Рішення № 97142489, 25.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 травня 2021 року Справа № 520/4131/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №25 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від №270 від 16.09.2020 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 15.01.2003 по 23.04.2007 у Харківському регіональному філіалі Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України на посаді лікаря невропатолога ЛЛСК Харківської регіональної філії до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу періоди роботи у Харківському регіональному філіалі Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України на посаді лікаря невропатолога ЛЛСК Харківської регіональної філії до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення". Зазначені дії позивач вважає протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому Кодексу адміністративного судочинства України.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивач у липні 2020 року звернувся до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Харкові із заявою про призначення пенсії за віком. На підставі звернення та поданих документів позивачу було призначено пенсію за віком з 20.05.2020.

Позивач як працівник охорони здоров`я, який працював лікарем, також розраховував на призначення грошової допомоги у разі призначення пенсії за віком відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-1V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому з моменту досягнення пенсійного віку збирав документи, що підтверджують стаж вислуги років як лікаря.

Після отримання відповіді від Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 19.08.2020 та архівних документів, 10.09.2020 позивач через Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України у м. Харків звернувся до Відповідача щодо нарахування одноразової грошової допомоги, передбаченої п. п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ.

Відділом з питань перерахунків пенсій № 25 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за зверненням Позивача було ухвалено рішення № 270 від 16.09.2020, номер пенсійної справи № 204650008457/106 про відмову в перерахунку пенсії через недостатню тривалість спеціального стражу.

Відповідач не зарахував до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів «е-ж» ст. 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 15.01.2003 по 23.04.2007 у Харківській регіональній філії Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України на посаді лікаря невропатолога ЛЛСК. Відмова зумовлена тим, що в переліку, затвердженому наказом МОЗ № 385 від 28.10.2002 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я та посад фахівців у галузі охорони здоров`я у закладах охорони здоров`я, не передбачений медичний і сертифікаційний центр.

Відповідач визначив тривалість стажу позивача як працівника охорони здоров`я 32 роки 01 місяць та 10 днів.

Позивач вважає прийняте рішення відповідача протиправним у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Конституції України).

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, шо дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «є» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Пунктом «е» ст. 55 Закону від 05.11.1991 № 1788-ХІІ передбачено, шо право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров`я після досягнення ними 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, шо затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Як передбачено пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок – 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Отже, для призначення позивачу грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій необхідно встановити наступні факти: факт роботи позивача на день досягнення пенсійного віку в закладі охорони здоров`я державної чи комунальної форми власності на посадах,, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», наявність на цей момент у позивача страхового стажу на таких посадах тривалістю 35 років, відсутність факту отримання будь-якої пенсії раніше до моменту досягнення пенсійного віку.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801-XII заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Станом на момент настання пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону від 09.07.2003 № 1058-1V позивач працював в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська поліклініка № 6» Харківської міської ради (код ЄДР 02001506). Це підприємство є правонаступником Комунального закладу охорони здоров`я «Харківська міська поліклініка № 6» (код ЄДРПОУ 02001506), куди позивач був прийнятий на роботу 24.04.2007 (запис № 15 в трудовій книжці Позивача) і де працює донині.

Крім того, як вбачається з рішення відповідача № 270 від 16.09.2020, цей факт відповідач під сумнів не ставить.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-1V періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Водночас, відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801-XII (у редакції, чинній на час роботи позивача у 2003 - 2007 роках), заклади охорони здоров`я - це підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров`я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Як було визначено у ч. 1, 2 ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 № 2801-XII (у редакції, чинній на час роботи позивача у 2003 - 2007 роках), безпосередню охорону здоров`я населення забезпечують санітарно- профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров`я. Заклади охорони здоров`я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально- технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров`я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної практики, виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначаються актами законодавства України.

Розділом 2 «Охорона здоров`я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (даті - Перелік № 909) визначено, шо робота на посадах: лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), дає право на пенсію за вислугу років. При цьому серед найменувань закладів і установ зазначені лікарняні заклади, лікувально- профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно- поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Крім того, у примітці 2 до Переліку № 909 установлено, шо робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

З метою забезпечення державної політики щодо створення та функціонування закладів охорони здоров`я і заняття медичною і фармацевтичною діяльністю, наказом МОЗ України від 28.10.2002 № 385 затверджений Перелік закладів охорони здоров`я, лікарських, провізорських посад, посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою, посад професіоналів у галузі охорони здоров`я та посад фахівців у галузі охорони здоров`я у закладах охорони здоров`я (далі - Перелік № 385).

Згідно з п. 11 Пояснень до Переліку № 385 центрами є лікувальні заклади або їх структурні підрозділи, диспансери, пологові будинки та інші, які виконують функцію головного закладу з організації і надання медичної і медикаментозної допомоги закріпленому населенню. Заклад, який виконує функцію центру, як правило, зберігає свою назву згідно з переліком.

Абзацом 14 підпункту 1.1.1 пункту 1.1 розділ 1 «Лікувально-профілактичні заклади» Переліку № 385 до лікувально-профілактичних закладів віднесено Медичні центри різного профілю.

Як передбачено положеннями Основ законодавства України про охорону здоров`я, діяльність закладу охорони здоров`я підлягає ліцензуванню. Тобто наявність ліцензії на здійснення медичної практики додатковим доказом належності певного підприємства, установи, організації до закладів охорони здоров`я.

На адвокатський запит представника позивача від 23.02.2021 листом від заступник Міністра охорони здоров`я України повідомив, шо Державний медичний і сертифікаційний центр цивільної авіацій України: рішенням Ліцензійної комісії МОЗ України від 14.07.2004 № 169 отримав ліцензію серія АА № 868694 на провадження господарської діяльності з медичної практики на адресу: м. Київ, вул. Волинська. 66а. терміном на три роки: наказом МОЗ України від 03.03.2006 № 103. акредитований за адресою: м. Київ, вул. Волинська. 66а. на вищу акредитаційну категорію терміном на три роки.

Згідно зі ст. 62 Закону від 05.11.1991 № 1788-Х1І основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Отже, законодавець встановив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у випадку відсутності останньої або відповідних записів у ній. трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих, зокрема, за місцем роботи.

Згідно записів № 13 та 14 трудової книжки позивача з 15.01.2003 до 23.04.2007 він працював лікарем невропатологом лікарсько-льотної сертифікаційної комісії 1 категорії у Харківській регіональній філії Державного медичного і сертифікаційного центру Цивільної авіації України.

Таким чином, період роботи позивача з 15.01.2003 по 23.04.2007 у Харківській регіональній філії Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України на посаді лікаря невропатолога 1 категорії лікарсько-льотної сертифікаційної комісії має бути зарахований до стажу вислуги років, що надає право на призначення грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

З урахуванням стажу вислуги, що становить 04 роки 03 місяці 08 днів, тривалість страхового стажу позивача як працівника охорони здоров`я становить 36 років 04 місяці 18 днів.

Позивач стверджує, що до момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії він ніколи раніше жодної пенсії не отримував. Як вбачається з рішення Відповідача № 270 від 16.09.2020, цей факт відповідач під сумнів не ставить.

Отже, відмова відповідача призначити позивачу відповідну допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, оформлена рішенням відділу з питань перерахунків пенсій № 25 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 270 від 16.09.2020 є протиправною.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. І Першого протоколу полягає в тому, шо будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а пункт 2 визнає, шо держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»). «Майном» може бути як «існуюче майно», так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, шо вона має принаймні «легітимні сподівання» на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12.07.2001 року у справі «Ганс-Адам II проти Німеччини»).

«Легітимні сподівання» за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні гуртуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).

У даному випадку легітимні сподівання позивача на отримання допомоги у розмірі десяти пенсійних виплат передбачені чинними нормами Законів України, тобто вони є конкретними. Таким чином, на них поширюється режим «існуючого майна».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 року у справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив, шо за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 35).

За змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності. Принцип законного очікування спрямований на те, що у випадках, коли особа переконана, шо досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №25 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від №270 від 16.09.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 15.01.2003 по 23.04.2007 у Харківському регіональному філіалі Державного медичного і сертифікаційного центру цивільної авіації України на посаді лікаря невропатолога ЛЛСК Харківської регіональної філії до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугою років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 2724,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 травня 2021 року.

Суддя Сагайдак В.В.