Рішення № 97145285, 19.05.2021, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа №628/20/21

Провадження №2/628/272/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/повне/

19 травня 2021 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді Барабанової В.В.

за участю секретаря судового засідання Буткової В.М.,

представника відповідача – адвоката Саламахи В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Куп`янську, Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 вказавши, що остання звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 15.06.2007, згідно якої вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» ( скорочена назва - ПАТ КБ «ПриватБанк) на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва - АТ КБ «ПриватБанк».

Позивач вказує на те, що при укладенні договору відповідач підтвердила свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складають між нею та банком договір про надання банківських послуг.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 21600,00 грн..

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, 3.3 договору, на підставі яких відповідач при укладені договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України зобов`язання за вказаним договором не виконала, оскільки не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов договору, у зв`язку з чим АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилася станом на 12.11.2020 у розмірі 32174,20 грн., яка складається з наступного: 25871,71 грн. – заборгованості за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту; 25871,71 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованості за нарахованими відсотками; 6302,49 грн. – заборгованості за простроченими відсотками; 0,00 грн. – заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. – нарахованої пені; 0,00 грн. – нарахованої комісії. Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн..

Ухвалою суду від 15.01.2021 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

15.02.2021 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив, в якому вона просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, застосувати до позовних вимог наслідки спливу позовної давності, посилаючись на те, що позивачем грубо порушено встановлені на той час норми законодавства України (ст. 207, 626, 628, 638, 526, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, що діяла станом на день підписання анкети – заяви – 31.03.2011)) та приписи Національного Банку України, які регулюють питання укладення кредитного договору.

Вищезазначені вимоги є визначеними законом істотними умовами кредитного договору, а їх зміст та умови є такими, що можуть вплинути на рішення споживача про необхідність придбання послуги з надання кредиту та є необхідними і обов`язковими для такого виду договорів.

Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, надані позивачем, не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки вони не підписані та не визнаються позичальником.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву 15.07.2007 року, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному розмірі і з таким порядком нарахування.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови надання банківських послуг, надані банком умови і правила надання банківських послуг можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Тому відсутні підстави вважати, що 15.06.2007 року при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-ХП про повідомлення споживача всі умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Отже, тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної.

Заява, підписана відповідачем 15.06.2007, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Картка відповідачки тричі перевипускалася.

Термін дії першої картки - червень 2011 року, термін дії другої картки - травень 2015 року.

При цьому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору, до складу якої входить заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 15.06.2007 року по 12.11.2020 року в сумі 6302,49 грн..

З указаним позовом банк звернувся в 2021 році, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, з пропуском строку позовної давності щодо коштів - тіла кредиту, отриманих відповідачем в період строку дії вказаних карт, з 15.06.2007 року до 31.05.2015 року.

Термін дії першої картки - червень 2011 року, за якою отримано кредитні кошти, отже, строк дії кредитного договору закінчився 30 червня 2011 року, тому проценти за користування кредитними коштами поза межами вказаного періоду не можуть бути стягнуті з відповідача.

Таким чином, право у банку нараховувати відсотки за кредитним договором припинилось 30.06.2011.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Враховуючи викладене, до вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту отриманим в період з 15.06.2007 до 31.05.2015 та процентами за користування кредитом сплинув строк позовної давності.

Заява відповідача б/н від 15.06.2007 не містить графіку і строку повернення кредиту (користування ним), вартості кредиту.

Отже, відповідач має повернути банку фактично отримані кошти з урахуванням позовної давності за період з 01.06.2016 по 12.11.2020.

При цьому з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, не вбачається фактично отримана відповідачем сума кредитних коштів.

При цьому, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем погашено заборгованість за тілом кредиту: 57431,00 грн. + 12484,00 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту: 46,49 грн..

Разом загальна сума погашеної заборгованості становить: 57431,00 грн. + 12484,00 грн. + 46,49 грн. = 69961,49 грн..

Таким чином, сума заборгованості, погашена відповідачем - 69961,49 грн. - має бути врахована як сума повернення фактично отриманих коштів.

Як вбачається із розрахунку заборгованості. Банком, декілька разів змінювалась відсоткова ставка за користування кредитними коштами: з 01.09.2014 - 34,8%, з 01.04.2015 43,2%. з 01.07.2019- 84%.

Заява від 15.06.2007, підписана відповідачем, обумовлює базову відсоткову ставку за користування кредитом в розмірі 3% на місяць із розрахунку 360 днів у році.

Матеріали справи не містять згоди відповідача на збільшення процентної ставки за кредитом скріпленої його особистим підписом.

Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватися виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди), дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора, тощо.

Проте доказів повідомлення боржника про підвищення розміру процентної ставки позивачем не надано.

З огляду на вищенаведене, що заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитним коштами має бути розрахована лише за первісною відсотковою ставкою.

Таким чином, розрахунок заборгованості, виконаний позивачем, проведено поза межами дії кредитного договору та трирічного строку позовної даності та за із застосуванням відсоткових ставок, не обумовлених договором, тому є необґрунтованим.

12.03.2021 до суду від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі, вказавши наступне.

Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами.

Вданому випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України - не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві.

Представник позивача зауважує, що ЗУ «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки він визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Окрім того, в анкеті-заяві зазначено: «Я ознайомився (-лась) і згоден (-на) з Умовами та правилами. Своїм підписом я підтверджую факт отримання повної інформації про умови кредитування в Приватбанку..»

Таким чином, підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом. Погашаючи заборгованість по кредиту відповідач прийняв умови договору та погодився з ними.

Позивачем надана до суду копія анкети – заяви від 15.06.2007, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору та виявила бажання оформити на своє ім`я кредитку «Універсальна» та особовим підписом засвідчила, що «Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та банком договір про надання банківських послуг…»

На момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 1,% (22,80% на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто, сторонами при укладені кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору.

Крім того, вищевказані Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку.

Банк надав до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що

відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором, активно її використовував починаючи з 28.07.2007, а саме: 1) розрахування у торгівельній мережі, приклад: 09.05.2019 продукти, 84,750; 10.05.2019 продукти – 82,80; 2) зняття готівки у банкоматах, приклад: 08.05.2019 зняття готівки в банкоматі – 318,00; 3) поповнення кредитного рахунку, приклад: 19.04.2019 поповнення готівкою своє картки в терміналі самообслуговування – 2500,00 грн..

Щодо перевипуску кредитної карти, то відповідач звернувся в банк з заявою про перевипуск карти, тобто надання карт з новим строком дії. Перевипуск карти не є укладанням нового кредитного договору в заповнені документів для перевипуску картки не мало необхідності, що не суперечить чинному законодавству України.

Активізація перевипущеної картки здійснюється за допомогою контактного телефону клієнта шляхом відправки коду авторизації на телефон клієнта, а відповідно карта не може бути активована без згоди/відома клієнта.

Щодо підвищення процентної ставки, то під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 1,9% в місяць або 22,8% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказом банку.

Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що є суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незміність процентної ставки по уже наявному боргу.

Зазначені зміни повністю узгоджується з умовами та правилами надання банківських послуг та відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами.

Стосовно надання підтверджень відправлення повідомлень про зміну розміру відсоткової ставки, то в банку діє електронний документообіг та вказані відомості зберігаються в архіві не більше 3-х років. Таким чином, надати підтвердження відправлення повідомлень не вбачається можливим.

Згідно з умовами договору банком передано відповідачу кредитну картку зі строком дії до 09.2022 року, в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплати відсотків в обумовлені у заяві, Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах строки. Згідно з умовами кредитного договору б/н позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені Тарифами та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлена відповідальність за порушення строку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Стосовно строку дії договору та кредитної картки, то даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануітет, тощо.

Але відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Згідно Умов та Правил картковий рахунок — це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці.

Згідно п. 9.3 Умов та Правил «Картрахунки відкриті на невизначений строк».

Платіжна картка – спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законом порядку пластикової або іншого виду картки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку клієнтка ... тощо. Згідно Умов обслуговування банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту картки, їх вид та строк дії визначено в заяві та в Пам`ятці клієнта.

Тобто необхідно розрізняти поняття даних кредитно-правових відносин, які поєднані в одне ціле — Кредитний договір. Дія договору пролонгується кожні 12 місяців. Картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці.

Стосовно строку позовної давності зазначено, що кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 09.2022 року.

Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 25.12.2020 – до спливу строку позовної давності.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи мається клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача – адвокат Саламаха В.Р. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, долучивши до матеріалів справи додаткові письмові пояснення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася.

Заслухавши пояснення представника відповідача – адвоката Саламаха В.Р.,дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Згідно частини першої статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що

ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 15.06.2007, згідно якої вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 17).

Належність підпису на вказаній заяві саме відповідачу та інформації вказаної в ній, не заперечується відповідачем та його представником.

До цієї заяви на підтвердження умов кредитування банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, довідку про внесення змін у договірну базу по платіжним картам, договірну базу по споживчому кредитуванню і у депозитні договори (в частині погашення заборгованості за рахунок депозитів). (а.с. 18-27)

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 15) ОСОБА_1 на підставі кредитного договору б/н, було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття – 15.06.2007, термін дії – 06/11; № НОМЕР_2 , дата відкриття – 19.05.2010, термін дії – 05/15; № НОМЕР_3 , дата відкриття – 23.06.2015, термін дії – 01/19; № НОМЕР_4 , дата відкриття – 27.09.2018, термін дії – 09/22.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а.с. 16), 15.06.2007 старт карткового рахунку № НОМЕР_1 , де кредитний ліміт станом на 15.06.2007 – 21600,00 грн., який було змінено 24.06.2012 – 2000,00 грн., змінено 07.08.2012 – 5000,00 грн., змінено 27.09.2018 – 10000,00 грн., змінено 22.04.2019 – 13000,00 грн..

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти .

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг, як складову частину кредитного договору, оскільки вони не підписані боржником.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У заяві позичальника відсутні дані про те, що сторони погодили всі суттєві умови, зокрема, вид картки, який ОСОБА_1 бажає отримати, тип картки отриманої саме ОСОБА_1 , відсутній графік погашення боргу, та у заяві вказано кредитний ліміт 250 гр., та вказана базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання договору 3% на місяць з розрахунку 360 днів у році. Термін дії кредитного ліміту збігається з терміном дії кредитної картки, однак необхідно зауважити, що 15.06.2007 старт карткового рахунку № НОМЕР_1 , з встановленим кредитним лімітом є саме 21600,00 грн., та відсоткова ставка на кредитний ліміт фактично не відповідає вказаній у заяві, а також відсутні відомості щодо зміни відсоткової ставки за користування кредитними коштами, в тому числі в односторонньому порядку банком.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною 4ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Так, тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за тілом кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками відповідно до Умов та правил надання банківських послуг.

Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідає встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 14-131цс19.

З правового аналізу вищевказаних норм вбачається, що у разі укладення кредитного договору, він підлягає підпису сторонами, всі істотні умови договору повинні бути узгоджені позичальником та позикодавцем, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Враховуючи викладене, керуючись засадами розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що відповідачем фактично отримані та використані кошти, однак в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.

При цьому суд зазначає, що відповідач у відзиві на позов просила застосувати строк позовної давності.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Під поняттям позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України, розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, вказане поняття - це певний період у часі зі спливом якого у кредитора зникає можливість захистити своє право у судовому порядку. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки: штрафу чи пені).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові за наявності про це заяви відповідача, яка, в даному випадку, міститься в матеріалах справи.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі сплином останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Згідно із розрахунку, заборгованість відповідача станом на 12.11.2020 перед АТ КБ «ПриватБанк» становить 32174,20 грн., яка складається з наступного: 25871,71 грн. – заборгованості за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту; 25871,71 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованості за нарахованими відсотками; 6302,49 грн. – заборгованості за простроченими відсотками; 0,00 грн. – заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. – нарахованої пені; 0,00 грн. – нарахованої комісії (а.с. 4-14).

Будь-яких заяв чи заперечень щодо неправомірного нарахування сум заборгованості позивачем, від відповідача до банку до моменту подачі позову до суду, не надходило.

Як убачається з вищевказаного розрахунку заборгованості наданого банком і банківської виписки за договором б/н, яка містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку - баланс станом на проведення фінансової транзакції, всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції), яка має відповідну печатку та підпис особи (а.с. 36-47, 118-129),відповідач систематично користувалася карткою, в тому числі неодноразово здійснювала погашення заборгованості за кредитом і за відсотками, та беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду з позовом шляхом відправки поштою 25.12.2020, що надійшов до суду 05.01.2021, виходить, що позивачем не пропущено загальну позовну давність на звернення до суду з даним позовом.

Посилання представника відповідача на недоведеність позову через ненадання належним чином завірених копій документів суд до уваги не приймає, адже можливість надання копій письмових доказів передбачена ст. 95 ЦПК України. При цьому відповідач не вказав, з чим саме він не згоден з представленими банком документами, а також не заявляв клопотання про витребування оригіналів цих документів.

Також відповідачем та його представником не надано суду докази виконання зобов`язання з повернення позичених коштів.

Крім того, є незрозумілим зазначення у своїх письмових поясненнях представником відповідача щодо перерахування кредитного ліміту, наданого відповідачу за курсом долара США, оскільки будь-які докази щодо цих доводів відсутні в матеріалах справи та суду не надані.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача до відповідача частково обґрунтована, оскільки остання фактично отримала і використала, отримані нею кошти, що зокрема не заперечується відповідачем та її представником, та у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, що свідчить про порушення його прав, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 25871,71 грн..

При цьому слід зауважити, що збільшення кредитного ліміту не відбувалось, а кредитний ліміт в сумі 21600,00 грн. було встановлено при відкритті картки 15.06.2007, а в подальшому він лише зменшувався.

Щодо позовних вимог в частині стягнення відсотків, то суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків відповідно до Умов та правил надання банківських послуг 6302,49 грн..

Вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків, що зазначені у розрахунку як складова заборгованості, не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, беручи до уваги заперечення відповідача та його представника, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Банком під час пред`явлення позову було сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (а.с. 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольняються частково, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог –1695,16 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 258, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 1050,1054 ЦК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса якого: місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 15.06.2007 станом на 12.11.2020 у розмірі 25871,71 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору – 1695,16 грн..

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

У відповідності до ч.1 ст. 354 ЦПК України якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений вище строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне судове рішення складено 24.05.2021.

Суддя: В.В. Барабанова