Рішення № 97165739, 24.05.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29216/20

Провадження № 2/127/5052/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідачів: Кріпак РО.М. , Головні В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Вінницької міської ради (21050 м. Вінниця, вул. Соборна, 59), ОСББ «Можайський - 60» (21000 м. Вінниця, пров. 1-й Київський,60) за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) про визнання права власності за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вінницької міської ради, ОСББ «Можайський - 60» за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності за набувальною давністю, мотивуючи позовну заяву тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці помер чоловік позивачки ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Вказаній події передувала видача виконавчим комітетом Вінницької міської Ради народних депутатів м. Вінниці 13.09.1989 року на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради народних депутатів від 07.09.1989 року № 279 чоловіку позивачки ОСОБА_7 , який працював в той час слюсарем - сантехніком у ЖЕК № 14, ордеру № 2614 на право заняття службового жилого приміщення - однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , що належить ЖЕК 14, розміром 18,1 кв.м. Вказаний ордер був виданий на сім`ю ОСОБА_7 у складі ОСОБА_8 (дружина), ОСОБА_9 (син), ОСОБА_10 (син).

02.10.1996 року у Вінницькому міському відділ реєстрації актів громадянського стану між позивачкою та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб.

У вказаній вище квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 зареєстрована та проживає з 07.05.1993 року, тобто понад 27 років.

Також з позивачкою зареєстровані та проживають у вказаній вище квартирі діти: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка являється інвалідом 3 групи з дитинства, а також онук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією довідки ОСББ «Можайський- 60» про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб від 23.11.2020 року № 0018.

Після смерті чоловіка позивач залишилась проживати у спірній квартирі разом зі своїми дітьми.

Оскільки квартира, в якій проживає позивачка та її сім`я, мала статус «службова», тобто призначена для тимчасового проживання, і її службовий статус значно обмежував можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством житлових прав та у зв`язку із наявністю права на отримання житлового приміщення для постійного проживання, позивач неодноразово на протязі 1990 - 2000 років зверталась до Вінницької міської ради, виконавчого комітету Вінницької міської ради із проханням розглянути питання про виключення даної квартири із числа службових для можливої подальшої приватизації даного житла.

Більше того, із відповідним клопотанням про переоформлення службової квартири АДРЕСА_3 в неслужбову на ім`я ОСОБА_1 , а квартиру виключити з списків службових до управління міського господарства звертались адміністрація і профспілковий комітет ЖЕК № 14.

Проте, вказані звернення у свій час залишились без задоволення з невідомих на те причин.

07.07.2020 року позивачка в черговий раз звернулась до Виконавчого комітету Вінницької міської ради із заявою про виключення однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , площею 18,1 кв.м. з числа службових.

28.07.2020 року за № В-01-55073/01-20 позивач отримала відповідь від Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради на своє звернення, відповідно до якого позивачу було відмовлено в її проханні про виключення квартири із числа службових, оскільки на думку міської ради, потреба у використанні спірної квартири в якості службової не відпала.

Згідно відповіді виконавчого комітету Вінницької міської ради на адвокатський запит від 16.09.2020 року № 01-00-011-51990 стало відомо, що відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради народних депутатів від 07.09.1989 року № 279 «Про надання звільнених та незаселених квартир і часткові зміни рішень виконкому» інформація про включення квартири АДРЕСА_3 до числа службових не міститься, тоді як на підставі згаданого вище рішення було саме видано ордер чоловіку позивачки на заселення до вказаної квартири .

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2092 від 15.09.2016 року житловий будинок АДРЕСА_4 списано з балансу департаменту житлового господарства і в переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності Вінницької міської об`єднаної територіальної громади, що затверджений рішенням міської ради № 1933 від 30.08.2019 року, дана квартира відсутня.

Тоді, як МКП «ЖЕК 14», який здійснював управлінські функції на час видачі ордеру, на даний час не здійснює жодних управлінських функцій відносно даного будинку та квартири, в якій мешкає позивач.

Так, згідно акту про списання багатоквартирного будинку з балансу від 30.09.2016 року, затвердженого Департаментом житлового господарства Вінницької міської ради, вбачається що багатоквартирний будинок АДРЕСА_4 списано з балансу департаменту житлового господарства Вінницької міської ради та передано на баланс та обслуговування ОСББ «Можайський 60» .

Таким чином, на даний час житловий будинок АДРЕСА_4 списаний з балансу департаменту житлового господарства Вінницької міської ради та перебуває на балансі ОСББ «Можайський - 60», а квартира АДРЕСА_3 не являється службовою і в переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності Вінницької об`єднаної територіальної громади, що затверджений рішенням міської ради № 1933 від 30.08.2019 року, відсутня.

Отже, вказана спірна квартира ні до державної, ні до комунальної власності не належить.

А тому, набути право власності на вказану квартиру відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» в порядку приватизації також не вбачається за можливе.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо об`єкта нерухомого майна № 236352963 від 10.12.2020 року інформація про квартиру АДРЕСА_3 , як об`єкт нерухомості у вказаних реєстрах відсутня.

Також, станом на 01.01.2013 року вказана квартира на праві приватної власності у КП «ВМБТІ» не була зареєстрована.

Отже, спірна квартира, також не перебуває у приватній власності.

Згідно довідки ОСББ «Можайський 60» № 0024 від 10.12.2020 року особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_5 відкритий на ім`я позивачки, заборгованість щодо сплати комунальних послуг, в тому числі щодо утримання будинку, відсутня.

Відповідно до акту обстеження житлово - побутових умов від 10.12.2020 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_6 , житло розташоване на 1 поверсі 9 поверхового будинку, складається з 1 кімнати, площею 36,3 кв.м. , житловою 17,2 кв.м., за зазначеною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Просила суд, визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на квартиру за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 36, 3 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м.

01.03.2021 року на адресу суд надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , у якому зазначено, що до правовідносин, що склались, враховуючи діюче законодавство, ніяким чином неможливо застосувати поняття набувальна давність, яке можливе бути застосоване лише щодо безтитульного володіння майном.

02.04.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, представник позивача зазначає, що квартира АДРЕСА_3 являється законним об`єктом володіння, оскільки житловий будинок АДРЕСА_4 списаний з балансу департаменту житлового господарства Вінницької міської ради та перебуває на балансі ОСББ «Можайський 60», а квартира АДРЕСА_3 не являється службовою і в переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності Вінницької міської об`єднаної територіальної громади, що затверджений рішенням міської ради № 1933 від 30.08.2019 року, відсутня. Отже, вказана спірна квартира ні до державної, ні до комунальної власності не належить. Також, спірна квартира не перебуває у приватній власності. Таким чином, вказана квартира на даний час не має власника. А тому, є всі достатні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , кожен окремо, позовні вимоги підтримали за обставин викладених в позові, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача Вінницької міської ради Кріпак О.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала, щодо їх задоволення.

Представник відповідача ОСББ «Можайський 60» Головня В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Треті особи: ОСОБА_4 , яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, кожен окремо, надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, інвентарної справи № 112251, суд вважає, що даний позов не підлягає до задоволення зі слідуючих підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці помер чоловік позивачки ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.15).

Вказаній події передувала видача виконавчим комітетом Вінницької міської Ради народних депутатів м. Вінниці 13.09.1989 року на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради народних депутатів від 07.09.1989 року № 279 чоловіку позивачки ОСОБА_7 , який працював в той час слюсарем - сантехніком у ЖЕК № 14, ордеру № 2614 на право заняття службового жилого приміщення - однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , що належить ЖЕК 14, розміром 18,1 кв.м. Вказаний ордер був виданий на сім`ю ОСОБА_7 у складі ОСОБА_8 (дружина), ОСОБА_9 (син), ОСОБА_10 (син) (а.с.16).

06.04.1993 року у Вінницькому міському відділ реєстрації актів громадянського стану між позивачкою та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб (а.с.14).

У вказаній вище квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 зареєстрована та проживає з 07.05.1993 року, тобто понад 27 років (а.с.17).

Також з позивачкою зареєстровані та проживають у вказаній вище квартирі діти: син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка являється інвалідом 3 групи з дитинства, а також онук ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією довідки ОСББ «Можайський- 60» про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб від 23.11.2020 року № 0018 (а.с.17).

Після смерті чоловіка позивач залишилась проживати у спірній квартирі разом зі своїми дітьми.

Оскільки квартира, в якій проживає позивачка та її сім`я, мала статус «службова», тобто призначена для тимчасового проживання, і її службовий статус значно обмежував можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством житлових прав та у зв`язку із наявністю права на отримання житлового приміщення для постійного проживання, позивач неодноразово на протязі 1990 - 2000 років зверталась до Вінницької міської ради, виконавчого комітету Вінницької міської ради із проханням розглянути питання про виключення даної квартири із числа службових для можливої подальшої приватизації даного житла.

Більше того, із відповідним клопотанням про переоформлення службової квартири АДРЕСА_3 в неслужбову на ім`я ОСОБА_1 , а квартиру виключити з списків службових до управління міського господарства звертались адміністрація і профспілковий комітет ЖЕК № 14(а.с.20).

Проте, вказані звернення у свій час залишились без задоволення.

07.07.2020 року позивачка в черговий раз звернулась до Виконавчого комітету Вінницької міської ради із заявою про виключення однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , площею 18,1 кв.м. з числа службових.

28.07.2020 року за № В-01-55073/01-20 позивач отримала відповідь від Департаменту житлового господарства Вінницької міської ради на своє звернення, відповідно до якого позивачу було відмовлено в її проханні про виключення квартири із числа службових, оскільки на думку міської ради, потреба у використанні спірної квратири в якості службової не відпала (а.с.27).

Згідно відповіді виконавчого комітету Вінницької міської ради на адвокатський запит від 16.09.2020 року № 01-00-011-51990 стало відомо, що відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради народних депутатів від 07.09.1989 року № 279 «Про надання звільнених та незаселених квартир і часткові зміни рішень виконкому» інформація про включення квартири АДРЕСА_3 до числа службових не міститься, тоді як на підставі згаданого вище рішення було саме видано ордер чоловіку позивачки на заселення до вказаної квартири (а.с.30).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2092 від 15.09.2016 року житловий будинок АДРЕСА_4 списано з балансу департаменту житлового господарства і в переліку об`єктів нерухомого майна комунальної власності Вінницької міської об`єднаної територіальної громади, що затверджений рішенням міської ради № 1933 від 30.08.2019 року, дана квартира відсутня.

Тоді, як МКП «ЖЕК 14», який здійснював управлінські функції на час видачі ордеру, на даний час не здійснює жодних управлінських функцій відносно даного будинку та квартири, в якій мешкає позивач (а.с.30).

Так, згідно акту про списання багатоквартирного будинку з балансу від 30.09.2016 року, затвердженого Департаментом житлового господарства Вінницької міської ради, вбачається що багатоквартирний будинок АДРЕСА_4 списано з балансу департаменту житлового господарства Вінницької міської ради та передано на баланс та обслуговування ОСББ «Можайський 60» (а.с.34-35).

Відповідно до ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ст. 344 ч. 1 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України, а згідно до ч. 4 цієї ж статті право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

У п.6 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього, інакше кажучи, обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України у своїй постанові №5 від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю слід враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Крім того, у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-150/0/4-13 від 28.01.2013р. зазначено, що судам слід мати на увазі, що позов про право власності за давністю володіння не може пред`являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна. У такого володільця право на чуже майно має похідний та обмежений характер.

Також даним Листом визначено, що при вирішенні спорів, пов`язаних з правом власності в силу набувальної давності, судам слід враховувати, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що виконавчим комітетом Вінницької міської Ради народних депутатів м. Вінниці 13.09.1989 року на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради народних депутатів від 07.09.1989 року № 279 чоловіку позивачки ОСОБА_7 , який працював в той час слюсарем - сантехніком у ЖЕК № 14, було видано ордер № 2614 на право заняття службового жилого приміщення - однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , що належить ЖЕК 14, розміром 18,1 кв.м. Вказаний ордер був виданий на сім`ю ОСОБА_7 у складі ОСОБА_8 (дружина), ОСОБА_9 (син), ОСОБА_10 (син) (а.с.16).

Спірна квартира є службовим житловим приміщенням, законодавством передбачено процедуру виключення квартири з числа службових.

Відтак, з самої позовної заяви вбачається, що на думку позивача, вона була і є законним користувачем квартири, і що саме важливе знала увесь час користування, хто є безпосереднім власником, вона знала про похідний та обмежений характер її права на майно, а тому не може вважатися добросовісним володільцем.

Щодо іншої обставини, яку необхідно довести позивачу, про відсутність у неї титулу (підстави) для володіння майном та набуття права власності, слід зазначити наступне.

Листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-150/0/4-13 від 28.01.2013р. визначено, при вирішенні спорів, пов`язаних із виникненням і припиненням права власності, судам слід мати на увазі, що норми ст. 344 ЦК про набувальну давність не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалось на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

У позовній заяві позивачкою чітко вказано, що вона заселилась у квартиру на підставі ордеру №2614 на право заняття службового жилого приміщення - однокімнатної квартири АДРЕСА_2 , що належить ЖЕК 14, розміром 18,1 кв.м. її чоловіку. Вказаний ордер був виданий на сім`ю ОСОБА_7 у складі ОСОБА_8 (дружина), ОСОБА_9 (син), ОСОБА_10 (син) (а.с.16). Вона ж заселилась та зареєструвалась в даній квартирі, разом зі своїми дітьми, як член сім"ї ОСОБА_7 , а після смерті останнього в 1996 році ( а.с.15), на неї було оформлено в законному порядку як дружину померлого - особовий рахунок ( а.с.17). Ці обставини повністю скасовують можливість позивача визнати дану квартиру за набувальною давністю.

Враховуючи твердження позивача, слід звернути увагу на позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену у Листі №24-150/0/4-13 від 28.01.2013р., про те, що застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі, якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння (наприклад, спадкування), а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визначити, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Також у Постанові Верховного Суду України від 14.08.2019 року по справі №465/6560/15-ц зазначено, що аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнішній строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, у тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже в цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Враховуючи, що позивачка переконана у наявності у неї законних підстав на проживання у квартирі, тому не може вважатись безтитульним володільцем спірного приміщення.

Таким чином, можна зробити висновок, що позивачем взагалі не доведено її право на визнання квартири за набувальною давністю і на обов`язкове доведення якого звертає увагу Верховний Суд України в «Узагальненні судової практики щодо права власності при розгляді цивільних справ» від 01.07.2014р.

Згідно ч. ч. 1-3, 5ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Між тим, з огляду на встановлені судом обставини, можливо дійти висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які регламентуються іншими нормами ЦК України.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положення ч.2 ст.5 ЦПК України вказують на те, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд, відповідно до викладеної в позовній заяві вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд позбавлений можливості застосування положень ч.2 ст.5 ЦПК України, оскільки вважає, що ЦК України визначає ефективний спосіб захисту порушеного права у даному випадку.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову через невірно обраний позивачем спосіб захисту.

Керуючись ст. 344 ЦК України ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Вінницької міської ради (21050 м. Вінниця, вул. Соборна, 59), ОСББ «Можайський - 60» (21000 м. Вінниця, пров. 1-й Київський,60) за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), яка діє також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено до 26.05.2021 року.

Суддя: