Рішення № 97141468, 25.05.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/1277/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий зміст позовних вимог

19 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення-розпорядження ГУ ПФУ в Полтавській області №916020130600 від 21.12.2020 про перерахунок пенсії за вислугою років; зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII (у редакції, що діяла на момент призначення пенсії позивачу), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 19.10.2020 №21-621вих.20 без обмеження її граничного розміру з урахуванням раніше проведених виплат, та здійснити різницю у виплаті разово та однією сумою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 06.01.2002 отримує пенсію за вислугою років згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати на посаді старшого прокурора відділу прокуратури Полтавської області. 17.12.2020 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 19.10.2020 № 21-621вих.20 станом на 11.09.2020, однак рішенням-розпорядженням ГУ ПФУ в Полтавській області №916020130600 від 21.12.2020 їй проведено перерахунок пенсії, виходячи з розрахунку 60 % від суми місячної заробітної плати та з обмеженням розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, вказуючи, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а внесені Законом України № 213-VIII від 02.03.2015 зміни до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги положення статей 22, 64, 58 Конституції України, позивач вважає, що має право на перерахунок пенсії у розмірі 90 % від місячного заробітку. Також позивач наголошує, що пенсія їй призначена з 2002 року, тому дія положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» № 1774 від 06.12.2016 та Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII щодо визначення максимального розміру пенсії, до неї не застосовується.

2. Стислий зміст заперечень відповідача

17.03.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 30 - 34/, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу. Вказував, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" № 1774 від 06.12.2016 максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначені норми, що регулюють дані правовідносини, не визнанні неконституційними, тому, на думку відповідача, є такими, що підлягають застосуванню. Крім того, зауважував, що ГУ ПФУ в Полтавській області не приймалось рішення про відмову у призначенні чи здійсненні перерахунку пенсії позивачеві, натомість здійснено перерахунок пенсії у встановленому законодавством порядку, тому позовні вимоги є безпідставними.

3. Процесуальні дії по справі

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області належним чином засвідчені копії документів пенсійної справи ОСОБА_1 /а.с. 30 - 31/.

22 березня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наполягала на задоволенні позовних вимог /а.с. 42 - 46/.

14 травня 2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання вимог ухвали суду від 24.02.2021 подано до суду засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 /а.с. 48 - 212/.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 з 02.01.2002 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру», у розмірі 90 % від заробітку, про що свідчить протокол № 12 від 10.01.2002 /а.с. 52 - 53/.

З дати призначення пенсії пенсійним органом проводилися перерахунки пенсії позивача, виходячи з 90 % від заробітної плати, в тому числі, на виконання судових рішень, що підтверджується матеріалами пенсійної справи /а.с. 69 - 191/.

17 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського об`єднаного управління ПФУ із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, в якій просила перерахувати її пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України № 1783/ХІІ у розмірі 90 % від місячного заробітку без обмежень максимального розміру /а.с. 40/. До заяви позивачем додано довідку Полтавської обласної прокуратури від 19.10.2020 № 21-621вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій /а.с.41/. Зазначена довідка видана ОСОБА_1 про те, що відповідно рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)2019 та статті 86 Закону України "Про прокуратуру" розмір заробітної плати (грошового забезпечення) відповідно до статті 81 Закону України "Про прокуратуру", з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, станом на 11.09.2020 за відповідною посадою старший прокурор прокуратури, яка прирівняна до посади прокурор прокуратури становить: посадовий оклад - 37836,00 грн, надбавка за вислугу років (30 %) - 11 350,80 грн, матеріальні допомоги (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань (1/12) - 8197,80 грн, всього 57384,60 грн.

18.12.2020 Полтавським об`єднаним управлінням ПФУ здійснено розрахунок перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі зазначеної довідки у розмірі 90 % від заробітної плати та визначено з 01.10.2020 основний розмір пенсії 51646,14 грн, який, враховуючи максимальний розмір пенсії, встановлено у розмірі 17 120 грн (01.10.2020) та 17690 грн (з 01.12.2020) (дата та час розрахунку 18.12.2020 10:05) /а.с. 203/.

Водночас 18.12.2020 о 15:35, 15:37 Полтавським об`єднаним управлінням ПФУ здійснено інші розрахунки перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 19.10.2020 № 21-621вих20, виходячи із 60 % заробітної плати, та визначено з 01.10.2020 основний розмір пенсії 34430,76 грн, який, враховуючи максимальний розмір пенсії, встановлено у розмірі 17 120 грн (01.10.2020) та 17690 грн (з 01.12.2020) /а.с. 206, 209/.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.02.2021 № 1600-0305-8/8638 на звернення позивача щодо перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням довідки про заробітну плату від 19.10.2020 повідомлено, що на підставі заяви від 17.12.2020 проведено перерахунок пенсії, виходячи з розрахунку 60 % від суми місячної заробітної плати 57384,60 грн, на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 19.10.2020 № 21-621вих20 (розпорядження додається). Пенсію за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" визначено у максимальному розмірі, що відповідає десяти прожитковим мінімумам, установленим для осіб, які втратили працездатність, а саме: з 01.10.2020 - 17120 грн, як і передбачено чинним законодавством. У зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, пенсію перераховано, її розмір з 01.12.2020 становить 17690 грн /а.с. 15/.

З доданого до листа від 02.02.2021 № 1600-0305-8/8638 рішення № 916020130600 від 21.12.2020 про перерахунок пенсії слідує, що перерахунок пенсії позивача на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 19.10.2020 № 21-621вих20, проведено, виходячи із 60 % заробітної плати, та визначено з 01.10.2020 основний розмір пенсії 34430,76 грн, який, враховуючи максимальний розмір пенсії, встановлено у розмірі 17 120 грн (01.10.2020) та 17690 грн (з 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.01.2021 довічно) /а.с. 16/.

Позивач, не погодившись із рішенням № 916020130600 від 21.12.2020 про перерахунок пенсії, звернулася до суду із відповідним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

На час призначення позивачу пенсії (02.01.2002) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ).

Частиною 1 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури

не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

За змістом частини дванадцятої статті 50-1 Закону №1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).

До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ внесено зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.10.2014 ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), пунктом 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом Закон України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів, статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року).

Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей цього Закону, в тому числі стаття 86, набрали чинності з 15 липня 2015 року.

Так, частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у новій редакції, відповідно до якої умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру».

Законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури після 1 січня 2015 року делегував Кабінету Міністрів України.

Водночас Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

13 грудня 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII ухвалив Рішення № 7-р(II)/2019, яким:

- визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;

- положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

До того ж Конституційний Суд України установив такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII до 13 грудня 2019 року (дата ухвалення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом № 76-VIII цю первинну редакцію з 1 січня 2015 року було викладено в новій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», - тобто ці зміни було внесені в текст статті 86 Закону № 1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15 липня 2015 року).

Тому частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати.

Отже, після тривалої перерви (1 січня 2015 року - 12 грудня 2019 року) в Україні з`явилася/набрала чинності норма закону, що визначає умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про прокуратуру».

Суд зауважує, що складові і розмір заробітної плати прокурорів визначені статтею 81 Закону № 1697-VII. Так, за змістом частини 2 статті 81 Закону № 1697-VII (в редакції Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-IX) заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Відповідно до положень частин 3, 4 статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.

Пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України було встановлено, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами (далі - Закон) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Водночас рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Також суд бере до уваги, що частиною 2 статті 86 Закону № 1697-VII, чинною на час прийняття спірного рішення, передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

За змістом абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII ( із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Системний аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що з 13.12.2019 - дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019, особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам і такі пенсії перераховуються з 13.12.2019.

Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021.

Враховуючи викладене, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 19.10.2020 № 21-621вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій /а.с.41/. Зважаючи на те, що вказана довідка видана ОСОБА_1 щодо розміру заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за відповідною посадою старший прокурор прокуратури, яка прирівняна до посади прокурор прокуратури, станом 11.09.2020, перерахунок пенсії ОСОБА_4 підлягає здійсненню з 01.10.2020 (першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії).

Суд звертає увагу на те, що право позивача на перерахунок пенсії на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 19.10.2020 № 21-621вих20 з 01.10.2020 не заперечується ГУ ПФУ в Полтавській області, про що свідчить спірне рішення № 96020130600 від 21.12.2020 про перерахунок пенсії.

Водночас предметом спору є застосовані у рішенні загальний процент розрахунку пенсії від заробітку (60 %) та обмеження пенсії позивача максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Надаючи правову оцінку рішенню ГУ ПФУ в Полтавській області № 96020130600 від 21.12.2020 щодо перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 19.10.2020 № 21-621вих20, суд виходить з такого.

Суд наголошує, що позивачу призначено пенсію за вислугу років з 02.01.2002 згідно із Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ із розрахунку 90% складових заробітної плати.

Чинною частиною 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Беручи до уваги те, що позивачу пенсія призначена відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ із розрахунку 90% складових заробітної плати до набрання чинності Законом №1697-VІІ, застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України. Тобто, безпідставним, на переконання суду, є застосування до спірних правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ, що стосуються призначення пенсії, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.

Суд також акцентує увагу на тому, що частина 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ регулює питання саме призначення пенсії, а не її перерахунку. При цьому процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Отже, при здійсненні перерахунку пенсії має використовуватись її відсотковий розмір від розміру заробітної плати, встановлений при її призначенні за Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, а не за Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII, так як новий закон встановлює відсотковий розмір пенсій для їхнього призначення, а не перерахунку.

За таких обставин доводи відповідача про те, що пенсія за вислугу років гр. ОСОБА_1 підлягає перерахунку з 01.10.2020 в розмірі 60 % від заробітної плати, зазначеної в довідці від 19.10.2020 № 21-621вих20, є необґрунтованими.

Також суд враховує, що за змістом абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII ( із змінами, внесеними згідно із Законами № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

При цьому пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 911-VIII від 24.12.2015 передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Також пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 року, який є основним законом, яким було встановлено обмеження максимального розміру пенсії окремих категорій громадян, в тому числі осіб, яким пенсія призначена відповідно до Закону України «Про прокуратуру», визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п`ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить, що право на виплати зі сфери соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії", де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Отже, право на пенсію включається в поняття "майно" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (щодо прийнятності заяви у справі Broniowski v.Poland, заява № 31443/96, пункт 98, «Сук проти України», заява № 10972/05, пункт 2).

У справі "Пічкур проти України" (Заява № 10441/06) ЄСПЛ виснував, що якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, зумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства (пункт 41).

При цьому юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

У справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) ЄСПЛ зазначив, що якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).

Одним зі складових елементів загального принципу юридичної визначеності є вимога (як принцип) передбачуваності приписів права; ЄСПЛ виснував принцип передбачуваності юридичної норми, зазначивши: «Припис не може розглядатись як «право», якщо його не сформульовано з достатньою мірою чіткості, даючи громадянинові змогу регулювати свою поведінку: громадянин повинен мати змогу (отримавши при потребі відповідну пораду) передбачити - до тієї міри, що є допустимою за конкретних обставин, - наслідки, що їх може спричинити конкретна дія» (рішення у справі The Sunday Times v. The United Kingdom (№ 1)», заява № 6538/74, п. 49).

За загальним принципом in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права), у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Враховуючи викладені вище норми права, а також практику Європейського суду з прав людини, зважаючи на те, що позивачу пенсію призначено з 02.01.2002, тобто до набрання чинності Законом № 1697-VII, а також Законів № 3668-VI від 08.07.2011 року, № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016, якими запроваджено обмеження пенсії максимальним розміром, беручи до уваги те, що цими ж законодавчими актами обумовлювалося не поширення їх на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, що давало підставу для законних очікувань відповідних осіб на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром, виходячи із принципу in dubio pro tributario, суд дійшов висновку, що до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії.

У постанові Верховного Суду від 04 березня 2021 року у справі № 589/3997/16-а також викладено висновок, що до розміру пенсії позивача, якому пенсію призначено до 01.01.2016, не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини п`ятнадцятої ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014р.

Отже, суд дійшов висновку, що рішення №916020130600 від 21.12.2020 про перерахунок пенсії за вислугою років, згідно з яким з 01.10.2020 здійснено перерахунок пенсії позивача, виходячи із 60 % заробітної плати та з обмеженням пенсії до виплати десятьма розмірами прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, що становить 17120 грн, є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, які мали значення для його прийняття, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 19.10.2020 №21-621вих.20 без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат.

Відносно вимог позивача щодо здійснення різниці у виплаті разово та однією сумою, суд зауважує, що частиною 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Суд зазначає, що в даному випадку виплата різниці перерахованої суми пенсії разово та однією сумою є фактично способом захисту прав позивача, оскільки суми недоплаченої пенсії повинні були вже виплачені позивачу і відповідно останній має право отримати одразу всю суму на виконання рішення суду, водночас це буде фактично порядком виконання рішення суду, відповідно до вказаної вище норми Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав позивача.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача здійснити різницю у виплаті разово та однією сумою.

Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про встановлення відповідачу строку для звіту про виконання судового рішення, суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, цією нормою передбачено право, а не обов`язок суду щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

На цей час у суду відсутні підстави вважати, що відповідач не виконуватиме чи ухилятиметься від виконання судового рішення у даній справі.

Крім того, позивачем не аргументовано підстави застосування судового контролю у цій справі.

Таким чином, клопотання позивача про встановлення відповідачу строку для звіту про виконання судового рішення - задоволенню не підлягає.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 908 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.2022326364.1 від 19.02.2021 /а.с. 13/.

З огляду на ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 916020130600 від 21.12.2020 про перерахунок пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Полтавської обласної прокуратури від 19.10.2020 №21-621вих.20 без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат та здійснити різницю у виплаті разово та однією сумою.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень).

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення строку для звіту про виконання судового рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя М.В. Довгопол