Рішення № 97140905, 25.05.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

25 травня 2021 р.справа № 814/3751/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про1) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.15 р. № 0023301701 в сумі 1 129,29 грн., 2) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.15 р. № 0023291701, 3) визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 27.07.15 р. № Ф-0021701701, 4) визнання протиправним та скасування рішення № 0023321701 від 12.08.15 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ФОП ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, яка замінена її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 р. № 0023301701 частково, на суму 1 129,29 грн.,

2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 р. № 0023291701,

3) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27 липня 2015 р. № Ф-0021701701,

4) визнати протиправним та скасувати рішення № 0023321701 від 12 серпня 2015 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

На обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що спірні рішення прийняті відповідачем безпідставно, за відсутності порушень з її боку.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити, посилаючись на зафіксовані в акті перевірки ФОП ОСОБА_1 порушення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2015 р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 р., позовні вимоги повністю задоволено (т. 1 а. с. 167-170, 239-245).

Постановою Верховного Суду від 23 червня 2020 р. попередні рішення судів скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого суду слід встановити факт внесення торгового місця позивачки до реєстру місць зберігання тютюнових виробів, перевірити реальність господарських операцій, за наслідками яких ФОП ОСОБА_1 сформовані витрати в загальній сумі 130 886,52 грн., а також наявність на момент перевірки податкових накладних за господарськими операціями з ТОВ "Кримська водочна компанія" (т. 2 а. с. 6-13).

Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (т. 2 а. с. 17-18).

На підставі ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглянута в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

В червні-липні 2015 р. ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області провела документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , результати якої оформлені актом від 27 липня 2015 р. № 1500/17-01-14-02-2809808245 (надалі - Акт перевірки), в якому перелічені такі порушення:

- ст. 198 п. 198.6., ст. 199 п. 199.1. Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого в період з 1 січня 2013 р. до 31 грудня 2014 р. занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 1 787,13 грн.;

- ст. 177 п. 177.2., п. 177.4. ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб (надалі - ПДФО) за 2013-2014 р.р. на суму 20 874,0 грн.;

- ст. 6 п. 2, ст. 7 п. 1 пп. 2, ст. 9 п. 8 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, а саме заниження єдиного внеску за період з 1 січня 2013 р. до 31 грудня 2014 р. на 49 133,0 грн. (т. 1 а. с. 13-45).

На підставі Акту перевірки, відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 р. № 0023291701, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено грошове зобов`язання з ПДФО на 20 874,0 грн., а також застосовано штраф в розмірі 10 947,0 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 р. № 0023301701, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 1 787,13 грн. і застосовано штраф в сумі 893,57 грн.; дане рішення оскаржується частково, на суму 1 129,29 грн.,

- рішення № 0023321701 від 12 серпня 2015 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, згідно з яким застосовані штрафні санкції в розмірі 3 267,34 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27 липня 2015 р. № Ф-0021701701 на суму єдиного внеску 49 133,0 грн. (т. 1 а. с. 10-12).

Як слідує з Акту перевірки, донарахування грошових зобов`язань, пов`язано з висновками відповідача про безпідставне включення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат у 2013-2014 р.р. наступних сум:

- 3 943,99 грн., без документального підтвердження понесення таких витрат;

- 4 337,49 грн. орендної плати за торгове місце на території КП "Ринок "Колос" - відповідач вважає, що ці витрати не пов`язані з отриманням доходу, а тому безпідставно включені до складу витрат;

- 130 886,52 грн., на які не надані первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів (робіт, послуг).

З приводу невизнання відповідачем витрат позивачки на суму 3 943,99 грн., слід зазначити, що на аркуші 13 Акту перевірки (т. 1 а. с. 25) перевіряючими вказано, що дана сума не підтверджена документально, будь-які інші дані щодо цієї частини витрат Акт перевірки не містить.

Як визначено Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (надалі - Порядок № 984), чинного на час перевірки, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (розділ І п. 4); за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (розділ І п. 5); факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (розділ І п. 6 Порядку № 984).

Відповідно до розділу ІІ п. 5.2. Порядку № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, згідно з наведеними нормами Порядку № 984, відповідач не вправі обмежуватись лише констатацією порушення - він повинен зафіксувати з якими обставинами пов`язується виявлене порушення, яким чином воно встановлено, які документи були досліджені для підтвердження факту порушення, яким чином порушення кваліфіковано.

Акт перевірки ФОП ОСОБА_1 не містить жодного опису порушення за яким відповідач встановив завищення витрат на суму 3 943,99 грн.

Відповідно до розділу VII "Перехідні положення" п. 1 пп. 10 КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За приписами ст. 77 ч. 1, 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням цих вимог КАС України, суд приходить до висновку про недоведеність завищення ФОП ОСОБА_1 витрат на суму 3 943,99 грн.

Правомірність витрат ФОП ОСОБА_1 , понесених у зв`язку з орендою торгового місця на КП "Ринок "Колос", суд оцінює таким чином.

Відповідно до умов договору № 874 оренди торговельного місця від 1 січня 2013 р. та додатків до нього, протягом 2013 р. позивачка щомісячно сплачувала 344,40 грн. орендної плати за торгове місце на КП "Ринок "Колос" (т. 1 а. с. 107-112).

В запереченнях на Акт перевірки, позивачка повідомила відповідача, що торгове місце використовується нею в якості складу товарів, що прямо пов`язано з провадженням нею господарської діяльності (т. 1 а. с. 135-138).

У своїй постанові, Верховний Суд зазначив, що так як позивачка здійснювала торгівлю тютюновими виробами, то суду слід перевірити виконання нею вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Так, відповідно до зазначеної норми, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

ГУ ДПС у Миколаївській області на виконання ухвали суду подана службова записка, з якої слідує, що в період охоплений перевіркою (1 січня 2013 р. - 31 грудня 2014 р.) ФОП ОСОБА_1 не видавалась довідка про внесення її торгового місця на КП "Ринок "Колос" до Єдиного реєстру (т. 2 а. с. 60-61).

Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі (ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів").

Посилаючись на вказану норму, позивачка стверджує про відсутність у неї обов`язку вносити торговий кіоск на КП "Ринок "Колос" до Єдиного реєстру, однак суд не погоджується з таким твердженням.

В Акті перевірки (т. 1 а. с. 16-17) перелічені 4 об`єкти, де ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність, а також їх місцезнаходження. Серед цих об`єктів відсутній торговий кіоск на КП "Ринок "Колос".

Суд звертає увагу на те, що в запереченнях на Акт перевірки, позивачка не спростувала невірності цієї обставини.

Таким чином, оскільки торгове місце на КП "Ринок "Колос" не відноситься до місць торгівлі ФОП ОСОБА_1 , які перелічені в Акті перевірки, вона повинна була зареєструвати його в Єдиному реєстрі.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1 700 гривень.

Хоча невнесеня позивачкою до Єдиного реєстру орендованого торгового місця на КП "Ринок "Колос" і утворює склад правопорушення, передбаченого вищенаведеною нормою закону, але на переконання суду, таке порушення не тотожне (не має наслідком) порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до ст. 177 п. 177.4. ПК України, в редакції на час формування позивачкою витрат на оренду (2013 р.), до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

В свою чергу, ст. 138 п. 138.1. ПК України визначила, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (ст. 138 п. 138.8. пп. 138.8.5. ппп. "г" ПК України).

За визначенням ст. 14. п. 14.1. пп. 14.1.138. ПК України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Отримавши в оренду торговий кіоск, позивачка на власний розсуд використала його під склад тютюнових виробів, а орендну плату включила до складу витрат за відповідний період, як загальновиробничі витрати на оперативну оренду основних засобів), що цілком узгоджується з наведеними приписами ПК України. Невнесення торгового місця, за який сплачена орендна плата, яка включена до складу витрат за 2013 р., до Єдиного реєстру, є порушення позивачкою вимог ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" і має наслідком настання відповідальності у виді штрафу встановленого ст. 17 цього Закону, але не має впливу на податкові правовідносини і порядок формування витрат платника податків.

З приводу віднесення до складу витрат суми 130 886,52 грн. (36 018,52 грн. у 2013 р. і 94 868,0 грн. в 2014 р.), слід зазначити наступне.

Верховний Суд вказав на необхідність перевірки реальності господарських операцій позивача, за наслідками яких сформовані ці витрати, але слід зазначити, що в Акті перевірки (п. 2.1.15. і 2.1.19.) прямо зазначено, що згідно даних АІС "Податковий блок" ознак "фіктивності" контрагентів ФОП ОСОБА_1 не виявлено, тобто донараховуючи позивачці грошові зобов`язання, відповідач виходив не з штучності його господарських операцій, а з відсутності підтверджуючих документів.

Як передбачено ст. 77 ч. 2 абз. 2. КАС України, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В матеріалах справи маються переліки накладних, а також фіскальні звітні чеки на закупівлю ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що узгоджується з її основним видом господарської діяльності (т. 1 а. с. 46-75).

Пунктом 3.4. Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 24 грудня 2010 р. № 1025, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1425/18720 чинного у 2013 р. і п. 6 пп. 5 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 16 вересня 2013 р. № 481, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 р. за № 1686/24218 передбачено, що документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи.

Таким чином, наявні у позивачки податкові накладні та чеки є належними та допустимими доказами її витрат.

Факт отримання цих документів відповідачем під час перевірки підтверджується листами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області (т. 1 а. с. 148-149, 161-162).

Так як єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нарахований у зв`язку з безпідставним висновком відповідача про завищення позивачкою своїх витрат, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 27 липня 2015 р. № Ф-0021701701 і рішення № 0023321701 від 12 серпня 2015 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, є протиправними та підлягають скасуванню.

З приводу формування податкового кредиту в сумі 158,91 грн. за операціями з ТОВ "Кримська водочна компанія", Верховним Судом вказано на необхідність перевірки факту наявності податкових накладних від 25 грудня 2012 р. № 1366/544 (ПДВ 86,80 грн.) та від 5 лютого 2013 р. №126/544 (ПДВ 72,11 грн.) (т. 1 а. с. 70, 75) саме на час перевірки ФОП ОСОБА_1 або їх долучення позивачкою до своїх заперечень на Акт перевірки.

Як випливає з заперечень на Акт перевірки, нарахування відповідачем ПДВ в розмірі 158,91 грн. за операціями з ТОВ "Кримська водочна компанія" позивачкою визнається - оскарження податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 р. № 0023301701 на суму 1 129,29 грн. здійснено тільки в частині визначення грошового зобов`язання за КП "Ринок "Колос", чому суд першої інстанції вже надав правову оцінку.

Зокрема в запереченнях на Акт перевірки зазначено, що у зв`язку з несвоєчасним отриманням податкових накладних, в тому числі і від ТОВ "Кримська водочна компанія", позивачка погоджується з донарахуванням ПДВ на суму 919,63 грн., до складу яких входить сума ПДВ 158,91 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка сплатила судовий збір в сумі 869,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 320 від 14 вересня 2015 р. (т. 1 а. с. 3).

Доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подавали. З урахуванням задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному розмірі.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 р. № 0023301701 визнати протиправним та скасувати на суму грошового зобов`язання 1 129,29 грн. (одна тисяча сто двадцять дев`ять гривень двадцять дев`ять копійок).

3. Податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 р. № 0023291701, визнати протиправним та скасувати.

4. Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27 липня 2015 р. № Ф-0021701701, визнати протиправною та скасувати.

5. Рішення № 0023321701 від 12 серпня 2015 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, визнати протиправним та скасувати.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) на користь фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 869,10 грн. (вісімсот шістдесят дев`ять гривень десять копійок).

7. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.

Суддя А. О. Мороз