Ухвала суду № 97141272, 24.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11464/20

У Х В А Л А

24 травня 2021 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2020р. у справі № 420/11464/20, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, в якій позивач просив:

визнати протиправними дії Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області щодо надання листом за №02-29/92із від 26.10.2020 року недостовірної та неповної інформації з питань зазначених у запиті на інформацію №99із/02-29 від 17.10.2020 року;

зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 відповідь на запит на інформацію за №02-29/92із від 17.10.2020 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України “Про доступ до публічної інформації”;

стягнути на користь позивача – ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради (код ЄДРПОУ 04379835) моральну шкоду в сумі 3000 грн.;

стягнути на користь позивача – ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради (код ЄДРПОУ 04379835) судові витрати за подання правничої допомоги.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2020р. у справі №420/11464/20 позовну заяву задоволено частково:

визнано протиправними дії Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області щодо надання листом за №02-29/92із від 26.10.2020 року недостовірної та неповної інформації з питань зазначених у запиті на інформацію №99із/02-29 від 17.10.2020 року;

зобов`язано Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 відповідь на запит на інформацію за №02-29/92із від 17.10.2020 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України “Про доступ до публічної інформації”;

стягнуто з Куяльницької сільської ради (код ЄДРПОУ 04379835) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.).

Зазначене рішення набрало законної сили 05.01.2021 р. та на його виконання видано виконавчі листи від 17.03.2021р.

13.05.2021р. (вх. № 24056/21) від позивача надійшло клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в яому заявник просить:

визнати протиправними дії Куяльницької сільської ради Подільською району Одеської області щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 року у справі №420/11464/20 за позовом ОСОБА_1 до Куяльницьку сільську раду Подільською району Одеської області;

зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 відповідь на запит на інформацію за №02-29/92із від 17.10.2020 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільською району Одеської області (ЄДРПОУ 04379835, адреса: 66300, Одеська область, м. Подільськ, вул. Соборна, 105, код) подати до Одеського окружного адміністративного суду у місячний строк з дня набрання законної сили даною постановою суду звіт про вжиті заходи щодо усунення встановлених порушень;

стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 3000 грн.

Розглянувши заяву про встановлення судового контролю, дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява позивача, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зазначає, що положення ч.1 ст.382 КАС України кореспондують з положеннями ч.6 ст.246 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначається встановлений судом порядок та строк виконання рішення, встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Тобто, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.

Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту із накладенням штрафу.

При цьому, судовий контроль по даній справі при винесенні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2020р. у справі № 420/11464/20 не встановлювався.

Суд зазначає, що інститут судового контролю за виконанням судового рішення спрямований на забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві. Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Положеннями ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява №18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Розділом IV КАС України врегульовано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Згідно з ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За приписами ч.6 ст. 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Таким чином необхідною передумовою щодо задоволення судом заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, є встановлення обставин протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як зазначалось вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2020р. у справі №420/11464/20 позовну заяву задоволено частково та, зокрема, зобов`язано Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 відповідь на запит на інформацію за №02-29/92із від 17.10.2020 року відповідно до поставлених питань у порядку Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Зазначене рішення набрало законної сили та на його виконання видано виконавчі листи.

Обгрунтовуючи свою заяву, позивач зазначає про те, що відповідач не буде виконувати рішення у справі, відмовив у наданні публічної інформації, якою володіє.

При цьому заявником не наведено як належних доводів, так і не додано жодних доказів на підтвердження наявності протиправності дій з боку суб`єкта владних повноважень – Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2020р. у справі №420/11464/20.

В контексті ст.383 КАС України суд вважає, що під час виконання рішення відповідач не вчинив протиправних дій, пов`язаних саме з процедурою прийняття рішення на виконання судового рішення.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку щодо відсутності передбачених законодавством підстав для задоволення заяви позивача про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними в порядку ст. 383 КАС України, в зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні останньої.

Щодо викладених у заяві про встановлення судового контролю вимог про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 3000 грн., суд зазначає про їх безпідставність, оскільки при прийнятті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2020р. у справі № 420/11464/20 вирішено питання розподілу судових витрат.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 151, 243, 248, 254, 373, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2020р. у справі № 420/11464/20, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 293-295 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Суддя О.М. Тарасишина