазначила, що донька хоче приїхати на Різдво до батька. Наприкінці грудня 2014 року він повернувся з Росії та забрав доньку на Різдво. Коли донька перебувала в гостях він подарував їй гроші. Після цього він не спілкувався з донькою, так як не було контактів для спілкування. Після цього в серпні 2016 року він зв`язувався зі своєю тещею для з`ясування де проживають його колишня дружина та донька, та дізнався, що останні переїхали до м.Очаків. В листопаді 2019 році поїхав до ОСОБА_5 для того, щоб поспілкуватися з донькою, побував у школі і з`ясував, що донька з дружиною переїхали в Новомиколаївку під Очаків, так як школу, в якій навчалася донька закрили. Того разу він поспілкувався з донькою. 23 січня 2020 року він приїхав до доньки на день народження та подарував її телефон, який вона попросила його купити. Після цього він декілька разів спілкувався з донькою по телефону її класного керівника, так як її телефон був у матері. Також додав, що донька попросила його привезти планшет, який був куплений ще в 2015 році для того, щоб вона могла навчатися дистанційно, що він і зробив, привіз його та передав класному керівнику. Зазначив суду, що з 2016 року донька не приїжджала до нього так як на його думку його колишня дружина забороняла їй спілкуватися з батьком.

Представник відповідачки – адвоката Михайленко Н.М. заперечила проти позову, вказала, що позивач в останнє спілкувався зі своєю дочкою в 2016 році а після цього лише наприкінці 2019 року, та на початку 2020 року знов почав спілкуватися з нею. Також зазначила, що на час розгляду справи його дочці є 14 років та вона сама вже має вирішувати спілкуватися їй з батьком чи ні. Крім того, зазначила, що ніяких перешкод в спілкуванні з донькою ОСОБА_2 не робила.

Представники третіх осіб - органу опіки та піклування Миколаївської міської ради, служби у справах дітей Очаківської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явилися.

Представник третьої особи відділу служби опіки та піклування Куцурубської сільської ради об`єднаної територіальної громади у судовому засіданні висновок засідання комісії з питань захисту прав дитини підтримала, вважала за доцільне встановити графік побачень з дитиною батьку ОСОБА_6 на дні народження батька та його рідні; в святкові дні та на період канікул. Збільшення часу спілкування за домовленістю між батьками з урахуванням стану та бажання дитини.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши неповнолітню дитину, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 27 січня 2006 року (а.с.6).

Шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано заочним рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 16.10.2014 року (а.с.7).

На даний час неповнолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Преамбулою, ст. ст. 5, 9 Конвенції про права дитини встановлено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточені, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Держава поважає відповідальність, права і обов`язки батьків належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення прав дитини і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються, держава поважає право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками підтримувати на регулярній основі відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Вiдповiдно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток..

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

В силу ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено порядок вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Так, за її змістом орган опіки та піклування за заявою матері, батька дитини визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ч. 1 ст. 159 СК України).

В такому випадку, як визначено приписами ч. 2 ст. 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відтак, правовий аналіз вказаних вище положень законодавства дає підстави для висновку, що участь суду при вирішенні питання щодо способу участі батька у вихованні дітей є необхідною у випадку наявності перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, яка створюється одним з батьків іншому, зокрема, у випадку ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Згідно з ч. 2 ст. 159 СК України, під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ст. 171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Допитана в присутності матері в судовому засіданні ОСОБА_4 зазначила, що до 2013 батьки проживали разом, а потім окремо. Вона була у батька за його місцем проживання на зимових канікулах у 2013 та 2014 році, а після цього не бачила його до дня народження 14 років, до 2019 року, коли батько приїхав та подарував їй телефон. Спілкуватися з батьком у неї не має можливості, так як відсутні контакти останнього. На даний час відносини з батьком у неї приятельські та вона бажала би, щоб батько приїжджав до неї для спілкування.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Частиною шостою статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною (за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність та тривалість їх. Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення та ретельному їх з`ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.

З наданого суду висновку засідання комісії з питань захисту прав дитини Куцурубської сільської ради ОТГ № 579/04.03 від 23.03.2021 року вбачається, що комісія рекомендує графік побачень з дитиною батьку ОСОБА_6 : на дні народження батька та його рідні; в святкові дні та на період канікул. Збільшення часу спілкування за домовленістю між батьками з урахуванням стану та бажання дитини (т.1 а.с.233-234).

Суд вважає, що зазначений висновок не містить заборони на побачення батька з дитиною. Висновок зроблений відповідним держаним органом з урахуванням інтересів дитини та на підставі вивчення обставин взаємовідносин сторін та їх доньки.

За правилами ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обґрунтованим.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, а суд, вирішуючи спір, зобов`язаний надати суб`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Разом з тим, стаття 129 Конституції України як одну із основних засад судочинства визначає змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, з урахуванням імперативних вимог ч. 1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відтак, обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст.12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Доказами в розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Так, позивачем та його представником не надано доказів того, що відповідачка перешкоджала у спілкуванні з дитиною.

Крім того, як вбачається з пояснень представника відповідачки та допитаної неповнолітньої ОСОБА_4 , позивач тривалий час не намагався спілкуватися з дитиною, не давав про себе знати, подарувавши телефон дитині на день народження в 2019 році навіть не залишив номер телефону для спілкування з нею, до органів опіки та піклування з заявою про визначення способу участі у вихованні доньки та спілкуванні з нею, не звертався.

Таким чином, позивачем не надано доказів про те, що відповідачка створювала перешкоди у спілкуванні з дитиною чи не виконувала рішення органу опіки піклування, як вимагає ст. 159 СК України.

Тому вимога позивача про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною задоволенню не підлягає.

Разом з тим, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси всіх осіб та має брати до уваги інтереси не тільки позивача, але й відповідача та інтереси дитини. Також судом враховуються висновки органу опіки та піклування.

Суд вважає, що батько дитини має право на спілкування з нею, однак це не повинно заважати нормальному розвитку дитини.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

08 січня 2020 року між ОСОБА_1 та адвокатом Коробковою О.О. було укладено договір-доручення на представництво та захист прав і законних інтересів особи (а.с.12).

Відтак, право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (правова позиція, викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.05.2018р.).

Судом встановлено, що позивачем, окрім договору-доручення на представництво та захист прав і законних інтересів особи від 08.01.2020 року, надано копію ордеру серії МК № 104761, та квитанцію №3, згідно якої ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_7 п`ять тисяч гривень за надання послуг адвоката (консультація, адвокатський запит, написання позовної заяви, представництво в суді), а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення судових витрат підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що позов підлягає частковому задоволенню, суд стягує на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 840,80 грн., та витрати на правничу допомогу в сумі 2500 грн.

Керуючись статтями 19, 141, 142, 151, 153, 155, 157-159, 171 СК України, ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, служба у справах дітей Очаківської районної державної адміністрації, відділ служби опіки та піклування Куцурубської сільської ради об`єднаної територіальної громади,про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні неповнолітньої доньки, – задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_1 участь у вихованні та спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 шляхом побачень за місцем проживання батька один раз на місяць з 17:00 год. п`яниці до 20:00 год. неділі, у святкові дні та у період канікул, необмежене спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3340 (три тисячі триста сорок) гривень 80 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 24 травня 2021 року.

Головуючий