Рішення № 97159391, 24.05.2021, Оболонський районний суд міста Києва

24.05.2021 Справа № 756/9622/18

Номер справи 756/9622/18

Номер провадження 2/756/4244/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києвав складі:

головуючого - судді Шролик І.С.,

секретар судового засідання Михнюк В.М.,

за участю представника відповідача адвоката Остащенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року представник позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке змінило назву на Акціонерне товариство (надалі - АТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що 19 квітня 2010 року між сторонами укладено договір про надання банківських послуг б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі та на умовах, передбачених Умовами та Правилами надання банківських послуг, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В порушення умов зазначеного договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 22 червня 2018 року утворилася заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 48399 грн.91 коп., яку представник позивача просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк», а також судові витрати.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2018 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 48399,91 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн.

31 березня 2021 року відповідач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Остащенко О.М. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 19 квітня 2021 року за заявою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Остащенко О.М. скасоване заочне рішення, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Направив до суду 23 квітня 2021 року відзив на заяву про перегляд заочного рішення, в якому зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 19.04.2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 16000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Зазначає, що відсутні підстави для скасування заочного рішення, оскільки відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи, від нього не надійшло жодних клопотань, заперечень чи інших документів щодо розгляду даної справи. Підтвердженням того, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідач користувався грошовими коштами, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів,а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та відповідно виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі

Вказують, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за кредитним договором, а тому посилання про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматися судом до уваги.

Від представника відповідача - адвоката Остащенко О.М. 14 травня 2021 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що при заочному розгляді справи відповідач не приймав участі та не виклав своєї позиції, а тому вважає за потрібне надати відзив на позовну заяву. Заперечує проти задоволення позову через його безпідставність, необґрунтованість та не підтвердження належними та допустими доказами.

Зазначає, що позивачем для підтвердження кредитного зобов`язання надано анкету - заяву від 19 квітня 2010 року, згідно якої, як позивач зазначив в позові, отримав кредит в сумі 16000 грн. Згідно анкети-заяви відповідач виявив бажання оформити на своє ім`я ощадкнижку (депозит).

Документ, який би містив суму кредиту, дату його видачі та основні умови кредитування, в матеріалах справи відсутні. Не зазначений блок (не поставлена галочка) в анкеті-заяві «зазначити бажаний кредитний ліміт за платіжною картою…» та перекреслено згоду з умовами кредитування є доказом, що даний документ не підтверджує видачу кредиту.

Розрахунок заборгованості, на який позивач посилається як на доказ видачі кредиту та розміру заборгованості є вторинним документом, який формується на підставі первинних документів, що підтверджують видачу кредитних коштів, облік нарахованих процентів та пені, облік погашення кредиту, процентів та пені.

Отже, окрім кредитного договору, який не надано позивачем також не надано й жодного первісного документу, що підтверджує видачу кредиту та рух коштів на рахунку відповідача, а розрахунок не є належним доказом в силу ст. 77 ЦПК України.

З цих підстав відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн. та судовий збір в розмірі 454,00 грн.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, з підстав викладених у відзиві. Просила стягнути з АТ КБ «Приватбанк» витрати на правову допомогу та судовий збір, поданий за заяву про перегляд заочного рішення.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов АТ КБ «Приватбанк» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 квітня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом підписання анкети- заяви ідентифіковано особу та видано останньому ощадну картку (а.с. 10).

Однак, як видно з виписки карткового рахунку відкритого на ОСОБА_1 та розрахунку заборгованості між сторонами дійсно виникли кредитні правовідносини, та останньому видано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок з 05 вересня 2014 року відповідач активно користується кредитними коштами, погашаючи при цьому щомісячно кредитну заборгованість.

За наданим позивачем АТ КБ «Приватбанк» розрахунком заборгованості, станом на 22.06.2018 року заборгованість ОСОБА_1 складає 48399 грн. 91 коп., з яких: 6336 грн. 14 коп. - тіло кредиту, 25991 грн. 31 коп. - нараховані відсотки, 13291 грн. 51 коп. - нарахована пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6. умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2280 грн. 95 коп. - штраф (процентна складова). (а.с.7-9).

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України - письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Звертаючись до суду, на підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» надав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил, яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.

Згідно з вимогами ч. ч. 1 та 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховний Суд України у справі № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року висловив правову позицію з приводу того, що за частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм, Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов надання банківських послуг, які надані позивачем, в обґрунтування заявленого позову, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки Умови та тарифи не містять підпису позичальника; не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Суд приходить до висновку, про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, оскільки їх розмір при укладанні кредитного договору сторонами не узгоджений.

Наданий позивачем витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», що міститься в матеріалах справи, не містить підпису позичальника, що спростовує твердження представника позивача про узгоджений між сторонами розмір відсотків, пені та штрафу. (а.с. 11).

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача).

Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

Як видно з тексту анкети-заяви від 19 квітня 2010 року, яка підписана позичальником, не містить відомості щодо погодженого між сторонами розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, розміру пені та штрафів за порушення виконання грошового зобов`язання та порядку їх нарахування (а.с.10). Взагалі в анкеті- заяві зазначено, що позивач ОСОБА_1 отримує ощадкнижку (депозит). Розділ про зазначення бажаного кредитного ліміту перекреслений.

Тому в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості по відсоткам, пені та штрафу суд відмовляє в задоволенні цих позовних вимог за недоведеністю.

Проте. суд також не може погодитися із твердженням представника відповідача про відсутність між сторонами кредитних правовідносин. Використання ОСОБА_1 кредитних коштів, які він отримав шляхом встановлення для користування кредитного ліміту на платіжну карту підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, з якого видно, що позичальник активно користувався кредитним коштами, використовував на власні потреби та погашав кредитну заборгованість здійснюючи як поповнення рахунку та й перерахування коштів з власних карток.

Проте, не виконував узяті на себе зобов`язання щодо повернення використаних кредитих коштів у повному обсязі, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» в сумі фактично використаних кредитних коштів в сумі 6336 грн. 14 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положенням ст.141 ЦПК України.

Судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано квитанцію до прибуткового касового ордеру № 32 від 18 квітня 2021 року на суму 7000 грн.

З урахуванням ціни позову 48399,91 грн. та розміру задоволених позовних вимог 6336,14 грн., його задоволено на 13,09 %.

Згідно ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягав би стягненню на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 230 грн. 67 коп., що становить 13,09 % від суми сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду 1762 грн. З урахуванням сплаченого відповідачем судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення в розмір 454 грн. 00 коп. З АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню судовий збір пропорційно позовним вимогам в задоволенні яких АТ КБ «Приватбанк» відмовлено в сумі 408 грн. 67 коп., що становить 86,91 %. З проведенням взаємного зарахування сплачених сторонами судових витрат зі сплати судового збору приходжу до висновку про необхідність стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на рахунок відповідача витрат зі сплати судового збору в сумі 177 грн. 93 коп. (408,60-230,67=177,93).

Пропорційно розміру позовних вимог в задоволенні яких відмовлено АТ КБ «Приватбанк», що становить 86.91% слід задовольнити вимоги відповідача та стягнути на його користь витрати на правову допомогу, що становить 6083 грн. 70 коп.

Вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в сумі 9000 грн. не знайшли свого документального підтвердження.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч. 1, 247 ч. 2, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч. 2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 22 червня 2018 року в розмірі 6336,14 грн., що становить заборгованість за тілом кредиту.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати із сплати судового збору в сумі 177 грн. 93 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 6083 грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 24 травня 2021 року.

Суддя І.С. Шролик