Рішення № 97140978, 25.05.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 р. № 400/1719/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Фульги А.П. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Військової частини А4465, вул. Аеродромна, 1, м.Миколаїв, 54056

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність військової частини А4465 щодо відмови провести йому перерахунок та виплатити індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.12.2020 року; зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, з врахуванням базового місяця січень 2008 року, середній заробіток за весь час затримки виплат належних сум з 15.12.2020 року виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення 568,25 грн по дату ухвалення судового рішення.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.12.2015 по 28.02.2018 в Збройних Силах України. При цьому, з 01.01.2008 року посадовий оклад позивача був незмінний до 01.03.2018, а відтак базовим місяцем для обрахування індексації грошового забезпечення є січень 2008 року. До того ж, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника, виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. В разі не виплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені ч. 1 ст. 116 при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ст.117).

Відповідач позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову. Обгрунтовуючи свою позицію відповідач зазначив у письмовому відзиві, що відповідно до роз`яснень, наведених у листах Департаменту фінансів Міністерства оборони України, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів

бюджетів усіх рівнів. Враховуючи, що військовій частині А4465 розпорядниками коштів вищого рівне кошти для виплати індексації не виділялись, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні. До того ж, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.

Відповідачем були проведені усі необхідні розрахунку по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню, з якими позивач погодився. Оскільки при нарахуванні та виплаті належних позивачу при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 117 КЗпП України наразі відсутні. Окрім цього, відповідач наголосив, що базовим місяцем може бути лише січень 2016 року, а не січень 2008 року, так як з 01.01.2016 грошове забезпечення військовослужбовцям було значно збільшено за рахунок збільшення їх розміру преміювання.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження з урахуванням наявних доказів в матеріалах справи.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Сил України з 01.08.1993 по 14.12.2020 року.

При звільненні з військової служби 14.12.2020 військовою частиною А4465 позивачу не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період 01.12.2015 - 28.02.2018.

Позивач звернувся до Командування військової частини А4465 із заявою, в якій просив надати інформацію щодо підстав невиплати йому індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби з 01.12.2015 по 28.02.2018 та просив надати інформацію про виплату індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.12.2015 по 28.02.2018.

В наданій відповіді вих. № 1/1/152 від 10.03.2021 відповідач вказав на не нарахування та невиплату позивачу індексації грошової забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, при цьому звернув увагу на те, що у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", згідно яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення. Порядком проведення індексації грошових доходів населення не передбачений механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди, тому підстави для нарахування та виплати індексації за попередні періоди у Міністерства оборони України відсутні.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі- Закон) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст.4 Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових

доходів населення, згідно з п. 4 якого, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці (грошове забезпечення) індексується у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Приклад, обчислення суми індексації грошових доходів громадян наведений у Додатку № 2 вищевказаного Порядку ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Частиною 4 статті 43 Конституції України втановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком (ст. 233 КЗпП України).

Індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Крім того, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.

Європейський Суд з прав людини (справа "Броньовський проти Польщі" ) вказав, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створювати практичні умови для втілення їх в життя.

У будь-якому випадку в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини А4465 щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату індексації за цей період, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується визначення базового місяця січня 2008 року, то суд зазначає, що питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

Щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплат належних сум по дату ухалення судового рішення, суд виходить з наступного.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до приписів ч.1 ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною 1 ст. 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум саме у строки, зазначені у статті 116 КЗпП.

Велика палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 по справі №761/9584/15-ц щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зазначила, що метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Водночас, у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Виходячи з матеріалів справи, питання щодо права на отримання індексації грошового забезпечення у позивача є предметом судового розгляду по цій справі, а на час звільнення позивача, з ним проведено розрахунок у такому розмірі, як суб`єкт владних повноважень розумів нормативно-правові акти.

Частина 2 ст.117 КЗпП України передбачає, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За такого правового врегулювання передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

При цьому, стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Така позиція суду узгоджується також із судовою практикою Європейського Суду з

прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 6 КАС України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

З наведеного вбачається, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27 червня 2018 року по справі № 810/1543/17 та в постанові від 18 листопада 2019 року по справі №0940/1532/18, а також неодноразово висловлювалась П`ятим апеляційним адміністративним судом, зокрема у справі №400/3224/19.

На час звільнення позивача з військової служби спірна сума індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, йому ще не належала, а вина відповідача на той час у її не виплаті була відсутня, що виключає відповідальність Військової частини А4465, передбачену ст. 117 КЗпП України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні ОСОБА_1 в цій частині є необґрунтованими та в їх задоволенні належить відмовити.

Зважаючи на це, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 908,00 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Військової частини А4465 (вул. Аеродромна, 1, м.Миколаїв, 54056 код ЄДРПОУ 08228725) - задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А4465 щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Військовій частині А4465 в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року.

3.Зобов`язати Військову частину А4465 (код ЄДРПОУ 08228725) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року.

4 В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А4465 (вул. Аеродромна, 1, м.Миколаїв,54056 код ЄДРПОУ 08228725) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 908,00 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. П. Фульга