Ухвала суду № 97159574, 13.05.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/48291/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2021 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тагієвої Тетяни Василівни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київської міської ради про встановлення факту реєстрації шлюбу та прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право особистої власності та договорів дарування недійсними, скасування окремого положення рішення та визнання державних актів на право власності недійсними, визнання права власності на частку житлового будинку в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

В проваджені Печерського районного суду м. Києва перебуває вказана цивільна справа.

12.05.2021 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 26/100 та 74/100 частин будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 8000000000:82:248:0002, яка знаходиться за тією ж адресою.

В обґрунтування заяви вказано, що предметом спору є спадкування прав власності на частини вищевказаного будинку. В ході розгляду справи, позивачу стало відомо, що частина спірного будинку, а саме 26/100 його частин на підставі договору дарування перейшла у власність третьої особи, яка не є стороною у справі. Крім того, у власність цієї особи перейшла й частина земельної ділянки, яка розташована під спірним будинком, в розмірі 26/100.

Незважаючи на той факт, що між сторонами існує спір з приводу спадкування частин будинку і він розглядається в судовому порядку, відповідачі вчиняють певні дії щодо цього нерухомого майна, що ймовірно може в подальшому негативно вплинути на права позивачів.

Посилаючись на норми ст.ст. 149, 150 ЦПК України просить забезпечити позов у вказаний спосіб.

Дослідивши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до положень пп. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов, зокрема, забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходи забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

З точки зору закону, значення заходів забезпечення позову полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

За ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання (ч. 8 ст. 153 ЦПК України).

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушених прав та інтересів позивачів.

При цьому, накладення арешту на 74/100 частин будинку АДРЕСА_1 , що є предметом спору до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідачів, а має на меті запобігти можливим порушенням прав позивачів.

Разом з тим, заява в частині накладення арешту на 26/100 частину спірного будинку та на земельну ділянку, задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Із позову вбачається, що між сторонами виник спір щодо спадкових прав на будинок, який був зведений у 40 роках минулого століття бабою та дідом сторін у справі. Права власності (в порядку спадкування) на будинок батьками обох сторін документально не оформлювались, до певного моменту. Право власності на земельну ділянку оформлено після оформлення прав власності на будинок, яке наразі оспорюються позивачами. Вимога з приводу земельної ділянки є похідною від основних вимог позивачів.

Тобто заява про забезпечення позову в частині, що стосується земельної ділянки є передчасною, а тому не підлягає задоволенню.

Що стосується 26/100 частин будинку, то станом на момент подання заяви про забезпечення позову ця частина будинку знаходиться у власності третьої особи, яка не є стороною у справі, і до неї не висунуто жодних позовних вимог. А відтак заходи забезпечення позову, у вигляді арешту на належні їй 26/100 частин будинку порушуватиме її права, як власника.

Враховуючи предмет даного позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, а саме в частині накладення арешту на 74/100 частин спірного будинку, а в решті заяви слід відмовити.

Строк дії заходів забезпечення позову передбачено ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України, зокрема: у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи; якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Тагієвої Тетяни Василівни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Київської міської ради про встановлення факту реєстрації шлюбу та прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право особистої власності та договорів дарування недійсними, скасування окремого положення рішення та визнання державних актів на право власності недійсними, визнання права власності на частку житлового будинку в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Накласти арешт на 74/100 частин будинку АДРЕСА_1 , які належать ОСОБА_4 .

В решті заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду щодо забезпечення позову до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги, їх подання не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Київська міська рада, ЄДРПОУ 22883141, м. Київ, 01044, вул. Хрещатик, 36.

Суддя Г.О.Матійчук