Ухвала суду № 97137807, 24.05.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/4309/21

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

24 травня 2021 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сасевич О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Миколаївської об`єднаної територіальної громади Стрийського району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Миколаївської об`єднаної територіальної громади Стрийського району Львівської області із вимогами:

-визнати бездіяльність депутата Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області Яцишин Марії Леонтієвни протиправною та зобов`язати правонаступницю Дроговизької сільської ради Миколаївську ОТГ Львівської області надати для ознайомлення ОСОБА_1 рішення Дроговизької сільської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу у приватну власність в с.Дроговиж, урочище «Біля Стадіону», («Стрільбищез», «Біля печер», «На Матецькім»);

-відшкодувати за рахунок Державного бюджету ОСОБА_1 , людині похилого віку моральну шкоду, за приниження честі та гідності, а також ділової репутації в розмірі 900 мільйонів гривень.

Ухвалою судді від 29.03.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення зазначених у ній недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення вказаної ухвали.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 29.03.2021 року суддя вказав, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового та майнового характеру, таким чином вони повинні бути оплачені судовим збором у розмірі 12258,00 грн. (908,00 + 11350,00 = 12258,00).

Вищевказану ухвалу було отримано позивачем 04.05.2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

19.05.2021 року від позивача на адресу суду надійшла заява про постановлення окремої ухвали до судді Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 .

Обгрунтовує вищевказану заяву тим, що підстави, з яких позовну заяву було залишено без руху не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відшкодування моральної шкоди за приниження честі та гідності, а також ділової репутації не являється майновою шкодою відповідно п.4 ч.2 ст.23 ЦК України, а п.13, ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду; відтак не підлягає судовому збору сума в розмірі 10510 грн. Зважаючи, що ОСОБА_3 є депутатом органу місцевого самоврядування, звідси ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, тобто ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору в розмірі 11350,00 грн.

Окрім цього, позивач вказує, що ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї.

Позивач зазначив, що виходячи із ставки судового збору 908 грн. та розміру пенсії ОСОБА_1 2776,48 грн. різниця між дохідною частиною та видатковою частиною бюджету ОСОБА_1 за березень місяць 2021р., місяць подачі позовної заяви до Дроговизької сільської ради, становить 1868,48 грн., що є меншим від прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, звідси у ОСОБА_1 незадовільний майновий стан, відтак ОСОБА_1 підлягає звільненню від сплати за судовий збір в порядку ч.1 ст.133 КАС України та п.г. п.2 ч.1, ч.2 ст.8 Закону України «Про судовий збір», чого не зроблено ухвалою судді від 29.03.2021 року, відтак така є незаконною та необґрунтованою.

Враховуючи вищенаведене позивач просить постановити окрему ухвалу до судді Львівського окружного адміністративного суду Сасевича О.М.

Вирішуючи заяву суддя керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України № 3674-VI «Про судовий збір» від 08.07.2011 року (далі – Закон №3674-VІ).

Як передбачено частиною першою статті 3 Закону №3674-VІ, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VІ визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою – 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою – 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовано ст.133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону №3674-VІ.

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати – це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.

Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника.

Суддя зазначає, що наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан особи перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Відмовляючи позивачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, в ухвалі судді від 29.03.2021 року суддя вказав, що на підтвердження обґрунтованості заявленого клопотання до матеріалів позовної заяви позивачем долучено лише копію довідки про доходи №9118 9011 0772 3103 від 01.03.2021 Миколаївського відділу обслуговування громадян, згідно якої за період з вересня 2020 року по лютий 2021 року позивач отримав 16658,88 грн. пенсії, проте, така довідка не може слугувати доказом того, що пенсія є єдиним доходом позивача. Таким чином, позивач не подав доказів на підтвердження наведених обставин в обґрунтування наявності підстав для звільнення від сплати судового збору за минулий рік.

Водночас, в заяві від 19.05.2021 року, позивач вказує, що до матеріалів справи долучено довідку Миколаївського об`єднаного управління ПФУ в Львівській області про доходи ОСОБА_1 помісячно за кожен місяць з вересня 2020 року по лютий 2021 р. помісячно, в якій вказано, що доходами ОСОБА_1 є пенсія в розмірі 2776 грн. 48 коп., а ст.102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено: Пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, мною не повідомлялось про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії, оскільки таких нема, звідси, інших доходів у ОСОБА_1 немає.

Ознайомившись з наданими позивачем доказами та доводами на підтвердження скрутного матеріального становища, суддя зазначає про неможливість надати оцінку майновому стану позивача, оскільки майновий стан це змінна складова, а відомості про доходи, надані позивачем відображають лише розмір пенсії. Довідка №9118 9011 0772 3103 від 01.03.2021 року, видана відділом обслуговування громадян №17 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не є належним доказом, який підтверджує річний дохід особи та/або скрутне матеріальне становище, оскільки не містить відомостей про можливі доходи, які не оподатковуються страховими внесками (від оренди майна, від реалізації майна, надходження від прав на інтелектуальну власність, від виконання цивільно-правових угод та інше).

Таким чином, довідка №9118 9011 0772 3103 від 01.03.2021 року не може братись судом до уваги як єдина і безумовна підстава для визначення матеріального стану позивача та звільнення його від сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 в справі № 640/22415/18.

Щодо посилань позивача на п.13, ч.2 ст.3 Закону №3674-VI як на підставу звільнення від сплати судового збору за подання ним позовної вимоги про відшкодування за рахунок державного бюджету моральної шкоди в сумі 900 млн. грн. суддя зважає на таке.

Законом України №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року (далі – Закон №280/97-ВР) визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно статті 1 Закону №280/97-ВР посадова особа місцевого самоврядування – особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну службу» посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Міністерство юстиції України у листі від 18.10.2013 р.№ 610-0-2-13/7.2 надало роз`яснення порядку тлумачення понять «службова особа» та «посадова особа» та зазначило, що під час з`ясування підстав для віднесення осіб до категорій посадових або службових осіб слід керуватися відповідним законодавством, що регулює певні відносини.

Законом України від 11.07.95 № 282/95-ВР у Кодексі України про адміністративні правопорушення слова «службова особа» замінено словами «посадова особа». Таким чином, можна зробити висновок про те, що поняття «посадова особа» та «службова особа» є синонімічними.

У примітці до статті 364 Кримінального кодексу України визначено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації.

Законом України № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 року (далі – Закон № 93-IV) визначено правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада) як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Згідно ч.1 ст.2 Закону № 93-IV депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі – депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Закону № 93-IV депутат місцевої ради як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов`язаний виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування.

Аналізуючи вищенаведені норми можна зробити висновок про те, що депутат місцевої ради – це особа, обрана виборцями відповідного виборчого округу до представницького органу місцевого самоврядування, завданням якого є лише представництво інтересів громадян-виборців, захист їх прав, закріплених у Конституції і законах.

Відтак, суддя приходить до висновку, що поняття «депутат» не співвідноситься з поняттям «посадова особа» та поняттям «службова особа», так як до його обов`язків не входить виконання організаційно-розпорядчих, консультативно-дорадчих та адміністративно-господарських функцій.

Враховуючи те, що позивач просить звільнити його від сплати судового збору в частині позовних вимог про відшкодування за рахунок державного бюджету моральної шкоди в сумі 900 млн. грн. на підставі п.13, ч.2 ст.3 Закону №3674-VI, суддя вважає таке клопотання необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.

Щодо постановлення окремої ухвали до судді Львівського окружного адміністративного суду Сасевича О.М., суддя відзначає, що відповідно до ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється на публічно-правові спори юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Згідно норм статті 19 КАС України не передбачено можливості постановлення окремих ухвал до судді.

Дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом, процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є не управлінськими, а процесуальними, і оскаржуються у порядку, визначеному процесуальними законами.

Суддя наголошує, що з метою забезпечення доступу особи до правосуддя, забезпечення її права на апеляційний перегляд справи та касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, в Україні дій інститут оскарження судового рішення.

Водночас, суддею встановлено, що станом на момент винесення ухвали, недоліки позовної заяви, які визначенні в ухвалі судді від 29.03.2021 року є не усуненими.

Суддя звертає увагу, що будучи ініціатором судового розгляду справи позивач, в першу чергу, має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. При цьому, визначальними процесуальними обов`язками позивача є виконання процесуальної дії у встановлені законом або судом строки, в тому числі і забезпечення представництва власних інтересів при розгляді адміністративної справи, дотримання процесуальних строків.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви у встановлений строк відповідно до ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, не подав клопотання про продовження строку залишення позовної заяви без руху, таку слід повернути позивачеві.

Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, -

п о с т а н о в и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївської об`єднаної територіальної громади Стрийського району Львівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення дій та стягнення моральної шкоди – повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги через Львівський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею.

Суддя Сасевич О.М.