Рішення № 97141504, 24.05.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 548/1940/18Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Хорольської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Житлово-будівельний кооператив "Берізка", про знесення самочинно побудованої споруди,

В С Т А Н О В И В:

Хорольська міська рада Полтавської області (надалі також - позивач) звернулася до Хорольського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_1 за свій рахунок провести демонтаж самочинно збудованої некапітальної металевої споруди, яка має ознаки некапітальної споруди гаража розміром 6,30 х 4,05 метрів, розміщеної на ґрунті без замощення основи на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 , посилаючись на ту обставину, що відповідач без дозволу та відповідного погодження побудував на прибудинковій території земельної ділянки будинку в АДРЕСА_1 а некапітальну металеву споруду, яка має ознаки некапітальної споруди гаража розміром 6,30 х 4,05 м. розміщеної на ґрунті без замощення основи.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що як розпорядник земельних ділянок комунальної власності Хорольська міська рада не надавала жодного дозволу на розміщення будь-яких споруд на прибудинковій території земельної ділянки будинку в АДРЕСА_1 та відсутність у відповідача дозвільних та відповідних узгоджувальних документів на встановлення некапітальної металевої споруди, яка має ознаки некапітальної споруди гаража розміром 6,30 х 4,05 м. розміщеної на ґрунті без замощення основи на прибудинковій території ділянки будинку за вказаною адресою. Позивачем прийнято рішення, яким зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати до 28 вересня 2018 року самовільно збудовану споруду, однак відповідачем вказане рішення не виконане та не оскаржене, а відтак позивач змушений звертатися до суду із даним позовом.

28.08.2020 до Хорольського районного суду Полтавської області подано відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи його тим, що відповідно до вимог чинного законодавства не потребує отримання дозволів та не підлягає прийняттю в експлуатацію зведення на земельній ділянці тимчасових будівель та споруд без влаштування фундаментів, зокрема гаражів. Відповідач у відзиві посилається на відсутність сформованої земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні ст. 791 Земельного кодексу України. Крім того відповідач послався на висновок судового експерта ОСОБА_2 від 27.11.2019 № 46-19 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 548/1940/18, провадження № 2/548/97/19, який наявний у матеріалах справи, відповідно до якого металевий гараж, який розташований біля 60-ти квартирного житлового будинку по вказаній вище адресі та який знаходиться в його користуванні відноситься до тимчасових споруд, який не є нерухомістю, не є об`єктом будівництва і на який вимоги нормативних актів у галузі будівництва не розповсюджуються.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 11.11.2020 у задоволенні позову Хорольської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про знесення самочинно побудованої споруди, - відмовлено.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10.02.2021 апеляційну скаргу Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області задоволено частково. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2020 року скасовано. Провадження у справі за позовом Хорольської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про знесення самочинно побудованої споруди закрито.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24.02.2021 вирішено заяву Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про передачу справи за встановленою юрисдикцією - задовольнити, а також передати справу за позовом Хорольської міської ради Полтавської області до ОСОБА_1 про знесення самочинно побудованої споруди до Полтавського окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Матеріали справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду 04 березня 2021 року згідно штампу вхідної кореспонденції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року зобов`язано виконавчий комітет Хорольської міської ради Полтавської області надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , останнє зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

23 березня 2021 року судом одержано повідомлення виконавчого комітету Хорольської міської ради Полтавської області про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено Житлово-будівельний кооператив "Берізка" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

09 квітня 2021 до суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи /а.с.с 14-16, т.2/.

Копія ухвали суду від 24 березня 2021 року направлялась відповідачу за його адресою, зазначеною у повідомленні виконавчого комітету Хорольської міської ради Полтавської області про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 , та повернулася до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Оскільки копія ухвали від 24 березня 2021 року не була вручена адресату з незалежних від суду причин, суд вважає копію такої ухвали врученою відповідачу належним чином, а відповідача – таким, що правом на подання відзиву на позов не скористався.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

А відповідно до частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Рішенням виконавчого комітету міської ради від 21.08.2018 №184 «Про розгляд клопотання членів правління кооперативу «Берізка» (з змінами внесеними рішенням виконавчого комітету міської ради від 18.09.2018 №203) зобов`язано гр. ОСОБА_1 демонтувати до 28 вересня 2018 року самовільно збудовану некапітальну металеву споруду, яка має ознаки некапітальної споруди гаража розміром 6,30 х 4,05 м. розміщеної на ґрунті без замощення основи на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 /а.с. 4, 6, т.1/.

Актом комісії Хорольської міської ради від 01.10.2018 «Про перевірку стану виконання гр. ОСОБА_1 рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради від 21 серпня 2018 року №184 (з змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради від 18 вересня 2018 року №203)» встановлено, що гр. ОСОБА_1 не виконав рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради від 21 серпня 2018 року №184 (з змінами внесеними рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради від 18 вересня 2018 року №203», а саме не демонтував самовільно збудовану некапітальну металеву споруду, яка має ознаки некапітальної споруди гаража розміром 6,30 х 4,05 м. розміщеної на ґрунті без замощення основи на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 без дозвільних документів у встановлений термін до 28 вересня 2018 року /а.с. 7, т.1/.

У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п. 5 ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об`єднання, юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 25 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) Хорольська міська рада, як орган місцевого самоврядування, правомочна розглядати та вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до її відання.

У статті 30 згаданого Закону передбачено, зокрема, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження: управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У справі, що розглядається, Хорольська міська рада Полтавської області звернулась з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинно побудованої споруди, посилаючись на невиконання останнім Рішення виконавчого комітету міської ради від 21.08.2018 №184.

Отже, спірні правовідносини обумовлені реалізацією позивачем передбачених Законом № 280/97-ВР делегованих повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності. Здійснення такого державного контролю означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 14-48цс18, від 11 квітня 2018 року у справі № 11-96апп18 та від 15 травня 2018 року у справі № 11-346апп18.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 1527/14472/12 наголосила, що спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення та усунення порушень у сфері містобудівної діяльності шляхом знесення самочинної реконструкції об`єкта містобудування.

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що право власності на зазначений збудований об`єкт станом на момент винесення відповідного розпорядження та на сьогоднішній день відповідачем не оформлено, а тому у справі відсутні приватноправові відносини.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд зауважує наступне.

Частинами 1 та 5 статті 60 Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно ч.1 статті 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами. Частиною третьою наведеної норми визначено, що самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

Судом установлено, що Хорольська міська рада, реалізуючи передбачені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про благоустрій населених пунктів" повноваження щодо здійснення контролю у сфері благоустрою, звернулася в суд із позовом про зобов`язання відповідача демонтувати самочинно збудований об`єкт з підстав не виконання ним у добровільному порядку рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради Полтавської області «Про розгляд клопотання членів правління кооперативу «Берізка» від 21.08.2018 №184 (зі змінами, внесеними рішенням від 18.09.2018 №203), яким зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати до 28 вересня 2018 року самовільно збудовану некапітальну металеву споруду /а.с.4,6, т.1/.

Статтею 376 Цивільного кодексу врегульовано поняття самочинного будівництва, відповідно до частин першої та сьомої якої встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

При прийнятті цього рішення суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування статті 38 Закону №3038-VI та статті 376 ЦК України, які викладені у постанові від 31.07.2018 у справі №813/6426/14. Зокрема, Верховний Суд дійшов такого висновку: «… що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можлива лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності».

Суд наголошує, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем самовільно встановлено металевий гараж розмірами 6,30 на 4,05 м., який розміщений на прибудинковій території земельної ділянки багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 .

При цьому, відповідач не надав суду належних та достатніх доказів, які б спростували доводи позивача про відсутність у ОСОБА_1 дозвільних та погоджувальних документів на розміщення металевого гаража та/або на право оренди вказаної земельної ділянки, яка знаходиться під гаражем та необхідна для його користування.

Посилання відповідача на тимчасовість вказаної споруди металевого гаража, є необґрунтованим виходячи з того, що фактично з липня 2018 року (початок звернення членів правління кооперативу "Берізка" від імені мешканців будинку до міської ради щодо самовільного зайняття прибудинокової території) і до травня 2021 року (часу розгляду справи в суді) вказана тимчасова споруда не демонтована відповідачем, однак майже 3 роки займає територію розмірами 6,30 метра на 4,05 метра прибудинкової території чим в свою чергу позбавляє інших користувачів вказаної території вільного використання місця загального користування протягом значного періоду часу.

Окремо суд наголошує, що учасниками справи не надано суду доказів на підтвердження скасування або оскарження у судовому порядку Рішення виконавчого комітету міської ради від 21.08.2018 №184 «Про розгляд клопотання членів правління кооперативу «Берізка» (з змінами внесеними рішенням виконавчого комітету міської ради від 18.09.2018 №203), яким зобов`язано гр. ОСОБА_1 демонтувати до 28 вересня 2018 року самовільно збудовану некапітальну металеву споруду.

Відтак, останнє станом на дату розгляду даної справи адміністративним судом залишається діючим та не виконаним.

Крім того, суд наголошує, що відповідачем помилково розцінено таке рішення, як таке, що зобов`язує його отримати дозвільні документи на будівництво, оскільки таким актом виключно та безальтернативно зобов`язано ОСОБА_1 демонтувати самовільно збудовану некапітальну металеву споруду.

Відповідно до пункту а) частини другої статті 83 Земельного кодексу України в комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.

Сторонами не заперечується, що земельна ділянка на якій знаходиться розміщений відповідачем металевий гараж, зокрема прибудинкова територія житлового будинку по АДРЕСА_1 знаходиться в межах населеного пункту, а відтак належить до комунальної власності міста Хорол.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон №2807-IV).

Статтею 5 вищевказаного Закону встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні частини першої статті 12 Закону №2807-IV, є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Відповідно до пункту 2) частини першої статті 13 Закону №2807-IV до об`єктів благоустрою населених пунктів належать: прибудинкові території.

Режим використання об`єктів благоустрою визначено статтею 14 вищезгаданого Закону, яка передбачає, що такі об`єкти використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Пунктом 5) частини першої статті 16 Закону №2807-IV передбачено, на об`єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об`єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

Пунктом 3) частини другої статті 17 Закону №2807-IV передбачено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані: не порушувати права і законні інтереси інших суб`єктів благоустрою населених пунктів.

До компетенції органів місцевого самоврядування віднесено питання організації благоустрою населеного пункту, контролю за ним, а також вирішення питань щодо розміщення тимчасових споруд, що відповідає суспільному інтересу, який полягає у створенні й підтриманні умов, сприятливих для життєдіяльності мешканців відповідного населеного пункту.

Положеннями ст. 9 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-XIV «Про архітектурну діяльність» встановлено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальним ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Суд зазначає, що під час проведення робіт із встановлення гаражу в позивача були відсутні будь-які дозвільні та погоджувальні документи, а також відсутнє право власності та/або право користування на земельну ділянку на якій він розміщений. При цьому, факт самочинного розміщення вказаного металевого гаража не заперечується ні сторонами, ні третьою особою.

Суд зазначає, що відповідач помилково стверджує про доводи позивача щодо необхідності отримання ним дозвільних документів для будівництва вказаної споруди, оскільки позивач не вимагає від нього отримувати дозвільні документи саме для будівництва, а вимагає демонтувати самовільно збудовану некапітальну металеву споруду і вказане рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради є чинним. Крім того, не віднесення вказаної споруди, а саме металевого гаражу до об`єктів будівництва, жодним чином не надає відповідачу права самовільно розміщувати вказаний об`єкт на прибудинковій території, тобто в місці загального користування і тим самим позбавляти всіх інших користувачів прибудинкової території вільно користуватися місцем загального користування.

Враховуючи те, що земельна ділянка біля 60-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 є прибудинковою територією, то самовільне розміщення на ній металевого гаражу розміром 6,30х4,05м без погодження із власником земельної ділянки - Хорольською міською радою та користувачами такої земельної ділянки, а саме кооперативу "Берізка", є порушенням вказаних вище норм Закону №2807-IV та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Твердження відповідача, що земельна ділянка на якій ним розміщено металевий гараж не сформована, матеріали позовної заяви не місять відомостей щодо власника такої ділянки та відповідного речового права, жодним чином не можуть свідчити про правомірність розміщення відповідачем на вказаній земельній ділянці металевого гаражу всупереч праву інших суб`єктів благоустрою повноцінно користуватися прибудинковою територією 60-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , у той час, як відповідачем не було надано жодного документу та/або погодження на розміщення ним на цій території металевого гаражу та одноосібне використання місця загального користування. Не сформування земельної ділянки як окремого об`єкту цивільних прав та відсутність у неї кадастрового номеру, жодним чином не спростовує того факту, що вказана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту міста Хорол та відноситься до комунальної власності міста. У той же час, матеріали не містять та відповідачем не надано будь-яких належним та допустимих доказів правомірності одноосібного використання ним земельної ділянки, яка відноситься до місць загального користування, а саме прибудинкової території 60-ти квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 в супереч правам та інтересам Хорольської міської ради та мешканців будинку по АДРЕСА_1 . Спір у даній справі не стосується безпосередньо самої земельної ділянки на якій відповідачем самовільно розміщено споруду (металевий гараж), оскільки предметом справи є вимоги Хорольської міської ради щодо виконання чинного розпорядження виконавчого комітету Хорольської міської ради про зобов`язання ОСОБА_1 демонтувати самовільно збудований металевий гараж. Вказане рішення органу місцевого самоврядування є чинним та не скасованим, а також не виконаним відповідачем у встановлений строк.

Помилковим вважає суд покликання сторін на вимоги ст. 376 ЦК України, яка урегульовує питання знесення самочинного будівництва, в той же час предметом розгляду у даній справі є демонтаж тимчасової споруди.

Матеріалами справи підтверджено, а саме Актом від 01.10.2018, який складений комісією в складі працівників виконавчого комітету Хорольської міської ради, що в зазначений термін відповідач рекомендацій, викладених в розпорядженні не виконав та добровільно не демонтував тимчасову споруду на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Наявні у матеріалах справи фотосвітлини підтверджують факт розміщення за зазначеною адресою вказаної споруди.

Оскільки вимоги, що наведені у Рішенні №184 від 21.08.2018 із змінами, внесеними Рішенням №203 від 18.09.2018 не були виконані, позивач як суб`єкт, що здійснює контроль за дотриманням правил благоустрою звернувся до суду із цим позовом.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.

У даній справі, демонтаж самочинно встановленої тимчасової споруди розміщеної на прибудинковій території біля багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 переслідує легітимну мету контролю Хорольською міською радою щодо благоустрою населеного пункту.

Оскільки тимчасова споруда, яка знаходиться на прибудинковій території біля житлового будинку по АДРЕСА_1 , розміщена відповідачем самовільно, а також, враховуючи відсутність договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою або частини земельної ділянки між позивачем і відповідачем та будівельного паспорту забудови земельної ділянки, відсутність погодження мешканців будинку по АДРЕСА_1 на розміщення на прибудинковій території металевого гаражу та зменшення площі місця загального користування на фактичний розмір гаража, тому суд приходить до висновку, що тимчасова споруда, яка знаходиться на прибудинковій території біля житлового будинку по АДРЕСА_1 є самовільно влаштованою і відповідно до Рішення №184 від 21.08.2018 із змінами, внесеними Рішенням №203 від 18.09.2018 підлягає демонтажу.

Згідно із ч.1 ст.73 Закону №280/97-ВР акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах своїх повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, враховуючи вказане вище, для забезпечення завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав є зобов`язання ОСОБА_1 виконати Рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради №184 від 21.08.2018 із змінами, внесеними Рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради №203 від 18.09.2018 шляхом демонтування самочинно збудованої некапітальної металевої споруди, яка має ознаки некапітальної споруди гаража розміром 6,30 х 4,05 метрів, розміщеної на ґрунті без замощення основи на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відповідні витрати позивача у справі відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Хорольської міської ради Полтавської області (вул. Незалежності, 37, м. Хорол, Полтавська область, 37800, ідентифікаційний код 22528612) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Житлово-будівельний кооператив "Берізка" (вул. Незалежності, 74-А, м. Хорол, Полтавська область, про знесення самочинно побудованої споруди задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_1 виконати Рішення виконавчого комітету Хорольської міської ради №184 від 21.08.2018 із змінами, внесеними Рішенням виконавчого комітету Хорольської міської ради №203 від 18.09.2018 шляхом демонтування самочинно збудованої некапітальної металевої споруди, яка має ознаки некапітальної споруди гаража розміром 6,30 х 4,05 метрів, розміщеної на ґрунті без замощення основи на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський