Ухвала суду № 97163683, 25.05.2021, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 25.05.2021

ЄУ № 942/665/21

Провадження №2-з/942/11/21

УХВАЛА

25 травня 2021 року смт. Новопсков

Луганська область

Новопсковський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Проньки В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, заінтересовані особи – Новопсковська селищна рада Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив забезпечити позов шляхом заборони Новопсковській селищній раді відчужувати земельну ділянку загальною площею 39,2070 га з категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка сформована та зареєстрована в національній кадастровій системі за кадастровим номером 4423385900:11:003:0050, та передавати її у користування іншим особам до вирішення спору в справі про визнання права заявника на постійне користування цією земельною ділянкою та (або) іншого способу захисту цього права.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що 19 травня 2021 року він отримав відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.05.2021 року, за яким спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства та знаходиться у комунальній власності, суб`єктом права власності якої є Новопсковська селищна рада. Разом з тим, за даним витягом з відповідного реєстру зникли дані про державну реєстрацію права його померлого батька ОСОБА_2 на постійне користування спірною земельною ділянкою.

Спірна земельна ділянка була надана у постійне користування батьку для ведення фермерського господарства, яку він (заявник) юридично та фактично отримав у постійне користування в спадщину від нього, що підтверджується: витягом з державного земельного кадастру від 12.09.2017 року про спірну земельну ділянку, в якому зазначені відомості, що право постійного користування належить батькові ОСОБА_2 , що спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначення для ведення фермерського господарства; державним актом від 14.09.2001 ЛГ № 210000084 на право постійного користування землею, виданого громадянину України ОСОБА_2 про надання у постійне користування земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства площею 45, 76 гектарів., з якої було виділено та передано у приватну власність 6,76 гектар на підставі рішення органу місцевого самоврядування № 10,13-а від 25.02.2000 року, після чого у постійному користування батька залишилась спірна земельна ділянка; технічною документацією із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, виготовлена ФОП ОСОБА_3 на моє замовлення як спадкоємця батька для державної реєстрації спірної земельної ділянки, яка містить як правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, так і документи, що підтверджують мої права як спадкоємця мого батька та що спірна земельна ділянка знаходиться у моєму володінні на праві постійного користування, отриманого у спадок від батька, за якою навіть межові знаки спірної земельної ділянки мені були передані на зберігання.

Крім того, заявник зазначає, що згідно постанови Луганського апеляційного суду від 29 січня 2019 року в цивільній справі № 420/860/18 за заявою керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про встановлення факту припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою ОСОБА_2 площею 39,207 га, вартістю 1061658,12 грн., розташованої на території Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області, наданої для ведення селянського (фермерского) господарства на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЛГ № 2100000084, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 153, суд встановив, що відповідно до рішення IX сесії Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області №21 від 11.05.1993 ОСОБА_2 передано в постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 45,76 га, із земель запасу Пісківської сільської ради Новопсковського району для створення селянського (фермерського) господарства. На підставі чого ОСОБА_2 отримав Державний акт на право постійного користування землею серії ЛГ № 210000084 від 14.09.2001, яким йому передано в постійне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 45,76 га, із земель запасу Пісківської сільської ради Новопсковського району для створення селянського (фермерського) господарства. Із земельної ділянки площею 45,76 га ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 6,5530 га на підставі рішення Новопсковської районної ради Луганської області № 10/13-А від 25.02.2000. Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 10-12- 0.3-3217/2-1 ввід 15.05.2018, земельна ділянка площею 45,76 га, яка була передана у постійне користування ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЛГ № 210000084, зареєстрованого від 14.09.2001, за даними Державного земельного кадастру враховується за межами населених пунктів Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області. Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІУ-ЛГ № 092621, зареєстрованого від 01.06.2001 ОСОБА_2 набув у приватну власність земельну ділянку площею 6,5530 га для ведення селянського (фермерського) господарства за рахунок земельної ділянки площею 45,76 га, яка знаходилася у громадянина ОСОБА_2 у постійному користуванні. Згідно листа Пісківської сільської ради Новопсковського району Луганської області № 182 від 10.04.2018, відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017 №262, вартість одного гектара землі (рілля) станом на 01.01.2018 по Луганській області складає 27078,28 грн, таким чином, вартість земельної ділянки площею 39,207 га, яка знаходилася в постійному користуванні ОСОБА_2 , з урахуванням коефіцієнтів індексації 1,756 та 4,796 станом на 01.01.2018 складає 1061658,12 грн. Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 років. Згідно матеріалів спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняли син померлого ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_4 . Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.08.2018 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на земельну ділянку, право на яку було надано померлому згідно державного акту про постійне користування земельною ділянкою державний акт на землю серія ЛГ № 210000084 від 14.09.2001, оскільки право на земельну ділянку на праві постійного користування припиняється у разі смерті спадкодавця. 27 липня 2017 року між спадкоємцями померлого ОСОБА_2 був укладений спадковий договір, посвідчений державним нотаріусом Новопсковської державної нотаріальної контори, згідно якого право користування вказаною земельною ділянкою перейшло до апелянта ОСОБА_1 . Суд дійшов до висновку та надав юридичну оцінку обставинам даної справи, за якими відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припиняються внаслідок його смерті. Виключний перелік прав та обов`язків, які не успадковуються наведені у ст. 1219 Цивільного кодексу України. Право постійного користування земельною ділянкою, яке виникло у фізичної особи на підставі Державного акту, в зазначеному переліку відсутнє.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, є правом фізичної особи. Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про те, що дійсно зі змісту заяви керівника Старобільської місцевої прокуратури Луганської області, в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про встановлення факту припинення права постійного користування земельною ділянкою, вбачається, що від встановлення юридичного факту безпосередньо майнові права заявника не виникають, а існує спір про право фізичної особи на спадкове майно, що протирічить завданням інституту окремого провадження в цивільному судочинстві.

Тому заявник вважає, що захистити його порушено право можливо лише в позовному провадження, шляхом подачі позову про визнання права на постійне користування земельною ділянкою загальною площею 39,2070 га з категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, сформована та зареєстрована в національній кадастровій системі за кадастровим номером 4423385900:11:003:0050, та (або) іншого способу захисту цього права.

У заявника є всі підстави вважати, що можливе відчуження Новопсковською селищною радою спірної земельної ділянки або передачу її у користування іншим особам до вирішення зазначеного спору, може в подальшому ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

У порядку ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи

Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.ч. 5-7 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.

З огляду на викладене, враховуючи предмет позову, з яким має намір звернутися заявник до суду, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та співмірність, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог про визнання права на постійне користування земельною ділянкою загальною площею 39,2070 га з категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, сформована та зареєстрована в національній кадастровій системі за кадастровим номером 4423385900:11:003:0050, та (або) іншого способу захисту цього права, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів заявника, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 152, 153, 157, 158, 261, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, заінтересовані особи – Новопсковська селищна рада Новопсковського району Луганської області , задовольнити.

Заборонити Новопсковській селищній раді Луганської області відчужувати земельну ділянку загальною площею 39,2070 га з категорії земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка сформована та зареєстрована в національній кадастровій системі за кадастровим номером 4423385900:11:003:0050, та передавати її у користування іншим особам до вирішення спору в справі про визнання права заявника на постійне користування цією земельною ділянкою та (або) іншого способу захисту цього права.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Боржник: Новопсковська селищна рада вул. Шкільна, буд. 3, смт. Новопсков Луганської області, поштовий індекс 92302, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04335594.

Примірник ухвали про забезпечення позову направити ОСОБА_1 , для відома, та Новопсковській селищній раді Луганської області, Новопсковському районному відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала підлягає негайному виконанню.

Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років з 26 травня 2021 року.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви він повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 13 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; повернення позовної заяви; відмови у відкритті провадження у справі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення Луганському апеляційному суду через Новопсковський районний суд Луганської області.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Суддя: В.В. Пронька