Рішення № 97141442, 25.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6502/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Суворовської районної адміністрації до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання незаконною та такою, що підлягає скасуванню постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Суворовської районної адміністрації до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання незаконною та такою, що підлягає скасуванню постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн. з Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26303235) у виконавчому провадженні ВП № 64979216, винесену 29.03.2021 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косютою В.І.

Ухвалою суду від 26.04.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; витребувано належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження та зупинено провадження по справі до 14.05.2021р.

Ухвалою суду від 26.04.2021р. поновлено провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначав, що не погоджується із прийняттям вказаної постанови, зазначивши, що 05.04.2021р. на адресу Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради надійшло рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2021р. по адміністративній справі №420/8150/20 з відміткою «рішення набрало законної сили» та, що 08.04.2021р. районна адміністрація фактично в добровільному порядку виконала рішення шляхом повторного розгляду заяв ОСОБА_1 . Позивач, посилаючись на те, що відповідач не вчиняв жодних дій з примусового виконання рішення суду ані в частині зобов`язання вчинити боржника певних дій на користь ОСОБА_2 , ані в частині стягнення з боржника судових витрат на користь стягувача, вказав, що у відповідача відсутні підстави для стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн. Крім того, як зазначив позивач, розмір стягнутого відповідачем виконавчого збору не відповідає вимогам ч.3 ст.27 Закону №1404-VIII.

Відзив на позовну заяву до суду від відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не надходив.

Представники сторін повідомлялись про день та час слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

Керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України судом продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

29.03.2021р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Косютою Василем Ігоровичем відкрито виконавче провадження №64979216 з виконання виконавчого листа №420/8150/20, виданого Одеським окружним адміністративним судом про «зобов`язання Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради повторно розглянути заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 14 липня 2020 року №ф1-133552-ю/л, №ф1-133546-ю/л та 10.08.2020 року № ф1-158895-ю/л, №ф1-158902-ю/л про надання узгодження розміщення елементів вуличної торгівлі (у тому числі під час проведення ярмарків) лотків площею 6,0 кв. м., змішана група товарів, на період роботи: 11.12.2020-11.12.2021, режим роботи 8:00-20:00 по вул. Генерала Бочарова, будинки 41 та 43, та прийняти відповідне рішення із урахуванням висновків суду викладених в цьому рішенні»(а.с.28-29).

Пунктами 2, 3 постанови старшого державного виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Косютою Василем Ігоровичем у виконавчому провадженні №64979216 встановлено боржнику 10 робочих днів для виконання рішення та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 24 000,00грн.

Також, постановою старшого державного виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Косютою Василем Ігоровичем у виконавчому провадженні №64979216 стягнуто з Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради виконавчий збір у розмірі 24 000,00грн.(а.с.25-26).

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016р. встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII , визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно ч.5 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 4 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 6 ст.26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Пунктом 5 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” визначено підстави за яких виконавчий збір не стягується.

Пунктом 9 ч.1 ст.39 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Водночас ч.9 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Під час з`ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2021р. по справі №420/8150/20 частково задоволено адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради щодо відмови Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в реалізації намірів розміщення елементів торгівлі за його заявами від 14 липня 2020 року №ф1-133552-ю/л, №ф1-133546-ю/л та 10.08.2020 року № ф1-158895-ю/л, №ф1-158902-ю/л про надання узгодження розміщення елементів вуличної торгівлі (у тому числі під час проведення ярмарків) лотків площею 6,0 кв. м., змішана група товарів, на період роботи: 11.12.2020-11.12.2021, режим роботи 8:00-20:00 по вул. Генерала Бочарова, будинки 41 та 43, та скасувати рішення якими відмовлено в видачі намірів на розміщення елементів вуличної торгівлі; зобов`язано Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради повторно розглянути заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 14 липня 2020 року №ф1-133552-ю/л, №ф1-133546-ю/л та 10.08.2020 року № ф1-158895-ю/л, №ф1-158902-ю/л про надання узгодження розміщення елементів вуличної торгівлі (у тому числі під час проведення ярмарків) лотків площею 6,0 кв. м., змішана група товарів, на період роботи: 11.12.2020-11.12.2021, режим роботи 8:00-20:00 по вул. Генерала Бочарова, будинки 41 та 43, та прийняти відповідне рішення із урахуванням висновків суду викладених в цьому рішенні; у задоволенні решти позовних вимог – відмовлено; стягнуто з Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00грн.

11.03.2021р. Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №420/8150/20.

Як встановлено судом 08.04.2021 року Суворовською районною адміністрацією Одеської міської ради, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 року по справі №420/8150/20, листами №01-05-4/290вх, 314вх (20) та 01-05-4/291вх, 313вх (20) заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 14 липня 2020 року №ф1-133552-ю/л, №ф1-133546-ю/л та 10.08.2020 року № ф1-158895-ю/л, №ф1-158902-ю/л про надання узгодження розміщення елементів вуличної торгівлі (у тому числі під час проведення ярмарків) лотків площею 6,0 кв. м., змішана група товарів, на період роботи: 11.12.2020-11.12.2021, режим роботи 8:00-20:00 по вул. Генерала Бочарова, будинки 41 та 43 розглянуті повторно(а.с.36-38; 42-44).

Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2021р. по справі №420/8150/20 було виконано боржником після відкриття виконавчого провадження №64979216.

Враховуючи викладене та те, що стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження, а також, те, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що прийняття постанови про стягнення виконавчого збору є правомірним.

При цьому, суд враховує, що ч.3 ст.27 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021рік” встановлено з січня 2021 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 6000 грн.

Таким чином, позивачем правомірно визначено розмір виконавчого збору за примусове виконання рішення немайнового характеру з юридичної особи Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради у розмірі 24 000,00грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 287 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.