Рішення № 97141658, 24.05.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 травня 2021 року м. Рівне №460/2197/21Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинення певних дій., -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ в Рівненській області) про визнання неправомірними дій щодо відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій та зобов`язання зарахувати до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи в Костопільській філії Рівненського медичного училища (відокремлений підрозділ "Костопільський медичний коледж" КЗВО "Рівненська медична академія" Рівненської обласної ради) на посаді методиста з 21.09.1998 по травень 2019 року; зобов`язання нарахувати і виплатити грошову допомогу у розмірі десяти мінімальних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що з вересня 1998 року по даний час позивач працює методистом в Костопільській філії Рівненського медичного училища (відокремлений підрозділ "Костопільський медичний коледж" КЗВО "Рівненська медична академія" Рівненської обласної ради). Повідомила, що оскільки має стаж роботи, що дає право на призначення пенсії як працівнику освіти, у лютому 2021 року після виходу на пенсію звернулася до пенсійного органу з заявою про призначення їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій. Однак відповідач листом від 02.03.2021 відмовив їй у призначенні такої допомоги, у зв`язку з недостатністю необхідного стажу. Вважає вказану відмову відповідача протиправною та такою, що суперечить фактичним обставинам справи та чинному законодавству. За таких обставин, просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 30.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.23-24).

14.05.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскільки посада методиста не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 №909, то підстави для зарахування періоду роботи на зазначеній посаді до стажу, який дає право на виплату грошової допомоги відсутні. Повідомив, що враховуючи записи трудової книжки позивача, страховий стаж останньої, що дає право на виплату грошової допомоги, становить 14 років 21 день, що не є достатнім для призначення такої допомоги. Вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

17.05.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій позивач заперечує доводи відповідача, наведені у відзиві, та з підстав, визначених у позові, просить позов задовольнити повністю.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Рівненській області з заявою про нарахування та виплату їй грошової допомоги при призначенні пенсії за віком у розмірі 10 місячних пенсій.

Листом від 02.03.2021 у відповідь на вказане звернення ГУ ПФУ в Рівненській області повідомило позивачу, що оскільки посада методиста не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту та посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 №909, то підстави для зарахування періоду роботи на зазначеній посаді до стажу, який дає право на виплату грошової допомоги, відсутні. Зазначило, що враховуючи записи трудової книжки позивача, страховий стаж останньої, який дає право на виплату грошової допомоги, становить 14 років 21 день. Отже, підстав для виплати ОСОБА_1 грошової допомоги немає, оскільки не виконується вимога щодо наявності 30 років (у жінок) стажу, який дає право на призначення такої грошової допомоги (а.с.8).

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті такої грошової допомоги, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.

Пунктом 7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, 23 листопада 2011 року постановою № 1191 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 1191).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно з пунктом 5 Порядку №1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.

Як свідчить зміст трудової книжки ОСОБА_1 , остання в період з 15.08.1984 по 14.08.1987 працювала на посаді вчителя Костопільської середньої школи, з 28.08.1987 по 20.09.1998 - викладача Костопільського медичного училища Костопільської філії Рівненського медичного училища та з 21.09.1998 по даний час - на посаді методиста Костопільської філії Рівненського медичного училища (а.с.14-18).

Дана обставина також підтверджується довідками Відділу освіти Костопільської районної державної адміністрації Рівненської області від 16.12.2020 та Відокремленого підрозділу "Костопільський медичний коледж" КЗВО "Рівненська медична академія" Рівненської обласної ради від 15.12.2020 (а.с.9, 10).

Поряд з цим, відповідач відмовив позивачу у зарахуванні періоду її роботи з 21.09.1998 у Костопільській філії Рівненського медичного училища до стажу, який дає право на виплату грошової допомоги, оскільки посада методиста не значиться у Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 №909.

Так, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою КМУ від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909) встановлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років.

Відповідно до Переліку №909 до посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено у Вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах - директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Зміст вказаного Переліку свідчить, що серед посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, посада методиста відсутня.

Поряд з цим, при вирішенні цього спору, суд враховує таке.

За приписами статті 28 Закону України «Про освіту» система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про освіту» структура освіти включає, поряд з іншими видами, також професійно-технічну освіту.

Статтею 18 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» передбачено, що до закладів професійної (професійно-технічної) освіти,зокрема, належать професійно-технічне училище відповідного профілю; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю.

Згідно із статтею 45 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» до педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти належать викладачі, педагоги професійного навчання, вихователі, майстри виробничого навчання, старші майстри, старші майстри виробничого навчання, інструктори виробничого навчання, асистенти викладача, асистенти майстра виробничого навчання, методисти, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники фізичного виховання, керівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, науково-методичних та навчально-методичних установ, їх заступники та інші працівники, діяльність яких пов`язана з організацією і забезпеченням навчально-виховного процесу.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» права, обов`язки та соціальні гарантії педагогічних працівників визначаються Законом України «Про освіту» та іншими нормативно-правовими актами.

Держава забезпечує педагогічним працівникам закладів професійної (професійно-технічної) освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти пенсію за вислугу років за наявності стажу безперервної педагогічної роботи не менше ніж 25 років.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка була ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

З огляду на наведене, враховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, суд дійшов висновку, що педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

Виходячи з наведеного, педагогічний працівник (в тому числі, методист) закладів професійної (професійно-технічної) освіти є працівником освіти, а тому стаж роботи ОСОБА_1 в Костопільській філії Рівненського медичного училища (відокремлений підрозділ "Костопільський медичний коледж" КЗВО "Рівненська медична академія" Рівненської обласної ради) на посаді методиста з 21.09.1998 по травень 2019 року повинен зараховуватися до пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена Переліком № 909.

Крім того, згідно з Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року №963, посаду методиста віднесено до посад педагогічних працівників. Вказана постанова прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення», згідно з яким право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, працювала на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а загальний педагогічний стаж її роботи на час призначення пенсії за віком складає понад 30 років, то позивач має право на нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 233/4308/17 та висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.03.2019 у справі № 686/9307/17, 22.03.2019 у справі №682/2177/17 та від 24.04.2019 у справі №450/3061/16-а.

З огляду на наведене, відповідач, не зарахувавши до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи позивача в Костопільській філії Рівненського медичного училища (відокремлений підрозділ "Костопільський медичний коледж" КЗВО "Рівненська медична академія" Рівненської обласної ради) на посаді методиста з 21.09.1998 по травень 2019 року та у зв`язку з цим відмовляючи в нарахуванні і виплаті грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а отже протиправно.

Таким чином, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій станом на день призначення пенсії за віком та відновленню - шляхом зобов`язання ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи ОСОБА_1 в Костопільській філії Рівненського медичного училища (відокремлений підрозділ "Костопільський медичний коледж" КЗВО "Рівненська медична академія" Рівненської обласної ради) на посаді методиста з 21.09.1998 по травень 2019 року та нарахувати і виплатити їй грошову допомогу у розмірі десяти мінімальних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Суд пам`ятає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Зважаючи на положення ч.1 ст.139 КАС України, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути сплачений нею судовий збір.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області зарахувати до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи ОСОБА_1 в Костопільській філії Рівненського медичного училища (відокремлений підрозділ "Костопільський медичний коледж" КЗВО "Рівненська медична академія" Рівненської обласної ради) на посаді методиста з 21.09.1998 по травень 2019 року та нарахувати і виплатити їй грошову допомогу у розмірі десяти мінімальних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Рівненській області судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 24 травня 2021 року

Суддя Н.С. Гудима