Ухвала суду № 97155829, 21.05.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6201/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2021 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Фазикош О.В., за участю секретаря Химинець О.Я., розглянувши заяву ОСОБА_1 про застосування засобів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса 17826 виданого 05

квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та виконавчим написом нотаріуса 17825 виданого 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог №1: Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Роман Михайлович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог №2: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог №1: Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Роман Роман Михайлович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог №2: ОСОБА_2 , Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Разом із позовною заявою, ОСОБА_1 подала і заяву про про застосування засобів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса 17826 виданого 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та виконавчим написом нотаріуса 17825 виданого 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.

Заявник вказує на те, що оскільки в поданій нею позовній заяві (цивільній справі) вона оскаржує виконавчі документи - виконавчий напис нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинений 05 квітня 2021 року за №17826 та виконавчий напис нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинений 05 квітня 2021 року за №17825, вважає за необхідне забезпечити позов шляхом: зупинення стягнення, яке здійснюється на підставі виконавчого провадження №65463749, яке відкрито Приватним виконавцем Романом Р.М. 17 травня 2021 року; зупинення стягнення, яке здійснюється на підставі виконавчого провадження №65446440, яке відкрито Приватним виконавцем Романом Р.М. 17 травня 2021 року;

Окрім того заявник зазначає, що звертаючись до суду із даною заявою про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинений 05 квітня 2021 року за №17826 та виконавчий напис нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинений 05 квітня 2021 року за №17825, що є предметом позову у цій справі, за спірним виконавчим написом відкрито виконавче провадження, що підтверджується постановою від 17.05.2021 року за номером ВП №65446440 та виконавче провадження за номером ВП №65463749, накладено арешт на кошти, що належать їй і знаходяться на банківських рахунках, що підтверджується постановою про арешт коштів боржника ВП№65446440 від 17.05.2021 року та Постановою про арешт коштів боржника ВП №65463749 від 17.05.2021, стягнено витрати виконавчого провадження, що підтверджується постановою ВП №65463749 про стягнення з боржника основної винагороди від 17.05.2021 року та постановою ВП №65446440 про стягнення з боржника основної винагороди від 17.05.2021 року.

У заяві вказано, що предметом спору у цій справі є відповідність вимогам закону виконавчих написів нотаріуса про стягнення з неї на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості, а на підставі постанови виконавця здійснюватиметься стягнення грошових коштів на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження вважає виправданим і співмірним із заявленими позивачем вимогами.

На переконання заявника, вказаний нею захід забезпечення позову дозволить уникнути неправомірного стягнення коштів з її доходів та усуне перешкоди у користуванні її майном.

Заявник просить суд: забезпечити позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу – виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. зареєстрованого в реєстрі за №17825 від 05.04.2021 року, за виконавчим провадженням №65446440, яке відкрито Приватним виконавцем Романом Романом Михайловичем; забезпечити позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу – виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М, зареєстрованого в реєстрі за №17826 від 05.04.2021 року, за виконавчим провадженням №65463749, яке відкрито Приватним виконавцем Романом Романом Михайловичем.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає у тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні вживатися судом лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до наведених норм заява про забезпечення позову, зупинення стягнення, має бути мотивованою, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення, підтверджені певними доказами.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

На переконання суду заявником не наведено обґрунтованих підстав зупинення виконання виконавчого напису нотаріуса, не додано доказів, які б підтверджували необхідність зупинення виконання такого виконавчого напису, а встановити підстави для зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса без дослідження матеріалів справи та виконавчого провадження не можливо.

Метою забезпечення позову є нівелювання реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до позиції Верховного Суду України викладеної в постанові від 03 квітня 2019 року по справі №211/129/18-ц, зазначено, що за змістом ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного та повного виконання рішення, зазначеного в документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначений виконавчим написом.

Заборона приватному виконавцю виконувати виконавчі дії з виконання виконавчого напису по суті є зупиненням виконання виконавчого напису.

Із змісту заяви та додатків до неї вбачається, що предметом спору є виконавчі написи нотаріуса 17826 виданого 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Остапенко Є.М. та виконавчим написом нотаріуса 17825 виданого 05 квітня 2021 року

приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», заборгованості.

Приватним виконавцем Роман Р.М. в межах виконання накладено арешт на кошти боржника та винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди. Однак, заявником не надано доказів, що підтверджують проведення стягнення згідно оспорюваних виконавчих написів.

Щодо зупинення виконавчих проваджень суд зазначає наступне. При встановленні відповідності заходів слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати іншим особам здійснювати покладені на них згідно із законодавством повноваження.

Заборона державному/приватному виконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії прямо обмежить права та обов`язки виконавця, які визначені у Закону України "Про виконавче провадження", а саме те, що виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Саме такий висновок викладено в постанові ВС №211/129/18-ц.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , про застосування засобів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса 17826 виданого 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та виконавчим написом нотаріуса 17825 виданого 05 квітня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М - відмовити.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VIII «Перехідні положення» ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош