Ухвала суду № 97156344, 17.05.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.05.2021

Справа № 937/3195/21

Провадження № 1-кс/937/1421/21

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про застосування запобіжного заходу

«17» травня 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонній суд Запорізької області в складі:

слідчого судді - Колодіної Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Арифової Л.А.,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – Петренко Л.В.,

слідчого ТУ ДБР – Соболя М.Г.,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного – адвоката Діяментовича Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області розглянувши матеріали клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Соболя Максима Григоровича, погоджене з прокурором у кримінальному провадженні – прокурором відділу Херсонської обласної прокуратури Петренко Ларисою Василівною, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Луганськ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого вищу освіту, одруженого, не працюючого, який тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ст. 348 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Соболя Максима Григоровича, погоджене з прокурором у кримінальному провадженні – прокурором відділу Херсонської обласної прокуратури Петренко Ларисою Василівною, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що в провадженні третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018230150001352 від 06.08.2018 із правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 162, ст. 348 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 05 серпня 2018 року ОСОБА_1 , будучи працівником правоохоронного органу, призначеним наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 17.08.2017 № 308 о/с на посаду начальника управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Сумській області, маючи спеціальне звання «підполковник поліції», присвоєне наказом Національної поліції України від 18.01.2018 № 84 о/с, у зазначений час перебуваючи у вихідний день поза службою, відповідно до складеного ним рапорту на ім`я т.в.о. начальника ГУНП в Сумській області, знаходився у зв`язку з сімейними обставинами на території Херсонської області.

05 серпня 2018 року приблизно о 18.00 год. ОСОБА_1 , знаходячись на території Голопристанського району Херсонської області, перебуваючи на території Чорноморського біосферного заповідника Національної академії наук України (надалі – біосферний заповідник), керуючи транспортним засобом – автомобілем марки УАЗ-469, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги ст. 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», згідно з якими на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об`єкти, серед яких, зокрема, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, пересування механічних транспортних засобів, за винятком шляхів загального користування, всі види екскурсій, крім пішохідних, туризм та ін.

Порушуючи встановлені законом зазначені заборони, ОСОБА_1 у вищевказаний час здійснив несанкціонований проїзд зазначеного вище автомобіля на територію заповідної зони біосферного заповідника, а саме – біля озера Кефальне кордону «Морський» Потіївської ділянки, та зупинився на пляжі для відпочинку.

У цей час 05 серпня 2018 року приблизно о 18:00 год., єгер відділу державної охорони заповідних територій біосферного заповідника, призначений на посаду наказом директора біосферного заповідника від 12.03.2014 № 27-к та за яким відповідно до наказу директора біосферного заповідника від 04.05.2016 № 24 «Про закріплення територій та акваторій ЧБЗ НАНУ» закріплено територію: ділянка – Потіївська, Кордон – Морський, ОСОБА_2 в силу положень ч. 1 ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», згідно з яким служба державної охорони природно-заповідного фонду України має статус правоохоронного органу, на виконання Положення «Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2000 року № 1127, Положення про відділ державної охорони заповідних територій Чорноморського біосферного заповідника НАН України, затвердженого директором біосферного заповідника від 02.01.2018, а також п. 2 підрозділу «Персональні обов`язки» розділу ІІІ Посадової інструкції єгеря відділу державної охорони заповідних територій Чорноморського біосферного заповідника НАН України, який закріплений за кордоном, затвердженої директором біосферного заповідника від 03.01.2018, під`їхав до місця зупинки ОСОБА_1 .

Відразу після цього ОСОБА_2 наблизився до ОСОБА_1 , представився працівником правоохоронного органу - єгерем відділу державної охорони заповідних територій біосферного заповідника, та висловив вимогу припинити порушення режиму об`єкту природно-заповідного фонду та надати документи, які посвідчують особу. Зазначені вимоги, висловлені ОСОБА_2 , закріплені у повноваженнях служби державної охорони природно-заповідного фонду України, встановлених ч. 2 ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», якою посадових осіб служби державної охорони природно-заповідного фонду України наділено правом, зокрема, вимагати від громадян і службових осіб пояснення у зв`язку з порушенням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон; перевіряти у громадян і службових осіб посвідчення на право перебування, використання природних ресурсів та здійснення іншої діяльності в межах відповідних територій та об`єктів природно-заповідного фонду; доставляти порушників установленого режиму з метою з`ясування особи; складати протоколи про порушення вимог законодавства, надсилати їх відповідним органам для притягнення винних осіб до відповідальності; вилучати у порушників предмети та знаряддя незаконного використання природних ресурсів, транспортні засоби, відповідні документи; проводити особистий огляд осіб, речей, транспортних засобів та перевірку знарядь і продукції одержаної в результаті природокористування тощо.

У відповідь ОСОБА_1 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, відмовився виконати законні вимоги працівника правоохоронного органу - єгеря відділу державної охорони заповідних територій біосферного заповідника ОСОБА_2 , висловився на адресу останнього нецензурною лайкою, документів, які посвідчують його особу не надав та пішки покинув території заповідної зони. При цьому ОСОБА_1 , продовжуючи порушення вимог ст. 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» щодо заборони перебування транспортного засобу, залишив автомобіль марки УАЗ-469, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на території заповідної зони біосферного заповідника, а саме – біля озера Кефальне Кордону «Морський» Потіївської ділянки, чим скоїв діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП.

Під час спілкування з ОСОБА_1 та у зв`язку з його неправомірними діями ОСОБА_2 попередив ОСОБА_1 , що транспортний засіб - автомобіль марки УАЗ-469, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , буде відповідно до повноважень, передбачених ч. 2 ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», вилучено та в подальшому повернуто після надання документів, що посвідчують особу порушника, документів на транспортний засіб та складання відносно нього адміністративного протоколу.

На виконання своїх повноважень в частині права вилучати у порушників транспортні засоби, що передбачено ч. 2 ст. 61 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ОСОБА_2 вилучив у правопорушника ОСОБА_1 вищевказаний транспортний засіб, який перегнав до службового приміщення єгерів біосферного заповідника Кордону «Морський», розташованого за адресою: буд. 69 по вул. Фальц-Фейна, с. Новочорноморя Голопристанського району Херсонської області, де залишив його.

Цього ж дня після вищевказаної конфліктної ситуації, яка виникла внаслідок виявлення працівником правоохоронного органу – єгерем ОСОБА_2 вчиненого ОСОБА_1 правопорушення та у зв`язку зі здійсненням ОСОБА_2 дій, направлених на реалізацію своїх законних повноважень по припиненню порушення, встановленню особи порушника та застосуванню до нього законних засобів реагування, зокрема щодо вилучення транспортного засобу, у ОСОБА_1 , який під час вищевказаної події знаходився у стані алкогольного сп`яніння, на підставі особистого неприязного відношення до ОСОБА_2 , обумовленого наведеними вище обставинами, та з мотивів помсти останньому, виник умисел здійснити вбивство працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків.

З метою реалізації вказаного протиправного умислу цього ж дня, у період часу після 18.00 до приблизно 21.00 год., ОСОБА_1 заздалегідь, тобто до вчинення посягання на життя ОСОБА_2 , здійснив підготовчі дії, які вважав необхідними для успішного нападу та вбивства, а саме для безпосереднього використання взяв із собою до місця знаходження ОСОБА_2 власну гладкоствольну вогнепальну зброю – самозарядний пістолет моделі «ПМР» № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А., яка належить йому на підставі дозволу № НОМЕР_3 на зберігання та носіння спецзасобів, виданого УМВС України в Херсонській області.

05 серпня 2018 року приблизно о 21.00 год. ОСОБА_1 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, вчиняючи дії, безпосередньо направлені на реалізацію свого злочинного умислу щодо посягання на життя єгеря ОСОБА_2 , прибув до службового приміщення єгерів біосферного заповідника Кордону «Морський» Ділянки Потіївська, розташованого за адресою: буд. 69 по вул. Фальц-Фейна, с. Новочорноморя Голопристанського району Херсонської області, яке одночасно використовується співробітниками заповідника як житло для останніх.

Здійснюючи свій злочинний намір, спрямований проти життя ОСОБА_2 , ОСОБА_1 провів дії щодо пошуку місця знаходження безпосередньо останнього, спитавши про це у ОСОБА_3 , яка знаходилася та тимчасово проживала у приміщеннях на вказаній території як співробітник Національної академії наук України, після чого без дозволу власників та користувачів приміщення, яке є службовим приміщенням та одночасно житлом для єгерів, протиправно проник до нього за адресою: буд. АДРЕСА_3 , де, утримуючи у раках власну гладкоствольну вогнепальну зброю – самозарядний пістолет моделі «ПМР» № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А., погрожуючи ОСОБА_4 застосуванням вищевказаного пістолета, висловив вимогу невідкладно вказати місцезнаходження працівника правоохоронного органу - єгеря ОСОБА_2 , на що ОСОБА_4 відвів ОСОБА_1 до кімнати цього будинку, в якій ОСОБА_2 відпочивав.

Побачивши ОСОБА_2 у кімнаті будинку за вказаною адресою, де останній спав на дивані, ОСОБА_1 , продовжуючи свої противоправні дії, безпосередньо спрямовані на реалізацію злочинного умислу позбавлення життя працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, підбіг до ОСОБА_2 , який в цей момент спав та не міг бачити нападника, а тому сприймати його дії та відповідно протидіяти їм, і наніс йому удар рукояткою пістолета моделі «ПМР» № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А. у життєво важливий орган – в голову в область лобної частини, спричинивши згідно з висновком судово-медичної експертизи № 106 від 07.04.2021 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, підшкірної гематоми та садна лобу, які виникли від травматичної дії тупим предметом у ділянку лоба, та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розклад здоров`я.

Отримавши вказане ушкодження, потерпілий ОСОБА_2 почав вчиняти дії, направлені на зупинення нападу та протидію нападнику, а саме: спочатку піднявся з дивану, після цього здійснив переміщення до тумби, розташованої неподалік від дивану у цій же кімнаті, з якої взяв у руки службове посвідчення єгеря з метою пред`явити його нападнику, повідомити нападнику, що він є працівником правоохоронного органу, попередити про неприпустимість вчинення протиправних дій та про відповідальність за їх вчинення, висловив до ОСОБА_1 вимогу припинити напад та заспокоїтись.

У відповідь на таку поведінку потерпілого ОСОБА_2 , спрямовану на припинення посягання, ОСОБА_1 , продовжуючи свої дії щодо реалізації умислу на його вбивство, завдав ОСОБА_2 удар рукою по обличчю, спричинивши йому фізичний біль, після чого з метою вбивства працівника правоохоронного органу - єгеря ОСОБА_2 , з відстані менше 1 метра, умисно здійснив постріл з власної гладкоствольної вогнепальної зброї – самозарядного пістолету моделі «ПМР» № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А. у життєво важливий орган – шию потерпілого ОСОБА_2 , тим самим виконав усі дії, які вважав необхідними для вбивства працівника правоохоронного органу ОСОБА_2 , але не довів свій умисел до кінця з причин, які не залежали від волі ОСОБА_1 у зв`язку з промахом, оскільки внаслідок взаємного руху нападника та потерпілого під час пострілу відбувся незначний відхил від цілі, а також послідуючим активним опором з боку потерпілого ОСОБА_2 протиправним діям ОСОБА_1 .

При цьому ОСОБА_1 , будучи діючим співробітником озброєного правоохоронного органу – ГУНП в Сумській області, маючи дозвіл на зброю № НОМЕР_3 на зберігання та носіння спецзасобів, виданого УМВС України в Херсонській області, володіючи професійними знаннями, оскільки з 11.09.2017 по 29.12.2017 пройшов професійну підготовку з метою набуття спеціальних навичок, необхідних для виконання повноважень поліції, у тому числі відповідну спеціальну підготовку щодо зберігання, носіння, застосування і використання вогнепальної зброї, про що отримав Довідку реєстраційний № 63 від 29.12.2017, виданий Луганським центром первинної професійної підготовки «Академія поліції» ЛДУВС ім. Є.О. Дідоренка, про закінчення первинної професійної підготовки, і, таким чином, володіючи навиками та досвідом володіння та користування у відношенні до вогнепальної зброї, під час здійснення умисного пострілу в ОСОБА_2 , з урахуванням також невеликої площі приміщення, близької відстані до цілі – менше метра, близького взаємного розташування нападника та потерпілого, прицілювання саме в життєво важливий орган потерпілого – шию, достеменно розумів, що зброя, що ним використовувалась для нападу - самозарядний пістолет моделі «ПМР» № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А., здатна за вказаних обставин спричинити смерть людині, оскільки згідно своїх технічних умов ТУ У25471924.003-2001 та сертифіката відповідності № 071109 відповідно до п.п. 6.3 п. 6 паспорту пістолета «ПМР» заборонено стріляти по об`єктах ураження, розташованих ближче 3,5 метра, задля уникнення нанесення тяжкого каліцтва та летальних наслідків, та бажав цього, так як зазначеними своїми діями втілював свій наведений вище злочинний намір.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, а саме: замах на вбивство працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Крім того, 05 серпня 2018 року, ОСОБА_1 , будучи працівником правоохоронного органу, призначеним наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області від 17.08.2017 № 308 о/с на посаду начальника управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національної поліції в Сумській області, маючи спеціальне звання «підполковник поліції», присвоєне наказом Національної поліції України від 18.01.2018 № 84 о/с, у зазначений час перебуваючи у вихідний день поза службою, відповідно до складеного ним рапорту на ім`я т.в.о. начальника ГУНП в Сумській області, знаходився у зв`язку з сімейними обставинами на території Херсонської області.

Того ж дня, приблизно о 21.00 год., ОСОБА_1 , будучи в стані алкогольного сп`яніння, вчиняючи дії, безпосередньо направлені на реалізацію свого злочинного умислу щодо посягання на життя єгеря ОСОБА_2 , прибув до огородженого парканом службового приміщення єгерів біосферного заповідника Кордону «Морський» Ділянки Потіївська, розташованого за адресою: буд. 69 по вул. Фальц-Фейна, с. Новочорноморя Голопристанського району Херсонської області, яке одночасно використовується співробітниками заповідника як житло для останніх.

Відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність від 12.03.2013, укладеного між директором Чорноморського біосферного заповідника Національної академії наук України та єгерем ОСОБА_2 , наказу директора біосферного заповідника від 04.05.2016 № 24 «Про закріплення територій та акваторій ЧБЗ НАНУ» закріплено територію: ділянка – Потіївська Кордон – Морський, Положення «Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2000 року № 1127, Положення про відділ державної охорони заповідних територій Чорноморського біосферного заповідника НАН України, затвердженого директором біосферного заповідника від 02.01.2018, а також п. 2 підрозділу «Права» розділу ІV Посадової інструкції єгеря відділу державної охорони заповідних територій Чорноморського біосферного заповідника НАН України, який закріплений за кордоном, затвердженої директором біосферного заповідника від 03.01.2018, працівники відділу державної охорони заповідних територій ЧБЗ на період роботи в заповіднику проживають в службових приміщеннях на кордонах.

Здійснюючи свій злочинний намір, спрямований проти життя ОСОБА_2 , ОСОБА_1 провів дії щодо пошуку місця знаходження безпосередньо останнього, спитавши про це у ОСОБА_3 , яка знаходилася та тимчасово проживала у приміщеннях на вказаній території як співробітник Національної академії наук України, після чого порушуючи ст.30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, без дозволу власників та користувачів приміщення, яке є службовим приміщенням та одночасно житлом для єгерів, протиправно проник до нього за адресою: буд. АДРЕСА_3 , де, утримуючи у раках власну гладкоствольну вогнепальну зброю – самозарядний пістолет моделі «ПМР» № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А., погрожуючи ОСОБА_4 застосуванням вищевказаного пістолета, висловив вимогу невідкладно вказати місцезнаходження працівника правоохоронного органу - єгеря ОСОБА_2 , на що ОСОБА_4 відвів ОСОБА_1 до кімнати цього будинку, в якій ОСОБА_2 відпочивав.

Побачивши ОСОБА_2 у кімнаті будинку за вказаною адресою, де останній спав на дивані, ОСОБА_1 , продовжуючи свої противоправні дії, підбіг до ОСОБА_2 , який в цей момент спав та не міг бачити нападника, а тому сприймати його дії та відповідно протидіяти їм, і наніс йому удар рукояткою пістолета моделі «ПМР» № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А. у життєво важливий орган – в голову в область лобної частини, спричинивши згідно з висновком судово-медичної експертизи № 106 від 07.04.2021 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, підшкірної гематоми та садна лобу, які виникли від травматичної дії тупим предметом у ділянку лоба, та відносяться до легких тілесних ушкоджень, що викликали короткочасний розклад здоров`я. Після чого, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, завдав ОСОБА_2 удар рукою по обличчю, спричинивши йому фізичний біль.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, а саме: незаконне проникнення до житла, вчинені із застосуванням насильства.

13.05.2021 ОСОБА_1 відповідно до ст. ст. 276-278 КПК України вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ст. 348 КК України.

Причетність ОСОБА_1 до скоєння інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими повністю обґрунтовується пред`явлена підозра, а саме:

-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_5 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_4 ;

-протоколом огляду місця події від 03.08.2018;

-висновком експерта № 175-бз, від 18.07.2019 року;

-висновком експерта № 106, від 07.04.2021 року;

-постановою про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів;

-іншими матеріалами кримінального провадження.

На даний час виникла необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю, оскільки наявні ризики, визначені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити знаряддя злочину – гладкоствольну вогнепальну зброю – самозарядний пістолет моделі «ПМР» № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А.;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення, пов`язане з посяганням на життя та здоров`я потерпілого.

При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове слідство прийшло до висновків, що:

- наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_1 особливо тяжкого кримінального правопорушення є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку;

- у разі визнання винуватим, ОСОБА_1 загрожує покарання за особливо тяжкий злочин у вигляді позбавлення волі на строк від дев`яти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі;

- вік та стан підозрюваного ОСОБА_1 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного з обмеженням свободи пересування, а саме цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю;

- відсутність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання;

- є ризик повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, у зв`язку з його доступом до зброї - гладкоствольної вогнепальної зброї – самозарядний пістолет моделі «ПМР» № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А., який перебуває у володінні ОСОБА_1 .

Без застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_1 може:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити знаряддя злочину – гладкоствольну вогнепальну зброю – самозарядний пістолет моделі «ПМР» № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А.;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення, пов`язане з посяганням на життя та здоров`я потерпілого.

Вказані ризики підтверджуються такими фактичними обставинами:

- підозрюваним не виконано в добровільному порядку ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів у вказаному кримінальному провадженні № 1-кс/937/1158/21 від 14.04.2021 року в частині надання доступу до знаряддя злочину - пістолету моделі «ПМР» № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А., з магазином до нього, які перебувають у володінні ОСОБА_1 ;

- враховуючи тяжкість вчиненого злочину та усвідомлення ОСОБА_1 невідворотності покарання за його вчинення, будучи колишнім працівником правоохоронного органу має необхідні та достатні знання, що стосуються проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, тому може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім цілодобового домашнього арешту, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні;

- крім цього, враховуючи невідворотності покарання, ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом (перетнути кордон України, не з`являтись на виклик слідчого, прокурора, суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків), на що вказують таки факти: підозрюваний не працює, не мешкає за місцем реєстрації, своєю поведінкою під час досудового слідства перешкоджає встановленню істини по справі;

- також обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , підтверджені здобутими доказами, свідчать про вчинення ним посягання на життя ОСОБА_2 саме з мотивів помсти за поведінку правоохоронця щодо дотримання правопорядку на території біосферного заповідника, що свідчить про здатність підозрюваного за своїми особистісними ознаками до насильницьких дій відносно особи з мотивів помсти та дає слідству обґрунтовані підстави стверджувати про реальну можливість подальшого вчинення ОСОБА_1 , у випадку незастосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, протиправних дій відносно потерпілого ОСОБА_2 за його попередню поведінку як під час здійснення ним своїх службових обов`язків правоохоронця, так і подальшу поведінку у якості потерпілого у кримінальному процесі (участь у слідчих процесуальних діях, давання розгорнутих показань по суті справи тощо).

У зв`язку із зазначеними вище обставинами досудове слідство приходить до висновку про те, що відносно підозрюваного ОСОБА_1 існують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а отже існують беззаперечні підстави обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю.

Обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_1 відповідає суспільному інтересу.

Так, обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_1 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов`язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_1 незаконного впливу на свідків та недопущення знищення, схову або спотворення знаряддя злочину – гладкоствольної вогнепальної зброю – самозарядний пістолет моделі «ПМР» № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А., а також запобігання та недопущення вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення, насамперед, насильницьких дій відносно потерпілого ОСОБА_2 та/або свідків у провадженні.

Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню, знищити, сховати або спотворити знаряддя злочину – гладкоствольної вогнепальної зброю – самозарядний пістолет моделі «ПМР» № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А., перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий та прокурор підтримали клопотання та просили суд його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Захисник підозрюваного – адвокат Діяментович Д.Г. підтримав думку свого підзахисного та просив відмовити в задоволенні клопотання.

На підставі ст. 107 КПК України фіксування кримінального провадження здійснюється за допомогою технічних засобів. Крім того, відповідно до вимог ст. 108 КПК України ведеться журнал судового засідання.

Вивчивши матеріали клопотання, заслухав думку сторін кримінального провадження, суд приходить до висновку, що дане клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Відповідно до положень статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162 , ст. 348 КК України, підтверджується дослідженим у сукупності в судовому засіданні доказами, а саме:

-протоколом допиту потерпілого ОСОБА_2 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_5 ;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_4 ;

-протоколом огляду місця події від 03.08.2018;

-висновком експерта № 175-бз, від 18.07.2019 року;

-висновком експерта № 106, від 07.04.2021 року;

-постановою про визнання та долучення до кримінального провадження речових доказів.

Тобто, громадянин ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч. 2 ст. 162 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від двох до п`яти років:

- ст. 348 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від дев`яти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Обґрунтовуючи у клопотанні наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та/або суду, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України КПК України, слідчий зазначає, що ОСОБА_1 може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити знаряддя злочину – гладкоствольну вогнепальну зброю – самозарядний пістолет моделі «ПМР» № НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А.; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення, пов`язане з посяганням на життя та здоров`я потерпілого.

Суд не може погодитися із зазначеними вище обставинами, оскільки під час судового засідання встановлено, що ОСОБА_1 має стійкі соціальні зв`язки, раніше не судимий.

Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами.

Згідно пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в кримінальних справах розумний строк, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, починається з моменту обвинувачення особи, тобто з часу, коли компетентні органи офіційно її повідомили, що вона вчинила злочин. Стосовно закінчення цього строку у кримінальних справах період, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, охоплює все провадження, включаючи оскарження (Рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України»).

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

Відповідно до частини 3 статті 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Так, суд вважає недоведеним наявність передбачених частиною 1 статті 177 КПК України ризиків, зокрема, дані про те, що ОСОБА_1 має намір переховуватися від суду в матеріалах клопотання відсутні і протягом розгляду не встановлені.

Окрім того, слідчим не доведена неможливість запобігти настанню ризику, передбачено п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України більш м`яким запобіжним заходом таким як домашній арешт протягом певного періоду доби.

Враховуючи викладене, суд вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, що надасть змогу запобігти ризиків передбачених статтею 177 КПК України, не може бути застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки з урахуванням його особи, який має стійкі соціальні зв`язки, постійне місце проживання, раніше не судимий, а також сукупність усіх встановлених під час судового розгляду обставин, що мали місце, до нього може бути застосований інший запобіжний захід, достатній для запобігання ризику, вказаному в клопотанні.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки не доведено наявність всіх обставин, передбачених частиною 1 статті 194 КПК України.

Відповідно до частини 4 статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя, має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Як зазначалось вище, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених не неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Слідчий та прокурор не довели наявність обставин, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 194 КПК України, але надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри та наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, а тому слідчий суддя приходить до висновку про те, що відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, але у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України є підстави застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а саме – домашній арешт у певний період доби.

Крім того, суд вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту позбавить права підозрюваного на працю та можливість матеріального забезпечення своєї родини.

Таким чином, у зв`язку з тим, що у клопотанні не обґрунтована неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт, суд вважає за можливе застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, а саме з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин, який є співмірним з існуючими ризиками, відповідає його особі, та тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною 1 статті 176 КПК України, на даний час не може запобігти ризику незаконного впливу на свідка.

З метою підвищеного контролю за підозрюваним слід покласти на нього наступні обов`язки:

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, місця роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками, потерпілим, експертами у даному кримінальному провадженні;

- прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою.

Керуючись ст. 193,194, 196, 395 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Соболя Максима Григоровича, погоджене з прокурором у кримінальному провадженні – прокурором відділу Херсонської обласної прокуратури Петренко Ларисою Василівною, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Луганськ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого вищу освіту, одруженого, не працюючого, який тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною покидати місце проживання у період часу з 21 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин, строком на 2 місяці, без застосування електронних засобів контролю.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, місця роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками, потерпілим, експертами у даному кримінальному провадженні;

- прибувати до слідчого, прокурора або суд за першою вимогою.

В задоволенні іншої частини клопотання слідчого – відмовити.

Строк дії ухвали визначити тривалістю до 17 липня 2021 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвалу для виконання направити до ГУНП в Херсонській області (місцезнаходження: м. Херсон, вул. Лютеранська, буд. 4).

Зобов`язати ГУНП в Херсонській областінегайно поставити на облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

Про взяття на облік особи негайно повідомити Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що, відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань. Крім того, у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, Соболя Максима Григоровича.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному та надіслати для контролю за виконанням прокурору у кримінальному провадженні – прокурору відділу Херсонської обласної прокуратури Петренко Ларисі Василівні.

Повний текст ухвали оголошено 21 травня 2021 року о 15 годині 00 хвилин.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена, шляхом подачі на неї апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, в спрощеному порядку, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії цієї ухвали.

Слідчий суддя: Л.В. Колодіна