Рішення № 97143345, 25.05.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року м. Київ № 640/10079/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Міністерства оборони Українитретя особаТернопільський обласний військовий комісаріатпровизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа - Тернопільський обласний військовий комісаріат (46001, м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 2, код ЄДРПОУ 07704709) про визнання протиправним та скасування рішення, викладене в протоколі засідання комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначення і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 05.12.2019 № 174, зобов`язання вчинити дії щодо призначення одноразової грошової допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав проведення повторного огляду позивача, під час якого встановлено вищу групу інвалідності, більш ніж через два роки після первинного огляду. Позивач зазначає, що на момент первинного огляду не існувало дворічних обмежень щодо реалізації права на отримання грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності, а тому така норма не може застосовуватись до спірних правовідносин в силу принципу "зворотної дії закону в часі", встановленого статтею 58 Конституції України. Також, позивач стверджує, що вища група інівалідності встановлена за новими діагнозами, які не пов`язані з діагнозами, що слугували підставою для встановлення попередньої групи інвалідності.

Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки повторний огляд позивача, під час якого встановлено вищу групу інвалідності, відбувся більш ніж через два роки після первинного огляду, що виключає можливість виплати грошової допомоги.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій вважає необґрунтованими викладені відповідачем у відзиві доводи та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Третьою особою подано пояснення щодо позовних вимог, в яких підтримую позицію відповідача у справі та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , якого звільнено з військової служби 31.12.2004, з 07.06.2016 визнано особою з інвалідністю третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного зз захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 08.07.2016 серії АВ № 0798463.

Допомога у зв`язку із встановленням третьої групи інвалідності ОСОБА_1 виплачена в сумі 217500,00 гривень.

У подальшому, 31.07.2019 проведено повторний огляд ОСОБА_1 , під час якого позивачу з встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 29.07.2019 серії 12ААБ № 479254, внаслідок захворювання, пов`язаного зз захистом Батьківщини.

Надалі, позивач звернувся до Тернопільського обласного військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності вищої групи.

Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги (протокол від 05.12.2019 № 174, затверджений Міністром оборони України 16.12.2019) у зв`язку з тим, що зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності (пункт 6).

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014 шляхом доповнення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 16-3.

Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набрала чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) частину четверту статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Згідно з пунктом 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 зазначив наступне: «Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців».

Ухвалюючи вказану постанову, судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII: право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).

Застосовуючи ці висновки до обставин справи, суд враховує, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся у липні 2019 року, а первинно інвалідність ІІІ групи встановлено з червня 2016 року. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Судом також відхиляються посилання позивача на те, що інвалідність вищої групи при повторному огляді встановлена за іншим діагнозом, а тому обмеження щодо строку між первинним та повторним оглядом не має застосовуватись, осільки обмеження дворічним строком встановлено не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

Таким чином, відповідач дійшов вірного висновку про відсутність підстав для призначення грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності та правомірно відмовив у її призначенні.

Керуючись статтями 241, 24-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022), третя особа - Тернопільський обласний військовий комісаріат (46001, м. Тернопіль, вул. Січових Стрільців, 2, код ЄДРПОУ 07704709) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов