Рішення № 97142318, 19.05.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

19 травня 2021 р. справа №520/4574/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар`єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Рєзнік Е.О.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Наумецької Е.Ю.

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 10.11.2020 року №ф-20794-13 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 4214.44 гривень;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46 код ВП ЄДРПОУ 43983495) видалити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), дані про наявність заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 4214.44 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вимога від 10.11.2020 року №ф-20794-13 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 4214.44 гривень - винесена безпідставно, оскільки позивач отримала свідоцтво адвоката та з 29.07.2010 року по теперішній час позивач працює на підприємстві ТОВ «Слобожанський миловар», як найманий працівник, та є застрахованою особою у розумінні Закону №2464-VI.

Від представника відповідача – Наумецької Е., через канцелярію суду, надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Позивач – ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача – Наумецька Е.Ю. в судовому засіданні заперечувала проти позову, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у письмовому відзиві на позов та письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 505, видане Радою адвокатів Чернігівської області 11.06.2010 року.

З 29.07.2010 року по теперішній час позивач працює на підприємстві ТОВ «Слобожанський миловар», що підтверджується копією трудової книжки доданою до позовної заяви та довідкою підприємства.

Водночас, як зазначив відповідач, відповідно до реєстраційних даних ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС з 08.06.2010 року як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат), тому в ІТС «Податковий блок» в автоматичному режимі нараховано суму єдиного внеску ОСОБА_1 за ІІ-ІІІ квартали 2020 року, зокрема: 20.07.2020 – 1039,06 грн. за ІІ квартал 2020 року та 19.10.2020 – 3178,12 грн. за ІІІ квартал 2020 року.

В уз`язку з вищевикладеним відповідачем була сформована податкова вимога від 10.11.2020 року №ф-20794-13 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 4214.44 гривень.

Позивач, не погодився із вказаною податковою вимогою, звернувся з даним позовом до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Основами законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженими Законом України від 14 січня 1998 року №16/98-ВР, Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за № 460/26905, Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за №1553/26330 (далі - Порядок № 1162), Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зареєстрованим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України - самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів (пункт 65.2 статті 65 ПК України).

За змістом п.1, 2 ч.І ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-УІ від 05.07.2012 року (далі Закон №5076-УІ) адвокат фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.З ст.4 Закону № 5076-УІ адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Статтею 13 Закону № 5076-УІ передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право па заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 ст.178 ПК України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із ст.65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною п. 167.1 сг. 167 цього Кодексу.

З аналізу зазначених положень законодавства слідує, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється ст.178 ПК України.

Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464- VI від 08.07.2010 року (далі Закон №2464-Vl) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

За змістом ст.2 Закону №2464-VI його дія поширюється па відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом 2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового

договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність га отримують дохід від цієї діяльності.

Облік осіб, зазначених у пунктах 1, 5 ч.1 ст.4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме «Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 року №1162.

Відповідно до абзацу 1 п.1 та п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у п.1 (крім абзацу 7) ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених, зокрема у п.5 ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений ст.9 Закону №2464- VI.

Водночас ст.4 Закону №2464-VI доповнено ч.6 згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» №592-ІХ від 13.05.2020 року, якою передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4 і 5 ч. 1 цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» .№592- IX від 13.05.2020 року набрав чинності з 1 січня 2021 року.

В той же час до 01.01.2021 року відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-УІ не були врегульовані.

Враховуючи вищевикладені норми, вбачається, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахуванням вищевказаних обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійт діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку, якщо особа є найманим працівником, гака особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які провадять незалежну професійну діяльність, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.11.2019 року по справі № 160/3114/19, від 05.03.2020 року по справі №824/509/19-а.

При цьому, Верховний Суду постанові від 05.03.2020 року по справі №824/509/19-а. зазначає, що свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на облік) в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI я є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску мене ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 04 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 28 березня 2019 року по справі №820/6324/17.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що позивач, перебуваючи у постійних трудових відносинах з ТОВ «Слобожанський миловар» код ЄДРПОУ 30357250, як найманий працівник - є застрахованою особою у розумінні Закону №2464-Vl, відрахування з ЄСВ за спірний період за позивача здійснювалися роботодавцем, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 реєстраційний помер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (звіти форми ОК-5 та ОК-7 ) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов 'язкового державного соціального страхування.

З урахуванням вказаного, підстави для формування та направлення мені оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) відсутні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, та яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" має застосовуватись судами як джерело права, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06)).

Європейський суд з прав людини (справа Компанія Вестберга таксі Актіеболагта Вуліч проти Швеції, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110), зокрема, зазначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З огляду на викладене, вбачається, що рішення відповідача, як контролюючого органу, щодо нарахування мені єдиного внеску за ознакою незалежної професійної діяльності прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, є протиправним, порушує майнові права та моїм інтересам і зумовлює ситуацію, при якій платник податків двічі повинен сплачувати один і той самий збір, що є недопустимим, а відтак вимога про сплату боргу підлягає скасуванню.

За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаю увагу, що контролюючим органам з метою перевірки правильності нарахування, обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкового державного страхування надається доступ до персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, (ст. 20 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ « 1 Іро збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями)

Отже, особи, які мають право провадити незалежну професійну діяльність, не зобов`язані повідомляти про факт сплати за них єдиного внеску роботодавцем.

Проте формуючи спірну вимогу, відповідачем залишено поза увагою обставина перебування позивача у трудових відносинах, як наслідок, не перевірено сплату роботодавцем у спірний період за мене ЄСВ у розмірах, визначених законодавством.

Отже дії відповідача є протиправними, а сформована ним оскаржувана вимога підлягає скасуванню, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що спірна сума податкового боргу відображена в інтегрованих картках платника податку по даному платежу.

Таким чином, суд зазначає, що належним способом захисту прав позивача, у даному випадку, буде видалення з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), даних про наявність заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 4214.44 гривень, тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Харківській області від 10.11.2020 року №ф-20794-13 про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 4214.44 гривень.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46 код ВП ЄДРПОУ 43983495) видалити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), дані про наявність заборгованості (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 4214.44 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (61057, Харків, вул. Пушкінська, 46 код ВП ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908.00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25.05.2021 року.

Суддя Мар`єнко Л.М.