Ухвала суду № 97143698, 24.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/400

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення заяви без розгляду

24 травня 2021 року м. Київ № 640/10311/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності на виконання рішення суду в адміністративній справі № 640/10311/19 за позовом

ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора,

військової прокуратури Південного регіону України,

Генерального прокурора

третя особа без самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Генеральної прокуратури України (надалі - відповідач 1), адреса: 01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15, військової прокуратури Південного регіону України (надалі - відповідач 2), адреса: 65012, місто Одеса, вулиця Пироговська, будинок 11, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (надалі - третя особа), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України від 06 травня 2019 року №325-вк "Про внесення змін до наказу Генерального прокурора України від 24 березня 2015 року №29-вк";

- поновити ОСОБА_1 на посаді військового прокурора Південного регіону України з 06 травня 2019 року;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Підставами позову вказано порушення суб`єктом владних повноважень прав позивача внаслідок протиправного звільнення з займаної посади.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року, яке набрало законної сили 29 січня 2021 року на підставі постанови Верховного Суду, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України № 325-вк від 06 травня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України; поновлено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 07 травня 2019 року на посаді військового прокурора Південного регіону України; стягнуто з військової прокуратури Південного регіону України (65012, місто Одеса, вулиця Пироговська, будинок 11, код ЄДРПОУ 38296363) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, без обов`язкових відрахувань до бюджету, за період з 07 травня 2019 року по 11 березня 2020 року в сумі 100259,00 грн (сто тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 00 копійок); допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 07 травня 2019 року на посаді та в частині стягнення з військової прокуратури Південного регіону України (65012, місто Одеса, вулиця Пироговська, будинок 11, код ЄДРПОУ 38296363) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 9370,00 грн (дев`ять тисяч триста сімдесят гривень 00 копійок).

25 березня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва на підставі вищевказаного рішення було видано виконавчі листи якими зобов`язано поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 07 травня 2019 року на посаді військового прокурора Південного регіону України та стягнуто з військової прокуратури Південного регіону України (65012, місто Одеса, вулиця Пироговська, будинок 11, код ЄДРПОУ 38296363) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, без обов`язкових відрахувань до бюджету, за період з 07 травня 2019 року по 11 березня 2020 року в сумі 100259,00 грн (сто тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 00 копійок).

Надалі, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява від позивача про визнання протиправною бездіяльності на виконання рішення суду.

В обґрунтування вказаної вище заяви позивач зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2020 року у справі № 640/10311/19, яке залишено у силі постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 29 січня 2021 року, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №325-вк від 06 травня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України; поновлено ОСОБА_1 з 07 травня 2019 року на посаді військового прокурора Південного регіону України, рішення у частині поновлення на посаді судом допущено до негайного виконання.

На виконання вказаного судового рішення Генеральним прокурором 15 березня 2021 року видано наказ № 174-к, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді військового прокурора Південного регіону України з 7 травня 2019 року.

Однак, заявник зазначає, що відповідно до чинних положень статей 7, 15 Закону України «Про прокуратуру» військова прокуратура Південного регіону України у системі прокуратури на час видання Генеральним прокурором наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді військового прокурора Південного регіону України відсутня, посада військового прокурора Південного регіону України законом не передбачена, що на переконання позивача не дає підстав для визначення ОСОБА_1 статусу прокурора.

Заявник звертає увагу, що після видання наказу про поновлення останнього на посаді військового прокурора Південного регіону України, заявнику було запропоновано подати заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласній, окружній прокуратурі та про намір пройти у зв`язку з цим атестацію.

Заявою від 20 березня 2021 року ОСОБА_1 повідомив Генерального прокурора, що проходження атестації для призначення на посаду прокурора не є реальним захистом порушеного права на службу у прокуратурі. Адже будь-яка норма чинних законодавчих актів не містить положень щодо проходження атестації особами, поновленими рішенням суду на публічній службі у прокуратурі. Більш того, відповідно до підпункту 1 пункту 8 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» положення про проходження атестації не поширюються, зокрема, на прокурорів, які призначені на адміністративні посади після набрання чинності вказаним законом.

Заявник зазначає, що його законні сподівання на вчинення Генеральним прокурором дій щодо поновлення його порушених прав не мали своїм наслідком прийняття законного рішення.

За твердженнями позивача, надалі, 07 квітня 2021 року Генеральним прокурором було видано незаконний наказ № 200-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади військового прокурора Південного регіону України та з органів прокуратури з 08 квітня 2021 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

При цьому, позивач зауважив, що зазначений вище наказ оскаржено позивачем у суді.

Отже, на переконання заявника, внаслідок протиправної бездіяльності Генерального прокурора щодо поновлення ОСОБА_1 на публічній службі у прокуратурі, призначення на адміністративну посаду, тобто на публічній службі у прокуратурі, а також на адміністративній посаді відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» позивача не було поновлено, визначений законом статус прокурора для ОСОБА_1 , що є предметом спору у справі № 640/10311/19 про захист права ОСОБА_1 на працю у прокуратурі, не був відновлений.

Таким чином, на переконання позивача, за таких обставин протиправна бездіяльність Генерального прокурора України щодо поновлення порушеного права ОСОБА_1 на проходження публічної служби у прокуратурі є очевидною - позивач не був призначений на відповідну адміністративну посаду в органі прокуратури після поновлення рішенням суду у справі № 640/10311/19 на посаді військового прокурора Південного регіону України, до виконання обов`язків за посадою в органі прокуратури не приступив, статусу прокурора, як це передбачено Законом України «Про прокуратуру», через бездіяльність Генерального прокурора не набув.

Не погоджуючись з вищевказаними діями пенсійного органу, позивач звернувся з даною заявою до суду.

Розглянувши вказану заяву позивача про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Суд звертає увагу, що згідно частини 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено чіткий перелік вимог щодо заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, а саме у такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що у вказаній заяві в обов`язковому порядку зазначається інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформація про хід виконавчого провадження. Зазначені вимоги носять імперативний характер та не мають альтернативи щодо подання або неподання виконавчих листів до виконання.

Аналізуючи наведені вище норми в сукупності, суд приходить до висновку, що звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.

При цьому, як вже було зазначено судом вище, 25 березня 2021 року Окружним адміністративним судом міста Києва на підставі вищевказаного рішення було видано виконавчі листи якими зобов`язано поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 07 травня 2019 року на посаді військового прокурора Південного регіону України та стягнуто з військової прокуратури Південного регіону України (65012, місто Одеса, вулиця Пироговська, будинок 11, код ЄДРПОУ 38296363) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, без обов`язкових відрахувань до бюджету, за період з 07 травня 2019 року по 11 березня 2020 року в сумі 100259,00 грн (сто тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 00 копійок).

В той же час, у ході ознайомлення із заявою позивача, судом було виявлено, що вона не відповідає вимогам, встановленим нормами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, до заяви не додано інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач взагалі звертався з виконавчими листами виданими Окружним адміністративним судом міста Києва до відповідного виконавчого органу.

Отже, на переконання суду позивачем не було вчинено дії, передбачені чинним законодавством, для належного виконання рішення суду в частині задоволених позовних вимог.

Згідно з абзацом 2 частини 5 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Таким чином, керуючись вищевикладеним та з урахуванням того, що заявником всупереч встановленим вимогами норм статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, не було додано до заяви інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження та сплачено судовий збір за подання відповідної заяви та взагалі враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази того, що виконавче провадження по даній справі відкрито, суд приходить до висновку, що заяву слід повернути заявнику у зв`язку з не відповідністю заяви вимогам статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 256, 294, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

1. Заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, військової прокуратури Південного регіону України, Генерального прокурора, третя особа без самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова