Вирок № 97140687, 25.05.2021, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/382/21

провадження №: 1-кп/398/217/21

ВИРОК

Іменем України

"25" травня 2021 р.Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

прокурора Гриника А.О.,

представника потерпілого - Бобошко І.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Москаленка С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020120050000047 від 26 листопада 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новий Стародуб Петрівського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, військовослужбовця Військової частини 2269 Національної гвардії України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Виконуючого обов`язки Президента України №303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» в Україні оголошено початок проведення часткової мобілізації, тобто з вказаного часу в державі настав особливий період, який діє і на теперішній час.

27 квітня 2018 року молодшим сержантом ОСОБА_1 укладено з Міністерством оборони України, в особі командира військової частини 2269, контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України, строком на 5 (п`ять) років.

Відповідно до наказу командира військової частини 2269 Національної гвардії України від 01.08.2019 року №51 о/с сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду начальника варти роти охорони батальйону аеродромно-технічного забезпечення військової частини 2269 Національної гвардії України, яка розташована в м. Олександрія Олександрійського району Кіровоградської області.

ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини 2269 Національної гвардії України та проходячи військову службу на посаді начальника варти роти охорони батальйону аеродромно-технічного забезпечення військової частини 2269 Національної гвардії України, діючи умисно, таємно та з корисливих спонукань, в порушення ст. ст. 11, 16, 49, 58, 76, 77 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», на початку серпня 2020 року, близько 11 години 30 хвилин, знаходячись у вартовому приміщенні, яке розташоване на аеродромі військової частини 2269, за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Дніпропетровське шосе, 11, не виконуючи при цьому обов`язки за посадою начальника варти роти охорони батальйону аеродромно-технічного забезпечення військової частини 2269 Національної гвардії України, після зміни з добової варти та передачі обов`язків начальника варти роти охорони батальйону аеродромно-технічного забезпечення військової частини наступному начальнику варти, скориставшись неуважність начальника варти, який прийняв варту, викравши ключі від сейфу, які начальником варти залишено без нагляду, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинив викрадення із вказаного сейфу військового майна, а саме: монокуляру нічного бачення РVS-14(31), №В165Q, 2014 року виробництва, та монокуляру тепловізійного ТТМ-31DW, №В16J5, 2014 року виробництва, які належать Військовій частині 2269 Національної гвардії України, загальною вартістю 60 460,20 грн., після чого повернув ключі від сейфу на місце.

В подальшому, ОСОБА_1 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив Військовій частині 2269 Національної гвардії України, майнову шкоду в загальному розмірі 60 460,20 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України, визнав у повному обсязі, фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті, не оспорював, оскільки в ньому все викладено вірно. Зазначив, що шкодує про вчинене кримінальне правопорушення та щиро розкаюється.

Суд, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. Учасники судового провадження проти цього не заперечували. Суд з`ясував, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та немає сумнівів у добровільності їх позиції. Суд роз`яснив учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, заслухавши показання обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчинені викрадення військовослужбовцем іншого військового майна, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України, доведена повністю.

Згідно із ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого встановлено, що обвинувачений одружений, має на утриманні малолітню дитину, є військовослужбовцем. За місцем проходження військової служби характеризується позитивно, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно з ст. 66 КК України, суд визнає з`явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно з ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Підстав для застосування ст. 69 КК України до ОСОБА_1 судом не встановлено.

З урахуванням тяжкості скоєного обвинуваченим, відношення обвинуваченого до скоєного, даних про його особу, наявності обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 410 КК України.

При цьому, враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду, наявність чотирьох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому та відсутність обставин, що обтяжують його покарання, суд вважає, що перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому до обвинуваченого доцільно застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк, з покладенням на нього обов`язків, у відповідності до ч. 1 ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, з урахуванням положень ч. 2 ст. 50 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстави для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили відсутні.

Цивільний позов не заявлено, речові докази у кримінально провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні №42020120050000047 від 26 листопада 2020 року за проведення експертиз в розмірі 2 615 (дві тисячі шістсот п`ятнадцять) гривень 20 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в 30-денний строк з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя О.В.Авраменко