Рішення № 97143099, 25.05.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 р. м. Чернівці Cправа № 600/632/21-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

В провадженні Чернівецького окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми "С" від 16 вересня 2020 року №0004450504 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 241389 (двісті сорок одна тисяча триста вісімдесят дев`ять) грн 00 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Крім цього, у зв`язку із тим, що після закінчення з`ясування судом обставин справи та перевірки їх доказами представник позивача заявив клопотання про подання доказів сплати судових витрат позивачем, судом призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановлено позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених нею судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду від 11 травня 2021 року.

У встановлений судом строк представником позивача подано до суду заяву, в якій він просить суд ухвалити додаткове судове рішення по справі, яким стягнути з Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь позивача понесені нею судові витрати, пов`язані із розглядом справи, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 10000,00 грн та судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2471,53 грн.

Відповідач подав до суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, в обґрунтування якого зазначив про необґрунтованість та не співмірність заявленої позивачем суми судових витрат на професійну правничу допомогу. Так, відповідач вказав, що дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання, справа розглянута в порядку спрощеного провадження, що свідчить про те, що сума понесених витрат на правничу допомогу є неспіврозмірною зі складністю справи та обсягом роботи адвоката. У зв`язку з наведеним відповідач просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу у даній справі до розміру витрат, який є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та відповідає критерію розумності.

В судове засідання щодо розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, призначене на 24 травня 2021 року о 10 год. 00 хв., позивач та його представник не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Представником відповідача подано до суду заяву, в якій він просив розглянути без його участі подану позивачем заяву про ухвалення додаткового судового рішення у даній справі. Крім цього, представник відповідача зазначив, що заперечує щодо задоволення заяви представника позивача з підстав, викладених у клопотання про зменшення витрат на правову допомогу.

Згідно з частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливим розглянути подану заяву про ухвалення додаткового судового рішення в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши вказану заяву та перевіривши матеріали справи, суд зазначає таке.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, з-поміж інших, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи питання стягнення понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, суд звертає увагу і на те, що у додатковій постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" (заява 58442/00) вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Марусяком В.С. ("Адвокат") та позивачем ОСОБА_1 ("Клієнт") укладено Договір про надання правової допомоги (далі - Договір) від 26 січня 2021 року предметом якого є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, провадженнях, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (пункт 1.1 Договору).

На підставі вказаного вище договору адвокатом Марусяком В.С. 15 лютого 2021 року видано ордер на надання правової допомоги серії СЕ №1017423 на представництво інтересів ОСОБА_1 у Чернівецькому окружному адміністративному суді.

Відповідно до розрахунку вартості послуг, який є Додатком №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 26 січня 2021 року, вартість послуг адвоката Марусяка В.С. згідно вимог статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», які полягають у підготовці позовної заяви (витребування доказів, ознайомлення з матеріалами тощо) та участь в суді першої інстанції з виконанням всіх процесуальних прав та обов`язків сторони судового процесу відповідно до КАСУ становить 10000,00 грн.

Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг (професійної правової допомоги) від 17 травня 2021 року, який є Додатком №2 до Договору від 26 січня 2021 року, адвокатом Марусяком В.С. надано, а Клієнтом ОСОБА_1 прийнято професійну правову допомогу. Загальна вартість наданих послуг, наданих Адвокатом згідно Розрахунку вартості послуг, станом на 17 травня 2021 року, становить 10000,00 грн.

Відповідно до змісту квитанції №009/21 від 17 травня 2021 року (Додаток №3 до Договору від 26 січня 2021 року) адвокатом Марусяком В.С. прийнято від ОСОБА_1 у відповідності до вимог Договору про надання правової допомоги від 26 січня 2021 року гонорар за виконану роботу станом на 17 травня 2021 року в сумі 10000,00 грн.

Проаналізувавши зміст Договору про надання правової допомоги від 26 січня 2021 року та додатків до нього, суд вважає, що такими підтверджується сплата позивачем адвокату витрат на суму 10000,00 грн за надання правової допомоги у цій справі.

При цьому, судом у відповідності до вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16 квітня 2020 року у справі №727/4597/19, зміст якої полягає в тому, що відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, Положення про форму та зміст розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.

Тобто, аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає підстави для висновку, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Разом з цим, статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вказав, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Разом з цим вирішуючи у цій справі питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої позивачем до стягнення суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із такого:

- судом частково задоволені заявлені позивачем вимоги;

- більшість доводів позивача, зазначених в обґрунтування позову, судом були відхилені;

- дана справа відноситься до справ незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;

- вирішення питань про витребування додаткових доказів та виклик свідків у даній справі відбувалися за ініціативою суду.

Крім цього, суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 грудня 2019 року у справі №545/2432/16-а, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Оцінивши обставини цієї справи та зважаючи на те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із складністю справи, виконаних адвокатом робіт та обсягом наданих адвокатом послуг, а також беручи до уваги заперечення відповідача щодо розміру заявлених до стягнення судових витрат на професійну правову допомогу, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, приходить до висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є пропорційним до предмета цього спору, а тому, з огляду на часткове задоволення заявлених позовних вимог, наявні правові підстави для зменшення витрат на професійну правову допомогу у цій справі.

Отже, заява про стягнення судових витрат у виді витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню і стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає сума 3000,00 грн як витрати на професійну правову допомогу.

Вказана сума, на переконання суду, відповідає критеріям співрозмірності, справедливості, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Приходячи до такого висновку, судом також взято до уваги правові висновки в питанні розподілу витрат на правову допомогу Верховного Суду, викладені у постанові від 12 травня 2021 року (справа №873/79/20).

Стосовно розподілу судових витрат у виді судового збору суд зазначає наступне.

Згідно частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до наявних у справі квитанцій №56129 від 15 лютого 2021 року та №95571 від 23 лютого 2021 року позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір за дві вимоги майнового характеру у загальній сумі 3330,10 грн (2422,10 грн + 908,00 грн).

Як вбачається зі змісту резолютивної частини рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №600/632/21-а, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми "С" від 16 вересня 2020 року №0004450504 в частині застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій на суму 241389 (двісті сорок одна тисяча триста вісімдесят дев`ять) грн 00 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Таким чином, розподілу підлягає сума судового збору у розмірі 2422,10 грн, сплачена позивачем за пред`явлену позовну вимогу в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області форми «С» від 16 вересня 2020 року №0004450504.

Отже, оскільки було заявлено позовні вимоги майнового характеру на суму 242210,40 грн (за податковим повідомленням-рішенням від 16 вересня 2020 року №0004450504), а позов підлягає задоволенню частково на суму 241389,00 грн, тобто на 99,66% від заявлених вимог (241389,00 грн х 100% / 242210,40 грн = 99,66%), то стягненню з відповідача - суб`єкта владних повноважень, який не здійснював судових витрат у цій справі, на користь позивача підлягає 2413,86 грн (2422,10 грн х 99,66% / 100% = 2413,86 грн).

З огляду на викладене та керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково, а клопотання Головного управління ДПС у Чернівецькій області про зменшення витрат на правничу допомогу - задовольнити.

Ухвалити додаткове судове рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2413 грн 86 коп. та судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3000 грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини заяви представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне додаткове судове рішення складено 25 травня 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, ЄДРПОУ 43143196).

Суддя О.П. Лелюк