Рішення № 97145422, 25.05.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1682/21

Провадження№2-а/629/18/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Кремінь М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі м.Лозова Харківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, поліцейського СРПП відділення поліції №4 Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Поєдинцева В`ячеслава Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, поліцейського СРПП відділення поліції №4 Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Поєдинцева В`ячеслава Олександровича про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позову зазначив, що 29 березня 2021 відповідачем складена постанова серії ВАБ №002374, згідно якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 850,00 грн. Категорично не згоден з притягненням його до адміністративної відповідальності. Єдиним доказом вчинення ним адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. В п.7 постанови зазначено про долучення в якості доказу відеозапису, проте вказаний доказ йому не вручався та до постанови не доданий, а отже зазначений доказ є нікчемним. Відповідач не роз`яснював йому прав. Заявлені ним клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та необхідність залучення захисника були залишені відповідачем без розгляду. Вважає постанову незаконною, винесеною з грубим порушенням норм чинного законодавства, тому просив постанову про адміністративне правопорушення серії ВАБ №002374 від 29 березня 2021 року скасувати, стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягав та просив його задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзив на позов не надали.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши докази по справі, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою поліцейського СРПП відділення поліції №4 Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Поєдинцева В.О. серії БАВ № 002374 від 29.03.2021 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн. за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,6 ст.121 КУпАП, оскільки 29.03.2021 року о 12:35 годині в смт.Петропавлівка Дніпропетровської області по вул.Соборній ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21093, державний номерний знак НОМЕР_1 з забрудненим номерним заднім знаком, що з відстані 20 метрів неможливо розгледіти символи номерного знаку, та тріснутим переднім лобовим склом в районі склоочисників більше 15 см, чим порушив п.2.9 ПДР України.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вимогами ч.6 ст.121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Згідно з пп. «в» п.2.9 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила) водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Вимогами п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

За змістом ст.62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас у матеріалах справи відсутні докази, передбачені ст.72 КАС України та ст.251 КУпАП, на підтвердження правомірності постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача, тобто відповідачем по справі не було виконано свого обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, а позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення.

Відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, зокрема щодо самого факту адміністративного правопорушення, який позивачем заперечений.

Таких доказів відповідачами суду не надано. Суд надав достатнього часу для представлення доказів правомірності рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Ненадання відповідачами відеозапису з нагрудної боді-камери, яка згідно оскаржуваної постанови додається до неї, унеможливлює встановлення судом дотримання установленої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, в той час як позивач наполягає на тому, що таку процедуру відповідачем було порушено.

Працівники поліції наділені повноваженнями щодо фіксування події адміністративного правопорушення, мають відповідні технічні засоби та спеціальні знання, відтак, враховуючи те, що відповідач мав можливість для формування доказової бази щодо правопорушення, яке описане в оскаржуваній постанові, однак до суду належних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення надано не було.

Також, відповідачем не спростовані твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог. Належних та допустимих доказів, які б свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1,6 ст.121 КУпАП, відповідачами не надано.

Фактично матеріали справи про адміністративне правопорушення складаються лише з оскаржуваної постанови.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 22.03.2018 р. по справі № 191/1019/17, від 10.05.2018 р. по справі № 562/199/17, від 31.07.2018 р. по справі № 342/664/17, від 08.11.2018 р. по справі №201/12431/16-а, від 23.10.2018 р. по справі № 743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17, від 12.12.2018 р. по справі № 537/744/17.

Оскільки відповідач не подав суду доказів, то суд при розгляді даного позову виходить з того, що докази події та докази порушення водієм ПДР відсутні. Таким чином, при розгляді даного позову суд виходить з того, що посадова особа, яка притягла позивача до адміністративної відповідальності, не виконала вимоги закону щодо збирання доказів, фіксування доказами адміністративного порушення, доведення складу та події адміністративного правопорушення.

Саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна правова позиція підтримана постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Як передбачено ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п.43 (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Об`єктивних доказів, які б з достовірністю підтверджували факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суду не надано, досліджені судом докази не дають можливості «поза розумним сумнівом» зробити однозначний висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1,6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На думку суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується також на правових висновках, які зробив Конституційний Суд України у своєму рішенні у справі №23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не підтверджено належними і допустимими доказами самого факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1,6 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися такою, що відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульованіст.286 КАС України, частиною 3 якої передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За наведених підстав, суд вважає за необхідне скасувати постанову БАВ № 002374 від 29.03.2021 року і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з урахуванням задоволення позову стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 454,00 грн., сплачений останнім при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 121, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 72-79, 139, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, поліцейського СРПП відділення поліції №4 Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Поєдинцева В`ячеслава Олександровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову серії БАВ № 002374 від 29.03.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1,6 ст.121 КУпАП, скасувати.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.ч.1,6 ст.121 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код в ЄДРПОУ 40108866, місцезнаходження: 49101, м.Дніпро, вул.Троїцька, буд.20-а) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 454,00 грн.

Учасники справи можуть ознайомитись текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Лозова, Харківської області, громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , виданий Лозівським МВ ГУМВС України в Харківській області 11 лютого 2009 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі:

- Синельниківське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, місцезнаходження за адресою: 52700, смт.Петропавлівка, Дніпропетровська область, вул.Соборна;

- поліцейський СРПП відділення поліції №4 Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Поєдинцев В`ячеслав Олександрович, робоча адреса: 52700, смт.Петропавлівка, Дніпропетровська область, вул.Соборна. буд.3.

Суддя Н.А.Смірнова