Рішення № 97165060, 17.05.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4016/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Гаврилової О.В.,

при секретарі Передрій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейського роти №4 батальйону №1 полку №1 (зОПБ) УПП у м.Києві ДПП старшого сержанта Герасименка Д.А., поліцейського взводу №1 ков.роти УПП у м.Києві ДПП старшого сержанта поліції Кричковського Андрія Валентиновича, Департаменту патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду м. Києва звернувся позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до поліцейського роти №4 батальйону №1 полку №1 (зОПБ) УПП у м.Києві ДПП старшого сержанта Герасименка Д.А., поліцейського взводу №1 ков.роти УПП у м.Києві ДПП старшого сержанта поліції Кричковського Андрія Валентиновича про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН №3673562 від 16 січня 2021 року, якою ОСОБА_1 , було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі

425,00 грн.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що постановою серії ЕАН №3673562

від 16 січня 2021 року про адміністративне правопорушення позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425,00 грн за порушення, передбачене ч. 1 ст.126 КУпАП - за ненадання посвідчення водія відповідної категорії. З даною постановою позивач не згоден, оскільки вважає її необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням чинного законодавства. Зазначає, що 16 січня 2021 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, позивач їхав по вулиці Сергія Данченко, що в місті Києві і через погані умови, засніжену та слизьку дорогу не впорався з керуванням, внаслідок чого його віднесло у відбійник. В подальшому, за викликом позивача, прибув наряд поліції, поліцейський роти

№4 батальйону №1 полку №1 (зОПБ) УПП у м.Києві ДПП старший сержанта Герасименко Д.А. та поліцейський взводу №1 ков.роти УПП у м.Києві ДПП старший сержанта поліції Кричковський А.В. при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, попросили надати документи на підтвердження права керування транспортним засобом, на що позивач надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія Турецької Республіки, а також поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач сплатив штраф за дорожньо-транспортну пригоду на місці через касовий апарат. Згодом власник автомобіля повідомив, що від страхової компанії надійшла відповідь про відмову у страховому відшкодуванні, у зв`язку з тим, що позивач не мав права керувати транспортним засобом. В подальшому позивач з`ясував, що його притягнуто до адміністративної відповідальності не тільки за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а й за відсутність документів на підтвердження права керування транспортним засобом. Вважає дії поліції протиправними, співробітники поліції під час винесення постанови не повідомили позивача про факт її складання, не забезпечили можливість скористатися правами, не роз`яснили їх. Крім того, позивач мав посвідчення водія Турецької Республіки, у зв`язку з чим вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного порушення. Зазначає, що у зв`язку з нерозумінням мови не знав за що саме платив штраф. Крім того, зазначає, що йому не було роз`яснено про його права та обов`язки, не було повідомлено, що стосовно нього складається постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутність посвідчення водія, яке ним було пред`явлене.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03 березня 2021 року поновлено позивачу пропущений строк для звернення з позовом до суду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.30-32).

24 березня 2021 року від представника Департаменту патрульної поліції - Бенди Є.В. надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Вважає, що твердження позивача, викладенні у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що відповідач, здійснюючи патрулювання у м.Києві, особисто став свідком вчинення позивачем вищевказаного правопорушення. Посилаючись на п.2.1 Правил дорожнього руху, поліцейський роти №4 батальйону №1 УПП у м.Києві ДПП старший сержанта Герасименко Д.А. за своїм внутрішнім переконання, заслухавши пояснення позивача, керуючись законом та правосвідомістю, постановив визнати позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1

ст.126 КУпАП. Інспектором було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП. Крім того, зазначив, що належним відповідачем в даній справі є Департамент патрульної поліції, як суб`єкт владних повноважень від імені якого винесена постанова про накладення адміністративного стягнення (а.с. 107-110)

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 29 квітня 2021 року залучено до участі залучено до участі в даній справі співвідповідача - Департамент патрульної поліції (а.с.122-123)

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, його представник - адвокат Назаренко Д.Л. подала до суду заяву, в якій просила розглянути дану справу за її відсутності та задовольнити позовну заяву.

Відповідачі поліцейський роти №4 батальйону №1 полку №1 (зОПБ) УПП у м.Києві ДПП старший сержант Герасименко Д.А., поліцейський взводу №1 ков.роти УПП у м.Києві ДПП старший сержанта поліції Кричковський А.В. та представник відповідача Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою п.1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст.55 Конституції України та статтею 6 КАС України.

Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Судом встановлено, що 16 січня 2021 року, о 16 годині 40 хвилин, інспектором 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м.Київ старший сержант поліції Герасименком Д.А. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАН №3673562, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн (а.с.119).

Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови, 16 січня 2021 року, о 16 годині

31 хвилині, в м.Києві по вулиці Сергія Данченко, 22, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW 4281, держаний номерний знак НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.2.1. Правил дорожнього руху.

Згідно ч.1 ст.126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством

У відповідності до ч.1 ст.222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.126 КУпАП розглядають органи внутрішніх справ (Національна поліція) та накладають стягнення.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Згідно змісту п.2.1. Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, серед іншого, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс (страховий сертифікат "Зелена картка") про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

ОСОБА_1 є громадянином Турецької Республіки (а.с. 13) та має посвідку на тимчасове проживання № НОМЕР_2 від 02 березня 2020 року, строком дії до 15 липня 2022 року (а.с. 14-15).

Відповідно до змісту ст. 30 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 травня 1993 року №340, особи, які тимчасово перебувають на території України, мають право на керування транспортними засобами за наявності міжнародного посвідчення водія та посвідчення водія іноземної держави, що не відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту, або у разі наявності посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Міжнародної конвенції про дорожній рух 1968 року, записи в якому виконані або продубльовані літерами латинського алфавіту.

Пунктом 2 статті 41 Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року визначено, що Договірні сторони будуть визнавати будь-яке національне посвідчення водія, яке відповідає вимогам додатку 6 до Конвенції, дійсним на своїй території для керування транспортним засобом, який відповідає категорії або категоріям транспортних засобів, на керування якими видане посвідчення водія, за умови, що вказане посвідчення є дійсним і що воно видане іншою Договірною стороною або однім з її територіальних підрозділів, уповноважених на це цією Договірною стороною.

ОСОБА_1 має посвідчення водія на право керування транспортним засобом № НОМЕР_3 , видане 31 травня 2010 року Турецькою Республікою, записи в якому виконані літерами латинського алфавіту (а.с. 14-15).

Вказане посвідчення відповідає вимогам додатку 6 Конвенції про дорожній рух

від 08 листопада 1968 року.

Як вбачається з відповіді Міністерства закордонних справ України від 07 травня

2021 року №72/36-091-29952, Турецька Республіка є стороною Віденської конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, приєднавшись до неї 22 січня 2013 року (а.с.135).

Крім того, як убачається з роз`яснень Головного сервісного центру МВС від 07 травня 2021 №31/263зі./ел.п. Україна та Турецька Республіка є державами-учасницями Конвенції про дорожній рух 1968 року (Відень). При цьому посвідчення водія, які видані однією Договірною стороною, повинні визнаватися на території іншої Договірної сторони до моменту, з якого дана територія стає звичайним місцем проживання власника посвідчення водія (а.с.143-144).

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам статей 251, 283 КУпАП, обґрунтування позивача знайшли своє підтвердження під час дослідження доказів, відповідачами не надано належних та достовірних доказів на спростування обставин на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, тому позовні вимоги ОСОБА_1 . підлягають задоволенню частково.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже заявлена позивачем вимога про визнання протиправною постанови не підлягає задоволенню, оскільки не відповідає завданням адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав позивача.

Належним способом відновлення прав ОСОБА_1 , на захист яких був поданий цей адміністративний позов, є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16січня 2021 року серії АЕН №3673562 та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ч.1 ст. 192 КАС України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 126, 222, 251, 258, 276, 283, 284КУпАП, п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», статтями 5, 19, 20, 72, 77, 90, 241-246, 286 КАС України, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до поліцейського роти №4 батальйону №1 полку №1 (зОПБ) УПП у м.Києві ДПП старшого сержанта Герасименка Д.А. (місцезнаходження: м.Київ, вул.Народного Ополчення, 9), поліцейського взводу №1 ков.роти УПП у м.Києві ДПП старшого сержанта поліції Кричковського Андрія Валентиновича (місцезнаходження: м.Київ, вул.Народного Ополчення, 9), Департаменту патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста, 3) про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.

Скасувати постанову інспектора 1 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м.Києві старшого сержанта поліції Герасименка Дмитра Анатолійовича серія ЕАН №3673582 від 16 січня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Відповідно до ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п.15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя :