Ухвала суду № 97159398, 19.05.2021, Оболонський районний суд міста Києва

19.05.2021 Справа № 756/7224/21

Унікальний номер судової справи 756/7224/21

Номер провадження 2-з/756/203/21

УХВАЛА

Іменем України

19 травня 2021 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Банасько І.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії, відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БУ-1 Прилуки»,

УСТАНОВИВ:

До Оболонського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУ-1 Прилуки» (далі по тексту - ТОВ «БУ-1 Прилуки») про стягнення заборгованості з заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати.

Позов обгрунтований тим, що 28.04.2021 відповідачем було звільнено ОСОБА_1 з грубим порушенням вимог статтей 47, 116 КЗпПУкраїни, а саме не видано працівнику копію наказу про звільнення, не виплачено усіх сум при звільненні, не повідомлено ані письмово ані усно про нараховані суми, належні працівникові при звільненні.

Відтак, за твердженням позивача на день звільнення відповідач мав перед ним заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 14.06.2018 по 28.04.2021 в розмірі 516 136,36 грн. Всього сума заборгованості становить 572 513,72 грн, яка окрім заборгованості по виплаті заробітної плати включає 39 948,75 грн - компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати; 6 428,61 грн - середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, 10 000,00 грн - моральної шкоди.

Зважаючи на те, що відповідач в добровільному порядку не розрахувався із позивачем, ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду для стягнення боргу в судовому порядку.

Ухвалою суду від 19.05.2021 за вказаним позовом відкрито провадження.

Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд забезпечити позов шляхом:

- накладення арешту з державною реєстрацією арешту в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на рухоме майно, а саме: екскаватор гусеничний (реєстраційний номер: НОМЕР_1 , марка DOOSAN SOLAR 225LS-V, рік випуску:2008 рік, заводський номер: НОМЕР_2 );

- заборонити ТОВ «БУ-1 Прилуки», а також будь - яким іншим особам вчиняти будь - які прямі або опосередковані дії щодо відчуження, міни, передачі в заставу, передачі у будь - який спосіб іншим особам рухомого майна, а саме: ескаватор гусеничний (реєстраційний номер: НОМЕР_1 , марка DOOSAN SOLAR 225LS-V, рік випуску:2008 рік, заводський номер: НОМЕР_2 ).

Дану заяву позивач мотивує тим, що згідно з відомостями з офіційного сайту ДПС України «Електронний кабінет» ТОВ «БУ-1 Прилуки» анульовано статус платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу 12.12.2018. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 вважає, що ТОВ «БУ-1 Прилуки» в подальшому не зможе виконувати господарські операції відповідно до КВЕДів, оскільки не є платником ПДВ і не відповідає критеріям статті 181 Податкового кодексу України. Окрім того, за твердженням позивача, відповідач не отримує кореспонденцію за своєю юридичною адресою, тобто фактично існує лише формально.

Як зазначає у заяві позивач, згідно з відомостями з Єдиного реєстру боржників Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито п`ять виконавчих проваджень стосовно стягнення коштів з ТОВ «БУ-1 Прилуки».

Згідно інформаційної довідки № 255368975 від 05.05.2021 за ТОВ «БУ-1 Прилуки» обліковуються такі об`єкти на праві власності, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 25971383; нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 146.1 кв.м; нежитлове приміщення, об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 102.6 кв.м, реєстраційний номер майна: 25971436.

Як вказує позивач, нерухоме майно ТОВ «БУ-1 Прилуки» наявне, але на все майно накладено арешт. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію машин за ТОВ «БУ-1 Прилуки» обліковується рухоме майно: ескаватор гусеничний (реєстраційний номер: НОМЕР_1 , марка DOOSAN SOLAR 225LS-V, рік випуску:2008 рік, заводський номер: НОМЕР_2 ), яке належить на праві приватної власності відповідачу та обліковується на його балансі, є в його реальному володінні, виставлені на продаж.

З - поміж вищевикладеного, позивач в обгрунтування поданої заяви зазначає про те, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань розмір статутного капіталу відповідача значно менше заявленої суми заборгованості до стягнення і складає всього 200 000,00 грн.

Таким чином, на переконання позивача вищевказані обставини свідчать про те, що рішення суду у разі його задоволення буде неможливо виконати через те, що фактично господарська діяльність не здійснюється по вказаним причинам і невжиття заявленого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, так як позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень.

Разом з тим, як вважає позивач забезпечення позову шляхом накладення арешту на ескаватор гусеничний (реєстраційний номер: НОМЕР_1 , марка DOOSAN SOLAR 225LS-V, рік випуску:2008 рік, заводський номер: НОМЕР_2 ) є співмірним і збалансованим заходом, вжиття такого заходу гарантуватиме виконання рішення суду про стягнення з відповідача заявленої суми боргу, відповідає меті забезпечення грошових вимог позивача і водночас не порушить майнових прав ні відповідача, ні інших осіб.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах заяви докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини.

Згідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до абз. 1 ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Окрім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При поданні заяви про забезпечення позову не достатньо посилатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених ЦПК України.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17 Верховний Суд, зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Як встановлено судом, заявник в якості підстави для забезпечення позову вказує на наявність у відповідача перед ним заборгованості з заробітної плати у розмірі 516 136,36 грн, середнього заробітку за час затримки при звільненні у розмірі 6 428,61 грн, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строку її виплати у розмірі 39 948,75 грн та моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, що в загальному розмірі становить 572 513,72 грн. Однак, жодних належних доказів на підтвердження дійсного існування вказаної суми заборгованості та ухилення відповідача від виконання свого зобов`язання на час подання даної заяви до суду позивачем надано не було. Також не надано й доказів на підтвердження вартості транспортного засобу про накладення арешту на який просить позивач, що позбавляє можливість суду визначити співмірність розміру заявлених до стягнення позовних вимог з вартістю майна відносно якого позивач просить вжити заходи забезпечення позову. Окрім того, у заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що майно відносно якого останній просить вжити заходи забезпечення позову, а саме екскаватор гусеничний (реєстраційний номер: НОМЕР_1 , марка DOOSAN SOLAR 225LS-V, рік випуску:2008 рік, заводський номер: НОМЕР_2 ) виставлений на продаж. При цьому, будь - яких доказів на підтвердження вказаної обставини не надано, що спростовує його припущення відносно того, що вказаний транспортний засіб може бути у той чи інший спосіб відчужений (реалізований).

Таким чином, позивачем не доведено того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з огляду на її необгрунтованість, безпідставність та недоведеність.

Керуючись статтями 2, 76-81, 89, 149-153, 260-261, 353 - 354 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач-Товариство з обмеженою відповідальністю «БУ-1 Прилуки» (місцезнаходження: 17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Індустріальна, 2; код ЄДРПОУ 32512456).

Суддя І.М. Банасько