Вирок № 97150571, 24.05.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18868/19

Провадження № 1-кп/127/544/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.05.2021 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретарі судового засідання Гордієнко О.О., Руда В.В., Алексюк В.О.,

Кізян Ю.О., Войнаревич О.М., Свистун О.С., Чорна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.12.2018 р. за № 12018020020004663 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тульчин Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, з середньою спеціальною освітою, пенсіонера, громадянина України, відповідно до ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Ужвака О.С.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бодачевського Р.В.,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 08.12.2018 року о 13 год. 30 хв., перебуваючи у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3, в якому здійснює підприємницьку діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_2 , вирішив вчинити крадіжку товару, що продається в зазначеному магазині та належить ОСОБА_2 . Реалізовуючи свій злочинний умисел, підбурюваний жагою легкої наживи та незаконного збагачення, з корисливих мотивів, умисно, таємно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_1 підійшов до товару, складеного на підлозі посередині магазину, та шляхом вільного доступу, взяв до рук упакований в поліетиленову обгортку кабель ВВГ-П2х1,5 довжиною 100 метрів, вартістю 874 грн. 00 коп. згідно з висновком експерта №733/19-21 від 28.01.2019 року та заховав собі в сумку. В подальшому, маючи намір покинути приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» з викраденим кабелем, ОСОБА_1 пройшов до виходу з магазину на вулицю, однак свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки вчинивши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не отримав можливості розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, так як був затриманий продавцем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_3 .

Згідно обвинувального акту, дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального проступку не визнав та показав, що 08.12.2018 року приблизно о 13 год. 30 хв. зайшов в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3 щоб купити кабель для використання в сільському господарстві. Кабель був виставлений в приміщенні магазину для продажу. Він вибрав кабель, взяв його в руку, приніс до прилавку та поставив бухту кабелю на прилавок. В руках в нього також була сумка та пакет. Кабель в сумку він не ховав, а ніс до прилавку. Продавець магазину закінчив відпускати товар іншим покупцям, взяв прейскурант і повідомив, що кабель коштує 9 грн. 20 коп. за метр. Він поставив на прилавок 600 грн. 00 коп. - три купюри по 200 грн. і сказав, щоб продавець продав 50 метрів кабелю. Однак продавець сказав, що не буде різати кабель і почав вимагати щоб він купив усю бухту кабелю. Продавець сказав, що не можна брати кабель самостійно. Однак кабель був складений на підлозі посередині магазину, до нього був вільний доступ, він не знав, що не можна брати кабель самостійно, таких письмових повідомлень в магазині розміщено не було, тому він взяв кабель та йшов з ним до прилавку. До виходу із магазину із кабелем він не йшов, на вулицю з кабелем не виходив, кабель в сумку не ставив. Він ще раз сказав продавцю, що йому потрібно 50 метрів кабелю. Продавець почав говорити, що він міг викрасти кабель, оскільки взяв кабель самостійно та у нього була сумка та пакет, тому потрібно розрахуватися за бухту кабелю. Однак він відмовився купувати 100 метрів кабелю, тому продавець почав погрожувати, що викличе поліцію. Він погодився на виклик поліції, оскільки вважав, що поліція розбереться в ситуації. Продавець викликав власника магазину ОСОБА_2 , який приїхав у магазин та говорив, що має зв`язки у поліції, та викликав поліцію. До магазину приїхали два поліцейських та слідчий та розпочали вчиняти слідчі дії, після чого завезли його до відділку поліції, де він надавав такі ж показання, що і в суді про те, що не мав наміру вчиняти крадіжку. Він лише вибрав кабель для купівлі та поставив його на прилавок. Продавець магазину не давав йому можливості вийти з магазину, тому він перебував у магазині до приїзду працівників поліції. Працівники поліції його не затримували та протокол затримання не складали, однак сказали проїхати з ними у відділення поліції. Він не винуватий у вчиненні кримінального проступку, наміру вчиняти кримінальний проступок не мав тому просив суд його виправдати.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що він здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа - підприємець в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3 . 08.12.2018 року в магазині він не перебував, приблизно в обідній час йому зателефонував продавець ОСОБА_3 та повідомив, що чоловік намагався вчинити крадіжку кабелю. Він приїхав в магазин та побачив, що біля прилавку стояв обвинувачений, в якого була сумка та пакет. На прилавку лежала бухта кабелю. Продавець повідомив, що обвинувачений хотів винести з магазину бухту кабелю, однак продавець його зупинив. Обвинувачений сказав, що розрахується за кабель, однак він відповів, що не потрібно. Було викликано поліцію. Він повідомляв працівників поліції, що є відеозапис даної події на камері спостереження в магазині, однак працівники поліції за відеозаписом не приїхали та відеозапис не вилучали.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що 08.12.2018 року він працював в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3, власником якого є ОСОБА_2 . Він побачив ОСОБА_1 , який в руках тримав бухту кабелю між пакетами і направлявся до виходу з магазину. Він запитав у нього, навіщо він взяв цілу бухту кабелю на 100 м, провів його до прилавку, після чого ОСОБА_1 дістав гроші, поклав їх на прилавок і сказав, що у нього є 600 грн. і щоб вони відпустили його, що він хоче купити кабель, пояснював, що йому потрібно 50 метрів кабелю. Він запитав обвинуваченого, навіщо брати запечатану бухту, якщо поряд з нею лежала відкрита (розпечатана). Вів ОСОБА_1 себе підозріло, очі бігали, у нього була велика ряба сумка. Також пояснив, що крім нього в магазині працював інший продавець ОСОБА_4 . Після цього він зателефонував власнику ОСОБА_2 , який приїхав та спілкувався з ОСОБА_1 . Про що вони говорили - не чув. Але після цього вже викликали поліцію. Працівники поліції приїхали, склали відповідні документи. Від поліцейських він почув, що ОСОБА_1 раніше судимий, показував їм пенсійне посвідчення. Чи складали поліцейські протокол затримання він не знає. З ОСОБА_1 у них конфлікту не було. ОСОБА_1 він зупинив, однак не затримував, ОСОБА_1 дійсно знаходився весь час з моменту виявлення бухти кабелю і до приїзду працівників поліції в магазині, приблизно більше години. Тікати ОСОБА_1 не намагався. В магазині весь товар доступний, між ним ходять покупці. Правила у них такі, що покупці підходять до продавців і питають, що їм потрібно, а продавці вже відпускають необхідний товар, такі письмові повідомлення у магазині не розміщенні, однак такі правила встановленні власником.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показав, що 08.12.2018 року він працював в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3, власником якого є ОСОБА_2 . Він побачив, як інший продавець ОСОБА_3 привів до прилавка ОСОБА_1 , який тримав бухту кабелю в руках, і одразу ж почав діставати гроші, поклав гроші на прилавок і сказав, що купить кабель. Особисто він не бачив, як ОСОБА_1 з бухтою кабелю в руках направлявся до виходу. Про це він дізнався зі слів ОСОБА_3 . Пригадує, що в магазині обвинувачений запитував у нього про вартість кабелю. Хто викликав поліцію ОСОБА_3 чи ОСОБА_2 він не знає. Коли приїхали працівники поліції, ОСОБА_1 перебував у магазині, потім поліцейські складали документи, дивились відео з камер. Магазин працює таким чином, що є товар, на якому вказана ціна, крім кабелю, який продається також метрами. Покупці підходять до продавців та уточнюють ціну, метраж, потім вони виписують накладну, покупець сплачує кошти і отримує від продавця необхідний товар. Самі покупці товар не беруть, однак такі письмові повідомлення у магазині не розміщенні. ОСОБА_1 перебував в магазині, сидів на кабелях до приїзду поліції, якби він намагався тікати, вони б його зупинили. Коли приїхали працівники поліції, ОСОБА_1 не говорив, що намагався вкрасти кабель.

З досліджених судом доказів, зокрема з документів, які надані стороною обвинувачення, вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення зареєстровані 09.12.2018 р. за №12018020020004663, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З протоколу огляду місця події від 08.12.2018 року та ілюстративної таблиці до нього вбачається, що об`єктом огляду було приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3. Огляд проводився з 14 год. 25 хв. до 15 год. 00 хв. З лівого боку від входу до магазину розташований прилавок, на поверхні якого знаходиться кабель у мотку упакований до поліетиленової плівки, марки ВВГ-П2х1,5 довжиною 100 м. Біля вказаного кабелю знаходиться чоловік, віком приблизно 50 років, одягнутий в штани зеленого кольору, камуфляжну куртку та кепку чорного кольору. Під час огляду вказана особа надала пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_1 . Під час огляду місця події було вилучено кабель ВВГ-П2х1,5 та пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

Згідно висновку експерта №733/19-21 від 28.01.2019 року ринкова вартість 100 метрів нового кабелю ВВГ-П2х1,5 станом на 08.12.2018 року складала 874 грн. 00 коп.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 25.03.2019 року та доданого до нього відеозапису вбачається, що слідчий експеримент було проведено за участю підозрюваного ОСОБА_1 та його зафіксовано технічним засобом фіксації цифровою відеокамерою на електронний носій інформації DVD-диск. Під час слідчого експерименту ОСОБА_1 відтворив дії та обставини даної події, зокрема те, що 08.12.2018 року він зайшов в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2», підійшов до мотків з кабелем та вибирав кабель. Він вибрав кабель, з кабелем направився до прилавку та поставив бухту кабелю на прилавок. Продавець магазину повідомив йому, що кабель коштує 9 грн. 20 коп. за метр. ОСОБА_1 поставив на прилавок 600 грн. 00 коп. - три купюри по 200 грн. і сказав, щоб продавець відрізав 50 метрів кабелю. Однак продавець сказав, що не буде різати кабель і сказав, щоб ОСОБА_1 купляв упаковку кабелю, а якщо ні, то він викличе поліцію. Після цього ОСОБА_1 сказав продавцю, щоб викликав поліцію. Продавець викликав власника магазину ОСОБА_2 , через деякий час приїхали працівники поліції. В цей час ОСОБА_1 перебував біля прилавку, кабель лежав на прилавку.

Суд зазначає, що ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Суб`єктивна сторона кримінального проступку, передбаченого 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, характеризується наявністю прямого умислу у винної особи, тобто особа має чітко усвідомлювати й достовірно знати, що її дії направлено на таємне заволодіння чужим майном з метою обернення його на свою користь або на користь іншої особи. Також суб`єктивна сторона даного кримінального проступку характеризується корисливим мотивом.

Об`єктивна сторона кримінального проступку, передбаченого 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, передбачає таємне викрадення чужого майна. Обов`язкові ознаки об`єктивної сторони крадіжки: 1) дія (таємне, незаконне, безоплатне, поза волею власника вилучення чужого майна); 2) наслідок, що полягає у заволодінні винним чужим майном; 3) причинний зв`язок між дією та наслідком; 4) спосіб вчинення злочину, що характеризується таємністю.

Під час судового провадження обвинувачений ОСОБА_1 заперечував свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, зазначав, що його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку недоведена та просив його виправдати.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого просив суд визнати протокол огляду місця події від 08.12.2018 року, протокол прийняття заяви від ОСОБА_2 від 08.12.2018 року, ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду від 16.01.2019 року про призначення товарознавчої експертизи, висновок судової - товарознавчої експертизи № 733/19-21 від 28.01.2019 року, постанову про приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів та передачу їх на зберігання від 09.12.2018 року недопустимими доказами, оскільки обвинувачений фактично був затриманий, однак, передбаченні КПК України, процесуальні документи при цьому не складалися. У матеріалах кримінального провадження відсутній протокол затримання ОСОБА_1 , складений відповідно до вимог ст. 208 КПК України. Як встановлено в судовому засіданні з метою не дати можливості ОСОБА_1 втекти його було затримано продавцем магазину ОСОБА_3 та в такому стані ОСОБА_1 перебував до приїзду поліції та його доставки поліцейськими до відділку поліції. Кабель, у замаху на викрадення якого обвинувачується ОСОБА_1 , не був описаний та вилучений у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки працівники поліції лише констатували факт виявлення та вилучення кабелю, який лежав на прилавку магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», працівниками поліції не встановлювалось того факту, що вказаний кабель було виявлено саме у ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 фактично був затриманий працівниками магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», проте вони не повідомили про таке затримання органам поліції, що є порушенням конституційних прав ОСОБА_1 . Зазначив, що всі сумніви повинні трактуватися на користь обвинуваченого. Просив виправдати обвинуваченого.

Суд зазначає, що статтею 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, або здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення таких прав та свобод.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 КПК України кожен, хто не є уповноваженою службовою особою (особою, якій законом надано право здійснювати затримання) і затримав відповідну особу в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті, зобов`язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Як встановлено під час судового провадження, ОСОБА_1 було затримано працівниками магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» та викликано працівників поліції, які в подальшому проводили слідчі дії, тобто з моменту приїзду уповноважених службових осіб ОСОБА_1 фактично був переданий працівниками магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» працівникам поліції, тобто він був вимушений бути поряд із уповноваженою службовою особою в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2». В приміщенні магазину ОСОБА_1 перебував до приїзду працівників поліції та після складення працівниками поліції протоколу огляду місця події ОСОБА_1 доставили до відділення поліції.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Таким чином, з огляду на вимоги ст. 209 КПК України, ОСОБА_1 являвся особою, яка фактично була затримана, оскільки в порядку ч. 3 ст. 207 КПК України, він був затриманий особою, якій законом надано право здійснювати затримання та повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Згідно ч. 3 ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотримання правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

Про те, в матеріалах кримінального провадження відсутній протокол затримання ОСОБА_1 , складений відповідно до вимог ст. 208 КПК України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України (в редакції станом на 08.12.2018 року) здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, установлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідування, що здійснюється негайно після завершення огляду.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 08.12.2018 року та ілюстративної таблиці до нього, об`єктом огляду було приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_3. Огляд проводився з 14 год. 25 хв. до 15 год. 00 хв. З лівого боку від входу до магазину розташований прилавок, на поверхні якого знаходиться кабель у мотку упакований до поліетиленової плівки, марки ВВГ-П2х1,5 довжиною 100 м. Біля вказаного кабелю знаходиться чоловік, віком приблизно 50 років, одягнутий в штани зеленого кольору, камуфляжну куртку та кепку чорного кольору. Під час огляду вказана особа надала пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_1 . Під час огляду місця події було вилучено кабель ВВГ-П2х1,5 та пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 .

Проте, відповідно до матеріалів кримінального провадження огляд місця події було проведено 08.12.2018 року з 14 год. 25 хв. до 15 год. 00 хв., однак відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено лише 09.12.2018 року о 09 год. 22 хв.

Суд зазначає, що згідно положень ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводить огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Статтею 85 КПК України встановлено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що кабель ВВГ-П2х1,5 довжиною 100 метрів, вартістю 874 грн. 00 коп. був вилучений на прилавку магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2». Тобто, кабель безпосередньо у ОСОБА_1 не вилучався.

Враховуючи викладене, суд визнає протокол огляду місця події від 08.12.2018 року та висновок судової - товарознавчої експертизи № 733/19-21 від 28.01.2019 року, не допустимими доказами, для визнання недопустимими інших доказів суд підстав не вбачає.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Надавши оцінку показанням допитаних в судовому засіданні свідків, з огляду на те, що в судовому засіданні свідки підтвердили лише факт того, що ОСОБА_1 в руках тримав бухту кабелю, який в подальшому поклав на прилавок, після чого ОСОБА_1 дістав гроші, поклав їх на прилавок і сказав, що у нього є кошти і він хоче купити кабель, пояснював, що йому потрібно 50 метрів кабелю. ОСОБА_1 продавець магазину зупинив і він знаходився весь час з моменту виявлення бухти кабелю і до приїзду працівників поліції в магазині, приблизно більше години. В магазині весь товар доступний, між ним ходять покупці. Правила у них такі, що покупці підходять до продавців і питають, що їм потрібно, а продавці вже відпускають необхідний товар, такі письмові повідомлення у магазині не розміщенні, однак такі правила встановленні власником.

Крім того, з показань свідків не вбачається, що ОСОБА_1 заховав упаковку кабелю собі в сумку та пройшов до виходу з магазину на вулицю, як це зазначено в обвинувальному акті.

Аналізуючи показання свідків, суд дійшов висновку про те, що дані докази самі по собі не є достатніми для визнання винуватим ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку.

Фактичні дані, що містяться в показаннях свідків, суд не може покласти в основу обвинувачення, оскільки вони не спростовують тверджень обвинуваченого про те, що даного кримінального проступку він не вчиняв.

Натомість, наведені вище показання свідків у своїй сукупності із показаннями обвинуваченого, вказують на те, що кабель, замах на викрадення якого ставиться обвинуваченому у провину, ОСОБА_1 не ховав собі в сумку та не виходив з ним із магазину на вулицю, кабель не був описаний та вилучений у визначеному законодавством порядку. Працівники поліції лише констатували факт виявлення та вилучення товару, який знаходився на прилавку магазину, і не встановлювали факт того, що саме вказаний товар був виявлений в обвинуваченого під час його затримання працівниками магазину в порядку, передбаченому ст. 207 КПК України.

Крім того, наведені вище показання свідків у сукупності з показаннями обвинуваченого підтверджують версію обвинуваченого про відсутність заборони самостійно обирати товар та йти з ним до місця проведення розрахунку, тобто до прилавку.

Що стосується висновку судово-психіатричного експерта від 16.05.2019 року №41, згідно якого ОСОБА_1 є особою із змішаним розладом особистості (F61.00). В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_1 перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. Про це свідчать збереженість його орієнтації в місці, ситуації, виконування ним послідовних, цілеспрямованих дій, що не відображали ознак маячення, галюцинацій, порушення свідомості. Тому ОСОБА_1 не позбавлений можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними як в період вчинення ним інкримінованого йому діяння, так і в теперішній час. Під дію ч. 2, 3 ст. 19 та ст. 20 КК України не підпадає. Дані тривалого спостереження за психічним станом підекспертного, аналіз медичної документації, матеріалів кримінального провадження, протоколів допиту свідків, вироків суду не дозволяють експертній комісії підтвердити раніше встановлений ОСОБА_1 діагноз: патологічна схильність до крадіжок (клептоманія) у зв`язку з відсутністю характерної психопатологічної симптоматики та відповідної динаміки клінічної картини. В період вчинення інкримінованого йому правопорушення ОСОБА_1 на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. В період вчинення інкримінованого йому правопорушення ОСОБА_1 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_1 є особою із змішаним розладом особистості (F61.00). В теперішній час ОСОБА_1 може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 не потребує.

Суд зазначає, що даний висновок експертизи, за відсутності інших належних та допустимих доказів, не може слугувати підставою обвинувачення, оскільки свідчить лише про стан ОСОБА_1 , однак не доводить, що ним було вчинено кримінальний проступок.

Суд вважає, що з огляду на сукупність всіх наданих стороною обвинувачення та досліджених у судовому засіданні доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, з урахуванням наведених вище висновків суду щодо оцінки таких доказів, зазначені показання потерпілого, свідків, самі по собі не є достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Фактичні дані, що містяться в показаннях потерпілого та свідків, суд не може покласти в основу обвинувачення, оскільки вони не спростовують тверджень обвинуваченого про те, що даного злочину він не вчиняв.

Суд зазначає, що інших належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, стороною обвинувачення не надано і такі докази не були встановлені судом під час судового розгляду даного кримінального провадження.

Під час судового провадження суд, у відповідності з вимогами ст. 349 КПК України, дослідив докази у тому обсязі, як про це просили учасники судового провадження. Зокрема, допитав обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідив інші надані докази. Клопотань про дослідження будь-яких інших доказів на підтвердження чи спростування висунутого ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України учасники судового провадження не заявляли.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого. (ст. 92 КПК України).

При цьому, винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.

Суд зазначає, що із прецедентної практики Європейського суду з прав людини вбачається, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі № 34006/06 від 25 лютого 2016 року «Зякун проти України», рішення у справі № 75520/01 від 06 грудня 2007 року «Козинець проти України», рішення у справі № 17969/09 від 10 грудня 2015 року «Тихонов проти України»).

Під час судового розгляду, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні сторонами своїх доказів, передбаченого ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якого сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, перевіривши та проаналізувавши надані сторонами докази, та надавши оцінку кожному з них і їх сукупності у взаємозв`язку, дотримуючись вимог статей 86, 87, 94 КПК України, здійснивши аналіз доказів, що були надані сторонами, суд дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом допустимими й достатніми доказами винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно вимог ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування висунутого обвинувачення в кримінальному провадженні покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було. У даній справі суд зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках визначеної законом змагальної процедури в кримінальному процесі.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, п. п. 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення.

Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березні 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства" від 08 лютого 1996 року.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, тому ОСОБА_1 підлягає визнанню невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та його слід виправдати. (п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України).

Надані стороною обвинувачення докази не спростовують дані висновки суду щодо наявності підстав для виправдання.

Що стосується позиції обвинуваченого в суді та його заперечення щодо причетності до вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, суд зобов`язаний взяти дану позицію до уваги на підставі ч. 3 ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, враховуючи, що така позиція не спростовується належними та допустимим доказами, наданими стороною обвинувачення.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2018 року на вилучені 08.12.2018 року кабель ВВГ-П2х1,5 довжиною 100 м та пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_1 , слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

Процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів: висновок експерта № 733/19-21 від 28.01.2019 року в розмірі 286 грн. 00 коп. та висновок експерта № 899/19-21 від 06.03.2019 року в розмірі 1 570 грн. 00 коп. слід компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексуУкраїни.

Керуючись ст. 62 Конституції України ст. ст. 100, 174, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України, та виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 1 856 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят шість) грн. 00 коп. компенсувати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Речові докази у кримінальному провадженні, які відповідно до постанови слідчого від 09.12.2018 року про визнання речовими доказами та квитанції від 09.12.2018 року передані до кімнати зберігання речових доказів Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області:

- кабель ВВГ-П2х1,5 довжиною 100 м, повернути власнику - ОСОБА_2 ;

- пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_1 - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.12.2018 року на вилучені 08.12.2018 року кабель ВВГ-П2х1,5 довжиною 100 м та пенсійне посвідчення на ім`я ОСОБА_1 - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя