Постанова № 97165758, 24.05.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 486/1169/18

1-кп/467/14/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді – Явіци І.В.

суддів – Кологривої Т.М., Кірімової О.М.

з участю секретаря судового засідання Савчук О.І.

прокурора – Мерімеріна О.Г.

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників – Гордейчук О.Ю., Балабан В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Арбузинського районного суду Миколаївської області клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № 12018150000000075, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 березня 2018 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

На розгляді Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор звернувся з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченої під вартою на 60 днів з можливістю внесення застави у розмірі 704 800,00 грн.

Зокрема, посилався на наявність регламентованих ст. 177 КПК України ризиків, як то, на те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, у зв`язку із чим може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, які діяли під її керівництвом, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити свою злочинну діяльність, так як свої злочинні дії припинила лише через обставини, які не залежали від її волі, будучи затриманою під час вчинення злочину,

На думку прокурора, ці ризики, на даний час є дійсними і продовжують існувати, у той час, як інші, більш м`які запобіжні заходи не будуть спроможним забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.

Позиції інших учасників провадження

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні просила застосувати відносно неї запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Захисник підтримав цю позицію та вказав на те, що на цей час відпав ризик впливу на свідків, так як останні утримуються в місці попереднього ув`язнення.

На думку захисника, через цю обставину можливість впливу обвинуваченої на свідків є більшою у разі, якщо вона утримуватимесь під вартою.

Крім того, вона має двох дітей, які перебувають на утримання бабусі, що вказує на відсутність ризику переховуватись від суду.

За такого, захисник вважав за можливе змінити запобіжний захід на більм м`який.

Мотиви, із яких виходив суд при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання

У свою чергу, суд, перевіривши доводи і обґрунтованість внесеного на його розгляд клопотання, обговоривши доцільність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження на даний час, як тримання під вартою, можливість/неможливість його заміни на більш м`який на цій стадії судового провадження, з`ясувавши позиції сторін із даного питання, за своїм внутрішнім переконанням, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності і допустимості, і сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходив із такого.

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За правилом, що встановлене абзацом другим частини третьої статті 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців (ч.3 ст. 331 КПК України).

Також, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення його дієвості.

Зокрема, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Підставою ж для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (ч.2 ст. 177 КПК України).

Та у цьому випадку суд установив, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2018 року відносно ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та одночасно визначено заставу у розмірі чотирьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 704 800,00 грн.

В подальшому строк тримання обвинуваченої під вартою продовжувався судом неодноразово.

Таким чином, ОСОБА_1 було обрано та в подальшому продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою зі строком дії, який у цей період закінчується, однак на даний час неможливо закінчити судовий розгляд кримінального провадження з огляду на наявність об`єктивних передумов.

При цьому, такий захід забезпечення кримінального провадження було застосовано до обвинуваченої з огляду на її репутацію у місці постійного проживання та у зв`язку із наявністю реальних ризиків, передбачених, зокрема, п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Отже, при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 у виді тримання під вартою було об`єктивно установлено ризики згідно кримінального процесуального закону, які наразі є дійсними і за своїм характером триваючими, у той час, як на цьому етапі судового розгляду вони не втратили своєї актуальності.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відносно неї саме такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Однак, суд, враховуючи, що лише сама по собі ступінь тяжкості інкримінованого правопорушення не може бути безумовною підставою для утримання особи під вартою, бере до уваги наявність регламентованих ст. 177 КПК України ризиків у даному, конкретному випадку, зокрема, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 цієї статті, існування яких ставить під загрозу забезпечення виконання покладених на неї кримінальним процесуальним законом обов`язків, а як наслідок, і досягнення мети застосування запобіжного заходу.

Ці ризики на даній стадії кримінального провадження не відпали, є реальними і триваючими, у той час як судове провадження об`єктивно завершити не є можливим, а тому існує потреба у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої на даному етапі судового провадження.

Зокрема, ризик впливу на свідків залишається, позаяк, останні на стадії судового розгляду кримінального провадження не допитувались, у той час, як обвинувачена свідка знає, позаяк, вказала, що він доводиться їй родичем.

Сама по собі та обставина, що свідок утримується в слідчому ізоляторі ще не вказує на відсутність ризику впливу на нього.

Відповідно, цей ризик побічно вказує і на існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема, пов`язане із незаконним впливом на свідка.

Ризик переховуватись від суду також є дійсним у цей період, у тому числі, й з огляду на тяжкість покарання, визначеного санкцією статті, за якою ОСОБА_1 висунуте обвинувачення.

Тож, оцінивши в сукупності наявність вищезазначених ризиків а також обставин, що регламентовані ч.1 ст. 178 КПК України та враховуються, зокрема, і при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу, а також вагомість доказів, якими обґрунтовуються саме ці обставини, суд прийшов до висновку про наявність передумов, що визначені п. 1, 2 та 3 ч.1 ст. 194 КПК України, а як наслідок і про доцільність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_1 .

Будь-яких інших обставин, які б свідчили, що саме цей вид забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої, судом на даному етапі встановлено не було.

При цьому, строк тримання обвинуваченої під вартою не виходить за межі тих, що визначені кримінальним процесуальним законом, та є необхідною мірою в цьому кримінальному провадженні через те, що суд установив наявність передумов, регламентованих п. 1-3 ч.1 ст. 194 КПК України, тобто тривалість строку тримання під вартою відповідає критерію розумності і співмірності, а так само і суспільному інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( Рим, 04.ХІ. 1950 року) і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

З огляду на таке, суд вважає необхідним продовжити строк тримання обвинуваченої під вартою у межах визначених КПК України строків, так як переконаний, що інші, більш м`які запобіжні заходи, за таких умов, не здатні забезпечити виконання покладених на неї процесуальних обов`язків і запобігти встановленим ризикам.

При цьому, суд, враховуючи вимоги ст.ст. 176, 182, 183 КПК України у їх системному взаємозв`язку, вважає за необхідне вказати, що визначений слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2018 року розмір застави у межах чотирьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 704 800,00 грн., у національній грошовій одиниці, може бути внесений, як самою обвинуваченою так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок, що вказаний в цій ухвалі, а з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, вона зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням застави, а вона сама буде вважатись такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

Суд, при цьому, не убачає визначених процесуальним законом підстав для зміни розміру застави у зв`язку із зміною розміру прожиткового мінімуму, так як таке погіршить становище обвинуваченої у даному випадку, що є неприпустимим.

Щодо питання того чи є можливим уникнення наявних ризиків шляхом застосування іншого запобіжного заходу, то суд у світлі факторів пов`язаних з особою обвинуваченої, місцем її проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій вона піддається кримінальному переслідуванню, вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу задля запобігання наявним ризикам, у той час, як пояснення сторони захисту жодним чином ці висновки суду не спростовують, позаяк, сама по собі наявність неповнолітніх дітей, погашеної судимості та зареєстрованого місця проживання не може розцінюватись як досить вагомий стримуючий фактор.

Позаяк, більш м`які види запобіжних заходів, з огляду на установлені судом обставини із даного питання, не є співмірними з існуючими ризиками, і, як наслідок, не спроможні забезпечити визначену законом мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, домашній арешт не убезпечить від реального настання установлених ризиків і може мати непомірний тягар для матері обвинуваченої щодо її утримання поряд із неповнолітніми дітьми.

Особисте зобов`язання не є тим заходом, що забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої, у той час, як для застосування особистої поруки відсутні визначені законом передумови.

Тому заперечення сторони в частині продовження строку тримання під вартою та зміну запобіжного заходу на більш м`який, у тому числі й домашній арешт, підлягають відхиленню.

А тому, з цих мотивів, керуючись ст.ст. 131-132, 176-178, 183, 193-194, 196, 205, 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження № 12018150000000075, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 березня 2018 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, продовжити до 22 липня 2021 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави для забезпечення виконання нею обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 400 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 704 800 (сімсот чотири вісімсот) грн. 00 коп., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена, як самою обвинуваченою так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач ТУ ДСА України в Миколаївській області, р/р UA 688201720355229002000016294, банк одержувача ДКС України м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26299835, призначення платежу: залогові кошти на депозитний рахунок ТУ ДСА України від заставодавця (прізвище, ім`я, по батькові повністю).

Обвинувачена ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_1 , у разі внесення застави, наступні обов`язки: прибувати до Арбузинського районного суду Миколаївської області за кожним викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована : м. Южноукраїнськ Миколаївської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 22 липня 2021 року включно.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово Арбузинський районний суд Миколаївської області та прокурора.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, вона зобов`язана виконувати покладені на неї обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачена ОСОБА_1 вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з моменту її проголошення через Арбузинський районний суд Миколаївської області.

Головуючий І.В. Явіца

Судді Т.М. Кологрива

О.М. Кірімова