Ухвала суду № 97141455, 24.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7582/21

УХВАЛА

24 травня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, в якому (з урахуванням позовної заяви від 19.05.2021 року) позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виплати не в повному розмірі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком позивачу за кожен рік з 2018 року по 2021 рік включно, що не відповідає висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020;

- зобов`язати відповідача перерахувати і виплатити на користь позивача щорічну разову грошову допомогу до 5 травня учасникам бойових дій у розмірах п`яти відповідних мінімальних пенсій за віком за кожен рік з 2018 року по 2021 рік включно, відповідно до висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду у кількості примірників (в т.ч. для учасників справи): заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду у частині позовних вимог за 2016-2020 роки із зазначенням підстав для поновлення цього строку та надання належних, допустимих та достатніх доказів на їх підтвердження.

19.05.2021 року від представника позивача до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку, вхід. № ЕС/1030/21, в якій останній, керуючись статтями 118-123 КАС України, просить визнати поновлення процесуального строку, встановлений законом для подання виправленої позовної заяви до розгляду, із зазначенням, що з 2018 по 2021 роки позивач проходив службу у військовій частині А1495, та згідно з п. 4 ст. 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється, якщо позивач перебуває у складі Збройних Сил України.

Проте, ухвалою від 17.05.2021 року судом встановлено таке:

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 389/1042/17, зокрема:

22. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

23. Крім того, відповідно до положень статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

24. Отже, підлягають відхиленню посилання позивача на те, що фактично про рішення суб`єкта владних повноважень про відмову в проведенні перерахунку виплачених йому суми стало відомо 26 квітня 2017 року з листа відповідача, оскільки отримавши у квітні 2016 року разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік у сумі 920 грн., позивач міг дізнатися про порушення своїх прав. Крім того, 30 вересня 2016 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2016 року.

25. На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня 2016 року.

Аналогічна позиція щодо пропуску строку звернення до суду з адміністративними позовом у справах цієї категорії висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 607/7919/17 (К/9901/1172/17) та від 07 березня 2018 року у справі № 664/51/17 (К/9901/30405/18).

Отже, на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права щодо перебігу строку звернення позивача до суду з даним позовом суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 389/1042/17, а саме, шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду має обчислюватися з 30 вересня відповідного року.

Частиною 3 статті 120 КАС України «Обчислення процесуального строку» встановлено, що строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Згідно з ч. 9 ст. 120 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно, днем подання позову є день безпосереднього подання позовної заяви в суд першої інстанції або здачі його на пошту чи передачі іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до змісту позовних вимог, позивач просить про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в тому числі з 2016 року по 2020 рік.

Проте, даний позов подано до суду 11.05.2021 року (електронний суд).

З наведеного вбачається, що позивач звернувся до суду у частині позовних вимог за 2016-2020 роки з порушенням встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

З наведених спеціальних положень КАС України вбачається, що вони носять для суду зобов`язальний характер щодо врахування висновків з застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду, та правових висновків Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

З встановленого вбачається, що обґрунтування позивача, викладене у заяві про поновлення процесуального строку, не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 травня 2018 року у справі № 389/1042/17, які є обов`язковими для врахування судом.

Суд також звертає увагу позивача, що положення ЦК України, в т.ч. п. 4 ст. 263 ЦК України, на який посилається позивач, не регулюють питання строку звернення до адміністративного суду. Наведена позивачем обставина, а саме, що з 2018 по 2021 роки позивач проходив службу у військовій частині А1495, згідно з положеннями КАС України, не є законодавчо визначеною обставиною, з якою законодавець пов`язує обчислення строку звернення до адміністративного суду. При цьому жодних доводів та/або доказів на їх підтвердження, що проходження позивачем служби у військовій частині А1495, зокрема з 2018 по 2020 роки, було поважною причиною (непереборною перешкодою) для звернення до адміністративного суду у законодавчо встановлений строк, – позивачем не наведено та не надано.

Щодо посилання позивача, як на поважні причини пропуску звернення до суду, на законодавчі акти України щодо коронавірусу COVID-19 та п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України – слід зазначити таке.

Відповідно до п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції Закону № 731-IX від 18.06.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Проте, позивачем не зазначено конкретних обставин та не надано жодних належних та допустимих доказів на їх підтвердження, що неможливість звернення до суду з даним позовом у законодавчо визначений строк зумовлена саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних (внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки позивача обставин) причин пропуску вказаного строку.

Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. (постанова Верховного Суду від 31.03.2021 № 240/12017/19).

Отже, підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, викладені у заяві представника позивача від 19.05.2021 року про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, – є неповажними.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Також, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 5 ст. 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Як вбачається з наведеної норми закону, вона є для судді зобов`язальною та безальтернативною.

Станом на 24.05.2021 року будь-яких інших (додаткових) заяв/клопотань та документів на усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 17.05.2021 року, зокрема інші належні, допустимі та достатні докази поважності причин строку пропуску строку звернення до адміністративного суду, з урахуванням встановлених судом обставин з цього питання, від позивача до суду не надійшло.

Отже, позивачем не усунено недоліки позовної заяви у зазначеній частині у встановлений судом строк.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд вважає за необхідне позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог: визнати протиправними дії відповідача щодо виплати не в повному розмірі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком позивачу за кожен рік з 2018 року по 2020 рік включно, що не відповідає висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020; зобов`язати відповідача перерахувати і виплатити на користь позивача щорічну разову грошову допомогу до 5 травня учасникам бойових дій у розмірах п`яти відповідних мінімальних пенсій за віком за кожен рік з 2018 року по 2020 рік включно, відповідно до висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020, з урахуванням раніше виплачених сум, – повернути позивачеві.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 123, 169, 243, 248, 256, 294, 295, Розділом VII Перехідних положень КАС України, суд -

ухвалив:

В задоволенні заяви позивача від 19.05.2021 року про поновлення строку звернення до адміністративного суду – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Лиманської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог: визнати протиправними дії відповідача щодо виплати не в повному розмірі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком позивачу за кожен рік з 2018 року по 2020 рік включно, що не відповідає висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020; зобов`язати відповідача перерахувати і виплатити на користь позивача щорічну разову грошову допомогу до 5 травня учасникам бойових дій у розмірах п`яти відповідних мінімальних пенсій за віком за кожен рік з 2018 року по 2020 рік включно, відповідно до висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020, з урахуванням раніше виплачених сум, – повернути позивачеві.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ Перехідних положень, та у строк, встановлений ст. 295 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Суддя М.Г. Цховребова