Рішення № 97140914, 21.05.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

м. Миколаїв.

21.05.2021 р. Справа № 400/761/21

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Біоносенко В. В. розглянув в порядку письмового провадження питання розподілу витрат на правничу допомогу в адміністративній справі

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 доГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 провизнання протиправною та скасування вимоги від 12.11.2020 № Ф-13424-13, ВСТАНОВИВ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.05.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13424-13 від 12.11.2020 в сумі 3 043,93 грн., винесену Головним управлінням ДПС у Миколаївській області; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській областіна користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908,00 грн.

18.05.21 року від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення по справі № 400/761/21 щодо вирішення питання витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4313 грн.

Ухвалою від 19.05.2021 року призначено розгляд питання про судові витрати у судовому засіданні 21.05.2021 о 10:45 год.

В судове засідання 21.05.2021 року представники учасників справи не прибули.

Враховуючи неявку учасників справи, суд розглянув питання про розподіл судових витрат в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

При прийнятті рішення, судом здійснено розподіл судових витрат, а саме судового збору в розмірі 908 грн шляхом відшкодування його на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо понесення інших судових витрат, позивачем у відповіді на відзив заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу та надання доказів на підтвердження розміру витрат в строк, передбачений ч. 7 ст. 139 КАС України.

Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача 18.05.2021 надані докази понесення позивачем судових витрат на правову допомогу в сумі 4313 грн: витяг з договору про про надання правничої допомоги від 28.01.2021, що був укладений ОСОБА_1 та Адвокатом ОСОБА_2 ; акт про надання правничої допомоги від 18.05.2021 року на суму 4313 грн, рахунок № 0001 від 18.05.2021 року на суму 4313 грн. Квитанцій про сплату послуг адвоката не надано.

Проте, нормами КАС України передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За таких обставин, подання квитанції про сплату послуг адвоката не є обов`язковим при вирішенні питання відшкодування витрат на правничу допомогу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94296537).

В даному випадку сума витрат на правову допомогу в розмірі 4313 грн є цілком розумною, виходячи з предмету розгляду даної справи. Фактичне понесення позивачем суми витрат на правову допомогу підтверджено наявними у справі доказами.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що розмір витрат на професійну правничу допомогу повинен бути пропорційним до предмету спору та співмірним до тих витрат, які поніс позивач, в зв`язку з прийняттям відповідачем протиправного рішення.

З урахуванням матеріалів справи, суд дійшов висновку, що сума витрат позивача на правову допомогу в розмірі 4313 грн є цілком співмірною та пропорційною предмету розгляду справи.

Таким чином, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4313 грн підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 143, 248, 252 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв, 54001, 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4313 гривень (чотири тисячі триста тринадцять грн).

2. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з з дня складання повного тексту.

Суддя В. В. Біоносенко