Ухвала суду № 97143788, 25.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

25 травня 2021 року м. Київ № 640/24674/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику у часників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві, третя особа: Державної фіскальна служби України, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування та пені,

установив:

13.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві, третя особа: Державна фіскальна служби України, в якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо невнесення відомостей до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість щодо суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за результатами судового оскарження за листопад 2014 року у розмірі 5 674 186,00 грн та за грудень 2014 року у розмірі 72 354 389,00 грн;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року у розмірі 5 674 186,00 грн та за грудень 2014 року у розмірі 72 354 389,00 грн;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" суму пені в розмірі 82 462 308,28 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження. Ухвалено здійснювати розгляд справи за спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи.

До суду надійшло клопотання Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві від 29.01.2021 про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" без розгляду.

В обґрунтування зазначеного клопотання зазначено, що оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податкового боргу та пені на нього протягом 1095 днів, то для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право на зобов`язання контролюючого органу здійснити відшкодування ПДВ та стягнення пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків.

Визначений законодавцем строк в 1095 днів також свідчить на користь того, що ПК України надано можливість захистити своє право на стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням державою ПДВ протягом цього строку.

При цьому, право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі, шляхом звернення до суду.

З урахуванням наведеного, ГУ ДКС у м. Києві зазначає, що право позивача на бюджетне відшкодування підтверджено судовими рішеннями у адміністративній справі №826/335/16, а саме, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2016, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.03.2017, ухвалою Верховного Суду України від 10.10.2017. Позивач, розраховуючи пеню, день виникнення якої пов`язує з не вчиненням податковим органом відповідних дій у строки визначенні Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України), в результаті чого сума бюджетного відшкодування набула статусу заборгованості та наводить розрахунок пені за період з 18.05.2015 по 04.09.2020, - фактично був обізнаний з вказаними обставинами та мав можливість звернутися до суду з даними позовними вимогами, в межах 1095 календарних днів.

Таким чином, ГУ ДКС у м. Києві вважає, що ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" звертаючись до суду 13.10.2020 з позовною заявою про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, порушило строк звернення до суду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2021 Запропонувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" надати письмові пояснення щодо заявленого представником відповідача клопотання.

На виконання, позивачем подано заперечення у яких висловлено позицію про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Також, у матеріалах даної справи наявний відзив Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на позовну заяву у якому, зокрема, вказано на порушення ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" строку звернення до суду із позовними вимогами щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" пені в розмірі 82 462 308,28 грн. Обґрунтування такого висновку ГУ ДПС у м. Києві аналогічні доводам вказаного клопотання ГУ ДКС у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду.

Перевіривши матеріали справи та доводи вказаного клопотання і його заперечення суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» подано декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року із задекларованою сумою бюджетного відшкодування у розмірі 5 674 186,00 грн та декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року із задекларованою сумою бюджетного відшкодування у розмірі 72 354 389,00 грн.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у період з 22.04.2015 по 07.05.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено довідку від 12.05.2015 №10/26-55-28-02/00179648 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки нарахування ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» податковий номер 00179648 бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад, грудень 2014 року». Згідно цього акту перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2014 року у сумі 5 674 186 грн, за грудень 2014 року - 72 354 389 грн.

У період з 17.11.2015 по 30.11.2015 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, грудень 2014 року, за результатом якої складено акт від 07.12.2015 №49/26-55-28-02/00179648. Цією перевіркою встановлено, зокрема, завищення суми ПДВ, що була заявлена для бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за листопад 2014 року в сумі 5 674 186,00 грн та за грудень 2014 року в сумі 72 354 389,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 22.12.2015 прийняті податкові повідомлення-рішення про анулювання бюджетного відшкодування №7726552802, №7826552802, №7926552802.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.04.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 23.06.2016, у справі №826/335/16 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.12.2015 №7726552802, №7826552802, №7926552802 прийняті ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.03.2017 касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2016 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 - без змін.

Верховним Судом України 10.10.2017 за результатами розгляду заяви ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.03.2017 повернуто ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві.

З метою отримання вказаної суми бюджетного відшкодування ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» зверталась до Державної податкової служби із листом від 10.08.2020 №10/08/20 (вхідний ДПС України від 11.08.2020 №31450/6) із проханням подати до Державної казначейської служби висновок про здійснення бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року в розмірі 5 674 186,00 грн та за грудень 2014 року в розмірі 72 354 389,00 грн.

Відповідь на вказаний лист надано листом ГУ ДПС у м. Києві від 09.09.2020 №127760/10-26-18-04-04-14 у якому підтверджено наявність у ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» права на бюджетне відшкодування ПДВ за листопад 2014 року в розмірі 5 674 186,00 грн та за грудень 2014 року в розмірі 72 354 389,00 грн. При цьому, повідомлено, що на даний час чинним законодавством не передбачено при здійсненні бюджетного відшкодування ПДВ подання висновків до Державної казначейської служби.

Разом з цим, незважаючи на наявність у ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» права на бюджетне відшкодування вказаних сум ПДВ та вказане звернення позивача, ГУ ДПС у м. Києві не здійснено жодних заходів для реалізації права позивача на отримання зазначеного бюджетного відшкодування ПДВ.

Враховуючи, що суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року в розмірі 5 674 186,00 грн та за грудень 2014 року в розмірі 72 354 389,00 грн узгоджені, проте податковий орган не надіслав відповідного висновку до органу казначейської служби, а також не вніс дані ані до Реєстру, ані до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника, 13.10.2020 позивач звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо питання дотримання позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом, суд виходить з наступного.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу на те, що держава, в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми вважаються бюджетною заборгованістю, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України.

Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок невідшкодування йому відповідної суми.

В свою чергу, підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.

Так, у відповідності до приписів статті 102 ПК України, строк давності складає 1095 днів, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань; стягнення податкового боргу; право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування.

Пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу Закону та не залежить від волевиявлення платника ПДВ. Визначений законодавцем строк в 1095 днів свідчить на користь того, що ПК України надано можливість захистити своє право на стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодування державою ПДВ протягом цього строку.

Після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний вчинити належні дії по бюджетному відшкодуванню, у разі не вчинення належних дій, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі, шляхом звернення до суду.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

При цьому, суд зазначає, що початок перебігу вказано строку має розпочинатись з дати виникнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ (що є також датою початку строку для нарахування пені, оскільки вимоги щодо відшкодування пені нерозривно пов`язані із фактом існування заборгованості бюджету), і такою датою є наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, який обраховується від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили про задоволення позову позивача + 5 днів для підготовки висновку податковим органом та 5 операційних дні на відшкодування органами казначейства.

Отже статусу бюджетної заборгованості невідшкодовані суми ПДВ набувають на наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, отож з саме з вказаної дати платник податків набуває право на нарахування пені та звернення до суду про її стягнення.

Аналогічна правова позиція з цього спірного питання викладена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.10.2020 у справі №803/1149/18 та від 15.02.2021 у справі №280/4452/18.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, посилання ГУ ДКС у м. Києві в обґрунтування необхідності залишення позовної заяви без розгляду на правову позицію, яка висловлена в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №802/28/16-а та від 23.12.2020 у справі №560/4006/19, суд вважає безпідставними з огляду на відмінність предмету та обставин вказаних адміністративних справ та даної справи.

Так, у вказаних постановах Верховного Суду містяться виключно правові висновки щодо застосування до роботодавця відповідальності передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто, виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, строків звернення особи до суду із вимогами щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Однак, у вказаних постановах Верховного Суду відсутній аналіз будь-яких норм податкового законодавства, а також прямі чи опосередковані висновки щодо строків стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені.

Згідно матеріалів даної справи та встановлено судом апеляційної інстанції, спірні правовідносини фактично виникли у зв`язку із прийняттям ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 у справі №826/335/16, якою фактично підтверджено наявність у ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» права на бюджетне відшкодування ПДВ за листопад 2014 року в розмірі 5 674 186,00 грн та за грудень 2014 року в розмірі 72 354 389,00 грн.

У відповідності до зазначеного та приписів пункту 200.15 статті 200 ПК України, строк звернення до суду із позовними вимогами про стягнення пені на вказану суму бюджетне відшкодування ПДВ розпочався 07.07.2016.

Оскільки позивачем фактично подано даний позов з вимогою про стягнення спірної пені 13.10.2020, то, відповідно, позивачем пропущено закріплений законодавством строк звернення до суду який у даному випадку складає 1095 днів.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд враховує, що незважаючи на прохання ГУ ДКС у м. Києві залишити позовну заяву ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» без розгляду у повному обсязі, доводи ГУ ДКС у м. Києві та ГУ ДПС у м. Києві стосуються виключно позовних вимог щодо стягнення пені, нараховану на вказану суму бюджетного відшкодування ПДВ, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання ГУ ДКС у м. Києві та необхідності залишення без розгляду позовної заяви ТОВ «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» у частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" суми пені в розмірі 82 462 308,28 грн.

Крім того, суд вважає, що у частині решти позовних вимог позивачем дотримано строк звернення до суду, що обґрунтовано наведено у заяві позивача, адже за змістом позовних вимог, починаючи з 23.06.2016 податкові органи на підставі обов`язкового до виконання судового рішення зобов`язані вчинити заходи для отримання ТОВ "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" бюджетного відшкодування ПДВ за листопад та грудень 2014 року, однак до 01.04.2017 не подали відповідного висновку до органу Державної казначейської служби, а з 01.04.2017 не внесли відповідних відомостей про позивача до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Водночас, позивач ініціював перед Державною податковою службою питання щодо здійснення заходів для отримання ним бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року та грудень 2014 року, однак отримав відмову, викладену у листі ГУ ДПС у м. Києві від 09.09.2020 №127760/10-26-18-04-04-14.

Зважаючи на відсутність нормативно визначеного порядку дій платника податків у разі якщо податковий орган допускає триваючу бездіяльність щодо нездійснення жодних заходів для бюджетного відшкодування ПДВ такому випадку, а також конкретного строку звернення платника податків до суду у такому випадку, суд вважає за можливе застосувати у цій частині за аналогією висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а.

За змістом вказаної постанови від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а у призмі правовідносин у даній справі та наявності у особи обґрунтованого очікування виконання податковим органом судового рішення щодо повернення належного їй майна, яким є сума узгоджена бюджетного відшкодування ПДВ, визначаючи початок перебігу строку звернення до адміністративного суду, важливо встановити той момент, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення її прав. У спорах, що виникають з приводу триваючої бездіяльності податкового органу щодо нездійснення жодних заходів для бюджетного відшкодування ПДВ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від контролюючого органу відповіді про невчинення ним відповідних дій для бюджетного відшкодування ПДВ. У такому випадку строк на звернення до суду складає шість місяців, як це визначено у статті 122 КАС України, а початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання відповідного листа-відповіді податкового органу.

Також суд зважає на те, що відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Зазначене також суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97. З тексту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо витікає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд.

У рішенні по справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі "Golder v.the United Kingdom" від 21.02.1975), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення "Guerin v. France" від 29.07.1998). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення "Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998).

Отже, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини зазначених справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вказаного клопотання ГУ ДКС у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду, в той час, як в іншій частині наведена позивачем у заяві позиція є обґрунтованою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Клопотання Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві від 29.01.2021 про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" без розгляду, - задовольнити частково.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" щодо строку звернення до суду прийняти.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" залишити без розгляду у частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Нагольчанська" суму пені в розмірі 82 462 308,28 грн.

В задоволенні клопотання в іншій частині відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та в частині залишення позову без розгляду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Чудак