Рішення № 97159282, 24.05.2021, Оболонський районний суд міста Києва

24.05.2021 Справа № 756/3888/20

Справа пр. №2/756/923/21

ун. №756/3888/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Андрейчука Т.В.,

за участю секретаря судового засідання - Колесник А.В.,

учасники справи:

представник позивача - ОСОБА_5.,

представник відповідача - Донченко О.Г. ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Національного банку України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС", про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17 січня 2020 року на

Північному мосту в м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 , яким кермував ОСОБА_3 , та автомобіля Ford Cargo, д.н.з. НОМЕР_2 , під кермуванням ОСОБА_2 . Пригода відбулась у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху відповідачем у справі.

У результаті зіткнення автомобіль Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Вартість збитку, спричиненого власнику цього транспортного засобу, склала 229850,00 грн, що підтверджується звітом з оцінки транспортного засобу

від 04 лютого 2020 року № 12/20, складеним фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_4 . За складення цього звіту позивач сплатив 3432,00 грн.

ОСОБА_3 зазначив, що шкода була спричинена ОСОБА_2 під час виконання ним своїх трудових обов`язків за трудовим договором з Національним банком України.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля Ford Cargo, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС") за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23 квітня 2019 року № АМ/8922033, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 100000,00 грн, ОСОБА_3 , покликаючись на ст. 1172 ЦК України, просив суд стягнути з Національного банку України матеріальні збитки у сумі 129850,00 грн (229850,00 грн - 100000,00 грн = 129850,00 грн), витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 3432,00 грн та компенсацію моральної шкоди у сумі 8000,00 грн.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_3 , в якому зазначив, що автомобіль Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 , вважається фізично знищеним, оскільки його ремонт є економічно необґрунтованим. Таким чином, сума страхового відшкодування не може перевищувати різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Також Національний банк України вказував на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення ремонту пошкодженого транспортного засобу, а також заподіяння йому моральної шкоди відповідачем.

Третя особа ОСОБА_2 пояснення щодо позову чи відзиву до суду не подав.

Залучене судом до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ПрАТ "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" пояснення щодо позову чи відзиву до суду не подало.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 серпня 2020 року провадження у справі було зупинене на час проведення у справі судової автотоварознавчої експертизи. 28 січня 2021 року провадження у справі судом було поновлене.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги свого довірителя з мотивів, наведених у позовній заяві. Також представник ОСОБА_3 просив компенсувати його довірителеві витрати на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог. При цьому представник відповідача визнав той факт, що на час, коли трапилась дорожньо-транспортна пригода, ОСОБА_2 працював в Національному банку України та виконував свої трудові обов`язки.

Також представник відповідача не погодився з вартістю збитків, заподіяних позивачеві, визначеною фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 у звіті з оцінки транспортного засобу від 04 лютого 2020 року № 12/20, у зв`язку з чим просив суд призначити у справі судову автотоварознавчу експертизу.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечував.

Представник третьої особи ПрАТ "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" в судове засідання не з`явився, третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась, про причини неявки в судове засідання свого представника суд не повідомила, заяви про розгляд справи за відсутності її представника до суду не подала.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.

17 січня 2020 року на Північному мосту в м. Києві трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 , яким кермував ОСОБА_3 , та автомобіля Ford Cargo, д.н.з. НОМЕР_2 , під кермуванням

ОСОБА_2 (а. с. 13).

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року у справі № 756/1335/20 ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 12).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 17 січня 2020 року за участю автомобілів Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 , та Ford Cargo, д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 .

За положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

П. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за загальним правилом відповідальність за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, несе особа, яке є винною у її заподіянні.

Проте у випадках, коли шкоди завдано працівниками під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків, зобов`язання щодо її відшкодування покладаються на роботодавця (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

На час, коли трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 , та Ford Cargo, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Національним банком України та кермував транспортним засобом Ford Cargo, д.н.з. НОМЕР_2 , який був закріплений за ним на підставі розпорядження Національного банку України від 12 листопада 2019 року № 2816-ра (а. с. 102-103, 104, 106-107). Той факт, що шкода була спричинена під час виконання ОСОБА_2 своїх трудових обов`язків, визнав у судовому засіданні представник Національного банку України.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем і під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої позивачу було завдано шкоди, виконував трудові обов`язки водія автотранспортних засобів відділу перевезення цінностей автомобільним транспортом управління з перевезення цінностей Центрального сховища Національного банку України, суд вважає, що за шкоду, завдану працівником, несе відповідальність роботодавець - Національний банк України.

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, чи її роботодавцем, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, за приписами ст. 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1, п. 22.2 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну.

З огляду на викладене, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Цивільна відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації автомобіля Ford Cargo, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована ПрАТ "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 23 квітня 2019 року № АМ/8922033. Цей договір був укладений шляхом видачі страхувальнику страхового поліса. Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну складав 100000,00 грн (а. с. 105).

Згідно зі ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страховиком відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За положеннями ст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 2 п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2014 року № 3 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач стверджував, що розмір спричинених ОСОБА_3 збитків відповідає вартості автомобіля Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 , до дорожньо-транспортної пригоди та становить 229850,00 грн, що була визначена фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_4 у звіті з оцінки транспортного засобу від 04 лютого 2020 року № 12/20

(а. с. 23-38).

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У висновку судової автотоварознавчої експертизи від 24 грудня 2020 року № СЕ-19/111-20/46650-АВ, складеному експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Новоселецьким В.В., визначено розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи. З цих підстав суд приймає указаний висновок для визначення розміру збитків, заподіяних власнику автомобіля Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 .

Оскільки витрати на відновлювальний ремонт автомобіля Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 , перевищують вартість цього транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, його ремонт є економічно необґрунтованим, а тому розмір спричинених ОСОБА_3 збитків відповідає вартості автомобіля Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 , до дорожньо-транспортної пригоди та становить 235753,16 грн. Вартість цього транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди - 29359,35 грн (а. с. 152-184).

Ураховуючи приписи ст. 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", ОСОБА_3 має право на відшкодування збитків, заподіяних йому пошкодженням автомобіля Hyundai Accent, д.н.з. НОМЕР_1 , що становлять різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, що становить 206393,81 грн (235753,16 грн - 29359,35 грн = 206393,81 грн).

Системний аналіз п. 32.7 ст. 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 22, абз. 3 ч. 1

ст. 988, ст. ст. 1166, 1172, 1188, 1192, 1194 ЦК України, п. п. 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/209, дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу (або страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування) має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку (постанова Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 212/2534/16-ц).

Зважаючи на те, що ліміт відповідальності страховика ПрАТ "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС" за шкоду, спричинену майну, становить 100000,00 грн, страхове відшкодування у вказаному розмірі було сплачено позивачеві страховиком (а. с. 21-22), стягненню з Національного банку України на користь ОСОБА_3 підлягають збитки у сумі 106393,81 грн (206393,81 грн - 100000,00 грн = 106393,81 грн).

Водночас суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача Національного банку України витрат на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 3432,00 грн, позаяк при визначенні розміру збитку, спричиненого позивачеві пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його мотоцикла, суд не прийняв до уваги звіт з оцінки транспортного засобу

від 04 лютого 2020 року № 12/20, складеним фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_4 , а тому витрати на його проведення не можуть вважатись збитками у розумінні ст. 22 ЦК України.

Щодо вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

Ч. 1 ст. 23 ЦК України особі гарантоване право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

П. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

За положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналізуючи приписи вказаної законодавчої норми та положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України, можна дійти висновку, що моральна шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана однієї особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц зазначив, що моральна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Право особи на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає за умови наявності такої шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Вирішуючи питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачеві ОСОБА_3 заподіяно моральної шкоди у зв`язку з пошкодженням у результаті дорожньо-транспортної пригоди належного йому на праві власності автомобіля.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір відшкодованої шкоди повинен відповідати правовідносинам сторін, їх ступеню вини, потребам та можливостям здійснити дійсні відшкодування шкоди без постановлення будь-кого зі сторін у скрутне становище.

Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач у зв`язку з пошкодженням у результаті дорожньо-транспортної пригоди належного йому на праві власності автомобіля, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, виходячи з засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 у розмірі 3000,00 грн та стягнути цю суму з відповідача Національного банку України на користь позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір про надання правової допомоги

від 13 лютого 2020 року № 1-105, укладений між ОСОБА_3 та адвокатом

Стаднюком Ю.М. та додаток до нього - детальний опис робіт (наданих послуг) від 20 травня 2021 року.

Відповідач Національний банк України заперечував проти компенсації позивачеві витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з їх необґрунтованістю та не співмірністю зі складністю справи та виконаної адвокатами роботи.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справі № 922/445/19,

від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18 та від 06 грудня 2019 року у справі

№ 910/353/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (п. п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України"(п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У детальному описі робіт (наданих послуг) від 20 травня 2021 року адвокатом зазначено у переліку наданих послуг, зокрема участь у судовому засіданні при розгляді справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної справи та ознайомлення з цією справою, однак ці витрати не можна віднести до неминучих. Також адвокатом зазначено, що він брав участь в огляді пошкодженого транспортного засобу судовий експертом, проте у протоколі його зазначено, що при його огляді був присутній лише позивач ОСОБА_3 (а. с. 183-184).

Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 зазначив, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

У детальному описі робіт (наданих послуг) від 20 травня 2021 року не зазначено вартість години послуг адвоката, не визначена вона і у договорі про надання правової допомоги від 13 лютого 2020 року № 1-105. Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для відмови у їх компенсації (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постанові від 24 березня 2020 року у справі № 1740/2428/18).

Також суд звертає увагу на те, що законодавець у ст. 137 ЦПК України вживає термін "компенсація" витрат на професійну правничу допомогу.

За визначенням, що дає Словник української мови в 11 томах (АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І.К.Білодіда. - К.: Наукова думка, 1970-1980), слово "компенсація" означає "відшкодування, зрівноважування, винагорода за що-небудь, а також сума, яку сплачують як відшкодування, винагороду; покриття витрат, утрат", відтак, очевидно, що компенсації підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які були понесені стороною (фактично сплачені нею).

Тому суд приймає до уваги правову позицію, яку висловив Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, зазначивши, що на підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, сторони надає, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Будь-яких доказів на підтвердження сплати ним витрат на професійну правничу допомогу позивачем ОСОБА_3 не надано.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необхідність відмовити позивачеві у компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, суд стягує судовий збір з відповідача пропорційно до задоволених вимог у сумі 1093,93 грн в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_3 до Національного банку України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "БРОКБІЗНЕС", про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Національного банку України (місцезнаходження: м. Київ, вулиця Інститутська, 9; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 00032106) на користь ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) збитки у сумі

106393 (сто шість тисяч триста дев`яносто три) гривні 81 (вісімдесят одна) копійка та компенсацію моральної шкоди у сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Національного банку України (місцезнаходження: м. Київ, вулиця Інститутська, 9; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 00032106) судовий збір у сумі 1093 (тисяча дев`яносто три) гривні 93 (дев`яносто три) копійки в дохід держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24.05.2021 року.

Суддя Т.В. Андрейчук