Рішення № 97141118, 24.05.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4483/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ ФУД» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, –

ВСТАНОВИВ:

24.03.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ ФУД» до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000168/2 від 11.12.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби № UА500650/2019/01167.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.12.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ ФУД» подано до Одеської митниці Державної митної служби електронну митну декларацію № UA500130.2020.243238 від 02.12.2020 року на товар із заявленою митною вартістю товару -15407,04 доларів США (за ціною договору). Проте, митним органом відмовлено декларанту у здійсненні митного оформлення товару відповідно до заявленої митної вартості та прийнято рішення про її коригування за резервним методом та складено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що прийняті відповідачем оскаржуване рішення та картка відмови є незаконними та необґрунтованими. Позивач вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару а заявлена митна вартість базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару не містить усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному. Відповідачем безпідставно застосовано вартість із застосуванням резервного методу без зазначення конкретних джерел, які передбачаються методикою оцінки товару.

29.03.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Вказану ухвалу судом направлено рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення за місцезнаходженням відповідача. Поштове відправлення вручене особисто відповідачу 07.04.2021 року.

24.05.2021 року відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому наводить обставини аналогічні зазначеним в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ ФУД» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата запису 18.04.2018 року, номер запису: 12001020000001071, основний вид економічної діяльності – Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами (код КВЕД 46.37) (а.с.9).

28.08.2020 року між ТОВ «ЕДЕМ ФУД» та компанією Citadelle, Coopйrative de producteurs de sirop d'йrable (Канада) укладено контракт № 131 (а.с.18-20).

Відповідно до предмета контракту № 131 Продавець продає а Покупець купує журавлину (надалі «ПРОДУКЦІЯ»), номенклатура, кількість, ціна і терміни поставки якого визначені в специфікації, що додаються до цього Контракту і є його невід`ємною частиною. Виробником продукції є компанія Citadelle, Coopйrative de producteurs de sirop d'йrable (Канада) (а.с.18).

В п. 2 вказаного контракту визначені ціна та загальна сума контракту, зокрема, ціна на продукцію визначається в доларах США на умовах поставки EXW Aston, Canada і вказується в специфікації. Загальна сума контракту: 15407,04 доларів США.

Умови оплати визначені п. 5 Контракту № 131, в якому вказано, що платежі за цим Договором на поставку товарів здійснюються в доларах США наступним чином:

- 100% передоплата

- Усі банківські витрати і комісії на території Продавця несе Продавець, поза територією Продавця – несе Покупець.

28.08.2020 року між ТОВ «ЕДЕМ ФУД» та компанією Citadelle, Coopйrative de producteurs de sirop d'йrable (Канада) укладено Додаткову угоду до контракту № 131, якою внесено зміни в розділі «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» в наступній редакції: Банк покупця: ПРИВАТ БАНК IBAN Code: НОМЕР_1 SWIFT: PBANUA2X. У всьому іншому контракт залишити без змін (а.с.22).

03.09.2020 року ТОВ «ЕДЕМ ФУД» за платіжним дорученням № 28JBKLK9 перераховано на рахунок компанії Citadelle, Coopйrative de producteurs de sirop d'йrable 15407,04 доларів США за поставку фруктів на виконання контракту № 131 (а.с.32).

21.09.2020 року продавцем відповідно до Контракту № 131 оформлено інвойс № FC_003628 на поставку товару (журавлини) на суму 15407,04 доларів США (8754,00 кг) (а.с.12-14), а також коносамент № 205323371 (а.с.15).

26.10.2020 року між ТОВ «ЕДЕМ ФУД» та компанією Netfrate LLC (USA) укладено контракт № 134 відповідно до предмету якого Продавець продає а Покупець купує послугу фрахту (в подальшому іменовані «ПОСЛУГА»), номенклатура, кількість, ціна і терміни поставки якого визначені в специфікації, що додаються до цього Контракту і є його невід`ємною складовою частиною (а.с.23-26).

26.10.2020 року компанією Netfrate LLC (USA) виставлено специфікацію № 134 до контракту № 134 від 26.10.2020 року на послугу морського фрахту в сумі 2325,00 доларів США (а.с.21).

27.10.2020 року між ТОВ «ЕДЕМ ФУД» та компанією Netfrate LLC (USA) укладено Додаткову угоду до контракту № 134 від 26.10.2020 року, якою внесено зміни в розділі «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» в наступній редакції: Банк покупця: ПРИВАТ БАНК IBAN Code: НОМЕР_1 SWIFT: PBANUA2X. У всьому іншому контракт залишити без змін (а.с.27).

28.10.2020 року ТОВ «ЕДЕМ ФУД» за платіжним документом №33JBKLKA перераховано на рахунок компанії Netfrate LLC (USA) 2035,00 доларів США за виконання послуг за контрактом № 134 від 26.10.2020 року (а.с.31).

02.12.2020 року ТОВ «ЕДЕМ ФУД» подано до Одеської митниці Державної митної служби електронну митну декларацію № UA500130.2020.243238 на товар: журавлина сушена, приготовлена та консервована шляхом осмотичного зневоднення, без додавання спирту, з додаванням цукру за кодом УТЗ 2008939100, вага нетто – 8754 кг. Заявлена митна вартість товару – 15407,04 доларів США.

До вказаної декларації позивачем додано наступні документи:

рахунок-фактуру (commercial invoice) FC_003628 від 21.09.2020 року;

коносамент (Bill of lading) 205323371 від 06.10.2020 року;

навантажувальний документ (Bordereau) №9993 від 30.11.2020 року:

сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 24.11.2020 року;

банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжне доручення) 28JBKLK9 від 03.09.2020 року;

ззовнішньоекономічний контракт № 131 від 28.08.2020 року;

доповнення до зовнішньоекономічного контракту – Специфікація № 131 від 28.08.2020 року;

контракт № 134 від 26.10.2020 року;

рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № NF-19346 від 16.10.2020 року;

заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не є генетично модифікованим організмом від 03.09.2020;

Декларація про походження FC_003628 21.09.2020 року;

Сертифікат аналізу від 15.06.2020 року;

договір про надання послуг митного брокера БР-315 від 27.11.2020 року.

За результатами перевірки поданих документів митним органом встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) в рахунку фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.10.2020 №NF-19346 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір, інвойс або специфікацію, внаслідок чого неможливо прив`язати рахунок до даної поставки товару;

2) в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 28.08.2020 року № 131 відсутня інформація стосовно складової митної вартості товару, такої як вартість упаковки товару та його маркування або вартість пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) згідно п. 4.1 договору про перевезення від 26.10.2020 №134 умовами платежу є 100% оплата фрахту, проте банківського платіжного документу, що підтверджує оплату транспортно-експедиційних послуг не було надано;

4) в коносаменті від 06.10.2020 року № 205323371 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення, згідно пункту 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 28.08.2020 № 131 умовами поставки товару є EXW «самовивіз», тобто на продавця покладені мінімальні зобов`язання, проте окрім інформації про вартість морського фрахту декларантом не надано більше жодної інформації щодо таких складових митної вартості як навантажувально-розвантажувальні роботи у транспортний засіб, перевезення товару територією країни відправлення до порту, страхування оцінюваних товарів, тощо;

5) у платіжному дорученні від 03.09.2020 року № 28JBKLK9 вказано реквізити платника та отримувача грошових коштів на суму заявлену як вартість товару, але ця інформація відмінна від реквізитів продавця та отримувача товару згідно зовнішньоекономічного контракту від 28.08.2020 року №131 (з/б а.с.35).

Для підтвердження заявленої митної вартості декларанта або уповноважену ним особу зобов`язано протягом 10-ти календарних днів надати такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) Із третіми особами; пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійсняються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

11.12.2020 року декларант позивача «Inter Trans Logistik» листом № 1112-1 повідомив митний огран, що у специфікації № 134 від 26.10.2020 року до Договору про перевезення № 134 від 26.10.2020 року присутнє посилання на рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги № NF-19346. У рахунку-фактурі (інвойс) № РС_003628 від 21.09.2020р. Зазначений тип пакування, тобто ціна за одиницю товару яка визначена у інвойсі вже включає в себе вартість пакування. Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №33JBKLKA від 28.10.2020р. надано додатково. До митного оформлення було надано Договір про перевезення № 134 від 26.10.2020р., Специфікацію № 134 від 26.10.2020р. до нього, та рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги № МР-19346 де «продавцем послуг» зазначено NЕТFRАТЕ LLС, який і був платником фрахту, який сплачено в порту відправлення.

Декларантом додатково на вимогу митного органу надано наступні документи:

банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 33JBKLKA від 28.10.2020 року;

прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 01.03.2020 року що діє до 28.02.2022 року;

копія митної декларації країни відправлення № СС944120200921179242 від 30.09.2020 року;

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 1280-inf від 07.12.2020 року;

Лист виробника товару, щодо якісних характеристик від 07.12.2020 року;

виписка з бухгалтерської документації № 1 від 07.12.2020 року (а.с.30).

Як вбачається з оскаржуваного рішення, митний орган розглянувши додатково надані декларантом документи встановив, що в декларації країни відправлення від 30.09.2020 року № СС944120200921179242 відсутні посилання на зовнішньоекономічний контракт; комерційний Інвойс, (коносамент чи інший транспортний документ) відсутні умови поставки товару; в платіжному дорученні від 28.10.2020 № 33JBKLKA наявні реквізити платника та отримувача грошових коштів на суму заявлену як вартість перевезення, відмінні від реквізитів контракту на услугу «фрахт» від 26.10.2020 №134. Митний орган дійшов висновку, що декларантом після надання додаткових документів наявні розбіжності не скасовані. Не подані всі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ.

За результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом, митним органом обрано другорядний метод визначення митної вартості – резервний. Проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час та об`єм партії товару (митне оформлення проведено цим же імпортером) є більшим та становить: товар №1 – 3,556871 дол.США/кг (МД від 29.11.2020 №UA500500/2020/517966).

11.12.2020 року Одеською митницею Держмитслужби прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2020/000168/2, яким митну вартість товару скореговано шляхом збільшення її розміру до 31137,10 USD за другорядним методом визначення вартості товару (а.с.35).

На підставі вищевказаного рішення відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2020/00454 (а.с.34).

Позивач, вважаючи прийняті відповідачем Рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено, що:

1) в рахунку фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.10.2020 №NF-19346 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір, інвойс або специфікацію;

2) в зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 28.08.2020 року № 131 відсутня інформація стосовно складової митної вартості товару, такої як вартість упаковки товару та його маркування або вартість пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних з пакуванням;

3) згідно п. 4.1 договору про перевезення від 26.10.2020 №134 умовами платежу є 100% оплата фрахту, проте банківського платіжного документу, що підтверджує оплату транспортно-експедиційних послуг не було надано;

4) в коносаменті від 06.10.2020 року № 205323371 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення, згідно пункту 3.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 28.08.2020 № 131 умовами поставки товару є EXW «самовивіз», тобто на продавця покладені мінімальні зобов`язання, проте окрім інформації про вартість морського фрахту декларантом не надано більше жодної інформації щодо таких складових митної вартості як навантажувально-розвантажувальні роботи у транспортний засіб, перевезення товару територією країни відправлення до порту, страхування оцінюваних товарів, тощо;

5) у платіжному дорученні від 03.09.2020 року № 28JBKLK9 вказано реквізити платника та отримувача грошових коштів на суму заявлену як вартість товару, але ця інформація відмінна від реквізитів продавця та отримувача товару згідно зовнішньоекономічного контракту від 28.08.2020 року №131 (з/б а.с.35).

Стосовно тверджень відповідача про відсутність посилання на зовнішньоекономічний договір, інвойс або специфікацію в рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.10.2020 року №NF-019346 суд зазначає, що 26.10.2020 року між ТОВ «ЕДЕМ ФУД» та компанією Netfrate LLC (USA) укладено контракт № 134 на надання послуг фрахту відповідного товару номенклатура, кількість, ціна і терміни поставки якого визначені в специфікації, що додаються до цього Контракту. Зокрема 26.10.2020 року компанією Netfrate LLC (USA) виставлено специфікацію № 134 до контракту № 134 від 26.10.2020 року на послугу морського фрахту в сумі 2325,00 доларів США (а.с.21). Отже, в підтвердження розміру витрат на транспортування на митну територію України товару, що розмитнювався позивачем до митного органу були надані контракт № 134 від 26.10.2020 року, специфікація № 134 до контракту № 134 від 26.10.2020 року та рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.10.2020 року №NF-019346. Як вбачається з контракту № 134 від 26.10.2020 року саме в специфікації має бути вказано вартість послуг поставки товару, що і вказано у специфікації № 134 від 26.10.2020 року до контракту № 134 від 26.10.2020 року. З урахуванням зазначеного у митного органу були достатні необхідні документи з аналізу яких вбачався розмір витрат позивача на транспортно-експедиційні послуг з доставки розмитнюваного товару за контрактом № 131 від 28.08.2020 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст.А.9 «Перевірка - упаковка - маркування» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), ІНКОТЕРМС 2000, продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

Отже, при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо ненадання банківського платіжного документу, що підтверджує оплату транспортно-експедиційних послуг суд зазначає, що платіжним дорученням № 33JBKLKA від 28.10.2020 року, яке надавалось до митного органу, підтверджується оплата транспортно-експедиційних послуг наданих позивачу компанією Netfrate LLC (USA).

Щодо відмінності реквізитів у платіжному дорученні від 03.09.2020 року № 28JBKLK9 від реквізитів продавця та отримувача товару згідно зовнішньоекономічного контракту від 28.08.2020 року №131 (з/б а.с.35), суд зазначає, що 28.08.2020 року між ТОВ «ЕДЕМ ФУД» та компанією Citadelle, Coopйrative de producteurs de sirop d'йrable (Канада) укладено Додаткову угоду до контракту № 131, якою внесено зміни в розділі «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін» в наступній редакції: Банк покупця: ПРИВАТ БАНК IBAN Code: НОМЕР_1 SWIFT: PBANUA2X. У всьому іншому контракт залишити без змін (а.с.22). 03.09.2020 року ТОВ «ЕДЕМ ФУД» за платіжним дорученням № 28JBKLK9 перераховано на рахунок компанії Citadelle, Coopйrative de producteurs de sirop d'йrable 15407,04 доларів США за поставку фруктів на виконання контракту № 131 (а.с.32).

Наявною в матеріалах справи Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 21.01.2021 року підтверджується відкриття 26.04.2018 року ТОВ «ЕДЕМ ФУД» в АТ КБ «ПриватБанк» рахунку НОМЕР_1 (а.с.42).

Отже, вказані обставини підтверджують правомірність відмінності реквізитів продавця зазначених зовнішньоекономічному контракті №131 від 28.08.2020 року від тих, що зазначені в платіжному доручені № 28JBKLK9, яким здійснено оплату товару доставленого за вказаним договором у зв`язку із зміною таких реквізитів за додатковою угодою, що, в свою чергу, спростовує твердження відповідача про таку відмінність як обґрунтовану підставу для непідтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

Щодо ненадання інформації щодо таких складових митної вартості як навантажувально-розвантажувальні роботи у транспортний засіб, перевезення товару територією країни відправлення до порту, страхування оцінюваних товарів, тощо, суд зазначає, що відповідно до п. 9.1 розділу 9 «Терміни» Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), ІНКОТЕРМС 2000, "E"-термін покладає на продавця мінімальні зобов`язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця. З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може допомагати покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий останнім.

Отже, за умовами поставки EXW покупець несе всі види ризиків і всі витрати стосовно переміщення товару з території продавця до місця призначення. На продавця ж покладаються мінімальні зобов`язання: він повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці. Митне очищення товару як на території країни продавця, так і на території своєї країни здійснює покупець. В його обов`язки входить також укладення договору на перевезення і страхування вантажу.

Суд зазначає, що між ТОВ «ЕДЕМ ФУД» та компанією Netfrate LLC (USA) укладено контракт № 134 на надання послуг фрахту. Тобто, питання навантажувально-розвантажувальних робіт, перевезення товару відносяться до обов`язків компанії Netfrate LLC (USA). Зокрема 26.10.2020 року компанією Netfrate LLC (USA) виставлено специфікацію № 134 до контракту № 134 від 26.10.2020 року на послугу морського фрахту в сумі 2325,00 доларів США. Отже, враховуючи, що за умовами поставки EXW покупець несе всі види ризиків і всі витрати стосовно переміщення товару з території продавця до місця призначення та укладення між ТОВ «ЕДЕМ ФУД» та компанією Netfrate LLC (USA) контракту № 134 на надання послуг фрахту, які згідно специфікації № 134 становлять 2325,00 доларів США, позивачем підтверджено понесення таких витрат зокрема ним та саме у розмірі 2325,00 доларів США.

До того ж, у відповіді на запит адвоката позивача до компанії Netfrate LLC (USA) останньою повідомлено, що компанія Netfrate LLC не страхувала вантаж за коносаментом від 06.10.2020 року № 205323371(а.с.38).

У відповіді на запит адвоката позивача до компанії Citadelle, Coopйrative de producteurs de sirop d'йrable останньою повідомлено, що компанія Citadelle, Coopйrative de producteurs de sirop d'йrable не страхувала вантаж, а всі банківські витрати та комісію на території продавця несе продавець, а поза територією продавця – покупець (а.с.41).

Отже, в підтвердження розміру витрат на транспортування на митну територію України товару, що розмитнювався позивачем до митного органу були надані всі необхідні документи, які давали змогу митному органу здійснити розмитнення за заявленою декларантом митною вартістю.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 по справі № 826/18258/13-а.

Як вже зазначалось судом, позивачем до митного органу для підтвердження заявленої митної вартості товару за митною декларацією № UA500130/2020/243238 від 02.12.2020 року для митного оформлення товарів декларантом подано копії документів зі змісту яких можливо встановити митну вартість товару. Будь-яких ґрунтовних розбіжностей, неточностей, які б унеможливлювали встановити митну вартість товару із наданих декларантом до митного оформлення документів судом не встановлено.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності невикликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняті Одеською митницею Держмитслужби рішення Одеської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000168/2 від 11.12.2020 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби № UА500650/2019/01167 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частин 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст. 139 КАС України судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ ФУД» зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 19701,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 29.12.2020 року між позивачем –ТОВ «ЕДЕМ ФУД» та адвокатом Тарасюком В.М., укладено Договір про надання правової допомоги № 29.12-20ЮР.

В підтвердження надання юридичних послуг клієнту ТОВ «ЕДЕМ ФУД» адвокатом Тарасюком В.М., надано до суду опис юридичних послуг адвоката Тарасюка В.М., клієнту ТОВ «ЕДЕМ ФУД» від 29.01.2021 року, зокрема:

- попереднє вивчення документів, що стосуються коригування митним органом митної вартості під час митного оформлення Клієнтом товару, надання усної консультації щодо шляхів захисту порушеного права Клієнта – 1 год/1094,05 грн;

- підготовка запитів адвоката, переклад на англійську мову до перевізника (нерезидента) NETFRRATE LLC (США) та до постачальника (нерезидента) CITADELLE, Cooperative de producteurs de sirop d'erable (Канада) – 1 год/1094,05 грн;

- переклад 2-х листів відповідей на запити адвоката – 1 год/1094,05 грн;

- детальне вивчення та аналіз документів щодо митного оформлення товару Клієнтом, допомога у зборі та оформленні доказів для обґрунтування позову, складання та оформлення позовної заяви – 15 год/16417,5 грн.

29.01.2021 року адвокатом Тарасюком В.М., оформлено рахунок на оплату № 01-21 за наданні юридичні послуги ТОВ «ЕДЕМ ФУД» на суму 19701,00 грн (а.с.47а).

02.02.2021 року ТОВ «ЕДЕМ ФУД» перераховано на рахунок адвоката Тарасюка В.М., 19701,00 грн відповідно до рахунку 01-21 від 29.01 (а.с.49).

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Аналізуючи документи, надані представником позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу, враховуючи незначну складність справи (оскільки дана категорія справ дуже поширена), розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) враховуючи також інші критерії оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч.5 ст. 134 КАС України суд вважає за обґрунтоване частково стягнути з відповідача кошти на правову допомогу у розмірі 3000 грн, що на переконання суду є співмірним розміром до стягнення.

Таким чином, суд відмовляє у стягненні з відповідача на корить позивача судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Керуючись статтями 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ ФУД» (вул. Козацька, 3, Апостолове, Апостолівський район, Дніпропетровська область,53800, код ЄДРПОУ 42075969) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, буд.21А, Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500130/2020/000168/2 від 11.12.2020 року.

Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби № UА500650/2019/01167.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ ФУД» суму сплаченого судового збору в розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕДЕМ ФУД» суму витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.