Рішення № 97143347, 25.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року м. Київ № 640/18722/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовом1) ОСОБА_1 2) ОСОБА_2 доМіністерства оборони Українитретя особаТернопільський обласний військовий комісаріатпро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлоцький 6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа - Тернопільський обласний військовий комісаріат (46001, м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 2, код ЄДРПОУ 07704709) про:

- визнання протиправним та скасування рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 16.07.2020 № 103 (пункт 9), про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги,

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінінмуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня року, в якому здійснюватиметься виплата.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачам протиправно відмолено у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав перебування загиблого солдата у стані алкогольного сп`яніння та у позаслужбовий час, оскільки загибель солдата не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння, а є наслідком дій іншої особи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, обґрунтований тим, що висновком судово-медичної експертизи підтверджується, що загиблий солдат перебував на час загибелі у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги. Крім того, відповідач зазначає, що нещасний випадок стався у позаслужбовий час за межами військової частини.

Третя особа надала пояснення по суті позовних вимог, в яких оскаржуване рішення вважає правомірним та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачами подано відповідь на відзив, в якій стверджують про помилковість висновків відповідача та наполягають на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 29.11.1994 серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_3 проходив службу у Збройних Силах України у військовій частині А 0998.

14.12.2017 ОСОБА_3 помер внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі Львів-Краківець.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол від 02.05.2019 № 177) травма громадянина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) «множинні травми голови, грудей, хребта, тазу та кінцівок», яка підтверджена витягом наказу командира військової частини А0998 від 20.02.2018 № 38, матеріалами спеціального розслідування командира військової частини А0998 від 19.02.2018, даними Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи від 09.02.2018 № 400, що згідно свідоцтва про смерть від 21.02.2018 серії НОМЕР_4 , виданого Підволочиським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області і довідки про причину смерті від 15.12.2017 № 163/2017, виданого КЗ «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи Яворівське районне відділення», явилось причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 - травми і причина смерті одержані в результаті нещасного випадку, так, пов`язані з проходженням військової служби.

Для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 позивачі звернулися з відповідними заявами та необхідними документами до Тернопільського обласного військового комісаріату, який передав дані матеріали до Міністерства оборони України для прийняття відповідного рішення.

За результатом поданих позивачами документів комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення про повернення документів до Тернопільського обласного військового комісаріату на доопрацювання (протокол від 07.06.2019 № 75).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2020 в адміністративній справі № 640/14704/19, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020, визнаною протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо прийняття за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 рішення відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Зобов`язано Міністерство оборони України розглянути подані членами сім`ї загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_3 документи для отримання одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

На виконання рішення суду комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, повторно розглянула заяву позивачів та рішенням, оформленим протоколом від 16.07.2020 № 103 (пункт 9), відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки нещасний випадок стався в позаслужбовий час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а в крові загиблого виявлено етиловий спирт.

Позивачі, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, звернулись з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, у статті 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;.

Пунктом 1 статті 16-4 Закону № 2011-XII встановлено: що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що виплата одноразової грошової допомоги не призначається з підстав, наведених цими нормами, а саме, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння та вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).

При цьому, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Тобто, необхідно встановити причинно-наслідковий зв`язок між станом сп`яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Аналогічну позицію викладено в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №813/4502/17 та від 11.04.2018 у справі № 802/1869/17-а.

Відповідно до наказу командира військової частини А0998 від 19.02.2018 № 22 "Про результати проведення спеціального розслідування по факту смерті старшого солдата ОСОБА_3 " під час звільнення від військової служби у цивільному одязі вживав спиртні напої у громадському місці, після чого вирушив до розташування військової частини та був збитий легковим автомобілем. Від отриманих травм загинув.

У даному випадку, смерть військовослужбовця не є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, оскільки ним не вчинялось певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до події, що спричинила його загибель. При цьому як зазначено в акті проведеного розслідування алкогольні напої вживались загиблим поза межами військової частини, а дорожньо-транспортна пригода є нещасним випадком.

Виходячи з вищевикладеного, слід зазначити, що з матеріалів справи не вбачається належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення безпосередньо ОСОБА_3 кримінального злочину або адміністративного правопорушення та/або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, що мали своїм наслідком його загибель, а отже висновок відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є помилковим.

Щодо розміру виплати одноразової грошової допомоги суд зазначає наступне.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Отже, порядок виплати одноразової грошової допомоги та розмір їх виплати визначаються нормами, які чинними на день виникнення права на отримання грошової допомоги, а саме на день смерті ОСОБА_3 - 14.12.2017.

Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби.

Аналізуючи зазначену норму суд зазначає, що законодавець розмежовує поняття загибелі (смерті) військовослужбовця «під час виконання обов`язків військової служби» та «під час проходження військової служби» в цілях призначення та виплати одноразової грошової допомоги, а розмір допомоги залежить від того, настала смерть під час виконання обов`язків військової служби чи під час проходження військової служби.

Враховуючи, що загибель ОСОБА_3 сталась внаслідок нещасного випадку в період проходження ним військової служби, а не під час безпосереднього виконання службових обов`язків, даний випадок відносить до підпункту 2 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII.

У свою чергу, пунктом "а" частини першої статті 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Зазначеному положенню відповідають норми пункту 5 Порядку № 975 (у редакції станом на дату виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги).

При цьому, надаючи оцінку доводам сторін щодо розміру прожиткового мінімуму, який слід застосовувати при проведені виплати, суд керується та виходить з наступного.

За змістом процитованих вище статей 16, 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Як зазначалось вище, частина дев`ята статті 16-3 Закону № 2011-XII містить відсилочну норму, за якою порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається саме Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

При цьому, за змістом пункту 5 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, рівними частками членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Отже, Порядок № 975 також визначає розмір та прожитковий мінімум , який слід застосувати при проведені відповідної виплати.

В контексті наведеного, суд зауважує, що календарним роком є проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

З аналізу процитованих вище норм, суд доходить висновку, що до обрахунку одноразової допомоги слід брати прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб станом на 1 січня саме календарного року, в якому настала смерть військовослужбовця, тобто, у досліджуваному випадку, саме станом на 1 січня 2017 року.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлоцький 6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа - Тернопільський обласний військовий комісаріат (46001, м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 2, код ЄДРПОУ 07704709) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 16.07.2020 № 103, в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та сину загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 .

3. Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити рівними частками членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов