Рішення № 97144527, 19.05.2021, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/928/20

номер провадження 2/546/117/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 546/928/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

07.11.2020 позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, направивши позовну заяву засобами поштового зв`язку, яка отримана судом 12.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 24.12.2014 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою заяви.

Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, складає договір про надання банківських послуг.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 15.07.2020 утворилася заборгованість у розмірі 53 806,27 грн, яка складається із:

-2 742,20 грн - заборгованості за тілом кредиту;

-985,28 грн - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України;

-50 078,79 грн - нарахованої пені.

Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.12.2014 у розмірі 53 806,27 грн, а також понесені судові витрати в розмірі 2102 грн.

23.11.2020 суддею Романенко О.О. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористався.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.96-97).

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позивач долучив до позовної заяви клопотання, у якому просить розгляд справи проводити за його відсутності, вказує, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити та не заперечує проти заочного розгляду справи (а.с.60).

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.96). Клопотання про розгляд справи за його відсутності чи інших заяв по суті або з процесуальних питань від відповідача до суду не надходило. Відповідач не надав заперечень проти зазначених у позові обставин, зокрема щодо укладення між ним та банком договору про надання кредиту, приєднання нею до Умов і Правил надання банківських послуг, визнання нею Тарифів банку.

Отже, за письмової згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є позивач - АТ КБ «Приватбанк», укладено кредитний договір із ОСОБА_1 , шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 17).

При оформленні кредитної картки позичальник був ознайомлений і погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, що підтверджується його підписом на анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанк» (а.с.17).

Таким чином, враховуючи відсутність заперечень відповідача та керуючись принципами змагальності та диспозитивності, суд вважає встановленим, що 24.12.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг з використанням кредитної картки, шляхом приєднання, в порядку ст. 634 ЦК України, до умов запропонованих банком в письмових Умовах та Правилах надання банківських послуг, на підставі поданої відповідачкою заяви (надалі - Заява), в якій міститься підпис зроблений від його імені про ознайомлення з цими Умовами та Правилами.

До позову позивач надав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT», «Універсальна GOLD» (а.с.18), а також Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 19-52).

Позивачем відповідачу було надано сім кредитних карток, строк дії останньої з яких визначено до травня 2021 року, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.16).

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , 27.06.2015 останньому було встановлено кредитний ліміт у розмірі 00,00 грн, 08.12.2015 його збільшено до 2000,00 грн, а 05.10.2016 зменшено до 0,00 грн (а.с.15).

З наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором б/н від 24.12.2014 (а.с.7-12) та виписки за договором № б/н, станом на 17.07.2020 (а.с.13-14) вбачається, що за вищевказаним картковим рахунком відповідачем проводилися операції зі зняття готівкових коштів та внесення коштів з метою повернення отриманого кредиту, окрім того, здійснюється автоматичне погашення простроченої заборгованості за кредитом.

Останнє поповнення карткового рахунку відповідачем здійснено 29.03.2016 на суму 198,53 грн (а.с.14).

З розрахунків заборгованості за договором б/н від 24.12.2014 (а.с.7-12), наданих банком, вбачається, що станом на 15.07.2020 заборгованість відповідача становить 53 806,27 грн, яка складається із:

-2 742,20 грн - заборгованості за тілом кредиту;

-985,28 грн - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України;

-50 078,79 грн - нарахованої пені.

Спір у справі виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного законодавства.

Даючи правову оцінку укладеному між сторонами договору, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачкою був укладений договір карткового рахунку, який в розумінні змісту ст. 1066 ЦК України, є різновидом договору банківського рахунку, умовами якого було передбачено кредитування відповідача у межах кредитного ліміту (ст.1069 ЦК України).

Відповідно до приписів ч.2 ст.1069 ЦК України права та обов`язки сторін, пов`язанні з кредитуванням рахунка, визначаються відповідними положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно із ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України. Приписом ч. 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, якщо такою є грошові кошти, у тій самій сумі, у строк та в порядку, що встановленні договором.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк виконання, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Дослідивши письмові докази, надані на підтвердження позовних вимог, та норми матеріального права у їх сукупності та системному зв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував умови, укладеного кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Що стосується заборгованості за тілом кредиту, то суд вважає ці вимоги доведеними належними і допустимими доказами, тому заборгованість по тілу кредиту в розмірі 2 742,20 грн підлягає стягненню з відповідача.

В частині стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З позовної заяви та наданих позивачем розрахунків заборгованості (а.с.6-18) вбачається, що позивачем нараховано відсотки на прострочений кредит за період з 01.10.2019 по 15.07.2020 саме на підставі ст. 625 ЦК України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду № 14-10цс18.

Як встановлено судом, строк дії кредитної картки, виданої ОСОБА_1 закінчується 31 травня 2021 року, що підтверджується довідкою банку (а.с.16).

Суд вважає, що підстави проведення Банком нарахування відсотків за нормами ст. 625 ЦПК України до 31.05.2021, тобто в період строку дії кредитного договору, відсутні, оскільки повинні в цей період нараховуватися саме відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, з розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача відсутня заборгованість за нарахованими та простроченими відсотками в період строку дії договору.

Тобто, зважаючи на те, що строк дії кредитної картки станом на день розгляду справи не закінчився, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість згідно ст. 625 ЦК України, стягненню не підлягає.

В частині стягнення з відповідача пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 549 та ч. 1 ст. 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За загальним правилом, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов`язання, не може перевищувати 1 рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). При цьому, виходячи із правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до ст. 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право, оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов`язання.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 4 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства, ст. 11 ЦПК України щодо пропорційності у цивільному судочинстві та п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти учасникам процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховного Суду України у постанові від 03.09.2014 у справі № 6-100цс14.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі № 552/5900/15-ц у разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити (частина третя статті 551 ЦК України).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 зі справи № 904/4685/18).

Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню у розмірі 50 078,79 грн, що більше ніж у 18 разів перевищує розмір заборгованості за основним боргом (за тілом кредиту), яка становить 2 742,20 грн, що є неспівмірним та значно перевищує розмір основного зобов`язання.

Тому, враховуючи принципи справедливості, розумності та пропорційності, суд приходить до висновку, що розмір пені за кредитом слід зменшити та визначити сумою у розмірі 3000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.12.2014 у загальному розмірі 5 742,20 грн, яка складається із:

-2 742,20 грн - заборгованості за тілом кредиту;

-3 000,00 грн - заборгованості за пенею.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 2 102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № PROM1BSHKI від 21.08.2020 (а.с.1).

Згідно позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 53 806,27 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у загальному розмірі 5 742,20 грн.

Таким чином, пропорційність задоволених вимог становить 10,8% (5 742,20х100:53 806,27=10,8%).

Оскільки, вимоги позивача задоволено на 10,8%, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовної вимоги майнового характеру підлягає стягненню на користь позивача в сумі 227,02 грн (2 102,00х10,8%=227,02).

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. ст. 526, 549, 611, 1049, 1054, 1066,1069 ЦК України, керуючись ст. ст. 1-18, 81-82, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 280-281, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 24.12.2014 станом на 15.07.2020 у розмірі 5 742,20 грн (п`ять тисяч сімсот сорок дві гривні 20 копійок), яка складається із:

-2 742,20 грн (дві тисячі сімсот сорок дві гривні 20 копійок) - заборгованості за тілом кредиту;

-3 000,00 грн (три тисячі 00 копійок) - заборгованості за пенею.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити за безпідставністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 227,02 (двісті двадцять сім гривень 02 копійки) в рахунок відшкодування понесених судових витрат.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19 травня 2021 року.

Учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (колишнього Решетилівського) району Полтавської області.

Суддя О.О. Романенко