Рішення № 97150997, 25.05.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5211/20

2-а/310/15/21

РІШЕННЯ

Іменем України

25 травня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого: судді - Черткової Н.І.,

за участю секретаря судового засідання - Димової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ільїна Олега Ігоровича, батальйону патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання дій незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до до інспектора Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ільїна Олега Ігоровича, батальйону патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання дій незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, зазначивши, що 20.07.2020 о 03:56 під час керування транспортним засобом HYUNDAI ACCENT д.н. НОМЕР_1 , його зупинив Інспектор Батальйону патрульної поліції у місті Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, старший лейтенант поліції Ільїн Олег Ігорович.

Причиною зупинку була перевірка документів.

Після зупинки інспектор патрульної поліції попросив передати йому документи, в тому числі, посвідчення водія на право керування транспортним засобом. На вимогу інспектора позивачем було надано тимчасове водійське посвідчення, яке було видане позивачу після ДТП, яке сталося 06.05.2020р. (справа № 760/5527/20). Після пред`явлення тимчасового посвідчення, інспектор патрульної поліції почав вимагати від позивача посвідчення водія на право керування транспортним засобом (постійне), мотивуючи це тим, що строк дії тимчасового посвідчення сплив.

При цьому, у зв`язку із тим, що з тимчасового посвідчення на право керування транспортним засобом через технічну помилку встановити дату його видачі було неможливо (вказана, що дата видачі — 22.20.2020р.), невідомо на підставі чого інспектор поліції зробив висновок, що строк його дії сплив.

Враховуючи, що постійного посвідчення у ОСОБА_1 з собою не було, він запропонував показати інспектору Е-посвідчення водія на смартфоні в застосунку “Дія”. Проте інспектор поліції повідомив, що використання Е-посвідчення чинним законодавством не передбачено, та в застосунку “Дія” відбуваються систематичні технічні збої, та відмовився приймати його.

За таких обставин, інспектор батальйону патрульної поліції у місті Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, старший лейтенант поліції Ільїн О.І. виніс відносно позивача постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності від 20.07.2020р. серія ЕАМ № 2848625.

З п. 5 даної постанови вбачається наступне: “20.07.2020р. 03:56:44 керував автомобілем з непристебнутими ременями безпеки, не мав при собі посвідчення водія, чим порушив п. 2.1 ПДР — керування ТЗ особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на ТЗ, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

При цьому, про те, що позивач був не пристебнутий під час керування транспортним засобом, інспектором патрульної поліції взагалі йому повідомлено не було. Про дану обставину позивач дізнався вже після отримання постанови, де вказано, що він начебто керував транспортим засобом з непристебунутим ременем безпеки (що з його слів не відповідає дійсності).

За таких умов позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, позивач зазначає, що в інспектора патрульної поліції у м. Бориспіль УПП Київської області, старшого лейтенанта поліції Ільїна О.І. були відсутні жодні правові підстави для зупинки його транспортного засобу.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

У постанові зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з непристебнутим ременем, що й стало причиною його зупинки. Проте дана обставина, зазначена у постанові про адміністративне правопорушення, є такою, що не відповідає дійсності, не підтверджена жодними належними та допустимими доказами. Під час керування транспортним засобом позивач з його слів був пристебнутий ременем безпеки, та зняв його після зупинку транспортного засобу, щоб мати можливість вийти з авто до інспектора поліції. Про дане порушення інспектор позивача взагалі не повідомив, а тому він начебто не мав змоги надати йому відповідні пояснення.

У постанові від 15.03.2019р. по справі № 686/11314/17 Верховний Суд зазначив наступне: “відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ПДР України. Враховуючи наведене, висновки апеляційного суду про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред`явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб є обґрунтованими”.

За таких умов, враховуючи, що підстави для зупинення транспортного засобу позивача були відсутні, інспектор поліції на думку позивача не мав законних підстав вимагати від нього будь-яких документів, в тому числі посвідчення водія на права керування транспортним засобом.

Окрім цього, ОСОБА_1 вказує на те, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення була винесена у зв`язку із тим, що у нього начебто було відсутнє посвідчення водія на право керування транспортним засобом.

При цьому, ним було пред`явлено інспектору поліції тимчасове посвідчення на право керування транспортним засобом. Після пред`явлення тимчасового посвідчення, інспектор патрульної поліції почав вимагати від нього посвідчення водія на право керування транспортним засобом (постійне), мотивуючи це тим, що строк дії тимчасового сплив.

У зв`язку із тим, що оригінал постійного посвідчення на право керування транспортним засобом у позивача був відсутній, він з його слів запропонував показати інспектору Е-посвідчення водія на смартфоні в застосунку “Дія”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2019р. № 956 "Про реалізацію експериментального проекту щодо застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу" було затверджено "Порядок застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу".

Даний порядок визначає процедуру замовлення, формування, пред`явлення та перевірки електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до п. 2 Порядку під термінами електронне посвідчення водія (далі - е-посвідчення) та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (далі - е-свідоцтво) слід розуміти цифрове відображення виданих особі національного посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу разом з унікальним електронним ідентифікатором (ЦЯ-кодом), який забезпечує перехід за посиланням на відповідний підтвердний запис в електронних ресурсах єдиної інформаційної системи МВС.

Відповідно до п.п. 6 та 7 Порядку визначено: “Е-посвідчення” та “Е-свідоцтво” пред`являються власником транспортного засобу на смартфоні без додаткового пред`явлення посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виготовлених на бланках, а також документа, що посвідчує особу. Поліцейський проводить перевірку достовірності пред`явлених особою “Е-посвідчення” та “Е-свідоцтва” за допомогою технічних засобів, зокрема з використанням унікального електронного ідентифікатора (QR-коду) та відомостей з єдиної інформаційної системи МВС".

Дана постанова КМУ набрала чинності 29.11.2019 року.

Відповідно до позиції Міністерства юстиції щодо порядку правозастосування у разі суперечності правових норм підзаконних нормативно-правових актів однакової юридичної сили висловлена у листі від 26 грудня 2008 року № 758-0-2-08-19 “Щодо практики застосування норм права у випадку колізії”. Так, у п. 1 листа зазначено, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

Отже, пред`явлення на вимогу поліцейського Е-посвідчення водія у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 956 від 23.10.2019 року, ніяким чином не суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року “Про Правила дорожнього руху”, а тому вважається належним виконанням п. 2.1. Правил дорожнього руху.

За таких умов, позивач вважає, що в його діяннях відсутні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є підставою для скасування оскарженої постанови та закриття провадження по справі.

Окрім цього, позивач звертає увагу суду, що права, передбачені ст. 268 КУпАП йому інспектором поліції роз`ясненні не були, у зв`язку із чим він не зміг скористатися правовою допомогою адвоката, зокрема телефоном, та дізнатися реквізити постанови КМУ, якою було затверджено Порядок застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Також у позовній заяві, ОСОБА_1 вказує на те, що відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); порядок оскарження стягнення.

Відповідно до п.5 Розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція) постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Позивач вказує на те, що винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАМ № 2848625 від 20.07.2020р. не відповідає Додатку 5 вищевказаної Інструкції.

Так, винесена постанова не містить відомостей про строк її оскарження за ст. 289 КУпАП, що передбачено п.8 Додатку 5 до Інструкції, а містить лише відомості про правові наслідки невиконання адміністративного стягнення. Відомості про технічній засіб, яким фіксувалося адміністративне правопорушення, в постанові також відсутні.

У зв`язку із вищенаведеним позивач просив суд задовольнити позовну заяву та скасувати постанову інспектора Батальйону патрульної поліції у місті Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта поліції Ільїна Олега Ігоровича серії ЕАМ № 2848625 від 20.07.2020р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі - закрити.

Від відповідача 1 – інспектора Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Ільїна Олега Ігоровича надійшов відзив на позовну заяву, в котрому він також прохав розглянути справу за його відсутності.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що твердження позивача, викладені у позові є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом виходячи з наступного.

Згідно з постанови, винесеної інспектором взводу № 1 роти № 4 батальйону БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП старшого лейтенанта поліції Ільїна О.І. 20.07.2020 о 03 год. 56 хв. на автодорозі Київ-Харків-Довжанський, 34 км. водій ОСОБА_1 керував автомобілем Hyundai Accent н.з. НОМЕР_2 , з непристебнутими ременями безпеки, не мав при собі посвідчення водія, чим порушив пункт 2.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 та скоїв адміністративне правопорушення, за яке частиною першою статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Внаслідок чого ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до бази даних з Армор посвідчення водія серії НОМЕР_3 видане 15.11.2016р. на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вилучено 22.02.2020 за порушення ст. 124 КУпАП – порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та направлено для зберігання до Управління патрульної поліції в місті Києві.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва у справі № 760/5527/20 від 06.05.2020 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. Тобто, з цього випливає, що від 06.05.2020 року у громадянина ОСОБА_1 було достатньо часу, що забрати своє посвідчення водія в Управлінні патрульної поліції м. Києва, однак як вказує відповідач, він цього не зробив, мотивуючи це тим, що у зв`язку з технічною помилкою в тимчасовому дозволі на право керування, а саме дата видачі 22.20.2020р. користувався ним до моменту зупинки інспектором. Однак враховуючи технічну помилку в тимчасовому дозволі на право керування, а саме дата видачі 22.20.2020р. він взагалі не мав права керувати транспортним засобом, тому як слід вважати тимчасовий дозвіл не дійсним. Посвідчення водія, яке було вилучене 22.02.2020р. було повернуто 20.07.2020, тобто після того як було вчинене правопорушення позивач звернувся до УПП в м. Києві для того, щоб забрати посвідчення водія.

З приводу того, що позивач додає до позовної заяви роздруківки Е-посвідчення водія з додатку «дія» слід звернути увагу на дату, коли було і створено документ, а саме 23.07.2020 о 19:52 хоча оскаржувана постанова була винесена 20.07.2020 з цього також слід зробити висновок, про те що в момент зупинки транспортного засобу позивач пред`явив лише не дійсний тимчасовий дозвіл на право керування, що в свою чергу ставить під,

сумнів той факт чи взагалі був він зареєстрований в додатку «Дія» до того як його зупинив інспектор.

Тому твердження позивача, що у відповідача відсутні докази та при винесенні постанови керувався лише власним переконанням на думку відповідача 1 є хибним та безпідставним, адже відповідач при винесенні постанови додатково керувався даними з бази АРМОР встановленої на службовому планшеті.

Окрім цього, відповідач вказує на те, що думка позивача, про відсутність у нього обов`язку пред`являти посвідчення водія на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною, є невірною та не ґрунтується на вимогах законодавчих актів.

Також відповідач 1 у відзиві на позовну заяву зазначає, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення він не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі.

Просив суд розгляд справи проводити без його участі, відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Від відповідача 2 - Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції та відповідача 3 - Департаменту патрульної поліції відзив на позовну заяву на адресу суду не надходили.

12.01.2021р. винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено розгляд справи до суті.

25.05.2021р. від представника позивача – адвоката Забаріна А.Ф. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому він просив задовольнити позов в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові пояснення сторін, письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Інспектора Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Ільїна Олега Ігоровича, Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, зазначивши, що 20.07.2020р. о 03:56 під час керування транспортним засобом HYUNDAI ACCENT д.н. НОМЕР_1 , його зупинив Інспектор Батальйону патрульної поліції у місті Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, старший лейтенант поліції Ільїн Олег Ігорович.

Причиною зупинку була перевірка документів.

Після зупинки інспектор патрульної поліції попросив передати йому документи, в тому числі, посвідчення водія на право керування транспортним засобом. На вимогу інспектора позивачем було надано тимчасове водійське посвідчення, яке було видане позивачу після ДТП, яке сталося 06.05.2020р. (справа № 760/5527/20). Після пред`явлення тимчасового посвідчення, інспектор патрульної поліції почав вимагати від позивача посвідчення водія на право керування транспортним засобом (постійне), мотивуючи це тим, що строк дії тимчасового посвідчення сплив.

Враховуючи, що постійного посвідчення у ОСОБА_1 з собою не було, він запропонував показати інспектору Е-посвідчення водія на смартфоні в застосунку “Дія”. Проте інспектор поліції повідомив, що використання Е-посвідчення чинним законодавством не передбачено, та в застосунку “Дія” відбуваються систематичні технічні збої, та відмовився приймати його, та виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності від 20.07.2020р. серія ЕАМ № 2848625.

З п. 5 даної постанови вбачається наступне: “20.07.2020р. 03:56:44 керував автомобілем з непристебнутими ременями безпеки, не мав при собі посвідчення водія, чим порушив п. 2.1 ПДР — керування ТЗ особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на ТЗ, а у випадках, передбачених законодавством, ліцензійної картки на ТЗ, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію” поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2019р. № 956 "Про реалізацію експериментального проекту щодо застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу" було затверджено "Порядок застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу".

Даний порядок визначає процедуру замовлення, формування, пред`явлення та перевірки електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідно до п. 2 Порядку під термінами електронне посвідчення водія (далі - е-посвідчення) та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (далі - е-свідоцтво) слід розуміти цифрове відображення виданих особі національного посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу разом з унікальним електронним ідентифікатором (ЦЯ-кодом), який забезпечує перехід за посиланням на відповідний підтвердний запис в електронних ресурсах єдиної інформаційної системи МВС.

Згідно з п.п. 6 та 7 Порядку визначено: “Е-посвідчення” та “Е-свідоцтво” пред`являються власником транспортного засобу на смартфоні без додаткового пред`явлення посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, виготовлених на бланках, а також документа, що посвідчує особу. Поліцейський проводить перевірку достовірності пред`явлених особою “Е-посвідчення” та “Е-свідоцтва” за допомогою технічних засобів, зокрема з використанням унікального електронного ідентифікатора (QR-коду) та відомостей з єдиної інформаційної системи МВС".

Дана постанова КМУ набрала чинності 29.11.2019 року.

Відповідно до позиції Міністерства юстиції щодо порядку правозастосування у разі суперечності правових норм підзаконних нормативно-правових актів однакової юридичної сили висловлена у листі від 26 грудня 2008 року № 758-0-2-08-19 “Щодо практики застосування норм права у випадку колізії”. Так, у п. 1 листа зазначено, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання.

Отже, пред`явлення на вимогу поліцейського Е-посвідчення водія у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 956 від 23.10.2019 року, не суперечить постанові Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року “Про Правила дорожнього руху”, а тому вважається належним виконанням п. 2.1. Правил дорожнього руху.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому, як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 26.04.2018 по справі №338/1/17 постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Під час дослідження відеозапису з нагрудної камери судом було встановлено, що на даному відеозаписі зафіксовано момент вже після винесення інспектором Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Ільїним Олегом Ігоровичем постанови від 20.07.2020р. серія ЕАМ № 284862.

Натомість, а ні момент зупинки транспортного засобу позивача, а ні момент пред`явлення вимоги інспектора поліції до водія щодо пред`явлення останнім посвідчення водія, на відеозаписі з нагрудної камери зафіксовано не було.

Не було також зафіксовано на відеозаписі пред`явлення водієм ОСОБА_1 інспектору патрульної поліції Е-посвідчення водія на смартфоні в застосунку “Дія”.

За таких умов у суду відсутня можливість перевірити законність зупинки транспортного засобу водія, а також обставину ухилення водія від пред`явлення інспектору поліції Е-посвідчення на смартфоні в застосунку «Дія».

Відповідачами по справі на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не було надано жодних доказів на спростування твердження позивача щодо відсутності законних підстав для зупинки його транспортного засобу, а також щодо пред`явлення ним “Е-посвідчення” в застосунку «Дія».

При цьому, та обставина, що в наданому скріншоті зазначена дата створення документу 23.07.2020р., не вказує на ту обставину, що станом на 20.07.2020р. у позивача було відсутнє “Е-посвідчення” водія, докази зворотнього Департаментом патрульної поліції надано не було.

Окрім цього, суд погоджується з твердженнями позивача, що оскаржувана постанова від 20.07.2020р. серія ЕАМ № 2848625 не відповідає ч. 3 ст. 283 КУпАП та додатку 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395.

Так, винесена постанова не містить відомостей про строк її оскарження за ст. 289 КУпАП, що передбачено п.8 Додатку 5 до Інструкції, а містить лише відомості про правові наслідки невиконання адміністративного стягнення. Відомості про технічній засіб, яким фіксувалося адміністративне правопорушення, в постанові також відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, у зв`язку із тим, що при накладенні адміністративного стягнення суб`єктом владних повноважень не було дотримано норм чинного законодавства, зокрема Закону України “Про Національну поліцію”, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Порядку застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, оскаржувана постанова серії ЕАМ № 2848625 від 20.07.2020 року по справі про адміністративне правопорушення є протиправною та підлягає скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 72, 241-256, 283, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до інспектора Батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Ільїна Олега Ігоровича, батальйону патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання дій незаконними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити.

Скасувати постанову інспектора Батальйону патрульної поліції у місті Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта поліції Ільїна Олега Ігоровича серії ЕАМ № 2848625 від 20.07.2020р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, провадження у справі - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюєтьсяз дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25 травня 2021 року.

Суддя Н. І. Черткова