Рішення № 97142826, 25.05.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1384/21

РІШЕННЯ

іменем України

25 травня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1358 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини А1358 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 22.09.2020 року та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік.

Покликається на те, що під час проходження служби у Військовій частині А1358 йому не виплачувалась індексація грошового забезпечення протягом вказаного періоду. Також зазначає, що при звільненні зі служби йому не була виплачена грошова допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі грошового забезпечення, а фактично виплачені лише 1340 грн. На звернення про виплату коштів він отримав відповідь, мотивовану відсутністю кошторисних призначень та відсутністю механізму виплати коштів особам, звільненим з військової служби, за попередні періоди. Також зазначалось, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відбулась у вересні 2020 року.

У відзиві на адміністративний позов та запереченнях на відповідь на відзив відповідач посилається на те, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань позивачу була виплачена у розмірі окладу за військовими званням, тобто у межах наявних фінансових ресурсів. Також зазначає, що на момент подання рапорту позивачем підстав для виплати матеріальної допомоги у розмірі грошового забезпечення не було, оскільки документи, які б підтверджували наявність підстав для такої виплати, ним не були надані. Вказує на те, що нарахування та виплата індексації у 2016-2018 роках не проводилась, оскільки бюджетних призначень на її виплату не було. Одночасно з цим, механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки не передбачений, відтак просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій не погоджується з доводами відповідача.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині А1358. Наказом командира військової частини №204 від 22.09.2020 року відповідно до Наказу командувача Сил логістики Збройних Сил України від 07.08.2020 року №97 позивача звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення, проведений розрахунок.

З наказу про звільнення зі служби не вбачається виплата позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, однак вбачається виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1340 гривень.

Позивач звернувся до військової частини з заявою про виплату індексації грошового забезпечення та матеріальної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення, на що відповідач листом від 13 січня 2021 повідомив, що підстав для виплати коштів у більшому розмірі немає.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-XII) Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення) (ч. ч. 1, 5 статті 2 Закону № 1282-ХІІ).

Підприємства, установи та організації, що фінансуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Абзацом 3 частини 1 статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Проведення індексації здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. З огляду на це, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача на цю виплату. Правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 23.10.2019 у справі №825/1832/17.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що у розпорядженні відповідача не було вільних коштів для виплати позивачу індексації грошового забезпечення, у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина, кошти на індексацію грошового забезпечення позивача були відсутні. Відповідачем не надані докази того, що у відповідний період позивачу збільшувався розмір основних складових грошового забезпечення, що впливало на питання нарахування індексації або спростовувало право на її отримання.

Виплата індексації охоплюється поняттям грошового забезпечення військовослужбовців, безпосередньо стосується оплати їх праці, для захисту якої державою забезпечуються посилені гарантії. Зважаючи на це, на дані вимоги не розповсюджуються обмеження щодо тривалості строків звернення до суду.

Як видно з роздавальної відомості № 506 на виплату грошового забезпечення при звільненні військовослужбовцям в/ч А 1358 за 2020 рік, ОСОБА_1 виплачено 165,95 грн. індексації грошового забезпечення.

Разом з тим, з цього документу не вбачається, за який період нараховані ці кошти, і чи фактично була (і коли) проведена їх виплата. Відповідач до відзиву не надає докази того, що у період з 2016 по дату звільнення позивач отримував будь-які кошти як індексацію грошового забезпечення.

Зважаючи на це, оскільки відповідач не довів відсутність у позивача права на отримання індексації, а також її виплату за відповідний період служби, починаючи з січня 2016 року, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі окладу за військовим званням, та вимог позивача щодо виплати цієї допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення, суд виходить з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" визначено порядок, умови та розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 5 постанови надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 7, 9 розділу XXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" передбачено наступне:

- до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги;

- виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Пунктом 6 Наказу Міністерства оборони України від 18.02.2020 № 45 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2020 рік" визначено, що матеріальна допомога військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань виплачується у розмірі одного окладу за їх військовим званням.

Наказом Міністерства оборони України №84 від 04.03.2020 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 18.02.2020 №45» п. 6 викладено у новій редакції, відповідно до якої «Матеріальну допомогу військовослужбовцям для вирішення соціально-побутових питань виплачувати у розмірі одного окладу за їх військовим званням. Виплату матеріальної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності таких підстав: смерть дружини (чоловіка), дітей, батьків військовослужбовця; порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз; довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В,С; вибуття на довготривалу реабілітацію (більше одного місяця поспіль) унаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, проти рецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів».

У поданій позивачем заяві від 22.12.2020 (а. с 10) про виплату коштів він просить виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до п. 6 наказу Міністерства оборони України № 236 від 26.06.2020.

Як вбачається зі змісту цього наказу, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям наказано виплачувати в розмірі одного окладу за їх військовими званнями. Виплату матеріальної допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення здійснювати виключно за наявності підстав (...) (підстави аналогічні тим, які перераховувались вище )

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, який надається військовослужбовцям у межах асигнувань, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника)

Одночасно з цим, як зі змісту Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", так і зі змісту Наказу Міністерства оборони України від 18.02.2020 № 45 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2020 рік", вбачається, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення військовослужбовця, є правом керівника, яке він реалізує у межах асигнувань, що виділяються на утримання державного органу, а не його обов`язком.

Таким чином, виплата матеріальної допомоги у розмірі, про який просить позивач, була б можлива за умови наявності відповідних підстав, про які зазначається вище, які військовослужбовець довів до відома керівника, та у межах асигнувань.

Разом з тим, зі змісту заяви позивача про виплату коштів, а також зі змісту матеріалів позову не вбачаються належні докази існування умов, які давали підстави для виплати позивачу допомоги у розмірі місячного грошового забезпечення. Протилежне судом не встановлено і матеріалами справи не підтверджується.

Судом встановлено, що відповідач виконав свій обов`язок щодо виплати військовослужбовцю матеріальної допомоги у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення заявника, як це передбачено вимогами чинного законодавства.

Натомість, безпосередньо розмір виплати правомірно визначався з урахуванням наказів МО України, які передбачали необхідність підтвердження існування таких умов, які робили можливою виплату у підвищеному розмірі. Однак, зважаючи на те, що у своїй заяві позивач не покликався на будь-яку з згаданих обставин (умов) і не надавав відповідні докази, відповідач правомірно застосував для виплати допомоги величину одного окладу за військовим званням позивача. З огляду на це, судом не встановлено неправомірності дій відповідача в цій частині, відтак позовні вимоги в цій частині не є обґрунтованими.

Зважаючи на це, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов - задоволити частково.

Визнати протиправною невиплату Військовою частиною А1358 ОСОБА_1 під час служби індексації грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2016 року.

Зобов`язати Військову частину А1358 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачений розмір індексації грошового забезпечення за період починаючи з 01.01.2016 року до дати звільнення, з урахуванням фактично виплачених коштів.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25 травня 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А1358 (Цвітоха,Славутський район, Хмельницька область,30014 08526931)

Головуючий суддя І.С. Козачок