Вирок № 97152513, 24.05.2021, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 654/2460/16-к

Провадження № 1-кп/661/9/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року

Новокаховський міський суд Херсонської області в складі колегії суддів :

Головуючого судді Матвєєвої Н.В.

Суддів Ведяшкіної Ю.В., Чирського Г.М.

За участю секретаря судового засідання Лазор В.М., Антонової В.В., Дубовка Г.Ю.

За участю прокурора Іщука Ю.С.

Обвинуваченого – ОСОБА_1

Захисника обвинуваченого – адвоката Іванова С.С.

Потерпілої – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Каховка Херсонської області кримінальне провадження за № 12014230080000390 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мазурівка Чернівецького району Вінницької області, громадянина України, не одруженого, освіта середня спеціальна, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , постійного місця проживання немає, раніше судимого 05.11.2001 року апеляційним судом Херсонської області за ст.93 п «а», «і» КК України (1960 року) до покарання у виді 12 років позбавлення волі, 18.11.2013 року Білозерським районним судом за ст.185 ч.3 КК України (2001 року) до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування покарання з іспитовим строком в 3 роки,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.2 п.13 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 будучи раніше судимим за вчинення умисного вбивства 05.11.2001 року апеляційним судом Херсонської області, за ст. 93 п «а», «і» КК України (1960 року), 08.03.2014 року близько 20.18 год., проник на територію подвір`я домоволодіння, розташованого за адресою : АДРЕСА_2 за місцем мешкання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де, озброївшись ножем, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті людини та бажаючи їх настання, в ході сварки на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, з особистих мотивів, з метою позбавлення життя ОСОБА_3 наніс йому численні удари ножем в область грудної клітини, шиї, живота – проекцію життєво важливих органів, а також передпліччя, верхніх кінцівок останнього, в результаті чого від проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини з пошкодженням легень, що ускладнилося гострою крововтратою настала смерть останнього на місці події. Крім того, ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді проникаючих в грудну порожнину колото-різаних поранень з пошкодженням правої і лівої легені, крововиливів у м`які тканини по ходу ранових каналів, які за критерієм небезпеки для життя є тяжкими тілесними ушкодженнями; непроникаючих в плевральну і черевну порожнини колото-різаних поранень грудної клітини і живота, колото-різаних поранень шиї без пошкодження судин і органів шиї, наскрізного колото-різаного поранення лівого передпліччя, крововиливів у м`які тканини по ходу ранових каналів, які за критерієм тривалості розладу здоров`я є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; різаних ран підборіддя, верхніх кінцівок, які є легкими тілесними ушкодженнями.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення не визнав, показавши суду, що раніше працював у ОСОБА_3 по господарству, потім він почав проживати із жінкою та дитиною, потребував грошей на утримання родини, тому змінив роботу і працював на підприємстві по перевозці вантажів «Делівері», де отримував більшу заробітну плату, ніж у потерпілого. На початку березня 2014 року його у м. Херсоні зустрів ОСОБА_3 і просив повернутися до нього на роботу, він не погоджувався, але той наполягав і запросив його прийти до нього додому і поговорити з приводу працевлаштування, а також обговорити його винагороду за працю. Він приїхав з роботи додому в п`ятницю ввечері, а наступного дня вирішив піти до ОСОБА_3 , щоб обговорити умови його роботи в нього та винагороду. Заходив він зі сторони двору до подвір`я потерпілого, бо знав, що там є хід. До нього вийшов ОСОБА_3 , вони почали розмовляти, він говорив потерпілому, що згоден працювали лише за більшу заробітну плату, але останній не погоджувався і почав погрожувати, що він все одно примусить його працювати на нього. Між ними відбулася сварка, ОСОБА_3 схопив ніж і намагався нанести йому удар, вони впали разом на землю, почалася боротьба, в ході якої він намагався забрати у ОСОБА_3 ножа, порізав руки, а потім він не пам`ятає як наніс удари ножем ОСОБА_3 , щоб припинити його опір. Побачивши, що потерпілий не рухається, він втік, бо боявся, що його будуть шукати як вбивцю, а він вже раніше був засуджений за вбивство, тому не повірять, що він не хотів вбивати ОСОБА_3 . Вказує, що діяв в межах необхідної оборони, бо іншим шляхом не міг піти з двору ОСОБА_3 і припинити його опір, бо потерпілий був більший та вищий за нього, тому міг вбити його.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується, а його показання спростовуються наступними доказами, дослідженими колегією суддів:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка показала, що ОСОБА_3 є її двоюрідним братом, ОСОБА_1 у нього працював 5-6 місяців до вбивства. Коли працював, вкрав велику суму грошей і втік. ОСОБА_3 написав заяву в міліцію про крадіжку та зникнення працівника. ОСОБА_1 повинен був повернутися і віддати викрадені гроші. Вважає, що мотивом вбивства є неповернення грошей її брату. 08.03.2014 року ОСОБА_3 було нанесено 16 ножових поранень. Вона святкувала Новий рік із братом і він розповідав їй за крадіжку грошей ОСОБА_1 . В день вбивства працівники міліції знайшли відеозапис і вона також його переглядала, на ньому було видно, що ОСОБА_3 вискочив в тапочках, а ОСОБА_1 був з ножем, вони розмовляли на підвищених тонах, показували руками жести, в ОСОБА_1 був ніж. До крадіжки грошей, в брата з ОСОБА_1 були дружні відносини, він приймав участь у всіх родинних святах, його запрошували за стіл, він був вхожий в родину потерпілого, але останнім часом у брата погіршилися стосунки.

- показаннями свідка ОСОБА_4 , з яких слідує, що 09 березня 2014 року вона встала вранці, спекла хліб. В цей час ОСОБА_3 завжди гукав її чоловіка на каву, а в цей день не покликав. Вона направила свого чоловіка, щоб він сходив до ОСОБА_3 , у них були ключі від хвіртки, що вела до господарчого двору ОСОБА_3 . Її чоловік пішов до цієї хвіртки, але не міг відчинити, потім переліз через огорожу і побачив ОСОБА_3 , який лежав мертвий біля машини. Потім покликав її і вони разом пішли і подивилися, що ОСОБА_3 лежав в крові, його грудна клітина була розрубана. Тоді вона викликала швидку допомогу, міліцію, приїхали експерти з собакою, двері в хаті були відчинені. В якості понятого вона оглядала з працівниками міліції будинок ОСОБА_3 , вилучали в будинку відеореєстратор. Під час огляду виявлена кров на дверях і на «половичку». Міліція кликала їх переглянути відеозапис, і вона на відео впізнала ОСОБА_1 , бачила як він ходив у дворі, як ударив ОСОБА_3 . ОСОБА_1 працював у ОСОБА_3 по господарству, знав розташування двору і будинку, не боявся його собаки. Вони з чоловіком неодноразово попереджали ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 погана людина і щоб він йому не довіряв, але він їх не слухав;

- показаннями свідка ОСОБА_5 , з яких слідує, що останній раз він бачив ОСОБА_3 08.03.2014 року о 17.00 год., вони разом пили каву, розмовляли, потім він пішов додому і більше нічого не чув. 09.03.2014 року вранці вирішив сходити до ОСОБА_3 випити кави, в нього був ключ від дверей, які вели в двір зі сторони їх домоволодіння. Коли почав вставляти ключ, то він не входив у замок, він вирішив, що ОСОБА_3 зачинив двері та відпочиває, тому повернувся додому і дивився телевізор. Але його дружина наполягала піти до ОСОБА_3 і з`ясувати чи все в нього добре, бо відчувала щось неладне. Він переліз через огорожу до двору ОСОБА_3 і побачив його біля машини. Злякався і прибіг додому, покликав дружину, думав, що в ОСОБА_3 піднявся тиск і йому стало погано. Дружина викликала швидку допомогу, міліцію, а потім він побачив, що було багато крові і ліва сторона у ОСОБА_3 була пошкоджена ножем, плечі подряпані. В будинку ОСОБА_3 він був присутній під час огляду, нічого не було перевернуто, речі ОСОБА_3 були на місці, стояв його портфель, лежали папери, золотий годинник. Працівники міліції шукали відеореєстратор, потім знайшли і передивлялися його, він добре його не дивився, але пам`ятає, що на відео був ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , спорилися про щось, ОСОБА_3 стояв біля сараю, відео було чорно-біле.

- показаннями свідка ОСОБА_7 , з яких слідує, що йому зателефонували ОСОБА_8 , повідомили, що виявили ОСОБА_3 мертвого у дворі. Він приїхав і побачив вбитого ОСОБА_3 . З ОСОБА_1 він перебував у дружніх стосунках, його син, який працював у ОСОБА_3 порадив його, він йому сподобався і почав працювати у ОСОБА_3 . Останній йому довіряв ключі, будинок, він робив йому чай. В подальшому від ОСОБА_3 йому стало відомо, що ОСОБА_1 вкрав у нього велику суму грошей, тоді він його вигнав з роботи. Також ОСОБА_3 говорив йому, що боїться ОСОБА_1 , бо він його заріже. В потерпілого ОСОБА_3 були родичі, але він з ними не спілкувався, а з робочими ОСОБА_3 був у добрих відносинах, ніколи їх не ображав. Коли приїхали працівники міліції, то почали шукати камери відеоспостереження, камера була повернута на 180 градусів, але поріг захоплювала. Коли ОСОБА_3 вигнав ОСОБА_1 , камери були зламані і 1-1,5 місяці не працювали, про те, що відеоспостереження відновлено ОСОБА_1 не було відомо.

- показаннями свідка ОСОБА_9 , повнолітнього на час допиту судом, з яких слідує, що він повертався від товариша, почув крик : «Допоможіть !». До цього бачив чоловіка, нижче нього на зріст, лисого, який заліз через огорожу до будинку потерпілого ОСОБА_3 , він був у робочому комбінезоні. В особі впізнав ОСОБА_1 , бо схожого на нього чоловіка більше в їх селі немає. Потім він розповів про все батькові і вони разом залізли на сарай, щоб подивитися, що відбувалося у дворі ОСОБА_3 , але ніяких рухів не бачили, було темно, світла в будинку вже не було, а із самого початку в хаті світилося.

- показаннями свідка ОСОБА_10 , законного представника ОСОБА_9 , на час розслідування справи, з яких слідує, що прийшов його пасинок ОСОБА_9 і розповів, що чув крик про допомогу з будинку ОСОБА_3 і бачив особу, яка перелазила через огорожу до двору ОСОБА_3 . Він не повірив і вони з ОСОБА_9 пішли до двору ОСОБА_3 , але через високу огорожу нічого не було видно, вони залізли на дах сараю, проте в дворі нічого не побачили.

- показаннями свідка ОСОБА_11 , з яких слідує, що ОСОБА_3 є її братом. Від сусідів вона дізналася, що ОСОБА_3 вбили. Після перегляду відеозйомки з`ясувалося, що брата вбив ОСОБА_1 , який працював в нього два роки. ОСОБА_3 його боявся, про це він їй говорив. Йому говорили люди, щоб він не брав ОСОБА_1 на роботу, бо він відбував покарання за вбивство. Про відносини ОСОБА_1 та її брата, їй нічого не було відомо. Відеокамери та записи виявили працівники міліції, показували їм, щоб вони впізнали чоловіка на відео.

Показання інших свідків, допитаних колегією суддів не оцінюються, оскільки стосуються обвинувачення за ст.309 ч.1, та 263 ч.2 КК України, яке було виключене з обвинувального акту в подальшому після зміни обвинувачення.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується також письмовим та речовими доказами, дослідженими колегією суддів :

- протоколом огляду місця події від 09.03.2014 року з фототаблицею та план-схемою, відповідно до якого місцем огляду є подвір`я будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_2 . Під час огляду було виявлено труп ОСОБА_3 з ознаками насильницької смерті та вилучені речові докази, в план-схемі та на фото –таблиці зафіксоване місце виявлення трупу, його розташування та наявні тілесні ушкодження. (а.п. 159-193 т.5 );

- висновком судово-медичної імунологічної експертизи №22 від 14.03.2014 року, відповідно до якого кров підозрюваного ОСОБА_1 , 1976 року народження відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти – А (а.п. 1 т. 6);

- висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 62 від 28.03.2014 року, висновком судово-імунологічної експертизи №81-МК від 11.03.2014 року, відповідно до яких кров потерпілого ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В, кров підозрюваного ОСОБА_1 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А. На тампоні –змиві та зіскобі ґрунту, вилучених під час проведення огляду місця події, знайдена кров людини, в якій виявлений антиген А; ізогемаглютиніни анти-А і анти –В не виявлені. Таким чином, кров на тампоні – змиві та зіскобі ґрунту може відноситися до групи А і, за дослідженою системою АВ0, могла походити від особи з такою ж групою крові, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_3 , але не походить від підозрюваного ОСОБА_1 (а.п. 206 т.5, 4-6 т.6 );

- висновком судово-медичної імунологічної експертизи № 63 від 27.03.2014 року, відповідно до якого на чотирьох тампонах –змивах, вилучених в ході огляду місця події, знайдена кров людини, в якій при серологічному дослідженні виявлений антиген В, а в об. 3 і ізогемаглютинін анти-А. Кров на чотирьох тампонах-змивах може відноситися до групи В з ізогемаглютиніном анти-А, і за дослідженою системою АВ0 може походити від людини з такою ж групою крові, в тому числі і від підозрюваного ОСОБА_1 (антиген В), але не походить від потерпілого ОСОБА_3 (а.п. 9-11 т.6 );

- висновком № 66 судово-медичної імунологічної експертизи від 31.03.2014 року, відповідно до якого на светрі потерпілого ОСОБА_3 знайдена кров людини. При серологічному дослідженні слідів крові в об. 1-10,13-17,21 на цьому светрі виявлені антиген А і в більшості об`єктів ізогемаглютинін анти-В. Таким чином, кров в об. 1-10,13-17,21 на светрі може відноситися до групи А з ізогемаглютиніном анти В та за дослідженою системою АВ0 може походити від самого потерпілого ОСОБА_3 або іншої особи (осіб) з такою ж групою крові, але не походить від підозрюваного ОСОБА_1 . Враховуючи групову приналежність крові осіб, які проходять по справі, такий результат дослідження не виключає можливості змішування у вказаних об`єктах крові потерпілого ОСОБА_3 з кров`ю підозрюваного ОСОБА_1 (антиген В), рівно як і зміщування крові інших осіб, організму яких властиві вказані антигени. (а.п. 14-16 т.6 );

- висновком № 65 судово-медичної імунологічної експертизи від 31.03.2014 року, відповідно до якого на куртці потерпілого ОСОБА_3 знайдена кров людини. При серологічному дослідженні в слідах крові в об. 1-3, 5-7,10,11,13,15-18 виявлені антиген А і в деяких слідах ізогемаглютинін анти-В. Таким чином, ця кров може відноситися до групи А з ізогемаглютиніном анти В і за дослідженою системою АВ0 могла походити від особи з такою ж групою крові, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_3 , але не може походити від підозрюваного ОСОБА_1 . Враховуючи групову приналежність крові осіб, які проходять по справі, такий результат дослідження не виключає можливості змішування у вказаних об`єктах крові потерпілого ОСОБА_3 з кров`ю підозрюваного ОСОБА_1 (антиген В), рівно як і зміщування крові інших осіб, організму яких властиві вказані антигени. (а.п. 19-22 т. 6 );

- висновком судово-медичної експертизи № 291 від 12.03.2014 року, відповідно до якої у ОСОБА_1 виявлені різані рани пальців рук, які утворилися від дії ріжучого предмета (предметів), не виключено, 08.03.2014 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров`я. Подряпини шиї від дії гострого предмету, не виключені, 08.03.2014 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Утворення ран і подряпин від дії одного предмета не виключається. Крововилив, два садна лобу, садна лівої голені утворилися від дії тупих предметів, не виключено 08.03.2014 року, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 при обставинах і способом, вказаним ним в протоколі допиту від 11.03.2014 року не виключається (а.п. 25 т. 6 );

- висновком судово-психіатричної експертизи № 149 від 03.04.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_1 хронічними психічними захворюваннями в розумінні ст.19 ч.2 КК України, не страждав і не страждає, виявляє ознаки вродженої розумової відсталості в ступені легкої дебільності з емоційно-вольовою нестійкістю. В період часу, що цікавить слідство, в нього не було будь-якого тимчасового розладу психічної діяльності, тоді міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_1 також може розуміти значення своїх дій і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 не потребує. (а.п. 27-30 т.6 ) ;

- протоколом огляду від 10.03.2014 року, відповідно до якого оглянуто одяг потерпілого ОСОБА_3 . В ході якого виявлено пошкодження у вигляді прорізів на светрі та футболці в області передньої частини грудей та на лівому рукаві ближче плеча. Майже вся передня поверхня светра, рукава просочені речовиною бурого кольору. Футболка синього кольору має аналогічні пошкодження на передній частині та просочена речовиною бурого кольору майже на всій поверхні, також в експертизі №28-МК від 13.03.2014 року, експертом зазначено, що пошкодження шкіряного лоскута є колото-різаним і виникло від дії колото-ріжучого знаряддя типу клинка ножа, найбільша ширина клинка до рівня занурення складала близько 38 мм., що підтверджує заподіяння ушкоджень потерпілому саме ножем (а.п. 31-32 т.6, 201-205 т.5 );

- постановами про визнання речовими доказами від 16.04.2014 року та 10.03.2014 року, відповідно до якої светр та футболку потерпілого ОСОБА_3 зі слідами крові та пошкодженнями визнано речовими доказами (а.п. 34 т. 6 );

- протоколом огляду від 07.05.2014 року, в ході якого оглянуто лопатку, яка складається з металевої частини та дерев`яного черенка жовто-коричневого кольору, загальною довжиною черенка 33,5 см., робоча частина лопатки (металева частина) складається з полотна та трубки. Довжина полотна становить 16,5 см., ширина в середній частині - 7,5 см. На поверхні лопатки слідів крові не виявлено. (а.п. 35 т. 6);

- постановою про визнання речовим доказом від 10.03.2014 року , відповідно до якої лопатку визнано речовим доказом, вказаний речовий доказ оглянутий під час судового розгляду колегією суддів (а.п. 36 т. 6 );

- протоколом огляду від 07.05.2014 року, в ході якого оглянуто куртку синього кольору на підкладці з тканини чорного кольору. Дана куртка має сліди ношення та характерні пошкодження, застібається на ґудзики, низ рукавів та низ куртки зібрані на резинку, на передній частині куртки наявні численні сліди крові. (а.п. 37 т. 6);

- постановою про визнання речовим доказом від 07.05.2014 року , відповідно до якої куртку потерпілого ОСОБА_3 визнано речовим доказом (а.п. 38 т.6);

- протоколом огляду від 07.05.2014 року, в ході якого оглянуто відеореєстратор зібраний у металевому корпусі світло-сірого кольору із металевою кришкою чорного кольору та передньою полімерною панеллю чорного кольору. На нижній панелі відео-реєстратора виявлена наліпка із штрих-кодом та надписами, зокрема із зазначенням моделі «AVG804A» та серійним номером «TZA1GL30000032». Наявний також кабель живлення. Здійснити перегляд записів наявних на жорсткому диску не є можливим через відсутність відповідної апаратури (а.п. 39 т.6 );

- постановою про визнання речовим доказом від 07.05.2014 року, відповідно до якої відеореєстратор з кабелем живлення визнано речовим доказом та оглянуто колегією суддів під час судового розгляду (а.п. 40 т.6 );

- протоколом огляду від 07.05.2014 року, в ході якого оглянуто змив речовини бурого кольору вилучений з внутрішньої сторони дверей до господарської будівлі та зіскоб ґрунту з речовиною бурого кольору вилучений з поверхні палісадника біля господарської будівлі (а.п. 41 т. 6);

- постановою про визнання речовим доказом від 07.05.2014 року , відповідно до якої змив речовини бурого кольору вилучений з внутрішньої сторони дверей до господарської будівлі та зіскоб ґрунту з речовиною бурого кольору вилучений з поверхні палісадника біля господарської будівлі визнано речовим доказом (а.п.42 т.6 );

- протоколом огляду від 07.05.2014 року, в ході якого оглянуто змиви речовини бурого кольору, вилучені із зовнішньої сторони вхідних дверей до будинку, з поверхні площадки сходинок перед вхідними дверима, з бокової поверхні сходинок перед вхідними дверима, з внутрішньої сторони вхідних дверей до будинку (а.п. 43 т.6 );

- постановою про визнання речовим доказом від 07.05.2014 року , відповідно до якої змиви крові, вилучені при проведенні огляду місця події визнано речовими доказами (а.п. 44 т.6 );

- протоколом огляду від 07.05.2014 року, в ході якого оглянуто сейф-пакет експертної служби № 1338356, в якому міститься два фрагменти скла склеєні між собою, між якими наявні мікрооб`єкти, та сейф пакет № 1338341, в якому міститься первинна упаковка-конверт, в середині якого два аркуші паперу з відповідними написами «ліва рука», «права рука». В кожному даному аркуші паперу міститься дактилоскопічна плівка з мікрооб`єктами. (а.п.45 т.6 );

- постановою про визнання речовим доказом від 07.05.2014 року , відповідно до якої дактилоплівки з мікрооб`єктами (долонь трупа ОСОБА_3 ) визнано речовими доказами (а.п. 46 т.6 );

- заявою ОСОБА_1 від 12.03.2014 року, адресованою старшому слідчому СВ Рудківському Є.І. про відмову від участі в проведенні слідчого експерименту з особистих мотивів, в зв`язку з визнанням вини у скоєному злочині (а.п. 47 т. 6);

- висновком експертизи волокнистих матеріалів та виробів з них № 295-х від 10.04.2014 року, відповідно до якого на відрізку липкої плівки, яким обробили долонну поверхню правої руки трупу ОСОБА_3 виявлено 19 мікрооб`єктів. Колір, морфологічні ознаки, природа 19 мікрооб`єктів вказує на те, що вони є текстильними волокнами з них : 3 волокна бавовни, 5 волокон хімічних з борознами, 2 волокна хімічних матованих з борознами, 1 волокно хімічне гладке та 8 волокон хімічних матованих гладких. На відрізку липкої плівки, яким обробили долонну поверхню лівої руки трупу ОСОБА_3 виявлено 20 мікрооб`єктів. Колір, морфологічні ознаки, природа 20 мікрооб`єктів вказує на те, що вони є текстильними волокнами, з них : 1 волокно вовни, 4 волокна бавовни, 11 волокон хімічних з борознами, 2 волокна хімічних матованих з борознами та 2 волокна хімічних матованих гладких. Текстильні волокна виявлені на відрізках липкої стрічки, якими обробили долонні поверхні правої та лівої рук трупу ОСОБА_3 придатні для ідентифікації на рівні родової (групової) приналежності (а.п. 81-85 т.6 ) та висновком експерта № 577 від 27.03.2014 року, згідно якого два сліди, вилучені в ході огляду місця події залишені одним із видів трикотажних рукавичок чи іншим предметом з морфологією поверхні, що відобразилася в слідах (а.п. 211-214 т.5);

- висновком судової комп`ютерно - технічної експертизи № 578 від 27.03.2014 року, відповідно до якої на носії даних, накопичувачі на жорсткому магнітному диску WesternDigital WD5000AAKX (SATA, 500GB, серійний номер : WMAYU3330764), що був присутній у відео реєстраторі DigitalVideoRecorder «AVG804A» з серійним номером :TZA1GL30000032, вилученому 09.03.2014 року під час огляду місця події за адресою : АДРЕСА_2 , виявлено записи 4 (чотирьох) камер відеоспостереження датовані періодом часу 08.03.2014 року з 19.55 по 22.00 год. Відеофайли разом із програвачем для них були записані на оптичний диск, що додається до висновку експерта. Експертом в ході проведення вказаної експертизи за допомогою меню «Архивація» записи 4 камер відеоспостережння за проміжок часу 08.03.2014 з 19.55 по 22.00 год. були відтворені на USB-накопичувач, поєднаний у порт USB, відеореєстратора. В результаті було створено 12 відеофайлів та 13 файлів відео-плеєра для перегляду файлів. Доданий оптичний диск переглянутий колегією суддів під час судового розгляду. На вказаному носії інформації міститься відео, на якому видно як потерпілий розмовляє із ОСОБА_1 на підвищених тонах, про що свідчить розмахування руками, при цьому у ОСОБА_1 в руках міститься предмет, схожий на ніж. В подальшому видно як ОСОБА_1 здійснює напад на ОСОБА_12 і більше на відео ОСОБА_3 не з`являється. Натомість ОСОБА_1 заходить декілька разів до будинку, до господарських прибудов, з допомогою ганчірки витирає підлогу перед входом до будинку. Потім йде з будинку ОСОБА_3 (а.п. 88-94 т. 6);

- постановою про визнання речовим доказом від 07.05.2014 року, відповідно до якої оптичний диск з записаними відеофайлами з вилученого відеореєстатору при огляді місця події за результатами судової комп`ютерно-технічної експертизи визнано речовим доказом, який переглянутий під час судового розгляду (а.п. 95 т.6);

- висновком судової психіатричної експертизи № 80 від 12.02.2015 року, проведеної на підставі ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області, відповідно до якого ОСОБА_1 в період інкримінованого йому діяння в стані фізіологічного афекту, емоційному стані, який здійснював суттєвий вплив на його свідомість та діяльність, не знаходився (а.п.118-124 т.6);

- заявою ОСОБА_2 від 09.03.2014 року, відповідно до якої вона надала дозвіл працівникам міліції проводити огляд в будівлі та приміщеннях , розташованих за адресою : АДРЕСА_2 у зв`язку із вбивством її брата ОСОБА_3 (а.п. 125 т.6);

- актом знищення речових доказів від 13.05.2015 року, відповідно до якого було знищено речові докази : светр, футболку, куртку, змиви речовини бурого кольору, дактилоскопічну плівку, з мікрооб`єктами з долонь потерпілого, кастет та зіскоб ґрунту з кров`ю, що перешкодило колегії суддів дослідити вказані речові докази під час судового розгляду (а.п.171 т.6);

- висновком судово-медичної експертизи № 299 від 10.03.2014 року, № 691 від 10.03.2014 року, відповідно до яких при дослідженні трупа ОСОБА_3 виявлені проникаючі в грудну клітину колото-різані поранення з пошкодженням правої та лівої легені, крововиливи в м`які тканини по ходу ранових каналів, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Від проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини з пошкодженням легень, що ускладнилося гострою крововтратою настала смерть ОСОБА_3 на місці події. Крім того, експертом встановлено, що ОСОБА_3 заподіяно тілесні ушкодження непроникаючі в плевральну і черевну порожнини у виді колото-різаних поранень грудної клітини і живота, колото-різаних поранень шиї без пошкодження судин і органів шиї, наскрізного колото-різаного поранення лівого передпліччя, крововиливів у м`які тканини по ходу ранових каналів, які за критерієм тривалості розладу здоров`я є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; різані рани підборіддя, верхніх кінцівок, які є легкими тілесними ушкодженнями. Найбільш вірогідним є те, що в момент спричинення тілесних ушкоджень, потерпілий та нападник перебували обличчям один до одного. Смерть потерпілого настала в період часу, що обраховується хвилинами, не виключено, що потерпілий в даний проміжок часу міг виконувати активні дії. В крові та сечі ОСОБА_3 етилового спирту не виявлено. (а.п. 195-205 т.5).

Докази, що стосуються обвинувачення ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.309 ч.1, 263 ч.2 КК України, колегією суддів не оцінюються, оскільки вказані епізоди виключені з обвинувачення ОСОБА_1 .

Протокол обшуку від 19.03.2014 року, проведений на підставі ухвали слідчого судді 18.03.2014 року, за місцем реєстрації ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено ніж, подрібнену речовину буро-зеленого кольору з пряним запахом та предмет овальної форми з чотирма отворами колегія суддів не бере до уваги, оскільки, в ході обшуку не вилучено предметів, що підтверджували б провину обвинуваченого у скоєнні вбивства ОСОБА_3 , а обвинувачення за ст.309 ч.1 та ст.263 ч.2 КК України виключене прокурором з обвинувачення ОСОБА_1 (а.п. 49-50 т.6);

Висновок дактилоскопічної експертизи № 576 від 12.03.2014 року є недопустимим доказом, оскільки не містить доказової бази, бо сліди пальців рук надані на дослідження експерта непридатні для ідентифікації особи (а.п.69-74 т.6);

Висновок судово-медичної цитологічної експертизи № 40/ц від 10.04.2014 року не приймається колегією суддів до уваги, оскільки на ножі, вилученому в ході проведення обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_1 кров та клітинні елементи не знайдені, вказаний доказ не містить доказової бази (а.п. 77-78 т.6),

Суд вважає, що дії ОСОБА_1 слід правильно кваліфікувати за ст. 115 ч.2 п.13 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого ст.116-118 цього Кодексу.

Колегія суддів критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_1 , який зазначив, що прийшов до ОСОБА_3 поговорити з приводу умов праці за пропозицією потерпілого, намірів вбивати ОСОБА_3 не мав, останній поводився агресивно, ображав його, а потім накинувся на нього з ножем, він намагався вихопити в нього ніж поранив руки, між ними відбувалася бійка на землі, він намагався припинити опір потерпілого, бо боявся, що він його вб`є і тому вихопивши ножа завдав удари ОСОБА_3 , як він наносив удари він не пам`ятає, а потім злякався і втік з будинку, бо знав, що йому не повірять про відсутність у нього умислу на вбивство. Зазначені покази обвинуваченого є намаганням уникнути відповідальності за особливо тяжкий злочин, вони спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_2 , яка вказала, що її брат проживав один, ОСОБА_1 працював в нього, скоїв крадіжку великої суми грошей, через це в них з ОСОБА_1 стосунки погіршилися; показаннями свідка ОСОБА_9 , які підтвердив свідок ОСОБА_10 , який зазначив, що бачив чоловіка, який перелазив через паркан до подвір`я ОСОБА_3 , по його опису чоловік мав схожість із ОСОБА_1 . Також версія ОСОБА_1 , що він зайшов у двір до ОСОБА_3 через задній хід спростовується показаннями свідка ОСОБА_5 , який вказував, що ОСОБА_3 зачиняв всі ворота і двері, і ключі від одного з входів були лише в нього як сусіда.

Покази ОСОБА_1 є сумнівними і спростовуються відеозаписами з камер відеоспостереження, які розміщувалися у дворі ОСОБА_3 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 йшов до ОСОБА_3 зі сторони господарського двору, а не з вхідних дверей, чим спростовується версія ОСОБА_1 про запрошення його ОСОБА_3 для розмови, у ОСОБА_1 в руках був ніж, між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 почалася розмова, яка переросла в сварку, бо на відео чітко видно як ОСОБА_3 розмахував руками і про щось говорив ОСОБА_1 , який підходив до потерпілого, натомість потерпілий відходив і взяв садову лопатку в руки, тому підстав вважати, що ОСОБА_3 поводився агресивно і напав на ОСОБА_1 у колегії суддів немає. До того ж, на відеозаписі видно, що напад на ОСОБА_3 здійснив саме ОСОБА_1 , який у цей час ніж тримав у правій руці, більше ОСОБА_3 не з`являється на відео, що свідчить про те, що він перебував на землі. Через короткий проміжок часу, на відеозаписі видно ОСОБА_1 , який декілька разів заходив до будинку, витирав підлогу ганчіркою і не вживав заходів щодо надання допомоги потерпілому, тому показання щодо перебування ОСОБА_1 в шоковому стані після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та залишення будинку після нанесення ударів ОСОБА_3 через страх бути виявленим, не заслуговують на увагу.

Відповідно до роз`яснень пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» для відмежування умисного вбивства від інших складів злочинів проти життя та здоров`я особи суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

За нормативним визначенням умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особи, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.

Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК України, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Згідно зі ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК України).

Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.

Отже, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Вирішуючи питання про спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_1 під час його дій стосовно ОСОБА_3 , колегія суддів виходить із конкретних обставин справи, що він у вечірній час прийшов до ОСОБА_3 , перелізши через паркан, тобто не за запрошенням господаря будинку, обрав знаряддям злочину – ніж, який приніс із собою, що свідчить про намір заподіяти шкоди здоров`ю та життю потерпілого і усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання смерті потерпілого, умисно наніс численні удари в життєво - важливі органи – область грудної клітини та область черевної порожнини та шиї, від яких настала смерть ОСОБА_3 на місці злочину, що свідчить про те, що обвинувачений діяв з прямим умислом на позбавлення життя потерпілого. Наявність на тілі ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень не може свідчити про те, що він діяв в умовах необхідної оборони, оскільки доказів наявності посягання зі сторони ОСОБА_3 під час судового розгляду не здобуто, натомість напад був зі сторони ОСОБА_1 , в якого в руках знаходився ніж, а ОСОБА_3 взяв садову лопатку, лише коли побачив в руках обвинуваченого ніж. Слідів крові ОСОБА_1 на садовій лопатці не виявлено як слідує з висновку експерта № 36 –ц від 17.03.2014 року, що також спростовує показання ОСОБА_1 про нанесення йому ОСОБА_3 ударів. Натомість тілесні ушкодження обвинувачений міг отримати під час боротьби з ОСОБА_3 та нанесення тілесних ушкоджень ножем, який намагався забрати у нього потерпілий.

Про бажання позбавити потерпілого життя свідчать дії ОСОБА_1 спрямовані на ненадання медичної допомоги потерпілому, а також бажання приховати сліди злочину.

Характер виявлених на трупі ОСОБА_3 тілесних ушкоджень в області голови, грудної клітини, черевної порожнини, їх кількість, локалізація та механізм утворення, спосіб і знаряддя вчинення злочину також підтверджує направленість умислу ОСОБА_1 на вбивство потерпілого і спростовує його показання щодо необхідності заподіяння тілесних ушкоджень з метою подолання опору потерпілого і втечі з подвір`я.

За таких обставин, доводи сторони захисту про необхідність кваліфікації вказаного кримінального правопорушення за ст. 118 КК України, а також ст.121 ч.2 КК України, про що в судових дебатах просив обвинувачений, є такими, що суперечать встановленим обставинам кримінального провадження та дослідженим у справі доказам.

Посилання ОСОБА_1 на застосування до нього недозволених методів досудового розслідування, що полягали в примушуванні надати пізнавальні покази заперечуються постановами прокуратури Херсонської області про закриття кримінальних проваджень від 16.06.2015 року , 26.02.2015 року, які надані колегії суддів ОСОБА_1 , з яких вбачається, що дії правоохоронних органів неодноразово перевірялися прокуратурою Херсонської області та судом, і в діях осіб, які проводили досудове розслідування за вказаним кримінальним провадженням ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 ч.1, 364-1 ч.1, 365 ч.2,3,366 ч.1,373 ч.1,2,374 ч.1, 2 КК України не виявлено.

Суд критично ставиться до тверджень захисника обвинуваченого про недоведеність неприязних стосунків між потерпілим та обвинуваченим ОСОБА_1 , виникнення їх в ході сварки, оскільки про їх наявність свідчить не тільки відеозапис із камер відеоспостереження, а й поведінка ОСОБА_1 , який заліз до подвір`я через паркан, прийшов до двору потерпілого з ножем, напав на ОСОБА_3 , з вироку Білозерського районного суду від 18.11.2013 року слідує, що ОСОБА_1 був засуджений за крадіжку грошових коштів в сумі 120 299 грн. з будинку ОСОБА_3 .

Посилання захисника обвинуваченого – адвоката Іванова С.С. та обвинуваченого ОСОБА_1 на недопустимість доказів, а саме відеозаписів з камер відеоспостереження через не зазначення прокурором джерела їх походження, а також відсутністю камер відеоспостереження, які не вилучалися під час огляду місця події колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в ході огляду місця події було вилучено відеореєстратор Digital Video Recorder «AVG804A», який мав накопичувач на жорстокому магнітному диску і в ході судової комп`ютерно - технічної експертизи № 578 від 27.03.2014 року виявлено записи 4 камер відеоспостереження датовані періодом часу 08.03.2014 року з 19.55 по 22.00 год., які експертом записані на оптичний диск, вказаний диск переглядався колегією суддів під час дослідження доказів. Тому вказаний доказ є допустимим в розумінні ст.87-89 КПК України.

Посилання захисника обвинуваченого на не відкриття йому та обвинуваченому вказаного доказу – відеозапису з камер відеоспостереження також не заслуговує на увагу, оскільки доступ до всіх доказів, зібраних під час досудового розслідування надавався після закінчення досудового розслідування по зазначеному кримінальному провадженню, що підтверджується протоколом ознайомлення з матеріалами досудового розслідування від 15.05.2014 року, що свідчить про відкриття всіх доказів обвинуваченому та захиснику, який захищав інтереси обвинуваченого на час закінчення досудового розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що протокол огляду місця події від 09.03.2014 року, в ході якого оглянуто житловий будинок та подвір`я потерпілого ОСОБА_3 є недопустимим доказом у зв`язку із відсутністю дозволу суду на огляд місця події, проте колегія суддів вважає вказаний доказ допустимим відповідно до ст.87-89 КПК України, оскільки сестра потерпілого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , яка визнана слідством потерпілою надала дозвіл на проникнення до житлового будинку та двору ОСОБА_3 з метою проведення огляду місця події у зв`язку із вбивством її брата, що не суперечить ст. 233 ч.1 КПК України, та не порушує ані права потерпілих, ані права обвинуваченого на захист.

Зазначення захисником обвинуваченого про невідповідність реєстру матеріалів кримінального провадження нормам КПК України також не заслуговує на увагу, оскільки реєстр матеріалів по суті є переліком доказів, наданих стороною обвинувачення, які досліджені колегією суддів в обсязі наданому прокурором та не впливає на їх допустимість, чітких вимог до викладення змісту реєстру кримінального провадження законодавцем не передбачено.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів а згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Обтяжуючою покарання винного обставиною суд враховує рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Відповідно до ст. 67 КК України, особою похилого віку розуміється чоловік, який досяг 60 років і жінка, яка досягла 55 років, потерпілому ОСОБА_3 на момент скоєння злочину виповнилося 60 років, тому посилання захисника обвинуваченого на безпідставність обтяжуючої обставини - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку не заслуговує на увагу.

Пом`якшуючих покарання винного ОСОБА_1 обставин колегія суддів не вбачає.

При призначенні покарання ОСОБА_1 колегія суддів враховує характер та тяжкість скоєного кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до особливо тяжкого умисного злочину проти особи, дані про особу винного, який вже засуджувався 05.11.2001 року Апеляційним судом Херсонської області за ст. 93 п. «а», «і» КК України 1960 року за вбивство з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, та 18.11.2013 року Білозерським районним судом Херсонської області за ст.185 ч.3 КК України 2001 року до 4 років позбавлення волі з випробуванням строком на 3 роки, вину у вчиненому злочині не визнав, скоїв злочин в період випробувального терміну, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є осудним.

Виходячи з вимог ст.3, 27 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а також приймаючи до уваги ст.2 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», що право кожного громадянина на життя охороняється законом, при призначені виду і міри покарання колегія суддів вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ст. 115 ч.2 п.13 КК України у виді довічного позбавлення волі, оскільки ОСОБА_1 після відбуття покарання за вироком апеляційного суду Херсонської області від 05.11.2001 року у виді 12 років позбавлення волі, не виправився і через короткий проміжок часу знову скоїв особливо тяжкий злочин відносно людини, позбавивши її життя, тому його виправлення та перевиховання неможливе шляхом призначення покарання у виді позбавлення волі. Оскільки ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення в період випробувального строку за вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 18.11.2013 року, тому йому слід призначити остаточне покарання на підставі ст.71 ч.2 КК України за сукупністю вироків, шляхом поглинення покаранням у виді довічного позбавлення волі, покарання призначеного за вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 18.11.2013 року, визначивши остаточним покаранням довічне позбавлення волі.

Відповідно до постанови ВС від 26.10.2017 року у справі № 5-121кс(15) 17, суд дійшов висновку, що застосування до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, Закону № 838-VIII не може бути обмежене, оскільки передбачені частиною п`ятої статті 72 КК правила зарахування до строку покарання строку попереднього ув`язнення мають істотне значення для обчислення засудженому строку фактичного відбування покарання, що безпосередньо впливає на реалізацію ним прав щодо зміни умов утримання, передбачених кримінально-виконавчим законодавством, у тому числі права на звернення із клопотанням про помилування. Тому колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 в строк відбування покарання у виді довічного позбавлення волі слід зарахувати період попереднього ув`язнення з дня затримання – 11.03.2014 року до набрання вироком суду законної сили відповідно до ст.72 ч.5 КК України ( в редакції Закону № 838-VIII («Закону Савченко»)) з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення зараховується за 2 дні позбавлення волі.

Відповідно до ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави підлягають стягненню витрати на проведення судових експертиз в сумі 7 773,58 грн.

Речові докази - оптичний диск із записаними відеофайлами з вилученого відеореєстатору при огляді місця події зберігати в матеріалах кримінального провадження (а.п.94-95 т.6), відео-реєстратор з кабелем живлення повернути за належністю потерпілій ОСОБА_2 (а.п. 40 т.6 ); садову лопатку - знищити (а.п.36 т.6), інші речові докази були знищені в порядку виконання вироку Білозерського районного суду Херсонської області від 16.06.2014 року.

Керуючись ст. 100, 124, 368-374 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч.2 п.13 КК України та призначити йому покарання за ст. 115 ч.2 п.13 КК України у виді довічного позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 ч.2 КК України, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків, з урахуванням вироку Білозерського районного суду Херсонської області від 18.11.2013 року шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 18.11.2013 року довічним позбавленням волі, визначивши остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання – 11.03.2014 року.

Відповідно до ст. 72 ч.5 КК України в редакції Закону України № 838-VIII («Закону Савченко»), зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання, строк попереднього ув`язнення з часу затримання - 11.03.2014 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі до набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили не змінювати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судово-медичної імунологічної експертизи №22 від 14.03.2014 року в сумі 530 грн., (а.п. 1 т.6 ), на проведення судово-медичної імунологічної експертизи № 62 від 28.03.2014 року, в сумі 530 грн. (а.п. 4-6 т.6 ); витрати на проведення судово-медичної імунологічної експертизи № 63 від 27.03.2014 року, в сумі 530 грн. (а.п. 9-11 т.6 ); витрати на проведення судово-медичної імунологічної експертизи №66 від 31.03.2014 року, в сумі 530 грн. (а.п. 14-16 т.6 ), витрати на проведення судово-медичної імунологічної експертизи №65 від 31.03.2014 року, в сумі 530 грн. (а.п.19-22 т.6), витрати на проведення судово-медичної експертизи № 291 від 12.03.2014 року в сумі 110,70 грн. (а.п. 25 т.6 ), витрати на проведення судово-психіатричної експертизи № 149 від 03.04.2014 року, в сумі 448,33 грн. (а.п.27-30 т.6 ), витрати на проведення експертизи волокнистих матеріалів та виробів з них № 295-х від 10.04.2014 року, в сумі 553,41 грн. (а.п.81-85 т.6) ; витрати на проведення судової комп`ютерно - технічної експертизи № 578 від 27.03.2014 року, в сумі 591,36 грн. (а.п. 88-94 т.6); витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи № 576 від 12.03.2014 року в сумі 245,96 грн. (а.п. 69-74 т.6), витрати на проведення судово-медичної цитологічної експертизи № 40/ц від 10.04.2014 року в сумі 1729 грн. (а.п. 77-78 т.6), витрати на проведення судово-трасологічної експертизи №577 від в сумі 245,70 грн., (а.п.202 т.5, а.п.210т.5 ), всього в сумі 7 773,58 грн.

Витрати на проведення фізико-хімічної експертизи № 349-х від 21.03.2014 року в сумі 307,45 грн. та судової експертизи холодної зброї № 721 від 21.03.2014 року в сумі 393,12 грн. ( а.п. 53-56 т.6, 59-62 т.6) віднести на рахунок держави.

Речові докази по справі –оптичний диск з записаними відео файлами з вилученого відеореєстатору при огляді місця події зберігати в матеріалах кримінального провадження (а.п.94-95 т.6), відео-реєстратор з кабелем живлення повернути за належністю потерпілій ОСОБА_2 (а.п. 40 т.6 ); садову лопатку - знищити (а.п. 36 т.6 );

Вирок може бути оскаржений у порядку, передбаченому КПК України, до Херсонського апеляційного суду Херсонської області через Новокаховський міський суд Херсонської області, протягом 30 днів з дня його проголошення, а для засуджених, що утримуються під вартою з дня вручення копії вироку суду.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень, обвинуваченому, що утримується під вартою право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції та право на помилування.

Головуючий Суддя Н. В. Матвєєва

Судді Ю. В. Ведяшкіна

Г. М. Чирський